Росія «вичерпується»: що відбувається на Добропільському напрямку

Сьогодні – Добропільський (Покровський) напрямок.

• 1 •

Противник (російські війська) продовжує свої спроби наступати силами передових (штурмових) груп зі складу передових частин і підрозділів армій угрупування військ (УВ) «Центр». Однак, у цій справі він вже кілька днів не має суттєвих результатів (включно з тактичним рівнем). Крім того, на деяких ділянках ЗСУ провили цілу низьку досить активних контратакуючих дії, тактично покращивши свої позиції.

Коротко нагадаю, яким саме складом сил та засобів оперує російська УВ «Центр» на цьому напрямку:

• 51-ша загальновійськова армія (ЗВA) – 1-ша, 5-та, 9-та, 110-та, 114-та та 132-га окремі мотострілецькі бригади (омсбр), до 7-и окремих стрілецьких полків (осп) мобілізаційного резерву (MР) та до 10-11-и окремих стрілецьких батальйонів (осб) MР, які або входять до вищезгаданих бригад, або придані їм, як засіб посилення.
• 2-а ЗВA – діє у складі 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), до якої входять 433-й, 506-й та 589-й мотострілецькі полки (мсп), а також 15-ї та 30-ї омсбр. Вона була підсилена низкою частин і підрозділів територіальних військ (ТрВ) – загалом, до 4-х формувань рівня «мотострілецький полк».
• 41-ша ЗВА – задіяна на Добропільському напрямку лише частиною сил (правий фланг), включає 35-ту, 55-ту та 74-ту омсбр.
• 90-та танкова дивізія (тд) – також входить до складу УВ «Центр», але в поточному наступі на Добропілля бере участь, ймовірно, лише окремими підрозділами, обороняючись своїми основними силами на Новопавлівському напрямку.
• До складу входять 6-й, 80-й і 239-й танкові полки (тп), а також 228-й мсп. Насправді, наразі це з’єднання значною мірою була «розтаскана» окремими частинами та підрозділами на інші напрямки, як оперативний резерв (ймовірно, вони присутні в смузі не лише 2-ї ЗВА, а й 29-ї ЗВА УВ «Восток»).

• 2 •

Поточна ситуація. Станом на 4 квітня 2026 року вона характеризується значним зниженням наступальної активності противника (на окремих ділянках відмічаються лише спорадичні спроби атакувати малими піхотними групами по 2-3 в\сл, рідше до 4-х), але дуже активним переміщенням окремих підрозділів противника у його тактичному тилу (ймовірно, з метою перегрупування та накопичення штурмової піхоти).

Активність противника фіксується лише на певних тактичних напрямках у смузі 2-ї ЗВА та у смузі 51-ї ЗВА, що прилягає до неї праворуч. Очевидно, це пов'язано з високим рівнем втрат передових частин і підрозділів 51-ї ЗВА в попередніх боях за Мирноград і за її плацдарм на річці Казенний Торець (район Родинське – Білецьке – Нове Шахове – Паньківка). Щонайменше дві її бригади, як було зазначено у відповідному звіті російського командування, «остро требуют пополнения живой силой для восстановления уровня боеспособности».

Крім того, ймовірно, така ж потреба (у поповненні особового складу) присутня й у передових частинах і підрозділах 2-ї ЗВА, які ведуть наступ на північний захід від Покровська, для його подальшого ведення та здійснення «ривку» до Добропілля з півдня.

Відзначається наступна активність передових частин і підрозділів противника:

• У напрямку Паньківка – Кучерів Яр противник, ймовірно, намагався підсилити свої передові піхотні групи на південь від Кучерів Яр, переміщаючи кілька додаткових піхотних груп з боку Паньківки на північ. Однак це просування противника було своєчасно виявлено ЗСУ, і ці групи зазнали з їх боку вогневого ураження, внаслідок чого противник був змушений зупинити рух свого особового складу в північному напрямку, сховавши його у бліндажах та укриттях на захід від Паньківки. Крім того, щонайменше дві російські піхотні групи відступили далі на південь з позицій південніше від Кучерів Яр.

