Поліська Біблія, харківський детектив і заборонене кохання – 5 книг про стосунки

Барбара Редінг. Безумці. Історія кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. -  Брустури: Брустури, 2026

Ця книжка - художньо-документальний роман про заборонене, виснажливе й водночас життєдайне кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. Історія, розказана з інтимною щирістю й психологічною глибиною, що відкриває маловідомий вимір життя класика української літератури - як чоловіка, коханця, людини зрадливої та пристрасної. Хоч, можливо, зраджував він лише споконвічні закони "суспільства", яке забороняло йому бути самим собою. "Пригадую, на одній із зустрічей ти спитав, чи хочу виїхати з Чернігова просто завтра, так, як стоїмо, - починає героїня книжки свою сповідь. - Засміялася. Іншої реакції на твої слова не могло бути. Щоправда, її ти й не очікував. зболено подивився. Угамувалась. Запитала, куди саме поїдемо. Ти був налаштований доволі серйозно (мене це трохи злякало), відтак відповів: байдуже куди, щоб лише вдвох. (Це така твоя безпросвітна мрія - мати мене поруч і не задихатися в тих умовах, що склалися. Мати мене поруч, аби писати і бути здоровим. Мати мене поруч, аби бути)". Саме таким чином, на тлі провінційного Чернігова початку ХХ століття, під наглядом поліції, у тиску родинних обов’язків і соціальних заборон розгортається драма почуттів, у якій любов постає як випробування, спокуса й порятунок водночас. Але "Безумці" Барбари Редінг - це не біографія в традиційному сенсі, а тонка літературна реконструкція внутрішнього світу героїв, де особисте стає ключем до розуміння творчості, а кохання - формою екзистенційного бунту. Це роман про конфлікт між обов’язком і бажанням, про жіночу самопожертву й чоловічу нерішучість, про тілесність і самоту, що живлять творчість. Нарешті,  це книжка про ціну почуттів і про те, як велика література народжується з болю, ніжності та неможливості бути разом. 

Микола Закусило. Поліська Біблія. Деревлянська Книга. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2026

Автор цієї незвичної книжки зауважує, що у ній відсутній "канон", тому працю названо дещо умовно. І справді, у "Поліській Біблії" Миколи Закусила багато біблійних думок, посилань, коментарів, приміток, зносок, молитов, законів душі, псальмопісень, писаних "поза нормою". Але насамперед це дуже мелодійна книга, якою і має бути збірка духовних текстів. "У творах, пронизаних символікою та метафорикою, представлено змішану форму, - дізнаємося ми деталі, - зміну стилів, інтонацій, зміщення акцентів, перенесення ваги тексту на лексикографію, діалект, звук, що надає різноманітності мисленню, викладу думок, почувань, переживань, хвилювань". Попри все, це своєрідний поліський епос, куди входять міфи, притчі, легенди, плачі, трагедії, вірування, що становлять глибинний шар праліської культури. Це міфологічні романи, написані упродовж кінця ХХ - початку ХХІ століть, символічні притчі, розказані апостолам, метафоричні трактати із "піснями пісень", магічні філософські п’єси - усі надихнені словом Божим за біблійними мотивами, замишлялись і писалися у часі пів століття (1973-2024). "Роман-жальки "Грамотка скорблячих" – пояснює автор, - це код Вселенної, де зберігаються кожна думка й кожне ім'я; це драматичний діалог письменника з природою та людьми, з її найвищими силами, що руйнують, а заразом і створюють. Роман-велич "Переселення вітряка" - життерадісна ода вічності, сонцю, вітру, крилам дитинства. Роман-сльоза "Блаженна убога" вміщує листи до Бога й "маломошківські притчі", писані дванадцятьом апостолам. У романі-лику "Боги ї королеви землі" промовляє душа народу - мова єства, де зримі боги, а невмирущий голос жінки - це їхня їжа; зібрані слова ллються безперервним потоком, як духозлив. У романі-трагедії "Печерний одноок" оживає легенда про існування багатовимірних світів і прихованого дзеркального світу. Роман-міф "Книга плачів" позначений дохристиянськими й сучасними мотивами пересотворення світу: віддзеркалені таїни прожитого, містика поколінь, оживи демонічного світу; на сторінках літає відьма, бісяться вурдолаки, у водах пралісу зникає стара Риба". А ще книга цінна також тим, що у ній використано говір одного з найархаїчніших районів України, "яким розмовляють полєшуки болота та лісу". 

