Не лише теперішній, минулий і майбутній: в українській мові є ще один час

Що таке "давньоминулий" час та як його використовувати, розповідаємо з посиланням на пояснення мовознавиці Аліни Острозької.

Що таке – давньоминулий час?

Українська мова має багатий часовий арсенал, серед якого давньоминулий час – своєрідна "забута перлина". Його ще називають передминулим часом або плюсквамперфектом (від лат. plus quam perfectum – "більш ніж завершений"). Хоча окремі мовознавці вважають його окремим четвертим часом поруч з теперішнім, майбутнім та минулим.

Ця форма не є обов’язковою у сучасному мовленні, проте вона додає точності й виразності, коли потрібно показати послідовність подій у минулому.

У нього цікава схема творення: минула форма дієслова + допоміжне слово "бути" (у відповідній особі та числі).

• "Я читав був цю книжку, та забув її зміст".
• "Владика дознався був, що сліпий старець чинить одправу".
• "Лукаш знаходить сопілку, що був кинув" (Леся Українка).

Давньоминулий час утворюється з форм минулого часу відмінюваного дієслова та допоміжного дієслова "бути". І вказує на те, що одна дія передувала іншій
– пояснила мовознавиця.

І якщо вслухатися, то ми і справді так говоримо, але про давньоминулий час не чули. Чому зараз нас це дивує? Бо в радянський час цю форму вважали архаїчною та вилучали з підручників. Тобто робили усе, щоб передминулий час вважався таким, що не відповідає літературній нормі, а вважали його діалектом, якого варто позбутися.

Як вживати давньоминулий час: дивіться відео

Коли ж його правильно вживати, є кілька випадків:

1. Для позначення дії, що передувала іншій минулій дії: "Я вже був написав листа, коли прийшла звістка" (Іван Франко).

2. Для підкреслення перерваної дії: "Він був почав говорити, та його перебили" (Панас Мирний).

3. У художньому стилі – для створення архаїчного або урочистого звучання.

4. У розмовному сьогодні вкрай рідко, лише у діалектах чи для стилізації у певних промовах.

Але пам'ятайте, що це наддіалектна форма, яка властива розмовному і художньому стилям. Для XIX – початку XX століття такі формулювання були характерні і для офіційних документів.

Зокрема, він є навіть в Акті проголошення незалежности України: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…"

Давньоминулий час – це стилістично маркована форма, яка допомагає показати послідовність і причинність подій у минулому. У сучасній мові він використовується рідко, проте залишається важливим для художньої літератури, історичних текстів і для тих, хто прагне глибше відчути багатство української граматики. Використовуючи його, ми зберігаємо автентичність і виразність нашої мови.

Сами часи, є однією зі складнощів для вивчення української мови у порівнянні з китайською. Про те, що у багатьох моментах українська є складнішою ніж китайська, ми розповідали раніше.