Крім того, очевидно, що в напрямку Шахове – Софіївка підрозділи російської 51-ї ЗВА суттєво зменшили свою активність, зосередивши свої зусилля на утриманні власних передових позицій на західному березі Казенного Торця та надавши частинам і підрозділам 8-ї ЗВА (УВ «Юг») можливість самостійно просуватися на схід від Софіївки.

• У районі Вільне – «Дачі» Вільного – Нове Шахове – Новий Донбас противник також зменшив свою активність. Відзначається присутність його невеликих піхотних груп у районі Іванівки та Ніканорівки. Однак поки що російське командування явно не ризикує просуватися в напрямку Ніканорівка – Дорожнє та Іванівка – Новий Донбас більш-менш значними силами, але водночас намагаючись приховано назбирати штурмову піхоту на цих напрямках, щодня відправляючи вперед кілька груп по 1-2 військовика.

Однак, південніше передові підрозділи 51-ї ОА – більш активні. Були зафіксовані спроби просування малими піхотними групами у напрямку Затишок – Білецьке, через посадки вздовж залізниці (через позиції «Брама», «Кобзар» тощо). Під час підходу зі сходу до Білецького більшість з них було знищено.

У самому Білецькому тривають запеклі ближні бої, противник постійно намагається «затягнутись» до цього населеного пункту з півдня (іноді чергуючи ці спроби подібними діями зі сходу). Поки що присутність (і навіть тоді лише епізодична) кількох окупаційних «тіл» була зафіксована лише на південних околицях поселення – у районі вулиці Польової та місцевого зоопарку.

• У районі Родинського також тривають ближні бої (переважно в південній частині містечка, а також на північному заході від нього та в районі «Козацької» шахти). Поки що російські війська не змогли зайняти його значними силами.

Однак противник продовжує закріплюватися і накопичуватися в районі шахти «Краснолиманська» (ймовірно, оборудуючи там ротний опорний пункт) та на південь від Родинського (у районі кількох груп сільськогосподарських будівель-ангарів). Саме звідти діють невеликі піхотні групи російських військ, намагаючись, як проникнути в Родинське, так й обійти його із заходу та північного заходу.

• На північ від Мирнограда та в його північній частині спостерігалося переміщення кількох російських піхотних груп у напрямку Красного Лимана (до 7-8 військовиків, розділених на «двійки» та «трійки»). Характерно, що у складі цих груп було виявлено кілька дивних «типів» – зі зброєю, але на милицях. Однак це не завадило ЗСУ завдавати їм вогневого ураження.
• Район Покровська. Дивно, але ЗСУ продовжують утримувати деякі позиції в північній частині міста силами малих піхотних груп зі складу Десантно-штурмових військ (ДШВ). Ми говоримо про ділянку між «Agroprodukt-LTD» і кладовищем.

Я думаю, що саме це пояснює активність передових підрозділів російської 51-ї ЗВА в районі на захід і північний захід від Родинського, а також уздовж дороги Гришине-Родинське. Вони явно намагаються сприяти частинам і підрозділам правого флангу 2-ї ЗВА, аби остаточно відтіснити ЗСУ від Покровська.

Найбільша активність противника спостерігається в смузі його 2-ї ЗВА, в районі Гришине та на південний схід від нього, де російські війська постійно намагаються просуватися у північно-західному та північному напрямках. Вздовж доріг 00525 і Е-50 постійно рухаються «перекатом» групи російської штурмової піхоти (по 10-15 «тіл», іноді навіть до 20-и, і досить часто використовують для цього «легкі засоби механізації» – мотоцикли, баггі тощо).

Однак у самому Гришине ще «нічого не закінчилося», як поспішили вже заявити російські «джерела», а за ними не дуже вибагливі в інформаційному потоку українські джерела. У цьому селі, на даний момент, ведуться запеклі ближні бої, і українські піхотні групи досить інтенсивно працюють у ньому за активної підтримки підрозділів БПЛА. Крім того, їхня присутність зафіксована навіть у південно-східній частині села, у районі місцевого ставка на річці Гришинка. Якщо, навіть, й можна казати про будь-який контроль над цим селом російськими військами, то виключно, як про частковий. І навіть тоді він навряд чи буде надто повним.