Метью Вілсон. Прихована мова символів. – К.: ArtHuss, 2026

"Символи - це немов "скинуті докупи" знаки, - пояснює автор суть явища, про яке пише. - Щоби перейти від одного до другого, необхідний політ думки. Ця здатність є однією з надздібностей мозку й суттю будь-якої комунікації. Навіть слова, які ви читаєте зараз, є символами, кожне з яких вимагає від вашого розуму здійснити захопливий стрибок від чорних форм літер до понять, які вони пробуджують у свідомості". Таким чином, книга "Прихована мова символів" Метью Вілсона показує, що символи - це не декоративні дрібниці й не зашифровані "підказки для обраних", а потужна мова, за допомогою якої людство мислило, вірувало, панувало, боялося й сподівалося. Автор простежує, як символи народжуються, мандрують між культурами, змінюють значення і навіть впливають на хід історії - від імперських перлів і фонтанів до соняшників, сов і Всевидячого ока. Або, наприклад, чому на гравюрі Альбрехта Дюрера "Меланхолія І" янгол завмер у зажурі, оточений дивними інструментами й предметами? І що приховує ця мовчазна сцена, яка вже понад п’ять століть не дає спокою дослідникам? Або згадані перли, що для римських імператорів і монархів із династії Габсбургів були особливо коштовними, і тому спричинили численні ризиковані. експедиції та вторгнення на чужі землі. Чи так само фонтани, що здебільшого символізують чистоту, але прагнення до монументальних водних споруд у містах також стимулювало неймовірну інженерну винахідливість. Тож це видання - не лише про мистецтво, а й про спосіб мислення: про здатність бачити за образом ідею, за знаком - історію, а за знайомими символами - несподівано глибокі сенси. Книга стане провідником для всіх, хто хоче навчитися розпізнавати й розуміти приховану мову, якою світ говорить із нами вже тисячоліттями. 

Ілля Лук’яненко. Ікар. – К.: Мрієслов, 2026

Доля невиданих рукописів, що загубилися в часі Розстріляного Відродження 1930-х років, і деколи таки виринають з архівного мороку, спецсхронів чи приватних збірок, віддавна бентежить наших дослідників. Наприклад, незакінчений роман Івана Дніпровського "Народе мій", вельми актуальний за нинішнього часу, бо у ньому ідеться про визнання Францією повсталої Самостійної України. Що ж до "харківського детективу" "Ікар" Іллі Лук’яненка, то свого часу, а саме в період "перебудови", твори такого жанру, де вирувала місцева історія, полюбляли друкувати в харківському журналі "Прапор". Читачам подобалася упізнавана топоніміка із призабутими, а точніше, малознаними історичними фактами історії їхнього рідного міста. Ось і в історії про загублений рукопис роману В. Підмогильного згадуються часи харківського Відродження, а також пізніший період, коли, як підказує мапа Харкова, подана у книжці, у місті ще існувала Площа Дзержинського (Майдан Свободи), проспект Леніна (проспект Науки) і вулиця Карла Лібкнехта (вулиця Сумська). За сюжетом, надворі 1963 рік, і головний герой Юрко повертається з Німеччини в рідний Харків, щоб тихо вшанувати пам’ять батька, але замість спокійної ностальгії береться шукати заборонений невиданий рукопис Валеряна Підмогильного - і раптом з’ясовує, що найнебезпечніший вид туризму це подорож у власну історію. Блукаючи вулицями міста, серед тіней Будинку "Слово", підпільних товариств і недомовлених імен, герой наближається до правди, що обпікає сильніше за сонце, змушуючи його, мов Ікара, обирати між безпечним забуттям і ризикованим польотом. Таким чином, перед нами історичний психологічний роман про людину, яка наважилась відкрити сторінку, за яку режими стирали безслідно.

Рейчел Карлтон Абрамс, Джулі Шварц Готтман, Джон Ґоттман. Вісім побачень. Розмови, що збережуть довічне кохання у ваших стосунках. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2026

"Може здатися, що передбачити успіх чи невдачу шлюбу або довготривалих стосунків не легше, ніж результати лотереї, - погоджуються автори цієї книжки, але тут-таки додають: - Тепер ми знаємо, як люди можуть збільшити свої шанси на щасливі стосунки і знайти щастя в коханні". У будь-якому разі, "Вісім побачень" Рейчел Карлтон Абрамс, Джулі Шварц Готтман і Джона Ґоттмана - книга для тих, хто хоче не просто зберегти стосунки, а бути щасливими разом, для цього треба навчитися відверто говорити зі своїм партнером та уважно його слухати. І тоді такі чесні, глибокі й змістовні розмови з кожним роком тільки зміцнюватимуть ваш зв’язок. Тож у кожної історії кохання, яких чимало у цій книжці, є два можливі шляхи: або вона з роками перетворюється на міцний союз, що витримує усі життєві випробування, або непомітно руйнується під тягарем невисловлених образ, нездійснених очікувань і мовчазного віддалення. Тим часом автори книжки - провідні експерти у сфері стосунків - систематизують результати багаторічних досліджень, проведених з парами, і пропонують унікальну програму з восьми тематичних побачень, під час яких пари можуть обговорити ключові теми, що мають вирішальне значення для успіху їхнього спільного життя. Вісім побачень - вісім тем: довіра, сексуальність, конфлікти, фінанси, батьківство, цінності, мрії та сенс життя. У кожному розділі - план одного вашого побачення і ті питання, які допоможуть вам краще зрозуміти одне одного. І тоді конфлікти, неминучі у будь-яких стосунках, не роз’єднуватимуть вас, а, навпаки, зміцнюватимуть зв’язок. "Починаючи з перших обережних запитань під час знайомства та закінчуючи напруженими суперечками про довіру і відповідальність, - нагадують автори, - найбільш проникливими та відвертими процесами пізнання нашого кохання, болю і мрій, саме наші запитання та відповіді дозволяють нам разом постійно вчитися і розвиватися впродовж багатьох років".