США, Іран чи Ізраїль: хто дійсно переміг у війні на Близькому Сході

Член експертної ради Центру громадянських свобод В'ячеслав Ліхачов і політолог Микола Давидюк в ефірі 24 Каналу пояснили, чому підсумки цієї війни не зводяться до заяв Дональда Трампа, Тегерана чи Ізраїлю. Вони розібрали, хто досяг своїх цілей, хто провалив очікування, а для кого наслідки цієї кампанії можуть виявитися найболючішими.

Трамп не може назвати це перемогою

Після оголошеного перемир'я всі сторони почали поспішно записувати цю війну собі в актив, але Ліхачов одразу зауважив, що за гучними заявами тут більше пафосу, ніж реального тріумфу.

До уваги! США та Іран, за даними CNN, домовилися про двотижневе припинення вогню. Дональд Трамп заявив, що погодився на паузу в обмін на відкриття Ормузької протоки, а Іран передав Вашингтону 10-пунктну пропозицію для подальших переговорів. В Ізраїлі підтримали таке рішення за умови припинення атак на США, Ізраїль і країни регіону.

Найабсурдніше, на його думку, зараз виглядає спроба Дональда Трампа подати розблокування Ормузької протоки як велике досягнення, хоча до початку війни її ніхто не блокував, а отже Білий дім намагається продати повернення до попереднього стану як велику перемогу.

Це виглядає як абсурд. Це певна спроба Дональда Трампа представити це найпереможнішою перемогою з усіх перемог. Вона настільки найпереможніша, що навіть теоретично може повернути ситуацію у той стан, в якому вона була до початку війни, але це не точно,
– зазначив Ліхачов.

Якщо ж відкинути риторику, то США з цієї кампанії не виходять переможцями. У Вашингтона не спрацював тиск, на який, схоже, там розраховували, а сам Іран після цього етапу війни не демонструє готовності відмовлятися від своїх ключових позицій. Попри втрати і руйнування, Тегеран зберігає простір для маневру і, ймовірно, ще спробує використати ситуацію довкола Ормузької протоки собі на користь.

Жодної з цілей не було досягнуто. Іран, скоріше за все, наполягатиме на тому, що він може продовжувати збагачувати уран, не збирається припиняти розробку ракетної програми і не збирається припиняти підтримку терористичних угрупувань у регіоні,
– сказав він.

Наразі є більше підстав говорити не про американську перемогу, а про те, що Трамп просто шукає спосіб вийти з кампанії і подати це як успіх. А Іран, якщо збереже контроль над ситуацією в протоці і не піде на поступки, вийде з цього етапу війни в кращому стані, ніж від нього очікували у Вашингтоні.

Як Ізраїль використав цю війну у своїх цілях?

Для Ізраїлю, на думку Ліхачова, підсумок цього етапу війни виглядає інакше, ніж для США. Якщо Вашингтон намагався через тиск змінити поведінку Тегерана або нав'язати йому нові умови, то в Ізраїлю завдання було значно конкретніше. Ішлося не про зміну режиму і не про велику угоду, а про ослаблення іранських воєнних можливостей, які становлять пряму загрозу для ізраїльської території.

Ізраїль мав на меті послабити, як можна, воєнні спроможності Ірану вражати територію Ізраїлю,
– зазначив Ліхачов.

У Тель-Авіві цю війну взагалі не відокремлюють від подій після 7 жовтня 2023 року, а сприймають як продовження тієї самої великої війни в кількох етапах.

Нагадаємо: Війна між Ізраїлем і ХАМАС почалася після нападу бойовиків 7 жовтня 2023 року, коли загинули близько 1 200 людей, а понад 250 потрапили в заручники. У відповідь Ізраїль розпочав операцію в Секторі Гази.

За час операції були знищені склади, боєприпаси, ракетні пускові установки, а також частина військово-політичного керівництва Ісламської Республіки, яке в Ізраїлі вважають причетним до попередніх атак.

Цей етап, безумовно, для Ізраїлю переможний. Жодного літака не втрачено. Система ППО Ірану знищена. Ізраїльські літаки робили в іранському повітрі все, що вони хотіли,
– сказав він.

Іранські удари, як зауважив експерт, все ж досягали території Ізраїлю і спричинили втрати серед цивільних. Але в Ізраїлі, за його оцінкою, були готові до такого розвитку подій і не вважають ці втрати такими, що перекреслюють воєнний результат операції. Саме тому ізраїльська сторона має підстави говорити про свою перемогу – але саме у воєнному сенсі, а не в тому широкому політичному значенні, яке намагаються вкласти у це слово інші учасники конфлікту.