• По рубежу Удачне-Котлине передові російські підрозділи (ймовірно зі складу 2-ї ЗВА, очевидно, підтримані підрозділами 41-ї ЗВА) закріпилися в районі шахти на північ від Удачного та на північ від сільськогосподарської фірми «Ковалиха». Звідти вони, час від часу, намагаються просунутися на північ і північний захід, тобто в напрямку Сергіївки та того самого Гришине. Але вони роблять це дуже й дуже повільно, темп їхнього просування оцінюється сотнями метрів за 2-3 дні, або навіть падає до значення «нуль».

Слід також зазначити, що ЗСУ провели кілька досить успішних «зачисток» на окремих ділянках Добропільського напрямку. Зокрема, на північний схід від Нового Шахового, на північ від Родинського та в районі Гришине (власне, саме тому позиції передових російських піхотних груп у цьому селі, скажімо так, помітно «просіли», оскільки деякі з них були банально ліквідовані, у фізичному сенсі).

• 3 •

Перспективи подальшого розвитку ситуації. Щодо продовження всього російського наступу на Добропілля, а також щодо сприяння військами (силами) УВ «Центр» 8-й ЗВА (УВ «Юг») у реалізації задуму, щодо «великого охоплення» Костянтинівсько-Дружковської агломерації (тобто з оперативно-тактичної точки зору), можна зазначити кілька очевидних моментів, а саме:

• Командування УВ «Центр», очевидно, було змушене суттєво зменшити масштаб і інтенсивність своїх наступальних дій, обмеживши їх лише кількома ключовими, на його думку, секторами та тактичними напрямками.

Наприклад, це чітко видно в діях командування російської 51-ї ЗВА, яке замість прориву на широкому фронті на ближні підступи до Добропілля зі сходу та південного сходу, обмежилося наданням допомоги в районі Білецького та Родинського військам 2-ї ЗВА, яка продовжує свої спроби прорватися на Добропілля з півдня, з боку Покровська.

Більше того, це стосується й «перспективного» напрямку Шахове-Софіївка, де, очевидно, російська 8-я ЗВА та її засоби підсилення повинні будуть самостійно «паритися» наступом на північ і північний схід без допомоги 51-ї ЗВА з її плацдарму на Казенному Торці.

Інакше кажучи, настав момент, про який я раніше говорив і писав – російська УВ «Центр» більше не може просуватися одночасно у всіх напрямках, часто на таких, що розходяться у різні боки(в першу чергу, це стосується 51-ї ЗВА). Це російське угрупування поступово «вичерпується» або вже «вичерпалося», і її сил вистачає лише для наступу в обмеженому масштабі.

• Що стосується самого Добропілля, то прорив на його ближні підступи, і навіть у «скороченому» форматі (тільки з півдня), також для російського УВ «Центр», очевидно, не буде швидким і легким завданням. У цьому сенсі я вже згадував кілька успішних контратак і «зачисток» ЗСУ в районі Нового Шахового і Родинського, проведених кілька днів тому, але подібні дії ЗСУ в районі Гришине ще більше віддаляють російські війська від цієї мети. Їхній гіпотетичний вихід основними силами до району Новогришине – Добропілля (село) – Красноярське – Шевченко, ймовірно, у цьому контексті, м'яко кажучи, затримується.

Очевидно, що у зв'язку з вищезазначеним у найближчому майбутньому на російське УВ «Центр» чекає досить масштабне перегрупування, а також, ймовірно, поповненням і посилення. Перш за все, це стосується частин та з’єднань 2-ї та 51-ї ЗВА. У цьому контексті виникає питання – а, власне, якими саме силами та засобами це можна здійснити?

Тим, хто забув, нагадаю. Наразі в Південній операційній зоні російське командування намагається розв'язати досить складне оперативно-тактичне «двоєдине» завдання – одночасно продовжити охоплення Оріхівського району оборони ЗСУ та терміново «загасити пожежу» успішних контратак ЗСУ на фланги УВ «Восток» і «Днепр», що беруть участь у реалізації цього плану (смуги 29-ї, 36-ї та 58-ї ЗВА).

