Подвійний удар по небу: як БЕБ та податки на лізинг добивають українську авіацію під час війни

Український авіабізнес, який працює за кордоном, в останні два роки стикається з проблемою подвійного оподаткування та претензіями з боку Бюро економічної безпеки, навіть у тих випадках, коли податки вже були сплачені в іншій юрисдикції. Через повномасштабну війну авіакомпанії змушені були повністю перенести свою роботу за межі України, аби не тільки зберегти літаки, а й утримати професійні кадри. У таких умовах спроби нарахування додаткових податків в Україні виглядають не просто дивно, це очевидний тиск на бізнес, який межує із намаганням повністю знищити цивільну авіацію в Україні, пише УНН.

Питання подвійного оподаткування сьогодні стало одним із найболючіших для компаній, які працюють через іноземні юрисдикції. Формально українські контролюючі і правоохоронні органи намагаються поставити під сумнів реальність такої структури бізнесу, стверджуючи, що компанія хоч і зареєстрована за кордоном, але фактично керується з України, а отже саме тут повинна сплачувати податки. Водночас юристи наголошують: сама по собі реєстрація бізнесу в іншій країні не є порушенням, а ключове значення має не формальна адреса, а те, де саме реально формується дохід і де фактично ведеться господарська діяльність.

Засновник юридичної компанії "Касьяненко і партнери" Дмитро Касьяненко в ексклюзивному коментарі УНН зазначив, що у випадках, коли компанія виконує рейси за межами України та отримує дохід саме там, де фактично здійснюється свою діяльність, діють міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Якщо виконують рейси за межами України і формують дохід там, де фактично здійснюється діяльність, у таких випадках застосовуються Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Їх суть дуже чітка: один і той самий дохід не може обкладатися податком двічі. Якщо діяльність фактично ведеться за кордоном і податок там сплачений, Україна або не має права донараховувати податок, або застосовує обмежену ставку, відповідно до міжнародної угоди – пояснив юрист.

Саме тут і виникає найбільший конфлікт між бізнесом та Бюро економічної безпеки. На практиці претензії до авіакомпаній ґрунтуються не на глибокому аналізі реальної економічної діяльності компанії, а на формальному підході за принципом "якщо український бенефіціар або зв’язок з Україною існує, значить дохід потрібно оподатковувати тут". Однак такий підхід не відповідає ані логіці міжнародного податкового права, ані судовій практиці.

Такі висновки потребують дуже серйозної доказової бази: аналізу фактичного управління, бенефіціарного власника, економічної суті операцій, руху коштів. Без цього будь-які претензії виглядають слабко і, як правило, не витримують судового контролю - зазначив Касьяненко.

Після початку повномасштабного вторгнення росії небо над Україною залишається закритим, а тому значна частина українських авіакомпаній перемістила свою діяльність за кордон. Йдеться не лише про самі рейси, а й про розміщення та обслуговування літаків, екіпажів, технічного персоналу, логістику, контракти з іноземними замовниками та фінансові розрахунки. Тобто у багатьох випадках реальний центр створення доходу об’єктивно знаходиться не в Україні.

При цьому, авіакомпанії не купують літаки, а поповнюють свій авіапарк за рахунок лізингу, тобто оренди повітряних суден. Таку модель застосовують усі міжнародні авіакомпанії, не лише українські, бо так значно дешевше.

Однак в Бюро економічної безпеки вирішили, що українські авіаперевізники саме в Україні повинні сплачувати податок за лізинг, попри те, що їхніми лізингодавцями є резиденти інших країн і, відповідно, податки вже сплачені в інших країнах. Тож, якщо літаки перебувають у користуванні за кордоном, рейси здійснюються за межами України, а платежі проводяться в межах міжнародних контрактів, то спроба БЕБ "прив’язати" весь цей дохід виключно до України потребує дуже серйозного юридичного обґрунтування.

