Посол України в Естонії: Придністровський сценарій в Нарві випробували ще в 1993 році

Країни Балтії, зокрема Естонія, є традиційними «адвокатами» України в Європі. І в умовах, коли східноєвропейський пояс навколо нашої країни стає менш дружнім, а місцями і відверто ворожим, така стабільність дорого вартує.

Балтійські держави чудово розуміють, що у разі поразки України вони – наступна страва в кремлівському меню. Військові аналітики та ЗМІ періодично складають моторошні сценарії швидкої окупації Росією одної з балтійських країн.

Західні ЗМІ лякають, що влаштування такого тесту на «профпридатність» НАТО з боку Москви – лише питання часу. Російські пропагандисти та навіть високопоставлені чиновники, власне, й не приховують плани на перевиховання «прибалтійських нацистів» та згадують, що та ж Естонія «була частиною Росії».

Путінські війська можуть вторгнутися до Естонії за вже накатаною схемою – під гаслом «захисту співвітчизників». В країні є свій переважно російськомовний регіон – третє за величиною місто країни Нарва, і минулого місяця наробили галасу «активісти» «Нарвської народної республіки», які несподівано активізувалися в соцмережах. Естонські спецслужби навіть були змушені заспокоювати ЗМІ, які роздули слона з дописів в маргінальних групах. У розвідці наголосили, що такі провокації наразі не несуть особливої загрози і є «простим і недорогим способом провокувати та залякувати суспільство».

Невідомо, як довго це прогрівання настроїв лишатиметься таким безневинним, проте вже зараз Естонія відчуває відголоски російсько-української війни на собі. Українські дрони регулярно здійснюють удари по великому балтійському порту Усть‑Луга, що є важливим для експорту російської нафти і газу. І безпілотники, що прямують до північних російських портів, вже кілька разів випадково залітали на територію Естонії, Латвії, Литви, Фінляндії. Ці країни з розумінням ставляться до ситуації і не висувають Україні особливих претензій. Втім показово, що «уламки» війни вже розлітаються в Євросоюзі.

Посол України в Естонії Володимир Боєчко в інтерв’ю «Главкому» розповідає, чи можливий в цій балтійській країні проросійський реванш, з якими проблемами тут зіштовхуються наші громадяни, що тікали від війни, та чому українські дрони в естонському небі – це неминуча реальність.

Естонія планує і цього року надати Україні військову підтримку у розмірі щонайменше 0,25% свого ВВП (понад 100 млн євро), що, безумовно, тішить. Плюс до того наші країни нещодавно обговорювали можливість спільного виробництва зброї на естонській території. На якому етапі зараз ці домовленості і про які саме види озброєння йдеться?

Почнемо з того, як відбувається розподіл тих самих 110 млн євро. Естонські компанії, які виробляють дрони чи озброєння, подають свої пропозиції того, що вони готові надати Україні, до Міністерства оборони Естонії. Воно робить перший відбір з цих пропозицій, і потім цей перелік озброєння, запропонований компаніями, передається до Міноборони України. Воно своєю чергою, знаючи запити наших Сил оборони, обирає ті види, які їм потрібні. Фактично обидві країни отримують від цього свої переваги: естонська економіка працює, бо ці 110 млн євро залишаються в країні, і задовольняються наші ключові оборонні потреби.

Щодо спільного виробництва зброї, то ми готові ділитися з естонцями своїми напрацюваннями, а вони – своїми. Найближчим часом планується візит до України міністра оборони Естонії пана Ханно Певкура. І, думаю, обговорення спільного виробництва зброї буде одним із пріоритетних питань.

Наступного року в Естонії відбудуться парламентські вибори, буде обрано новий уряд. І я щиро сподіваюся, що він збереже цей підхід щодо підтримки України та зміцнення її оборони.

Естонія виділила 11 млн євро на закупівлю американської зброї для ЗСУ в межах ініціативи НАТО PURL. Тим не менш, самі поставки через конфлікт на Близькому Сході – під загрозою. Тобто фактично донори не можуть вплинути на цю ситуацію?

