"Кожен лев, надісланий Україні, вкрадений": як у Болгарії працює пропаганда Росії перед виборами

Виборча кампанія в Болгарії виходить на фінішну пряму. Вибори відбудуться 19 квітня 2026 року. Їхньою особливістю, як і особливістю багатьох попередніх, є велика роль російської пропаганди.

Вона у Болгарії почуває себе дуже затишно, як би сказала героїня популярного мему “по-домашньому”.

Колеги з Insight News провели ґрунтовний аналіз активності медійних агентів впливу росіян в Болгарії у березні 2026 року та виокремили основні наративи, які Росія намагається засівати в головах болгарських виборців. 24 Канал переповідає основні деталі розслідування.

Як працює російська пропаганда в Болгарії?

Російська пропаганда в країні діє на двох рівнях.

На першому рівні розташовані два ЗМІ, що функціонують як прямі продовження російського державного медіаапарату.

News Front Bulgaria (bgr.news-front.su) зареєстрований в окупованому Росією Криму та працює через болгарський домен, що є прямим порушенням санкцій ЄС. Він не претендує на звання незалежного болгарського ЗМІ.

Це російський державний медіапродукт з болгарською адресою. Pravda Bulgaria (bulgaria.news-pravda.com) – прямий болгаромовний клон російських державних ЗМІ, який агрегує контент із пов'язаних з Кремлем Telegram-каналів у режимі реального часу та публікує його без редакційного втручання.

Обидва сайти існують з однією метою: надати російським державним наративам місцевий поштовий штемпель, щоб вони виглядали так, ніби походять з Болгарії, а не з Москви.

На другому рівні – болгарські ЗМІ, які мають прокремлівську орієнтацію, але працюють з більшою редакційною незалежністю та, що найважливіше, мають більшу довіру серед болгарських читачів, які можуть відкинути перший рівень як явно іноземний.

До них належать:

kritichno.bg,
big5.bg,
24may.bg,
rns.bg,
trud.bg,
opposition.bg,
wow-media.bg,
epicenter.bg,
rusofili.bg,ppvo.bg.

Ці ЗМІ адаптують, переосмислюють та посилюють дружні до Кремля наративи, додаючи болгарські голоси, болгарські приклади та болгарський політичний контекст. На момент, коли наратив проходить цей другий рівень, він не містить жодних видимих слідів того, звідки він почався. Він читається як внутрішньополітичний коментар.

Мітинг прихильників Путіна і Росії в болгарському місті Казанлик / Фото BGNES

Перший рівень дає російський державний контент з мінімальними змінами. Другий рівень створює щось більш витончене: контент, який відображає російські наративні висновки, одночасно упаковуючи їх мовою болгарських образ, болгарської історії та болгарської виборчої політики.

Перший рівень легко ідентифікувати та відкинути. Другий рівень значно важче відокремити від легітимної політичної думки, що саме й робить його ефективнішим.

Під квітневі вибори Росія у болгарському інформаційному просторі просуває 5 основних наративів.

Наратив №1: "Росія – наш визволитель, Брюссель – наш новий окупант"

Найдавніший і найбільш культурно вкорінений наратив у мережі не функціонує переважно через поточні події. Він діє через історію та основоположний національний міф Болгарії: визволення від п'яти століть османського правління в російсько-турецькій війні 1877 – 1878 років.

Кожна болгарська дитина дізнається, що російські солдати гинули за болгарську свободу. Завдання прокремлівської мережі полягає в тому, щоб ця історія відчувалася безпосередньо пов'язаною з голосуванням щодо членства в НАТО, санкцій ЄС та російсько-української війни.

3 березня, День визволення Болгарії, є щорічною точкою активації цього наративу, і 2026 рік не став винятком.

Структурна функція цього наративу у виборчій кампанії полягає в тому, щоб вибір 19 квітня сприймався як цивілізаційний, а не політичний. Ви голосуєте не за партію. Ви вирішуєте, чи належить Болгарія народу, який її звільнив, чи новим окупантам, які прийшли на зміну старим.

Наратив №2: "НАТО зробило Болгарію мішенню, а не захищеним союзником"

Другий наратив є найефективнішим на власний розсуд, оскільки не вимагає абстракції. Він не вимагає від болгар турбуватися про геополітику. У ньому стверджується, що геополітика вже дійшла до їхнього порогу у вигляді американських військових літаків на болгарській землі та болгарських військових кораблів, відправлених у води, які можуть стати полем бою.

Безпосереднім поштовхом стали удари США по Ірану в лютому 2026 року. За лічені дні болгарська прокремлівська мережа перетворила іноземну військову операцію на надзвичайну ситуацію у внутрішній безпеці.

Аргумент про те, що членство в НАТО створює загрози, а не усуває їх, є постійною рисою програм російських державних ЗМІ з 2022 року, і болгарський канал застосовує його з локальною точністю: не абстрактні попередження про перевищення повноважень альянсу, а конкретні болгарські літаки, конкретні болгарські фрегати та конкретні болгарські вибори, на яких кандидати, які обіцяють вихід, представлені як єдиний раціональний вибір.

Проросійський мітинг у Софії, 21 березня 2022 року / Фото BGNES

Наратив №3: "Кожен лев, надісланий до Києва, крадеться в болгарських пенсіонерів"

Болгарія — найбідніша держава-член Європейського Союзу. Це не пропагандистське твердження. Це статистичний факт, і це сировина, на якій побудовано третій наратив.

Аргументація достатньо проста, щоб поміститися на передвиборчому плакаті: "Гроші, що йдуть до України, — це гроші, які не йдуть до болгарських лікарень, шкіл та пенсіонерів. Підтримка воєнних зусиль — це не солідарність. Це крадіжка у болгарського народу, санкціонована політиками, які служать іноземним інтересам, а не власним громадянам".