Юрист Дмитро Касьяненко звертає увагу, що в умовах війни саме переміщення діяльності за кордон є не схемою ухилення від податків, а вимушеним способом виживання бізнесу.

В умовах війни це особливо чутливе питання: українські авіакомпанії фактично не здійснюють польоти в Україні, літаки і діяльність переміщені за кордон, персонал і операції також часто знаходяться поза Україною. І це якраз аргумент на користь того, що дохід формується не в Україні – підкреслив він.

Тут варто додати, що українські авіакомпанії платять податки на доходи в Україні і таким чином забезпечують регулярний приплив валютної виручки в український бюджет.

Водночас окремою проблемою залишається і питання вибірковості правозастосування. Коли однакові або дуже схожі моделі міжнародної діяльності оцінюються державою по-різному залежно від конкретної компанії, це вже виходить далеко за межі суто податкового спору. У такому разі йдеться про ризик вибіркового тиску, який може використовуватися як інструмент впливу на бізнес.

Наразі відомо про 5 українських авіаперевізників, які стикнулися із переслідуванням за начебто несплату податку за лізинг.

Якщо однакові за суттю моделі роботи оцінюються по-різному для різних компаній, це вже не питання податкового права, а питання правозастосування. У таких кейсах це часто використовується як аргумент у судах як ознака упередженості або вибіркового тиску - зазначив Касьяненко.

Слід зауважити, що особливий інтерес слідчі БЕБ проявляють до компаній, які працюють в юрисдикціях Кіпру та ОАЕ, адже податкове навантаження там нижче, ніж в Україні. За словами Дмитра Касьяненка, якщо в Україні базовими є 18% податку на прибуток і 20% ПДВ, то на Кіпрі ставка корпоративного податку становить 12,5%, а в ОАЕ залежно від структури бізнесу може коливатися від 0 до 9%. Саме це часто стає формальним приводом для підозр з боку держави. Але сама по собі більш вигідна податкова юрисдикція не означає порушення, зазначає юрист.

Саме тому для бізнесу критично важливо не просто мати іноземну компанію чи рахунок за кордоном, а бути готовим довести реальність усієї моделі: де приймаються управлінські рішення, де розташовані працівники, де виконуються контракти, де знаходиться майно, як рухаються кошти та яка економічна логіка стоїть за кожною операцією.

На думку юриста, у ситуації, коли у Бюро економічної безпеки виникають претензії, бізнес не повинен автоматично погоджуватися з ними. Навпаки, такі дії потрібно оскаржувати і вибудовувати правовий захист, спираючись не лише на українське законодавство, а й на міжнародні Конвенції, які мають вищу юридичну силу.

Що робити бізнесу в такій ситуації — це не погоджуватись автоматично з позицією БЕБ і активно захищатись у правовому полі. Ефективним інструментом є оскарження дій БЕБ у суді, з акцентом на тому, що міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет і застосовуються як норми прямої дії – підкреслив Касьяненко.

Він додав, що в суді необхідно доводити реальність іноземної діяльності, факт сплати податків за кордоном, відсутність постійного представництва в Україні та наявність економічної суті операцій. При належній доказовій базі, за його словами, такі спори мають перспективу, оскільки суди, як правило, стають на сторону бізнесу там, де податкові органи, а також БЕБ, діють формально або виходять за межі своїх повноважень.

У підсумку історія зі спробами донарахування податків українським компаніям, які працюють через іноземні юрисдикції, виходить далеко за межі технічної податкової суперечки. Для авіаційного бізнесу, який у період війни фактично був змушений перемістити свою діяльність за кордон, це питання напряму стосується виживання галузі цивільних авіаперевезень. І якщо держава почне трактувати будь-яку міжнародну структуру як потенційну "схему", не вникаючи у реальний зміст операцій, це стане сигналом не про боротьбу з ухиленням від податків, а про ризик системного тиску на бізнес, який сьогодні і так працює в екстремальних умовах.