/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F811eec3a85b14643310492435f4edbf6.jpg)
Куса: Багатовекторність провалилася, Україні потрібна нова модель безпеки
В умовах руйнування глобальної системи безпеки малі та середні держави постають перед жорстким вибором стратегії власного виживання, і спроби всидіти на двох стільцях більше не дають жодних гарантій збереження суверенітету.
Про це повідомив експерт з міжнародної політики Ілія Куса в ефірі політолога Юрія Романенка.
Розмірковуючи про стратегічні альтернативи для таких країн, як Україна, експерт виділив три базові моделі поведінки під час нинішньої світової кризи.
"Є три моделі, як реагувати на нинішню світову кризу. Перша модель - це спроба знайти прийнятний формат якогось малого союзу, особливо якщо ти мала і середня держава, яка не може самостійно забезпечити свою безпеку", - розповів Куса.
Другий варіант, за його словами, полягає у підпорядкуванні більш сильному гравцеві: "Спробувати встрибнути у вагон якоїсь великої держави. Тобто до неї примкнути на правах молодшого партнера, в обмін на парасольку безпеки", що, безумовно, вимагає поступок частиною власного суверенітету.
Третій шлях, який Куса називає найбільш ризикованим у поточних реаліях, - це нейтралітет. "Третя модель - це спроба зіграти в нейтралітет. Тобто спроба продати себе зовнішнім силам, що їм нападати на тебе дорожче, ніж дати тобі спокій", - пояснив аналітик.
Втім, він критично оцінив спроби України йти цим шляхом у минулому.
"Історія зовнішньої політики України з 1991 року - це спроба грати в ось цю багатовекторність, спроба грати в нейтралітет під виглядом багатовекторності, яка, на мій погляд, провалилася", - констатував Куса.
Експерт резюмував, що невдала реалізація політики нейтралітету призвела до подій 2014 та 2022 років. Сьогодні всі три шляхи вимагають абсолютно різного рівня ресурсів, грошей та політичної волі. Проте для нашого регіону найбільш оптимальним, хоч і дуже складним у реалізації, залишається шлях формування надійних регіональних союзів, які здатні збалансувати мілітаризацію та економічний розвиток країни в умовах перманентної зовнішньої загрози.