Не хочу виправдовуватись, – український актор чесно сказав, чи має бронювання від мобілізації

В інтерв'ю 24 Каналу актор чесно зізнався, чи має відстрочку від мобілізації й що наразі стримує його від рішення долучитися до лав захисників.

Чи має Юрій Дяк відстрочку від мобілізації?

Раніше в інтерв'ю "Фактам" актор зазначав, що кожен чоловік думає про те, чи піти на фронт. Зараз Юрій не змінив своєї думки у цьому питанні.

Зараз у мене є бронювання від театру, але це не означає, що я не готуюся чи не придивляюся до спеціальностей, у яких міг би бути корисним,
– підкреслив актор.

Юрій зізнався, що не хоче і не буде виправдовуватись щодо того, чому зараз не воює. Він не на фронті, але намагається допомагати так, як може. Він працює в театрі, викладає в університеті, однак не хоче, щоб це звучало, як виправдання. А як буде далі, не знає.

Я не хочу виправдовуватися і не збираюся цього робити. Але наразі в моєму житті так: я не на фронті, намагаюся допомогти, як тільки можу. Зараз я заброньований від театру. Маю відповідальність перед студентами, яких набрав минулого року,
– сказав Дяк.

Актор переконаний, що для повноцінної держави мають бути забезпечені три міністерства: Міністерство освіти, Міністерство здоров'я та Міністерство культури. А зараз, під час війни, звичайно, ключове ще й Міністерство оборони. Без здоров'я не буде людей, здатних забезпечувати життя країни. Без освіти не буде ні розвитку, ні здоров'я. А без культури все це взагалі не матиме значення. І зараз, звісно, без оборони також ніяк. Лише ці люди забезпечують нам можливість займатися культурою, освітою та здоров'ям. Тож, діячі культури, як і представники інших галузей, точно мають право на бронювання.

Але я точно знаю, що на такі заклади культури, як наш театр, може бути заброньований лише певний відсоток. Просто ніхто не дасть забронювати увесь колектив. Тому я не знаю, скільки діячів культури фактично заброньовані,
– сказав актор.

Найцікавіші цитати з інтерв'ю Юрія Дяка

• Про зйомки російською мовою: "Чому знімали російською мовою? Усі це добре розуміють: до повномасштабної війни чимало проєктів в Україні були копродукцією і вироблялися на так звані пострадянські країни – ті, де зберігався вплив Росії. Саме туди ці проєкти й продавалися".
• Про мовне питання: "Я б хотів, щоб мовне питання після початку повномасштабного вторгнення взагалі зникло. Мені дуже боляче, коли люди мого віку спілкуються зі своїми маленькими дітьми російською. Бо вони закладають новий майбутній конфлікт у країні".
• Про роботу в університеті ім. Карпенка-Карого: "Я не вважаю студентів своїми конкурентами. І якщо хтось з них стане кращим у професії, ніж я, я буду лише щасливий від цього".
• Про скандали в Карпенка-Карого: "Щодо постійного тиску – так, він був, усі виховувалися в страху. І це неприпустимо: актор не може виховуватися в страху. Він не може творити, коли йому страшно, коли він увесь час думає, що його можуть вигнати. Він мусить розуміти, через що його можуть вигнати. І це лише з професійної точки зору".
• Про проблеми в українському кіно: "На мою думку, українському кіно не вистачає глибини не лише зараз, а й загалом. Здається, що всі вважають нашого глядача якимось "придурковатим" і в більшості випадків створюють низькоякісний продукт. А глядач дивитиметься те, що йому показують".