Уряд Естонії дійсно оголосив про виділення 11 млн євро цього року, а перед тим був ще перший транш у вересні минулого року у розмірі 10 млн євро. Для Естонії як невеликої країни – це досить пристойний внесок. І ми завжди звертаємося з проханнями за можливості і далі продовжувати участь у програмі PURL. Вона є дуже важливою для нас, оскільки через неї закуповуються ракети PAC-3 для систем Patriot.

Кошти на цю програму не йдуть виключно від Естонії, ця допомога формується з кількох загальних пакетів. Наприклад, країни Балтії і Північної Європи сформували такий пакет разом, кожна країна зробила якісь внески – і разом вийшло 500 млн євро. А далі вже НАТО займається безпосередніми закупками у американської сторони. І все залежить від того, що зможуть американці запропонувати Україні, з урахуванням ситуації на Близькому Сході. Естонія, на жаль, тут вже не має впливу, справа за Вашингтоном і Брюсселем.

Днями з’явилася новина, що Естонія готова виділити понад 2 млрд євро на спільні проєкти з Україною  через європейську програму переозброєння SAFE. Якого плану це можуть бути проєкти?

Естонські компанії, які виробляють озброєння, готові освоювати десь 1,5 млрд євро на рік для допомоги Україні. Натомість уряд Естонії виділяє тільки 110 млн. В рамках інструменту SAFE Естонія отримає майже 2,7 млрд євро. Але ці гроші підуть виключно Таллінну. Українські компанії можуть долучитися до освоювання цих коштів через якісь спільні підприємства, проте поки що Естонія не розглядала участі України в програмі SAFE. Естонці хочуть на цьому етапі сконцентруватися на забезпеченні власних потреб, враховуючи спільний кордон з країною-агресором.

У січні 14 європейських держав, зокрема, Естонія, оголосили про закриття Балтійського моря для суден російського «тіньового флоту», які використовуються для обходу санкцій та становлять загрозу безпеці судноплавства. Наскільки ефективно працює ця ініціатива? Хто контролює її виконання?

Це залежить від Міжнародної морської організації (IMO), членом якої є Естонія. Естонія вже робила декілька спроб затримання таких суден, але вона має дотримуватися міжнародного права. Однак естонці повністю нас підтримують в питанні «тіньового флоту» і готові разом з нами працювати над ним.

Які кроки вживаються для унеможливлення чи ускладнення проходу таких суден?

Просто так судно зупинити не можна, для цього треба мати якісь правові підстави. Наприклад, останній випадок був, коли Фінляндія перевіряла одне з таких підозрілих суден на наявність контрабанди чи ще чогось протизаконного. Але такі судна вже знайшли відповідні схеми та механізми, вони ж не тільки Балтійського моря стосуються. Наприклад, корабель відвіз щось, потім був перереєстрований на іншу країну, іншу компанію – і все. В базі даних ця назва є, але  приналежність вже інша, і створювати перешкоди цьому судну не можна.

«Після прикладу «ЛНР» - «ДНР» естонці навряд чи бажають собі чогось подібного»

Вже не один рік хвилями здіймається тема ймовірної російської агресії проти країн Балтії. Навіть нещодавня доволі маргінальна історія про «активістів» «Нарвської народної республіки» породила купу аналітики з цього приводу, зокрема, й в західних виданнях. Наскільки серйозно в Естонії та інших балтійських країнах розглядають варіант вторгнення Росії чи, скажімо, дронової війни в найближчій перспективі (особливо після порушень естонського повітряного простору російськими літаками)? Як країна намагається себе убезпечити від такого сценарію? Чи звертається Таллінн за консультаціями до української сторони?

На жаль, приклад України показав іншим країнам, особливо тим, які мають спільний кордон з Росією, що до будь-яких новин, а тим більше пов'язаних з сепаратизмом, треба ставитися серйозно. Естонія так і ставиться до всіх провокацій з боку Російської Федерації. Заяви естонських урядовців та представників компетентних органів щодо «Нарвської народної республіки», в принципі, були дуже виваженими і адекватними. Ми не маємо підігравати країні-агресору у поширенні таких тем.

Але ця тема явно вийшла за рамки дрібної російської провокації, її серйозно обговорюють західні і українські аналітики. Навіть малюють карти можливого маршруту російських військ.