Саме з цією метою значна частина частин і підрозділів російської 120-ї дивізії морської піхоти (дмп), а також 40-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп) були «забрані» туди (фактично, перервавши процес відновлення своєї боєздатності достроково) з суміжного флангу 51-ї та 8-ї ЗВА (іншими словами, зі стику УВ «Центр» і «Юг»).

Отже, у процесі відновлення наступальних можливостей УВ «Центр» російське командування цілком може зіткнутися, скажімо так, із певними труднощами. У першу чергу, щодо його часових рамок. У цьому сенсі я вважаю, що «термін дії російського ультиматуму» щодо вимоги вивести ЗСУ «з Донбасу» (як буквально написано в офіційній російській заяві), й який встановлений у 2 місяці, явно виник не випадково.

Ніхто не сумнівається, що російське командування цілком можливо на оперативно-стратегічному рівні таки зможе знайти резерви для потреб УВ «Центр» (цілком можливо, навіть зі своїх стратегічних «закромів», які воно не дарма заповнювало з минулої осені). Але це буде дуже складно зробити, і, звісно, не надто швидко.

Якщо згадати, наприклад, що навіть тактичні групи (ТГр) УВ «Юг», які наразі «таранять» Костянтинівський район оборони ЗСУ (іншими словами, розв'язують «надактуальне» оперативно-тактичне завдання, щодо майбутнього російського літнього наступу), насправді є строкатою «мішанкою» окремих частин і з’єднань кількох армій і армійського корпусу, причому, зразу зі складу трьох угрупувань військ, тоді стає зрозуміло, що «вільні» резерви у російського командування, очевидно, наразі – у дефіциті.

Вже квітень, а Костянтинівка продовжує «стояти», тобто вихід російських військ із півдня на ближні підступи до Краматорська все ще затримується, причому, явно до самого літа, якщо не довше. Більше того, 51-а ЗВА зі складу УВ «Центр», яка була б спроможною, при певних обставинах, безпосередньо посприяти 8-й ЗВА та 3-му АК, залученим у цю справу, наразі, сама потребує, скажімо так, «значного переформатування» (іншими словами, посилення та відновлення власних бойових можливостей).

Отже, на мою думку, якщо найближчим часом ми й побачимо посилення УВ «Центр» деякими резервами (включно зі стратегічним рівнем), то цілком можливо, що ця справа обмежиться не всім угрупуванням військ, а лише однією 51-ю ЗВА.

• І останнє. Саме по собі рішення російського командування прорватися до Добропілля з півдня, тобто в центрі всієї операційної зони УВ «Центр» (у смузі його 2-ї ЗВА), у контексті майбутньої літньої кампанії російських військ, яка з великою ймовірністю буде чимось подібним до Слов'янсько-Краматорської оперативної наступальної операції, виглядає, м'яко кажучи, дещо спірним. З двох основних причин.

Перша причина полягає в тому, що Добропілля знаходиться явно «не у той бік» (я маю на увазі, подалі від Краматорська), що об'єктивно призводить до розпорошення і розтягування російських сил і засобів як по фронту, так і в часі (що набагато важливіше).

Друга причина полягає в тому, що гіпотетичний прорив до Добропілля та його подальший штурм (що само по собі не буде швидким) вимагатиме використання достатньо значних сил і засобів, які можна було б в інших умовах застосувати на Краматорському напрямку.

Більше того, поповнені сили та засоби УВ «Центр» у майбутніх боях за Добропілля з великою ймовірністю знову будуть банально «сточені», і відповідно, їх просто неможливо буде використати в подальшому для введення у бій на Краматорському чи Слов’янському напрямках. Або ефект від цього введення буде мінімальним.

Я підозрюю, що прагнення російського командування «будь-що взяти Добропілля» зумовлене не військовою доцільністю, а деякими «бажаннями» з-за кремлівських стін (наприклад, ну «візьміть» хоча би Добропілля). Отже, цілком можливо, що російські війська й надалі будуть таранити оборону ЗСУ на північний захід від Покровська з впертістю барана...