Момент істини в Ірані настане скоро: Климовський дав прогноз

Поки запаси ракет вичерпуються, а ціни на нафту лихоманять, Тегеран опиняється у пастці між зовнішнім тиском Пентагону.

На Близькому Сході назріває фінал великої гри: Іран затиснутий між китайським мирним планом та погрозами США. Аналітик Олександр Климовський пояснює, чому ресурси теократії закінчуються, а "надування щік" не врятує режим від внутрішнього вибуху. Публікуємо його погляди на поточну кризу.

31 березня з'явилися "П'ять пунктів" китайсько-пакистанського мирного плану Ірану. "Трам-парам-пампам" подумав Трамп і сказав 1 квітня "Ройтер" - переговори з Іраном просуваються і його більше не турбує півтонни збагаченого урану, оскільки вона лежить глибоко під землею і доступ до неї засипало вибухами. Нова тема для творців комп'ютерних ігор - "Знайди і підніми уран", тому що пошуки скарбів набридли.

"П'ять пунктів" передбачають – негайне припинення бойових дій, відкриття проходу через Ормузьку протоку, початок переговорів між ворогуючими сторонами, потім перенесення переговорів до ООН із залученням інших, і за це Китай із Пакистаном обіцяють надати гуманітарну допомогу всім постраждалим та закликають до цього інших. У другому пункті підкреслюється суверенітет Ірану, це означає – Пекін та Ісламабад проти його розпаду.

Біржі відреагували на "П'ять пунктів" падінням 31 березня та 1 квітня ціни Брент із 114 до 101 долара. Але оскільки іранська теократія заперечувала 2 квітня ведення з кимось переговорів, навіть із Джей Ді Венсом, погрожувала всіх убити і демонстративно стратила одного з протестувальників, ціна нафти знову піднялася до 108 доларів. На біржах, що живуть інсайдами та чутками, зробили правильний висновок: теократія ніяк не може визначитися, чого вона хоче – миру чи війни, і за ким у ній останнє слово.

Колективна теократія поки що намагається виглядати грізним монолітом – її військова складова обіцяє всіх повбивати, а цивільна складова – ні з ким не розмовляти. Але на практиці не може виконати ні те, ні інше. В результаті виявляється у цейтноті, який не може тривати надто довго.

Пентагон і Трамп тролять теократію перекиданням військ та розмовами про наземну операцію. Експертна спільнота завалила медіапростір розповідями про можливих десантів армії США на іранських островах, у центрі Тегерана і десь ще. Так як теократія за місяць ґрунтовно розстріляла свої запаси ракет і дронів, то змушена берегти їх залишки для відображення наземного вторгнення. Тому стріляє зрідка, щоб підтримати імідж та бойовий дух у власних лавах. Обіцянка захопити ОАЕ, які конфіскували півтрильйона доларів у неї, – марна загроза, оскільки іранський флот лежить на дні Затоки.

Теократія неспроможна ні наступати, ні вести активну оборону, оскільки фронту де-факто немає. Залишається лише чекати висадки десанту США та відправляти дефіцитні далекобійні ракети у бік Ізраїлю. Але вони в такому дефіциті, що довелося попросити це робити хуситів. Очікування десанту США схоже на очікування появи з колодязя дванадцятого імаму Махді – може буде, а може ні. Імам Махді не обіцяв, що з'явиться саме з цієї криниці і день теж не називав. Трамп також не зізнається, де і коли він висадить десант.

Питання, скільки можуть перебувати армія та населення у розвиненому стані, чекаючи десанту? У Венесуелі, яку не бомбили, цей стан тривав трохи більше місяця. По вулицях Каракаса теж роз'їжджав місцевий аналог Басідж, армію привели в активну боєздатність і не було дня, щоб Мадуро із товаришами не погрожував рознести США. Закінчилося тим, що здали Мадуро з дружиною, і ще невідомо, хто перестріляв кубинців із їхньої охорони.