Люди переживають один за одного, тим більше за союзників і партнерів. І, звісно, навіть у нас в Україні, коли почули про це, вирішили цю тему підсвітити. Це цілком нормально. Але такі речі треба робити максимально обережно.

Насправді естонські правоохоронні органи є досить ефективними і мають високий рівень компетентності. Впевнений, що вони впораються з цими викликами і загрозами. Тим більше, що ці настрої в тому регіоні вже не вперше підіймаються: якщо не помиляюся, ще в далекому 1993 році була спроба реалізувати там щось на кшталт придністровського чи абхазького сценарію. Але в Молдові та Грузії це реалізувати вдалося, а в Естонії – ні. Тим більше після прикладу «ЛНР»- «ДНР», естонці навряд чи бажають собі чогось подібного.

Стосовно готовності Естонії до російської агресії, то вона однією з перших країн ЄС і НАТО вже в цьому році передбачила в своєму бюджеті на оборону 5,5% ВВП. Звісно, що цей бюджет сам по собі не є дуже великим, але естонці дуже добре знають, що собою являє Росія, і готуються до будь-яких сценаріїв.

Знаю, що між Україною та Естонією є дуже хороша комунікація між компетентними органами: є прямі канали комунікацій і обмін відповідною інформацією відбувається постійно. Наприклад, стосовно тієї ж запровадженої Естонією заборони на в'їзд понад 1300 російським комбатантам. Насправді списки цих осіб формує і передає естонській стороні саме Україна. Естонці перевірили правдивість цієї інформації і ухвалили рішення не допускати їх на свою територію. Бо можна тільки уявити, що такі люди з бойовим досвідом можуть наробити як в Естонії, так і в країнах ЄС. Також Естонія ініціювала на рівні Європейського Союзу заборону в'їзду відповідній категорії росіян в Шенгенську зону.

І чи готовий до таких кроків Євросоюз?

Естонію підтримали Німеччина, Польща, Румунія, Латвія, Литва, Фінляндія і Швеція. Лідери цих країн підписали спільного листа до керівництва Євросоюзу, щоб заборонити в'їзд в Шенгенську зону російським комбатантам. Зараз Естонія зробила перший крок на національному рівні і закликала масштабувати це рішення на рівні ЄС. І навіть та ж Угорщина, яка виступає проти антиросійських санкцій,  навряд чи дуже зацікавлена, щоб якісь кримінальні злочинці та рецидивісти гуляли Будапештом.

Але в законодавстві кожної європейської країни є свої нюанси. В Естонії воно більш гнучке, а в інших країнах такі перевірки можуть затягуватися і потрібна дуже потужна доказова база. Наприклад, якщо для Естонії достатньо, що комбатант числився за якоюсь армійською бригадою, то для Швеції потрібно довести, що ця людина скоїла злочин, який так трактується за шведським законодавством.

Але це питання треба вирішувати в комплексі. Бо такі особи можуть наразі потрапляти до Шенгенської зони якщо не через Естонію, то через інші країни. Адже класичних кордонів в Шенгені не існує.

Скільки росіян після початку «СВО», «часткової мобілізації» та, в принципі, в пошуках кращого життя осіли в Естонії?

Мені важко назвати точну кількість, але, звісно, вони є. В Естонії десь 25% російськомовного населення плюс географічна близькість до Росії – тому країни Балтії найбільш комфортні для тих російських громадян, які, скажімо так, не бачать себе на своїй сучасній батьківщині.

А вони якось проявляють себе як більш-менш організована спільнота чи живуть тихо кожен сам по собі?

Якоїсь колективної активності я не бачу. Є певні російські активісти, які відкрито, в соцмережах і не тільки, підтримують Україну та засуджують Росію. А ті, хто вважає навпаки, – принаймні мовчать і їх можна зрозуміти. Якщо хтось в Естонії виходить із проросійськими гаслами, як це було у Нарві, він одразу потрапляє в поле зору правоохоронних органів.

Ви порівнювали Нарву з Придністров’ям. Але в Придністров’ї чи тому ж Криму з самого початку була істотна кількість досить лояльного для Росії населення, чим і скористався Кремль. А чи в Нарві такі латентні симпатики дійсно є у значущій кількості, чи це більше штучна історія, яку розкручує російська пропаганда?

