Сірий кардинал і найближча людина до Путіна: хто такий Ігор Сєчин і як став "гаманцем" Кремля

24 Канал продовжує розповідати про ймовірних наступників Путіна. На черзі один із найбільших "гаманців" російського диктатора та його друг Ігор Сєчин.

Нині він має великий вплив у Росії, проте, доволі довго залишався в тіні чи мемах. Поки російський дописувач американського видання The New York Times Михайло Зигар не повідомив, що Путін розглядав варіант призначити голову "Роснєфті" Сєчина відповідальним за мирні переговори та закінчення війни з Україною. Тобто без клоунади Мєдинського, а з реальними людьми, які щось вирішують.

Так чи це ні – невідомо, а після агресії США та Ізраїлю проти Ірану – вже й неважливо, адже Путін отримав завдяки Трампу гроші на нові кілька місяців ведення війни проти України. Тим не менше, це може свідчити про роль і значення Сєчина в сучасній Росії, а також є заявкою на майбутнє.

Хто такий Ігор Іванович Сєчин, чому його полюбляють називати обов'язково по-батькові, за які чесноти Сєчин став мільярдером, що думає про війну проти України та чи має шанси очолили Росію після Путіна – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Ігор Сєчин: що відомо про молоді роки та участь у війнах в Африці?

Ігор Іванович Сєчин народився 7 вересня 1960 року в Ленінграді (так у радянські часи називалося місто Санкт-Петербург). Власне, це головний факт про Сєчина та секрет його успіху, бо він земляк Путіна, його колишній колега й товариш. Звісно, Сєчин – не безнадійний і взагалі доволі здібна людина, проте, саме завдяки Путіну Сєчин став і багатим, і впливовим.

Походить Сєчин із небагатої ленінградської родини, за національністю – росіянин. При цьому деякі російські ЗМІ вперто пишуть про нібито наявність у Сєчина єврейського коріння, але ці факти ніколи не були підтверджені.

Батьки працювали на місцевому металургійному заводі та розлучилися, коли Ігор та його сестра-близнючка Ірина ще ходили до школи. Дітей виховувала мати.

Ігор Сєчин добре навчався і був найкращим учнем у своєму класі, найбільші успіхи робив в іноземних мовах.

Знання французької запустило для молодика зі звичайної родини соціальний ліфт – він без протекції вступив до престижного Ленінградського університету на філфак. Єдиним шансом туди потрапити став вибір не популярного напрямку – португальської мови, адже більш "престижні" мови тримали "для своїх".

У виші Сєчин був білою вороною серед радянських мажорів, які не допускали "вискочку" в свою тусовку. Невеликому на зріст і некрасивому від природи хлопцю було важко проявити себе та стати своїм для дітей партійних чиновників, тому Сєчину довелося зануритись у навчальний процес і так здобувати авторитет. В університеті він вивчив португальську, іспанську, покращив французьку.

Зі слів однокурсників, в університеті Сєчин фанатів від латиноамериканських ліваків. Його кумиром був Че Гевара. Також він мріяв стати шпигуном.

Студент Сєчин вдає з себе "Фіделя" / Архівне фото

Диплом Сєчин мав отримати у 1982 році, але замість цього на останньому курсі вишу отримав несподівану мовну практику. Його відправили до Мозамбіку, колишньої португальської колонії, де в ті дні точилася громадянська війна.

В Африці Сєчин став перекладачем для радянських воєнних радників. І добре заробив, бо це хоч і Африка, але закордонне відрядження, де за радянськими мірками непогано платили та можна було купити дефіцитні джинси та магнітофон.

Сєчин затримався в Мозамбіку на півтора роки (значно більше за інших студентів). А потім ще проходив воєнну службу в іншій колишній португальській колонії – Анголі. У той час там також тривала жорстока громадянська війна, в якій були задіяні найманці з багатьох країн, радянські й кубинські військові, яким протистояли командос з ПАР та місцеві племена, зокрема, бушмени.

Невідомо, чи уявляв себе юний Ігор Сєчин героєм Дольфа Лундгрена з фільму "Червоний скорпіон", який саме про ті події, чи, можливо, обдумував, кращі кроки його екранних суперників, але 4 роки африканських відряджень глибоко вплинули на характер росіянина. Також небезпідставними є припущення, що в Африці збулася його мрія про шпигунство. Інакше в країні, де влада була в руках КДБ, бути не могло.

Сєчин в Анголі з бойовим побратимом, 1985 рік / Архівне фото

Цікаво, що в Анголі Сєчин не відсиджувався в тилу у відносно безпечній Луанді, а часто бував і на "передку", що в умовах партизанської війни в джунглях було доволі небезпечно. Дольф Лундгрен не дасть збрехати.

