Син 101-річного ветерана із Луцька: Секрет довголіття – гарний настрій

28 березня у будинку ветерана Другої світової війни Олексія Тихоновича Ліхторовича із Луцька було галасливо та весело. Причина була серйозна: ветерану виповнився 101 рік. Відзначав у колі друзів, ветеранів, представників ветеранських організацій та рідних.

- Олексій Тихонович був у гарному настрої – задоволений, що його пам'ятають, приділяють увагу, – поділився з Коротко про 65-річний син довгожителя Юрій Олексійович. - Були історії із життя, пісні. Свято пройшло гідно.

На століття минулого року з'їхалися гості з усієї України – з пів сотні людей. На цей раз було трохи скромніше.

Зв'язок із сестрою з Росії обірвався після слів про Путіна

Навіть у свої роки довгожитель уміє повеселитися, незважаючи на те, що життя йому дісталося несолодке. Батько загинув на фронті ще 1943 року – під Орлом, мати потрапила під потяг. А на другий день після початку нашої великої війни у ​​2022 році після тяжкої хвороби помер його старший син. Тоді молодшому довелося переїхати з Києва до батька. Все ж таки вже вік.

- Пам'ятаю, коли розпочалася повномасштабна війна, десь за місяць заходжу на кухню – сидить батько, – згадує Юрій Олексійович. – Каже: «Дай мені пістолет. Я хочу вбити Путіна». Як військовий і той, хто служив на війні, він розуміє, що це таке. У нього з самого початку все клекотіло всередині, лють виривалася назовні. Для нас усіх це був шок. Батько дуже із цього приводу переживає. Коли пів року тому сказав своїй рідній сестрі з Росії, їй 90 років, що Путіна треба повісити – зв'язок обірвався. І після цього вже ні сестра, ні батько не могли по телефону поговорити. Спецслужби Росії чітко спрацювали. Такі розмови там прослуховуються. Якби це були технічні неполадки, через день-два все відновилося б. Наразі спілкуються через месенджери.

Зарядка та щоденні прогулянки

Олексій Тихонович досі тримає себе у формі – щодня зарядка. Розпорядок: підйом о 6.30 і – одразу гуляти із собакою.

- Двічі на день вигулює собаку і, крім цього, ще ходить у місто, до перукарні, наприклад, - продовжує Юрій Олексійович. – Безпородна Дара – його улюблениця.

Та й обіди самостійно готує і по продукти ходить. Основні обов'язки по дому виконує син, а ось зона відповідальності Олексія Тихоновича – візити на пошту та оплату комуналки.

– Цікавиться новинами – і обласними, і світовими, – продовжує син довгожителя. – У нього навіть є улюблений блогер, який веде мовлення про світову політику. Але основні новини – про Україну.

Про секрети довгожительства його, звичайно, запитували не раз.

- А жодних секретів немає, - розводить руками його син. – Єдине, що можу відмітити, це його позитивний настрій до життя. І фізичні вправи протягом дня. За день по два рази робить вправи та гімнастику. Ще три роки тому він читав без окулярів. Єдине – погіршився слух. Але у нас це сімейна проблема.

А може, вся річ у генетиці – раніше 90 з лишком ніхто із семи братів та сестер ветерана залишати цей світ не поспішав.

Допомагає армійське загартування

Олексій Тихонович – людина військова, відставний полковник. Може, військове загартування і дозволяє жити в здоров'ї до таких років – фізичного навантаження вистачало. Служив у танкових військах до 1974 року. Перше місце служби – Старокостянтинів Хмельницької області.

- А пішов до армії він 1943 року з Сибіру, ​​де народився і де тоді залишалася вся родина, - зазначає Юрій Олексійович. - Після закінчення військового училища у 1947 його направили до Прикарпатського округу. 1975 року з родиною переїхав до Луцька.

Вийшовши на пенсію, працював на різних посадах: інженером, інструктором з безпеки, займався підприємництвом. А зараз радіє, коли в гості з'їжджаються його онуки та правнуки, а їх у нього вже вісім. Щоправда, буває це не так часто – ще до війни багатьох життя розкидало по різних країнах. В Україні залишилися лише внук та внучка.