Думаю, більше штучно накручується. Просто в силу географії та інших чинників в тому регіоні більша частина мешканців є російськомовними. Але розмовляти російською мовою і мати проросійську позицію – зовсім різні речі. Російськомовні естонці чудово бачать, як живе пересічний громадянин Нарви та умовного Омська – бачать рівень зарплат, можливостей, демократії. В Естонії нічого не забороняють: хочете протестувати – виходьте протестуйте, користуйтеся тими месенджерами, які вам до вподоби... Але не виключаю, що є й так звані «ждуни». Так вони і в Україні є: всі ці люди, які наводять російські ракети на цивільну і критичну інфраструктуру, а потім від цих ударів страждають вони ж самі та їхні рідні.

Якщо казати про ту ж «Нарвську республіку», то, хоч в тому каналі, який наробив стільки галасу, зареєстровані десь 500 осіб, – незрозуміло, скільки з них є живими людьми, бо хтось один може вести декілька акаунтів. Але будь-які такі провокації краще сто раз перевірити, чим і займаються естонські органи.

«Естонія може одразу мобілізувати до 50 тис. осіб»

Звісно, ви – дипломат, але хотілося б почути вашу відверту думку. Чи вірите ви, що у випадку російського вторгнення країни Балтії можуть розраховувати на захист НАТО з урахуванням останніх світових подій та заяв лідерів країн Альянсу? Вам, мабуть, відомі такі прогнози, що поки США буде розмірковувати, чи варто вступати у конфлікт з Росією десь на околиці ЄС, а європейські члени НАТО зануряться у консультації, та ж Естонія може бути швидко окупована.

Скажу так: наше посольство готується до будь-яких варіантів розвитку подій. Поки немає підстав казати про те, що члени НАТО не виконають свої зобов'язання в рамках п'ятої статті. Якщо ситуація складеться так, як кажуть в прогнозах, які ви наводите, Альянс просто має припинити своє існування, бо він свого часу якраз створювався, щоб стримувати Росію та Радянський Союз.

Але повторюся, що естонці не сидять склавши руки. Естонія, як і інші балтійські країни, буде готова до різних варіантів розвитку ситуації, навіть найгірших. Бо ця країна не може перенестися кудись в інше місце, де немає Росії.

Це чудово, що не сидять склавши руки, але ж є об’єктивні чинники. Естонія за чисельністю населення поступається одній Харківській області (навіть за нинішніх умов війни). Що конкретно така невелика країна з невеликою армією зможе до отримання допомоги союзників протиставити російським військам, які вже обпеклися на Україні і, мабуть, діятимуть зухваліше?

Наскільки мені відомо, Естонія може одразу мобілізувати на захист до 50 тис. осіб. Я не є військовим фахівцем, щоб сказати, багато це чи мало, та скільки особового складу знадобиться ворогу, щоб подолати цей спротив.

Але перед тим, як така атака станеться, агресору треба буде провести якусь підготовчу роботу, як вони це робили на кордоні з Україною перед вторгненням під виглядом якихось навчань. Ми живемо в такому світі, що всім все видно і всі все знають. Пам’ятаєте, як у «Хоббіті» під час останньої «Битви п’яти воїнств» орки несподівано вилазили з-під землі? Отак точно не буде.

«Естонці мають бути готовими, що випадки з українським дронами можуть повторюватися»

На історію з українськими дронами, які атакували російські північні регіони, але випадково залетіли до Естонії, Литви та Латвії, була досить адекватна реакція цих країн. Ніхто не звинуватив Україну, натомість ці інциденти були поставлені у провину Росії як розпалювачці війни. Чи ведуться зараз перемовини між українською та естонською сторонами, аби мінімізувати такі прикрі випадки, чи вони є неминучими?

Естонці чітко розуміють, що це неминуче, міністр оборони Ханно Певкур прямо про це сказав. Вони усвідомлюють, що такі інциденти трапляються через те, що Росія веде війну, а Україна не може просто сидіти і чекати, що росіяни знищуватимуть нашу інфраструктуру, і нічого не робити у відповідь.