Повернення до Росії та знайомство з Путіним

На батьківщину у 1986 році Сєчин повернувся багатою людиною, його взяли до престижної компанії "Техноекспорт", що відповідала за міжнародну торгівлю та мала доступ до дефіцитних товарів. Також Сєчин облаштувався в рідному університеті, де став відповідати за надання дозволів студентам для виїзду за кордон. Чи могли на таку роботу взяти людину без зв’язків з КДБ? Питання риторичне.

Розвал СРСР Ігор Сєчин зустрів у Ленсовєті (міськраді Ленінграда), там він відповідав за міжнародні контакти, точніше – зв'язки з містами-побратимами. Саме там його і звела доля з Путіним. Коли той став заступником мера міста Анатолія Собчака по закордонних зв'язках, він забрав до себе в команду Сєчина. За іншими даними, Сєчин працював у команді Путіна, починаючи з 1989 чи 1990 року, а "початком вєликої дружби" стало спільне відрядження до міста-побратима Ленінграда – Ріо-де-Жанейро. Тут стало в нагоді знання Сєчиним португальської.

Після таких поїздок Сєчин поступово став "правою рукою" Путіна і мерії Санкт-Петербурга. Він був для Путіна і секретарем, і помічником.

Якщо раніше Путін з рабською покірністю тягав валізи за своїм шефом Собчаком, то те саме, але для Путіна робив Сєчин.

Сєчин прислужує Путіну / Архівне фото

За спогадами очевидців (великий профайл олігарха у російському виданні "Вєдомості" за 2015 рік), вже тоді Сєчин, якого Путін називав показово "Ігор Іванович" демонстрував по відношенню до патрона буквально щенячу відданість і затято виконував усі забаганки.

Під орудою Путіна в Санкт-Петербургзі Ігор Сєчин працював до 1996-го, поки його патрон бездарно не провалив кампанію Собчака з переобрання і не пішов на "вільні хліби". Сєчин тоді ж пішов "у нікуди" слідом за шефом.

Що було далі в наступні місяці – наразі не підтверджені припущення. Сам Путін колись розповідав, що після звільнення з мерії ледь не "таксував", але, схоже, що це брехня. Вірогідніше, що вихідці з КДБ готувалися до нової інфільтрації – цього разу до оточення хворого на алкоголізм президента Росії Бориса Єльцина. У цій схемі знайшлося місце як Путіну, так і Сєчину.

Камердинер Путіна

Сєчин працював із Путіним спершу в Управлінні справами президента РФ, далі перейшов до адміністрації президента (АП), згодом – у ФСБ та уряд, завжди слідуючи за Путіним, немов тінь. 31 грудня 1999 року прем'єр-міністр Путін став виконувачем обов'язків президента і того ж дня підписав указ про призначення Сєчина заступником голови АП.

Лише заступником, бо головою АП став представник "сім’ї" (так у Росії називали групи впливу президента Єльцина – 24 Канал) Олександр Волошин. При цьому саме Сєчин відповідав за графік шефа та порядок денний і був тіньовим головою АП для Путіна. Адже Волошину новий президент не довіряв, але мусив робити вигляд, що все добре, щоб не сполохати раніше задуманого ту саму "сім’ю".

При цьому міньйон Путіна встигав подумати й про себе (або "хтось" подумав про нього замість нього), бо ще в 1998 році Сєчин захистив кандидатську дисертацію в, як тоді здавалося, геть чужій для себе царині – транспортуванні нафтопродуктів.

Цей факт із біографії Сєчина часто використовують конспірологи на підтвердження існування великого плану тихого державного перевороту в Росії на чолі з Путіним, адже вказує на те, що Сєчина почали готувати до того, щоб він очолив "Роснєфть" ще тоді, коли він відчиняв двері ще нікому не відомому Путіну.

Незабаром Сєчин став повноцінним "завгоспом Путіна" і почав набирати силу та зв'язки. У 2003 Путіну вдалося "викурити" Волошина (той пішов на тлі розгрому Путіним олігархів на чолі з Ходорковським). Новим головою АП став нині відомий Дмитро Медвєдєв, але всю рутинну роботу виконував саме Ігор Сєчин. У той період його стали називати "сірим кардиналом" і найближчою людиною до Путіна. Тоді ж Сєчина рекомендували до Ради директорів "Роснєфті".

