Парасолька безпеки тримається на вірі: Куса розвінчав міфи про "гарантії" для України

У сучасному світі гучні декларації про безпекові гарантії та двосторонні угоди часто носять лише символічний характер, тому для побудови дієвих міжнародних союзів Україна має відмовитися від ілюзій і зробити ставку на створення міцних інституційних структур, а не на мінливі особисті домовленості політиків.

Про це повідомив експерт з міжнародної політики Ілія Куса в ефірі політолога Юрій Романенка.

Розвіюючи міфи щодо міжнародних договорів, експерт наголосив, що в умовах глобальної кризи стовідсоткових гарантій зовнішнього захисту просто не існує.

"Взагалі всі гарантії безпеки - це концепт абстрактний, тому що він залежить від політичного рішення кінцевого, воно ухвалене чи ні. Тобто існування парасольки безпеки тримається на вірі", - підкреслив Куса.

Він пояснив, що навіть наявність офіційно підписаного документа не завадить союзникам в останній момент відмовитися від безпосередньої участі у війні, мотивуючи це власною безпекою.

Аналізуючи підписані Україною численні безпекові угоди з країнами Заходу, Куса закликав суспільство ставитися до них максимально прагматично та без завищених очікувань.

"Їх подають у ЗМІ як угоди про гарантії безпеки, хоча там немає про гарантії безпеки нічого. Ми їх підписуємо, тому що це або символічний капітал, або це рамкова угода, де ми там можемо допомогти спільному виробництву зброї", - зауважив експерт.

Такі документи виконують радше роль чинника стримування, змушуючи потенційного агресора враховувати можливі дипломатичні наслідки, але вони не дають реального імунітету від нападу.

Оскільки формальні папери не є панацеєю, побудова надійних альянсів вимагає набагато глибшої системної роботи. Дипломатія, заснована виключно на особистих зв'язках політичних лідерів, є вкрай нестабільною конструкцією.

Говорячи про перспективи оборонної інтеграції з країнами-сусідами, такими як Польща або держави Балтії, експерт наголосив на важливості саме інституційного підходу.

"Усе не повинно бути зав'язано лише на якихось окремих персоналіях. Це має бути заточено на інституціях. Наявність таких інституцій, які постійно робочі, підвищує ймовірність того, що такий союз існуватиме незалежно від електоральних циклів і турбулентності", - заявив Куса.

Він підкреслив, що коли стратегічний альянс спирається лише на підписи та симпатії двох політиків, його існування миттєво опиняється під загрозою після перших же виборів.

"Умовно президент Зеленський поїхав, домовився з прем'єр-міністром Туском. Ось вони домовилися. А що відбувається? У Польщі раптом розвалюється коаліція, змінюється прем'єр - все, на цьому все закінчується", - навів показовий приклад Куса, попереджаючи про ризики неінституціоналізованих угод.

Для досягнення справжнього результату необхідна довготривала закрита комунікація на рівні еліт, робота спільних робочих груп та взаємна інтеграція інтелектуальних, політичних і військових середовищ обох країн. Як історичний приклад успішної та тривалої інтеграції експерт згадав часи Люблінської унії та формування Речі Посполитої. Куса зазначив, що тоді домовленості проіснували довго саме завдяки глибокій взаємній інтеграції різних груп еліт на багатьох рівнях, а не одномоментному рішенню кількох людей.

Резюмуючи, аналітик зазначив, що нинішня епоха характеризується тотальною кризою довіри: держави стали вкрай необов'язковими у виконанні своїх глобальних обіцянок. Сучасним країнам доведеться докласти величезних зусиль, енергії та ресурсів, щоб вибудувати такі глибокі інституційні зв'язки. В іншому випадку будь-які підписані папери та теплі особисті домовленості лідерів залишаться лише порожніми деклараціями.