Так склалося, що ті стратегічні об'єкти на території Росії, які ми атакували, перебувають у безпосередній близькості до кордонів балтійських країн, особливо Естонії. Наприклад, електростанція, в димар якої вдарився український дрон, – на відстані лише двох кілометрів від кордону з Росією. Скоріш за все, цей БПЛА був перехоплений російським РЕБом і просто збився з маршруту.

Естонська влада відкрито каже своїм громадянам: поки триває війна і зростає використання далекобійної зброї, естонці мають бути готовими, що такі випадки можуть повторюватися. Тому треба робити певні висновки та розвивати свою систему ППО.

З якогось часу в інформаційному полі стала дуже активною естонська розвідка, яка фонтанує різноманітними прогнозами-попередженнями. Це навіть багато ким сприймається з певною іронією. Чи справді естонські розвідники мають свої джерела, яких нема у інших? Чи це більше спроба привернути увагу до регіону на тлі потенційної російської агресії на країни Балтії?

І те, і інше. Естонські спецслужби вважаються, напевно, одними з найкращих в Європі. Вони довго до цього йшли і дуже добре працюють. Естонський аналог нашої Служби зовнішньої розвідки – VLA – щороку публікує аналітичне дослідження, яке є у відкритому доступі. І вони там чітко розписують, хто є хто у світі, та як вони бачать можливий розвиток ситуації. І це правильно, що естонська розвідка демонструє: вона тримає руку на пульсі та вживає необхідних заходів, щоб ті чи інші сценарії не були реалізовані.

І які, наприклад, сценарії були зірвані?

Естонія домоглася суттєвого зменшення складу посольства Росії в Таллінні. Ми добре розуміємо, хто такі російські дипломати і які вони зазвичай служби представляють. Останнім часом в Естонії було виявлено низку російських шпигунів: когось депортували в Росію, проти когось розпочато кримінальне розслідування.

«В Естонії проживають 25% росіян»

Перед вторгненням в Україну всі бачили, як Росія вкладалася в дестабілізацію ситуації зсередини (підтримувала певні партії, скуповувала телеканали тощо). Чи щось подібне, хай і не так явно, спостерігається в Естонії, особливо перед майбутніми парламентськими виборами?

Всі усвідомлюють, що через певні політичні сили, масмедіа, інтернет-ресурси Росія намагається впливати на настрої населення Естонії. Тим більше, що тут проживають 25% росіян – етнічних і навіть громадян Росії. Держава вживає заходів, аби не допустити поширення російських наративів в суспільстві. Але той, хто ставить таку мету, завжди їх знайде.

Як само Естонія бореться з «липучими» російськими наративами?

Естонія комплексно підходить до цього питання, поєднуючи стратегічні комунікації та медіаграмотність суспільства. Враховуючи досить велику кількість російськомовного населення, держава активно інвестує в якісний контент саме російською мовою та системно викриває дезінформацію, підтримує розвиток незалежних медіа. Водночас велика увага приділяється освіті, зокрема, формуванню критичного мислення та стійкості суспільства до маніпуляцій.

Вважаю, цей досвід є особливо цінним для України, адже він показує, що ефективна протидія дезінформації потребує не лише реактивного реагування, а й довгострокової роботи з суспільством.

Ви згадували про парламентські вибори, які наступного року мають відбутися в Естонії, та висловлювали сподівання, що і після них буде збережена політика підтримки України. Проте наразі в деяких європейських країнах до влади приходять євроскептики та україноскептики, якщо не сказати гірше. Чи є загроза, що в Естонії такі сили наберуть істотну кількість голосів?

Я таких сил не бачу, навіть нинішні опозиційні партії тут відкрито підтримують Україну. Є одна консервативна сила, яка дещо вибивається з цього тренду, – EKRE, але я б не сказав, що вона проросійська. Вона висловлює гасла на кшталт «національні інтереси – це основне», «треба відкрити кордон з Росією, щоб торгувати» і так далі. Але ця партія не має великої підтримки. В парламент вони пройдуть зі своїми 10-11%, але навряд чи сформують з кимось більшість.

Чи зараз між Естонією та Росією є якісь торгові стосунки?