Лев – традиційна грошова одиниця Болгарії, на початку 2026 року країна офіційно перейшла на євро в межах поглиблення інтеграції з ЄС, але назва старих грошей досі широко використовується в побуті.

Мережа підкріплює це паралельним аргументом: "санкції, накладені на Росію, шкодять не Москві; вони шкодять Софії".

Цей наратив працює, бо не вимагає від болгар любити Росію. Він лише просить їх обурюватися на політиків, які роблять їх біднішими, і пов'язувати це обурення з прозахідною зовнішньою політикою країни. Цей зв'язок, одного разу встановлений, не потребує подальших аргументів.

Наратив №4: "Патріот і колаборант"

Четвертий наратив є найбільш оперативно точним. Він має дві нероздільні половини.

Перша — це систематичне конструювання прокремлівських кандидатів, перш за все колишнього президента Румена Радєва, чия коаліція "Прогресивна Болгарія" лідирує в усіх опитуваннях, а також Костадіна Костадінова та його партії "Відродження", як нібито "єдиних справжніх національних голосів, що залишилися в Болгарії".
Друга — це скоординована дискредитація виконавиці обов'язків президента Іліани Йотової, першої жінки, яка обійняла найвищу посаду в Болгарії, яку пропагандисти зображують як нелегітимного іноземного агента, якого необхідно політично усунути, перш ніж вона зможе консолідувати будь-яку незалежну владу.

Дві операції відбуваються одночасно, через ті самі канали, спрямовані на досягнення одного й того ж результату виборів.

Архітектура цього наративу розроблена для створення певної електоральної геометрії: один кластер кандидатів представлений як захисники суверенітету, одна інституція представлена як нелегітимна, а кожен проєвропейський голос переосмислюється як іноземний агент.

Мета полягає не в тому, щоб переконати невизначених виборців аргументами. Вона покликана сформувати емоційний ландшафт ще до того, як буде подано будь-який бюлетень.

Наратив №5: "Захід залишить Болгарію сам на сам"

П'ятий наратив працює в іншому регістрі, ніж інші. Там, де наративи з першого по четвертий породжують страх і обурення щодо сьогодення, цей породжує екзистенційну тривогу щодо майбутнього.

Аргумент полягає в тому, що структури західних альянсів фрагментуються, що американська відданість європейській безпеці є умовною та ненадійною, і що Болгарія, як найбідніший та найбільш геополітично вразливий член ЄС, першою буде принесена в жертву, коли Вашингтон вирішить, що його інтереси лежать в іншому місці.

Логічний висновок, який залишається неявним, але безпомилковим, полягає в тому, що Болгарія повинна забезпечити свою позицію, перш ніж настане час відмови, і єдиним реалістичним партнером є Росія.

Електоральна функція цього наративу є точною. Він не вимагає від болгарських виборців підтримки Росії. Він лише вимагає від них висновку, що західні гарантії безпеки нічого не варті, що політики, які поставили на неї майбутнє Болгарії, були небезпечно наївними, і що кандидати, які пропонують нейтралітет і діалог з Москвою, не є проросійськими ідеологами, а прагматичними реалістами, які реагують на факти.

Таке переформулювання, якщо його прийняти, перетворює голос за Радєва чи Костадінова з прокремлівського вибору на самозахисний.

У чому полягає стратегія Кремля?

Кожен із п'яти наративів можна схарактеризувати як політичну думку, оскаржувану, можливо однобоку, але не нелегітимну за своєю суттю.

Разом вони утворюють повну виборчу стратегію, розроблену для досягнення певного результату 19 квітня:

Перший наратив ґрунтує всю операцію на історичному міфі, який більшість болгар засвоїли, перш ніж вони стали достатньо дорослими, щоб ставити його під сумнів, змушуючи голосування сприйматися як цивілізаційний, а не політичний вибір.
Другий наратив перетворює членство в НАТО з гарантії безпеки на фізичну загрозу, змушуючи вихід сприйматися як раціональний вибір самозахисту.
Третій наратив перетворює геополітичну позицію на невдоволення за кухонним столом, використовуючи зростання цін на паливо, витрати на оборону та санкції, щоб зробити союз із Заходом особистим дорогим.
Четвертий наратив створює кандидатів, яких Москва хоче перемогти, та завдає шкоди інституційній фігурі, яка найбільше здатна забезпечити противагу.
П'ятий наратив вводить екзистенційний вимір: навіть якби болгари були готові прийняти витрати та ризики союзу із Заходом, сам Захід розпадається і не буде поруч, коли це буде потрібно.

Показово, що жоден із цих наративів не вимагає від болгарських виборців любити Росію. Вони лише просять виборців не довіряти своїм інституціям, боятися їхніх союзів, обурюватися їхніми політиками та відчувати історичний борг перед країною, яка активно переписує цю історію у власних інтересах.

Але цього достатньо. Виборцю, який відчуває цивілізаційний потяг до Росії, боїться НАТО, обурюється урядом і вважає, що Захід зрештою покине Болгарію, не потрібно пояснювати, як голосувати. Висновок напрошується сам по собі.

Вибори в Болгарії 19 квітня 2026 року не мають бути вирішені російською пропагандою. Їх вирішать шість з половиною мільйонів болгар, які скористаються своїм демократичним правом. Але інформаційне середовище, в якому ці виборці роблять свій вибір, систематично та навмисно формується мережею, яка не є нейтральною щодо результатів і мала щонайменше три тижні, щоб виконати свою роботу.