Обіцяні F-16 для України застрягли: Жоден літак досі не в польоті

Початкові обіцянки, зроблені прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гар Стьоре під час його візиту до Києва, створили величезні очікування. Тоді здавалося, що винищувачі F-16 незабаром посилять протиповітряну оборону України.

Згодом норвезькі посадовці неодноразово підтримували це враження. У січні 2025 року міністр оборони Норвегії заявляв, що перший F-16 вже переданий, а у травні 2025 року його наступник зазначав, що частину літаків уже передано, а решту планується доставити до кінця року.

Однак реальність виявилася іншою. Про це пише NRK з посиланням на три джерела та на відповідь міністра оборони Торе Сандвіка після звернення журналістів.

З'ясувалося, що два літаки, які раніше використовувалися для навчання українських пілотів у Данії, вже понад рік перебувають на ремонті в Бельгії. Ще чотири винищувачі не змогли самостійно літати, тому їх у квітні 2025 року доставили до Бельгії у розібраному вигляді. Кожному з них бракує близько 100 деталей, і їх складання та доведення до бойового стану займе приблизно рік, якщо ремонтні роботи почнуться негайно.

Основною причиною цієї значної затримки є обмежені потужності бельгійської компанії Sabena, яка відповідає за обслуговування та підготовку літаків F-16. Міністр оборони Норвегії Торе Сандвік також визнав, що 32 літаки F-16 у кращому технічному стані були раніше продані Румунії для підтримки НАТО у Південній Європі, в той час як Україні були передані саме ті винищувачі, які потребують серйозного відновлення.

Ця ситуація викликала обурення серед політиків та громадськості. Голова комітету норвезького парламенту з питань оборони Петер Фреліх заявив: «Це виглядає як скандал. Я справді розлючений. Більшість у Норвегії думала, що ці літаки вже літають і захищають Україну».

Джерело в Повітряних силах України наголосило на критичній важливості цих літаків: «Ці шість літаків врятували б життя цієї зими та краще захистили б інфраструктуру. Ми б змогли збити більше російських ракет і безпілотників».

Попри те, що право власності на всі шість літаків вже офіційно передано Україні, фактична їх відсутність на фронті підкреслює складнощі логістики та обслуговування сучасної військової техніки. Наслідки цієї затримки відчутні на полі бою, де українські військові продовжують потребувати посилення.