Ні, нічого немає. Естонці відмовилися від прямої закупівлі російських енергоносіїв та зупинили будь-який імпорт з російського боку. З Росії через кордон Естонії перевезти нічого неможливо. Але є питання щодо транзиту товарів через територію Естонії до Росії – йдеться про непідсанкційні товари. Будь-яка європейська (та не тільки) країна може доставляти товар через естонську територію. Але останнім часом Естонія призупинила роботу трьох прикордонних з Росією пунктів пропуску в нічний час – тобто принаймні таким чином цей потік трохи зменшений.

«Середня зарплата українців в Естонії – 1200 євро»

Поговоримо про наших співвітчизників в Естонії. ЄС продовжив тимчасовий захист для українців до 2027 року, тож поки країни Євросоюзу, зокрема, Естонія, лишаються для громадян України відносно привабливими для проживання. Скільки наших співвітчизників наразі проживає в Естонії та яку допомогу вони отримують?

За нашими оцінками, в Естонії перебувають близько 55 тис. наших громадян. Це десь 3% від чисельності загального населення Естонії. Для такої маленької держави – досить велика кількість: Естонія, напевно, є однією з країн ЄС з найвищою кількістю українців на душу населення.

Тимчасовим захистом в Естонії користуються десь 34 тис. українців. А загалом після початку повномасштабного вторгнення через цю країну, за оцінками естонської сторони, проїхало понад 160 тис. наших громадян, частина лишилися в Естонії, інші – або виїхали до інших країн ЄС, або повернулися в Україну.

Базова допомога для українців, яка надається естонською стороною, дуже наближена до прав місцевих жителів. Наприклад, швидка медична допомога є безкоштовною, є базові виплати сім’ям з низьким доходом, батьки можуть отримувати фінансову допомогу на дітей, на перші чотири місяці сім’я отримує безкоштовне житло. Є безкоштовні курси естонської мови, адаптації тощо.

Де переважно працюють українці в Естонії?

Щоб повноцінно працювати тут за фахом, потрібно знати естонську мову на рівні B2, а краще C1, і відповідно підтвердити свій диплом. Тому, на жаль, фахівці з України – лікарі, вчителі та інші – змушені працювати в сфері послуг, торгівлі, на будівництві… Відповідно і середня зарплата у них не така велика – в середньому 1200 євро до сплати податків.

При цьому ціни та вартість «комуналки», напевно, вищі, за українські.

Це інша проблема, через яку частина наших громадян переїжджає в інші європейські країни, щоб заробляти стільки, аби їм вистачало на життя. Оренда квартир в Естонії – також недешева, ціна залежить від міста. Наприклад, в столиці Таллінні – це 600-800 євро на місяць (плюс комуналка – не менше 200 євро) за середньої зарплати в 1200 євро. Плюс специфічний північний клімат, досить прохолодний, не всім підходить.

Чи у вас є статистика, скільки наших громадян, провівши якийсь час в мирній Естонії, повертаються до України, де війна?

Прослідкувати рух людини важко. Вона може заїхати в Естонію, тут пожити рік-другий, потім переїхати в іншу країну, а потім взагалі повернутися в Україну. Більшість людей, які зараз приїжджають – до 80%, – планують залишитися в Естонії як мінімум на рік, щоб подивитися, чи їх тут все влаштовує, чи зможуть вони якось закріпитися. Велике значення мають такі фактори як наявність чи відсутність проблем з житлом в Україні, знайомих за кордоном. Тут дуже багато наших громадян, які приїхали з тимчасово окупованих територій, коли почалася повномасштабна війна. Вони здебільшого заїжджають з території Росії та проходять всі фільтраційні процедури.

Загалом я б розділив наших громадян в Естонії умовно на три категорії. Перша – ті, хто добре влаштувався тут на роботу, у кого діти вже в естонській школі вчаться. Такі громадяни вже, напевно, своє майбутнє бачать саме тут і навряд чи повернуться в Україну, особливо якщо вже все там втратили. Друга категорія – ті, хто не визначилися до кінця. Вони вже мають тут якусь роботу, влаштували дітей, але все ще допускають варіант повернення. І третя – люди, які просто вичікують, аби повернутися, коли в Україні закінчаться бойові дії та настане мир. І ці люди не надають великого значення вивченню тієї ж естонської мови. Вони просто чекають на повернення додому.

