Невизначеність убиває: чому українські військові зіштовхуються з вигоранням

На передовій, де кожен день може стати останнім, військовослужбовці з 2014 року або з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році живуть у стані постійної невідомості. Відсутність розуміння майбутнього не лише виснажує фізично, а й психологічно, спричиняючи вигорання, деморалізацію та навіть депресію.

Військова омбудсманка Ольга Решетилова, розуміючи гостроту цієї проблеми, створила в Офісі спеціальну робочу групу. Її мета – знайти можливості для впровадження чітких термінів служби, які б надали військовим так необхідну визначеність та можливість планувати своє життя.

Здавалося б, рішення лежить на поверхні: достатньо провести математичні розрахунки, визначивши скількох потрібно мобілізувати, щоб відпустити тих, хто вже вислужив. Проте, як зазначає Решетилова, формула значно складніша і включає в себе питання справедливої мобілізації, бронювання та усунення корупційних схем.

Ця складна формула також зачіпає тему відповідальності. Коли знову піднімається питання посилення відповідальності за самовільне залишення частини (СЗЧ), омбудсманка на всіх рівнях наполягає: спершу слід посилити відповідальність для ухилянтів. Лише після цього можна говорити про СЗЧ.

Решетилова пояснює, що велика частина суспільства не відчуває обмежень та відповідальності, які постійно лягають на військовослужбовців. Для багатьох військовозобов'язаних, які ухиляються від служби, головний страх – це саме невизначеність. Якщо їм запропонувати службу на 2-3 роки з обіцяними ротаціями, кількість «відмовників» може зменшитися.

Таким чином, чітких термінів служби не варто очікувати без посилення мобілізації. І хоча ці рішення будуть непопулярними серед тих, хто роками уникає служби, Решетилова підкреслює, що «не можна паразитувати безкінечно на одних і тих самих людях, бо їхній ресурс теж закінчується».

Думки щодо необхідності посилення мобілізації та змін у системі лунають не вперше. Раніше Міністерство оборони попереджало про такі зміни, що мали бути впроваджені найближчим часом. Це свідчить про системну роботу над трансформацією підходів до військової служби.

Тільки після посилення відповідальності для ухилянтів можна говорити про посилення відповідальності тих, хто самовільно залишає частину. Ця позиція підкреслює прагнення до більшої справедливості у розподілі тягаря військової служби.

Військова омбудсманка Ольга Решетилова зазначила, що «формула 'скільки треба мобілізувати і скількох і коли ми зможемо відпустити' має враховувати питання справедливої мобілізації, яка впирається у справедливе бронювання чи корупційні схеми, що при цьому існують».

Шлях до стабільності на фронті пролягає через складний, але необхідний процес: посилення мобілізації, справедливий розподіл відповідальності та створення зрозумілих умов для кожного захисника. Майбутнє потребує сміливих рішень, які, хоч і будуть непопулярними, дозволять побудувати міцну та вмотивовану армію, забезпечивши право на визначеність для тих, хто ризикує життям заради країни.