Головний по нафті

Під час другого терміну Путіна вплив Сєчина ще більше зріс. Його призначили помічником президента Росії зі збереженням посади заступника АП. Влітку 2004 року Сєчина обрали до Ради директорів "Роснєфті". На той час це була другорядна компанія на ринку, але вона швидко стала набирати вагу та активи, насамперед завдяки розгрому "Юкоса" (Сєчин був ідеологом розкуркулення компанії Ходорковського, так вважає сам колишній єльцинський олігарх).

Натомість для "Роснєфті" Сєчин став янголом-охоронцем. Він не лише сприяв її збагаченню, але й захищав від спроб "віджати" ласі шматки, що їх робили інші путінські міньйони під прикриттям "Газпрому" (Мєдвєдєв та Олексій Міллер).

Після рокіровки Путін – Мєдвєдєв у 2008 році Сєчин знову пішов слідом за шефом і виплив в уряді (нагадаємо, Путін тимчасово став прем’єром). Сєчина призначили віцепрем'єром з паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) – тогочасній головній "м’якій силі" Росії.

Це дозволило Сєчину вийти на міжнародний рівень. Він представляв Росію в ОПЕК (Організація експортерів нафти), також збулася давня студентська мрія Сєчина – він почав вести справи з латиноамериканськими комуністами. Путін доручив своєму міньйону розвивати відносини з Венесуелою, а Росія витратила під наглядом Сєчина на видобуток і розвиток нафтової інфраструктури країни мільярди доларів.

Сєчин – найкращий друг латиноамериканських диктаторів / Фото росЗМІ

При цьому Росія точно на цьому не заробила – інвестиції не окупилися фінансово, а після викрадення тамтешнього диктатора Мадуро американцями в січні 2026 року – вже й не окупляться. Натомість політичний вплив на Венесуелу Росія завдяки "інвестиціям" Сєчина точно отримала.

У 2012 році Путін знову став президентом, а Сєчина пустили у "вільне плавання". Він став головою "Роснєфті" (на той час – вже головної нафтової компанії Росії). Але не дарма "вільне" подається у лапках, адже за російськими "понятіями" (кодекс неформальних правил російської еліти – 24 Канал) Сєчин є лише найманим працівником, який здійснює керівництво від імені й для блага Путіна.

Піарники старанно малювали Сєчину образ мудрого керівника та міцного господарника / Фото росЗМІ

У цей період попри статус мільярдера та олігарха Ігор Сєчин фактично залишився міньйоном Путіна, просто з поста його камердинера перейшов до ролі адміністратора путінського "гаманця". При цьому Сєчин залишався одним із найвпливовіших "царедворців" із великими зв’язками – його запросили до ради директорів Pirelli, він проводив вільний від роботи час із впливовим американцем з ExxonMobil Рексом Тіллерсоном, який за кілька років ненадовго стане держсекретарем США у Трампа, а перед тим – за дружбу з Сєчиним і за його поданням отримає від Путіна орден.

А ще Сєчин став мемом.

Чому "Ігор Іванович"?

Сєчина часто називають просто "Ігор Іванович" – без прізвища.

Шанобливе звернення по-батькові містить метаіронію. Так свого камердинера називав Путін і згодом це перейняли й інші царедворці та почали ретранслювати ЗМІ.

Таким чином, шанобливе звернення перетворилося на "прізвисько", а з поширенням і популяризацією соцмереж взагалі стало мемом.

Для цього постарався і сам Сєчин – після звільнення з уряду він став з'являтися на публіці не в ділових костюмах, а в дорогих брендових речах у стилі кежуал. Враховуючи велике пузо й не надто струнку фігуру олігарха, це справляло ефект лантуха.

Легендарне фото путінського "нового дворянства" / Джерело росЗМІ

Навпаки модна куртка Stefano Ricci за 3800 доларів виглядала на Сєчині як сідло на корові. Це створило наочний ефект мольєрівського Журдена або Прокопа Свиридовича Сєрка із п'єси Старицького та дало новий привід для саркастичних жартів про олігарха.

"Свідок з "Роснєфті": меми про Сєчина

Яка роль Сєчина у нинішній Росії?

У 2010-ті ім’я Сєчина стало не лише символом успішності російської версії "державного капіталізму", а синонімом швидкого багатства та предметом заздрощів для інших росіян, у яких є влучна приказка "из грязи в князи". Українська версія цієї приказка ще влучніша – "Не дай, Боже, з хама в пана".

ЗМІ дуже "любили" Сєчина – його зарплатню в 4,6 мільярда рублів, розлучення з першою дружиною бізнес-леді Мариною Сєчиною, другий шлюб зі співробітницею "Газпромбанку" Ольгою Рожковою та численні скандали з ексортницями всих типів смакувала вся жовта преса на чолі з ФБК Навального.