«Частина естонців естонську мову не знають»

Наскільки відчутна в Естонії певна «втома» від українських біженців, яку ми спостерігаємо в країнах Східної Європи? Її там підживлюють певні політичні рухи, і є реальна нелюбов до українців, які нібито сидять на соцдопомозі, «забирають» у місцевих робочі місця…

Я в Естонії пів року, як живу і працюю, і такого не відчуваю.

Ви – не типовий біженець.

Але я ж спілкуюся тут з іншими українцями, зокрема, з тими, які переїхали ще до повномасштабного вторгнення. Якихось нарікань від них, з яких можна було б зробити висновок, що тут втомилися від українців, немає. Звісно, як і в інших країнах, бувають різні поодинокі випадки та інциденти, але їх не можна узагальнювати.

Ну, і багато що залежить, напевно, від української ментальності: ми все-таки більш гнучко ставимося до правил країни, де проживаємо, на відміну від тих же росіян. Я не чув, щоб десь в Італії чи Польщі, де проживає багато наших співвітчизників, були створені якісь виключно україномовні квартали. Естонці бачать, що українці – адекватні і поводять себе нормально. Принаймні місцеву мову намагаються вчити на якомусь базовому рівні.

До речі, коли українці тільки приїжджають в Естонію, якою мовою вони там спочатку спілкуються? Переважно російською?

Так, але естонці з розумінням до цього ставляться. До того ж, з нинішніми технологіями є дуже багато різних варіантів, щоб донести свою думку і почути відповідь різними мовами.

Автоперекладачі в телефонах?

Я, власне, ними і користуюся, бо, на жаль, ще не вивчив естонську мову до достатнього рівня. Але насправді частина естонців самі естонську мову не знають. В силу тих чи інших причин вони її так і не вивчили, окрім базових «добрий день», «до побачення», «дякую». З іншого боку, я часто зустрічав естонців, які не знають російської.

Естонію, напевно, не можна порівнювати з іншими колишніми радянськими республіками – тією ж Україною. Тут за часів Радянського Союзу існувало дві системи освіти: одна – радянська, російськомовна, а друга – естонська. І вони йшли паралельно. Наприклад, в одному районі в Таллінні могло бути дві школи – естономовна і російськомовна. І діти з цих шкіл між собою могли навіть не спілкуватися. Тобто в обличчя один одного знали, а поговорити не могли. Тому не тільки нинішнє молоде покоління, а й багато естонців, що народилися в Радянському Союзі, російської не знають. Хіба що на дуже спрощеному рівні.

«Повернення чоловіків призовного віку в Україну має розглядатися на рівні ЄС»

В європейських країнах час від часу лунають розмови про повернення українських чоловіків додому за якимись невизначеними механізмами. У 2023 році ця тема навіть підіймалася на рівні естонського МВС. Чи ведеться якийсь діалог між Києвом та Таллінном щодо заохочення чоловіків призовного віку повертатися до України?

Це – дуже чутливе питання, яке, як на мене, має розглядатися на загальноєвропейському рівні. Бо якщо громадянин України призовного віку перебуває в Естонії чи іншій країні ЄС на законних підставах, має посвідку на постійне місце проживання, користується всіма законними правами на території держави-члена ЄС і відповідними гарантіями захисту, то як його можна кудись повернути? Країни Євросоюзу не можуть передавати інформацію щодо таких осіб чи висилати їх без належних правових підстав.

Тому тут дійсно має бути діалог і, якщо в Україні буде ухвалене відповідне рішення, треба опрацьовувати цей механізм у площині європейського права з дотриманням прав людини.

Тобто це може бути виключно рішення європейських наднаціональних органів, а не кожної країни окремо?

Скоріш за все. Бо відразу будуть позови у суди – і на цьому все завершиться.

Цієї надважкої для нас зими Естонія, як і інші партнери, допомагала українській енергетиці. Зима минула, але загрози не зникли. Які довгострокові проєкти енергонезалежності зараз реалізуються за участю Естонії?

