Допомагала нищити ФСБ і колаборантів: як громадянка Росії працювала з ГУР на ТОТ

Про це в інтерв'ю на ютуб-каналі "Фарід говорить" розповіла ексагентка ГУР з позивним "Свєта", передає 24 Канал. Вона пригадує, що тоді багато людей вийшло на виїзд із міста: хтось приносив пляшки та ганчірки, інші робили "коктейлі Молотова".

Про спроби виїхати з Енергодара

Жителі Енергодара були згуртовані, відчували адреналін та патріотизм. Зі слів Світлани, всі вважали, що варто трохи потерпіти, і все вдасться подолати. Вона розповіла, що потім такі настрої населення почали стихати, люди ухвалювали рішення масово виїжджати з окупованого міста.

Сама жінка теж намагалася виїхати у листопаді 2022 року. Спочатку росіяни не випускали. Потім, коли ввели дозволи на виїзд, потрібно було реєструватися, але перевізник неправильно вніс дані на реєстрацію, як наслідок – її не випустили.

Ми доїхали, стояли в черзі, ночували у людей. Здавалося, що ось ще трохи залишилося. Мене і багатьох інших людей просто розвернули, нічого не пояснили. Там ніхто особливо не хотів говорити з тобою чи щось пояснювати. Просто відводили затвор (пістолета, – 24 Канал) – і все. Вийшла з машини й просто стояла на трасі – думала, як доїхати назад,
– розповіла Світлана.

Після початку повномасштабного вторгнення вона тричі намагалася виїхати з Енергодара. Їй вдалося вивезти своїх трьох дітей, вони тепер на підконтрольній Україні території.

Співпрацею з СОУ хотіла виправдатися

Повернувшись в Енергодар, в жінки почалася нова сторінка життя, вона вирішила долучитися до руху опору, співпрацювати з Силами оборони. Світлана зізнається, що було страшно, але розуміючи, чому йде на такий крок, ставало легше. Каже, що хотіла мати шанс "виправдати себе" за те, що перебувала на окупованій території й що половину життя прожила в Україні з російським паспортом.

"Мені постійно казали, що такі, як я, Україні не потрібні. Мовляв, ми – зрадники. Ба більше, я з російським паспортом ти там ніхто – мене не приймуть і не впустять. Йде війна з Росією, а тут громадянка Росії приїжджає в Україну – її просто не впустять. І що мені доведеться все життя жити там. Я поїхала з Росії, а Росія приїхала до мене. Мені з цією думкою потрібно було хоч щось робити: донати та все інше, щоб розуміти, що я вношу хоч щось для того, щоб війна закінчилася і нас звільнили", – розповіла Світлана.

Вона поділилася, як долучитися до руху опору. Жінка спілкувалася з одним чоловіком, якому довіряла, бо знала, що він вивозить людей з окупації. Каже, що він на той час був для неї героєм, бо дуже ризикував. У нього було багато можливостей просто вивезти своїх рідних і не повернутися, але він обрав інший шлях, пізніше поповнив українське військо.

Згодом саме він познайомив Світлану з куратором. Вона пригадує, що були сумніви й було страшно, але все-таки довіряла цій людині. Свого куратора жінка ніколи не бачила, спілкувалась з ним через месенджер Signal.

Які настрої панували в Енергодарі?

Тоді атмосфера в місті була напруженою для людей, які не хотіли жити в окупації. Для тих, кого все влаштовувало, зі слів Світлани, ситуація була навіть чудовою, вони отримали те, чого раніше не мали. Каже, для таких Україна закінчилася, і почався світлий шлях в нікуди.

"Коли людям пропонували одні виплати, інші виплати й просто великі гроші, то вони йшли. Натовпом йшли отримувати "гуманітарку" – їм це подобалося, їх годувала Росія. Люди, які були ніким, простими жителями, в один момент отримували все. Вони "віджимали" магазини й робили те, що не давала робити Україна з погляду закону", – розповіла Світлана.

Пригадує, що були миті, коли за ніч набивали магазини гуманітаркою: українськими та європейськими товарами, і продавали їх за великі гроші. Люди з нічого робили гроші, тому що інші хотіли того, чого не мали. Люди, у яких були мережі великих магазинів у місті, за одну ніч наповнювали свій склад товарами "гуманітарки", каністрами бензину і це вважали нормальним. Знаючи, що власники окремих крамниць виїхали, інші жителі просто забирали собі приміщення, і їм це подобалося.

Допомагала Силам оборони 3 роки

Про співпрацю з СОУ жінка нікому не говорила. Світлана поділилася як саме допомагала і як відбувався цей процес.

Куратор скидав точку. Я повинна була прийти туди й щось забрати: пакет чи конверт, а потім віднести на іншу точку, зробити фотографію, надіслати, чітко виконуючи всі його інструкції, та йти геть. А потім відбувалася магія: десь щось горіло, вибухало чи ще щось відбувалося,
– розповіла Світлана.

Жінка вірила, що вона така не одна. Умовно її дії полягали у "кур'єрській доставці", вона ніколи не знала, що всередині пакета. Серед інших завдань Світлани, зі слів її куратора "Петровича", було прикріплення маячків під автівки колаборантів високого чину, ФСБ та росгвардії. Потім розвідники відстежували їх та ліквідовували якомога далі від атомної станції, щоб не завдати шкоди.

Всі витрати на дорогу Світлані покривали. Власні кошти вона не витрачала. З її слів, в неї була постійна фінансова підтримка. Співпрацювала з СОУ вона майже 3 роки. За цей час здійснила багато операцій.

Операції Сил оборони на ТОТ: останні новини

• Спецпризначенці ГУР знищили у Керчі останній російський залізничний пором "Славянін". Зробили це за допомогою дронів. Цей пором використовувався для постачання російських військ у Криму, перевозячи паливо, військову техніку, зброю.

• 1 і 2 квітня Сили оборони України вгатили по ворожих об'єктах. Зокрема був уражений полігон "Куликовський" в Новопетрівці, на тимчасово окупованій території Запорізької області та склад боєприпасів в Успенівці. Крім того вогонб СОУ спрямували по районах зосередження живої сили ворога в Котлиному, Шандриголовому Донецької області та Березовому на Дніпропетровщині.