Вони навіть випустили ціле розслідування, в якому викрили схему фінансування проституток і їхнє легальне працевлаштування в структурах "Роснєфті":

Розслідування ФБК про державний бордель Сєчина: дивіться відео

Дійшло до того, що навіть Путін після чергового викриття веселого дозвілля на Мальорці, Мальдівах і Сардинії робив Сєчину зауваження та рекомендував бути скромнішим.

Звісно, скромнішим Сєчин не став. Нині російська влада взагалі перестала на таке зважати й ставиться до росіян так, як вони в своїй основній масі на те й заслуговують. Тобто як до бидла.

На прийомі в Путіна / Фото Кремля

Доказом цього стали репресії ФСБ проти журналістів, які намагалися "копати" на Сєчина або його дружину. А також показові посадки топових чиновників, які мали необережність перейти впливовому сатрапу дорогу.

Найвідоміша історія – справа міністра Олексія Улюкаєва, якого посадили на 8 років за хабар у 2 мільйона доларів, який він нібито вимагав від Сєчина. Кейс Улюкаєва – найбільш яскравий, але були й десятки інших.

У тій конструкції російської влади, що склалася нині, Сєчин і його "Роснєфть" відіграють дуже важливу роль. Фактично компанія фінансує російську агресію та забезпечує надходження грошей для війни проти України.

Сєчин – важливий "сірий кардинал" у сучасній Росії / Фото росЗМІ

Що ж до колишнього камердинера Путіна Сєчина, то тепер він із виконувача волі правителя став перетворюватися вже на радника.

Принаймні, про це говорять інсайдери (той самий оглядач Times Михайло Зигар та інші). За їхньої інформацією, Сєчин нині є одним із найбільш впливових яструбів в оточенні Путіна та прихильників жорсткої лінії.

А ще Сєчин активно користується тим, що Путін із головою поринув у війну та більше не цікавиться іншими питаннями. Ця апатія першої особи грає на руку колишньому перекладачу з португальської.

Саме Сєчин був архітектором націоналізації активів і бізнесів західних компаній, які після повномасштабного вторгнення до України росіян вирішили втекти з Росії. Сєчин став великим бенефіціаром "віджиму" й непогано на цьому нажився. Втім, заробітки в олігарха вже не ті, що перед повномасштабною війною.

За даними Reuters, чистий прибуток найбільшої нафтової компанії Росії за 2025 рік становив 293 мільярди рублів (3,6 мільярда доларів). Це падіння з попереднім періодом на 73%. Сам Сєчин називає це "ідеальним штормом" і звинувачує в усьому геополітику.

Яхта Сєчина, яку він втратив через "геополітику", але не засмутився / Фото Abxbay

5 лютого 2024 року несподівано помер син Сєчина – Іван Сєчин. ЗМІ писали, що в 35-річного хлопця раптово заболіло серце й це сталося в його будинку в присутності охорони.

Охоронці лише викликали швидку, але лікарі врятувати Сєчина-молодшого не змогли, бо через хуртовину не змогли швидко знайти будинок в котеджному селищі "Європа-1" в Красногорську Московської області. За іншими даними, охорона назвала не ту адресу, й швидка запізнилася на 2 години.

Фото з некролога Івана Сєчина на сайті Федерації кінного спорту РФ, який очолює перша дружина олігарха Марина Сєчина

Так чи інакше, але спадкоємець мільярдів Сєчина помер. Нині російські ЗМІ пишуть, що причина смерті – тромб.

За даними російських ЗМІ, Сєчин-старший заборонив співробітникам ФСБ Росії та іншим силовикам розслідувати смерть сина та доручив це власній службі безпеки в "Роснєфті".

Підтвердження факту смерті сина Сєчина / Скриншот

Задля конспірації в свідоцтві про смерть записали імʼя охоронця Сєчина-молодшого – Євгена Паніна. Івана Сєчина поховали через три дні після смерті.

Ця історія породила конспірологію про нібито "привіт" олігарху від спецслужб, але жодних доказів цьому наразі немає.

З квітня 2014 року Сєчин перебуває під міжнародним санкціями, його власність за кордоном, включно з елітними яхтами, конфіскована. Втім, це ніяк не заважає Сєчину й далі служити Путіну. Він досі один із найближчих людей до Путіна, а чутки про приналежність Сєчина до КДБ нікуди не зникли, тому цього пана досі розглядають експерти як можливого спадкоємця Путіна.