Росія втратила шанс заробити на війні Ірану та Ізраїлю

Давидюк запропонував дивитися на підсумки цього етапу війни не лише через заяви Трампа, Тегерана чи Ізраїлю, а й через те, хто реально програв на її наслідках. Він зауважив, що поки рано ставити крапку, бо оголошене перемир'я ще треба пережити, але вже зараз видно: для Росії ця історія склалася невдало. Москва розраховувала заробити на стрибку цін на нафту, однак це вікно можливостей виявилося коротким.

Насправді виграли всі, мені здається, і Іран, і наша планета, бо якби пішла ядерка, то це було б дуже погано. Але точно програла Росія,
– сказав Давидюк.

Він пояснив, що Кремль хотів використати загострення на Близькому Сході для додаткових нафтових доходів, але повноцінно скористатися цим не зміг. Ціни вже пішли вниз, а російська нафта, яка й без того торгується дешевше, втратить ще більше.

Росія, яка хотіла нагріти лапу свою жирну і некрасиву на рості цін на нафту, цим вікном можливостей не скористалася. Марка Brent уже пішла вниз, а російський Urals піде ще нижче,
– наголосив він.

До того ж, по російській портовій і нафтовій інфраструктурі продовжують бити українські дрони, тож легкого заробітку, на який у Москві розраховували, не вийшло.

Важливо! У ніч на 7 квітня Сили оборони України вдарили по нафтовому терміналу "Усть-Луга Ойл" у Ленінградській області, де уразили три резервуари. Перед цим, 5 квітня, пошкоджень зазнали три резервуари в порту "Транснефть-Порт Приморськ", а також об'єкт "Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез", де вивели з ладу частину установок первинної переробки нафти.

Росія знову повертається до старих проблем: низьких цін, великих боргів і швидко проїдених запасів. Тому після цього етапу війни для Кремля важливими лишаються не гучні заяви про чужі перемоги, а власні втрати від ситуації, на якій він збирався заробити.

Якою була мета Трампа у війні з Іраном?

Ліхачов сказав, що точно зрозуміти логіку Дональда Трампа тут важко. Водночас, якщо виходити з повідомлень про початок цієї війни, у США, схоже, розраховували силовим тиском розхитати ситуацію всередині Ірану, спровокувати зміну влади або принаймні змусити Тегеран перейти до іншої, вигіднішої для Вашингтона стратегії.

Він справді думав, що якщо фізично знищити керівництво Ісламської Республіки, то там будуть масові протести, повстання, прийдуть якісь більш притомні, договороспроможні люди. Він думав, що воєнним тиском можна змусити Ісламську Республіку змінити свою стратегію на більш договороспроможну. Цього не відбулося,
– зазначив Ліхачов.

Жоден із цих розрахунків не спрацював. В Ірані не сталося внутрішнього зламу, на який, імовірно, сподівалися у Вашингтоні, а сама війна почала створювати дедалі більше проблем уже для США.

Вочевидь, він змушений виходити з цієї війни, тому що вона є непопулярною, тому що вона призводить до значних втрат для світової економіки, тому що Сполучені Штати зіпсували відносини майже з усіма союзниками,
– сказав експерт.

Тепер, на його думку, Трамп уже не намагається дотиснути Іран, а шукає спосіб завершити цю кампанію й подати її як крок до дипломатії. Якими можуть бути подальші домовленості, говорити поки рано, але сама операція, як вважає Ліхачов, не привела до цілей, які ставив перед собою американський президент.

Що відомо про перемир'я США та Ірану?

• Оголошене двотижневе припинення вогню між США та Іраном уже виглядає нестабільним. За даними Reuters, Трамп погодився на паузу в обмін на відкриття Ормузької протоки, але вже після цього з'явилися повідомлення про удар по трубопроводу "Схід – Захід" у Саудівській Аравії.
• За даними Financial Times, безпілотник вдарив по одній із насосних станцій, а Saudi Aramco зараз оцінює масштаби пошкоджень.
• Цей трубопровід став для Саудівської Аравії критично важливим після блокування Ормузької протоки, бо саме через нього країна може вивозити нафту в обхід Перської затоки
• Тому нова атака показує, що навіть після домовленостей про двотижневе припинення вогню ситуація на Близькому Сході залишається нестабільною, а ключова енергетична інфраструктура далі під загрозою.