Цей нестерпний тягар чесності: чому варто подивитись ромком «Любить не любить»

В українських кінотеатрах в самому розпалі - показ романтичної комедії «Любить не любить» від студії А24. Але жанр «романтична комедія» тут лише верхівка айсбергу. Якщо копнути трохи глибше, то це вже чорний ромком, а ще глибше – то взагалі вийде романтичний психологічний трилер.  

В оригіналі картина називається The Drama. Однак, вочевидь, українські прокатники чи перекладачі подумали, що нашому глядачеві слово «постіронія» чуже – бо чому це романтична комедія і раптом Драма?  Тож вийшло так, що більш зрозуміле для чогось романтичного «Любить не любить» відсікло всю двоїстість, які автори вклали у назву фільму.

А жаль. Бо весь комедійний сенс картини та її провокаційність в тому, що персонажі роздмухують драму з якоїсь дрібниці. Студія А24 не була б студією А24, якби взяла в роботу примітивну історію кохання. Ні, тут набагато все закрученіше, ніж просто «любить не любить». Гляньте лише на цей провокативний постер.

Закохана пара – продавчиня з книгарні Емма (Зендея) та працівник художнього музею Чарлі (Роберт Паттінсон) готуються до весілля. Вони зустрічаються вже два роки, страшенно закохані одне в одного і майбутнє після шлюбу видається їм безхмарним. Напередодні весілля вони разом з дружбами дегустують вина для вечірки і, захмелівши, вирішують пограти в гру «Який твій найгірший вчинок в життя» (погана ідея, дуже погана – ніколи так не робіть!).

В результаті Чарлі дізнається щось дуже нехороше. 15-річну Емму недолюблювали в школі і в неї з’явилась ідея влаштувати в класі стрілянину з батьківської гвинтівки і помститися тим, хто її ображав. До діла, звісно, не дійшло. Але Чарлі, замість того, щоб здивуватись чи обуритись,а. потім забути, не може викинути з голови образ 15-річної підлітки з гвинтівкою. Ні, він розуміє, що вона була дитиною, що новачкам в чужій школі може бути важко, що думки про те, як би жорстоко помститись одноліткам властиві більшості підлітків, для себе він намагається виправдати Емму, але…

До весілля залишився лише тиждень, а його постійно терзає думка «А чи так добре я знаю Емму?», «А чи та вона звичайна, за яку себе видає?», «А на які жахіття вона ще здатна?». Спроби поговорити з Еммою на цю тему перетворюються на спроби вивернути партнерці душу. Але й Емма починає відкривати для себе «темну сторону» ідеального, інтелігентного і культурного Чарлі. Підготовка до весілля перетворюється на якесь постійне накручування тривожності. Закохана пара вже ледь витримує взаємний тиск на грані психопатії.

Режисер та сценарист картини Крістоффер Борглі майстерно нагнітає напруження, яке зростає між нареченими щохвилини. Доводить до сказу не лише персонажів, а й глядача, якому хочеться кричати героям - «що ти робиш!», «зупинись!», «помовч». Емма та Чарлі глядача не чують, продовжуючи вимотувати одне одному нерви. Так романтична комедія плавно перетворюється на чорну романтичну комедію, яка змушує задуматись і викликає масу запитань. А чи треба бути на сто відсотків відвертим зі своїм партнером, чи дійсно чесність – це чеснота? А якщо вона перетворюється на щось деструктивне, то чи потрібна така чесність і з собою, і з іншими? Можливо, краще залишити при собі якісь моменти свого життя?

Або навпаки. Може, ти дізнаєшся про кохану людину щось таке, що буде тобі потім довгі роки шлюбу муляти, як камінець у черевику і псувати життя, то, може, краще й не вступати до цього шлюбу, обійтись «малою кров’ю»? Або – проговорити всі свої таємниці ще так би мовити «на березі» і потім знати, що разом ми здатні пережити й не такі труднощі?

І головне – а як би ти сам вчинив на місці персонажів?

А ще в цій картині дуже хороша гра акторів. І, хоч між Зендеєю та Паттінсоном немає екранної хімії, вони все одно змушують глядача переживати за їхні подальші стосунки. Поведінка персонажа Паттінсона викликає в нас й «іспанський сором», й огиду. І в той же час жалість і співчуття. Та й героїня Зендеї виявляється геть не така біла й пухнаста, якою здавалась на початку – через деякі її вчинки, хочеться вистрибнути з крісла на екран і хапати її за руки, щоб вона не наробила проблем. До речі, їхні друзі поводять себе не краще. І на другому плані теж розвиваються питання довіри та відкритості у парі.

Чого варта лише подружка нареченої у виконанні прекрасної Алани Хаїм – мабуть, найбільше бісячий персонаж у картині. Але при цьому варто враховувати, що секрет Емми зачепив її больові точки. І, не виключено, що її стервозність, це всього лиш спроби якось подолати цей глибоко прихований біль .

Чи буде в цій історії хеппі-енд – неважливо. Важливо, що саме тут вважати хеппі-ендом.

ЦЕ ВАЖЛИВО

Проблема підліткової стрілянини в школі дуже актуальна в США. І Крістоффер Борглі не лише хоче поговорити про природу людських стосунків. Він використовує романтичну комедію як майданчик для того, щоб підняти цю важливе і болюче питаня. І хоча, те, як він це робить, дехто вже сприймає як «нормалізацію стрілянини», незважаючи на те, що Емма відмовилась від цієї страшної ідеї, робить спробу поговорити на цю табуйовану тему, вивести глядача з зони комфорту і викликати гострі дискусії (які рано чи пізно допоможуть вирішити це питання, ніж замовчування).