В Ірані цей стан піднесений набагато вище. При цьому від бойових дій загинуло, за різними даними, від 700 до 3 тис. осіб. З 3 тис. близько половини це чиновники та члени різних військових формувань. Офіційна цифра вбитих і страчених за три дні січня під час придушення протестів також 3 тис. осіб. Неофіційна 30-40 тис. У Франції якобінці за рік відправили на гільйотину 40 тис. чоловік, через що в результаті самі потрапили під її ніж. В імперії Романових 9 січня 1905 р. у Криваву неділю було вбито понад 200 осіб, що стало тригером революції, хай і миттєво.

В результаті колективна теократія чекає не тільки на висадку десанту США, але також на нову революційну хвилю або "палацовий переворот" за участю військ. При цьому ніхто не обіцяє теократії, що замість десанту США за нею не з'являться загони Пехлеві, як повстанці з Ідліба прийшли за Башаром Асадом і його партією Баас. Єдине, що поки обіцяють теократії – курди не вийдуть з Іраку, якщо в Тегерані думатимуть швидше. Пакистан обіцяє це щодо белуджів та пуштунів.

У Пекіні та Ісламабаді не зацікавлені у розпаді Ірану. Пакистан із очевидних причин проти появи біля свого кордону нової держави Белуджистан, але якщо процес запуститься, то спецслужби Ісламабада будуть змушені його очолити. Але це не головна причина, яка призвела до публікації "П'яти пунктів".

У Вашингтоні правильно розрахували, що Пекін та Ісламабад не зможуть довше місяця спостерігати за тим, що відбувається, стоячи осторонь. Пакистан імпортує понад 80% нафти та нафтопродуктів із держав Затоки, включаючи Іран, і він не має таких постачальників як РФ і Казахстан у Китаю. Побічний результат "Епічної люті" - значення Казахстану різко виросло для Пекіна з усіма наслідками для розмов Москви про "Південний Сибір" на півночі Казахстану.

Рівно через місяць після початку "Епічної люті" Китай та Пакистан опублікували свої "П'ять пунктів", а не передали їх секретом до Ірану. Теократія неспроможна "надувати щіки" і довго ігнорувати їх із трьох причин.

По-перше, "П'ять пунктів" – продукт не лише Пакистану та Китаю, а й дванадцяти держав, які брали участь 19 березня у нараді в Ер-Ріяді, та наступних нарад в Ісламабаді між Єгиптом, Пакистаном, Саудівською Аравією та Туреччиною. Обіцянка у "П'яти пунктах" гуманітарної допомоги всім у Затоці виглядає як обіцянка умовити ОАЕ повернути Ірану частину з заарештованого півтрильйона. Де-факто Трамп запустив процес, коли з Іраном розбираються його сусіди та покупці, а США залишаються ніби осторонь. Трамп навіть пішов на поступку і заявив, що півтонни урану йому вже нецікаві. У зверненні до нації 1 квітня він прямо сказав, що Ормузька протока "деблокується сама собою", знаючи, що 2 квітня в Лондоні зберуться глави МЗС та їхні заступники з 35 країн, щоб обговорити це питання, але представника Держдепу не буде.

Друга причина – сам Трамп із його дедлайном для теократії до 5 квітня. Трамп продовжить його ще на тиждень, але якщо в Тегерані не приймуть "П'ять пунктів", то він запустить плани Б, С і далі за списком з ударами по електростанціях, десантами на островах та сюрпризами.

Третя причина – до 10 квітня закінчаться сорок днів жалоби Алі Хаменеї, дедлайни Трампа, і що не менш важливо – продукти в Ірані, як стверджує Пезешкіан. Дефіцит їх та зростання цін при знеціненні ріалу – це гримуча суміш. У багатьох закінчуються гроші та нульові перспективи з роботою, але багато вільного часу та настрій. При цьому час публічно поховати попереднього рахбару і показати нового.

Дати революцій, на відміну землетрусів, ще нікому не вдалося точно назвати. Але з середини квітня очікується тектонічних зрушень в Ірані, якщо теократія сама не почне робити щось більш практичне, ніж грізно "надувати щоки" і чекати на десанту зі США.

Джерело