Естонія нам дуже як напряму, так і через міжнародні механізми підтримки України. Наприклад, цієї зими за фінансування естонського уряду у Києві було відкрито три «пункти незламності». Естонська рада у справах біженців зібрала пожертв на 150 тис. євро і закупила на них генератори і паливо для транзитних центрів для тимчасово переміщених осіб в Харківській області і в Дніпрі. Наприкінці грудня минулого року уряд Естонії переказав 2 млн євро до Міжнародного  фонду енергетичної підтримки України. В попередні роки естонці теж робили внески до цього фонду, але вони були трохи меншими.

До речі, в рамках модернізації тієї самої електростанції, яка була нещодавно випадково вражена українським дроном, Естонія передала Україні енергоблок, який здатен забезпечити електроенергією 150 тис. осіб. Крім того, естонські міста безпосередньо допомагають українським громадам: передають генератори, зарядні станції… Окремо хочу подякувати волонтерам з Естонії, серед яких, до речі, дуже багато українців, які передають в Україну необхідне обладнання.

«Естонія ділиться з нами своїм досвідом вступу до Євросоюзу»

Цього року Естонія є координатором Північно-Балтійської вісімки (NB8), яка складається з друзів України. Чого очікує Київ від цього головування? І як зараз Естонія допомагає Україні в її євроінтеграційних та євроатлантичних прагненнях за нинішньої дуже непростої ситуації з відсутністю консенсусу щодо нашого членства і серед членів ЄС, і серед членів НАТО?

Північно-Балтійська вісімка – це неформальний регіональний формат співробітництва, вона є скоріше платформою для координації позицій. Коли ці вісім країн виступають єдиним фронтом, їхня позиція звучить вже більш вагомо в інших форматах. Але «вісімка» та ЄС і НАТО – це різні треки, бо, наприклад, Норвегія є членом NB8, але не є членом ЄС.

Ми дуже тісно співпрацюємо з «вісімкою». У лютому в Таллінні був з візитом наш віцепрем'єр-міністр Тарас Качка і зустрічався з представниками міністерств закордонних справ NB8, які відповідають за тематику Європейського Союзу. Вже під головуванням Естонії 24 лютого лідери країн «вісімки» здійснили візит до Києва на роковини вторгнення і разом з нашими президентом оприлюднили спільну заяву. Готується ще низка заходів по лініях президентів і парламентів, і, звісно, Україна буде топовою темою всіх зустрічей і переговорів.

Що стосується нашої євроінтеграції, то Естонія давно є драйвером цих процесів, бо в Таллінні чітко розуміють, що майбутнє України в ЄС і НАТО – це не тільки український інтерес, а інтерес самих ЄС і НАТО. Йдеться про безпеку всієї Європи, і Україна, маючи відповідний досвід війни з Росією, може робити безпосередній вклад в цю безпеку.

Естонія не тільки політично підтримує вступ України до Євросоюзу, а й практично – зокрема, ділиться з нами своїм досвідом вступу до ЄС. Естонці діляться з нами деталями підготовки щодо переговорного процесу, реформування різних секторів і галузей у відповідності до європейських стандартів. Наприклад, проводяться навчальні програми для українських держслужбовців і дипломатів.

Естонія ініціювала так званий Талліннський механізм, через який координується міжнародна кібердопомога Україні. Йдеться про посилення захисту критичної інфраструктури, цифрової стійкості і загалом спроможності реагувати на кібератаки. Станом на сьогодні вже було проведено п'ять кібернавчань, цього року планується ще шість. Тобто Естонія є надійним і активним адвокатом нашої європейської та євроатлантичної інтеграції.

Наскільки голоси Естонії і загалом країн Балтії як традиційних адвокатів України є гучними? Чи нема у вас враження, що більш впливові члени ЄС та НАТО вже сприймають їх як «білий шум»? А от від умовної Угорщини, яка виходить з деструктивним порядком денним, галасу набагато більше.

Вартість голосу Угорщини в ЄС точно така, як вартість голосів Німеччини чи Естонії. Подивіться на ситуацію з іншого боку: наші друзі в ЄС зі свого боку блокують ті проєкти рішень, які могли б Україні нашкодити. І коли хтось пропонує, наприклад, знімати санкції з російських бізнесменів, то саме позиція цих країн не дає цього зробити.

Павло Вуєць, «Главком»