Орбан і перша у світі кампанія постреальності

Енн Епплбом у статті в The Atlantic пише, що  Орбан проводить "першу у світі кампанію постреальності" -  принципово не говорячи про реальність, а навпаки — завалюючи країну сфабрикованими погрозами про вторгнення України (як дічайший ролик з тік-току, де він обіцяє своїй дочці "захистити її від "військ Зеленського"), приволікши роспропагандо-політтехнологів (і участь  Росії виходить далеко за межі риторики, досить згадати доноси Сійярто Лаврову на ЄС), залучає європейських і власних ультраправих та адміністрацію Трампа, щоб лишень зберегти владу.

При цьому Орбан "ухвалив продумане рішення майже нічого не говорити про падіння  виробництва Угорщини, скорочення населення чи статус найкорумпованішої та найменш вільної держави-члена ЄС", - пише вона.

Чи ця кампанія перша — можна посперечатися, але за масштабом  і комплексністю, можливо, й так.

Зрештою, Енн Епплбом знає Орбана ще з часів роботи журналісткою з Центральної та Східної Європи, дуже і дуже добре знає його деградацію.

Основну стратегію цієї кампанії вона описує дуже коротко і просто: кампанія спрямована на те, щоб вигадана загроза відчувалася реальною.

І тут доречно, згадати, що ще в "Сутінках демократії" (книжці, яку я люблю цитувати, бо вона особиста і чесна) Епплбом стверджувала, що теоретики часто описують економічні, соціальні, демографічні суперечності, коли пишуть про занепад демократій, але не беруть до уваги роль звичайнісінького людського фактора — роль лицемірів і пройдисвітів, які часто є паливом руйнування демократій.

Читайте також: Маніпуляція страхом: чи допоможе інсценування замаху на Орбана виграти йому вибори в Угорщині?

Це люди, які спрямують гнів і страх громадян у потрібне автократам річище, які готові маніпулювати, перекручувати, стверджувати, що порушувати конституцію — це правильно, що винищувати інституції — це добре і корисно для "простого люду" тощо.

"Їм [автократам] потрібні представники інтелектуальної освіченої еліти, іншими словами ті, хто допоможе їм почати війну проти іншої інтелектуальної освіченої еліти, навіть якщо до неї належать їхні однокурсники, колеги та друзі", - пише Епплбом.

І ці "лідери думки", агенти популізму, фактично - "цілий клас політичних підприємців і пропагандистів, які підштовхують цілі цивілізації до прірви".

(Для Епплбом — це особисто чутлива тема, бо велика частина цих людей — колишні друзі, які з адекватних ліберальних позицій цілком свідомо перейшли в клас політичних демагогів, власне, і сам Орбан з них).

І внаслідок цього ми бачимо, як автократам-популістам навіть не треба атакувати демократію, достатньо запозичити і спотворити  її механізми.

Наприклад, підмінити поняття свободи слова, зманіпулювати ним — особливо на тлі того, що алгоритми соцмереж давно вже знищили будь-яку рівність політичної дискусії, та й саму дискусію.

"За певних умов будь-яке суспільство може повстати проти демократії", - пише  Енн Епплбом.

І це дуже важлива думка, як на мене.

І прогностична — якщо врахувати, що "Сутінки демократії" написані ще в ковідні часи.

Ми бачимо, яких очевидних форм це набуло зараз. Коли люди без жодних принципів відверто намагаються наловити побільше рибки в мутній воді популізму і хаосу.

Це ж не лише про Орбана.

Щодня ми чуємо, як уся адміністрація Трампа з ним самим на чолі не бачить "нічого такого" в допомозі Путіна Ірану.

І все це дуже великі уроки для українського суспільства, бо ми й самі кого хочеш обрати здатні.

Можемо і практикуємо, як-то кажуть.

Тим не менше, тим не менше.

Якщо ти так званий лідер, але вже геть задовбав людей в реальному житті, то може й  не допоможуть усі твої віртуальні балалайки.

Побачимо.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.