російська протиповітряна оборона у 2026 році. Частина 2 – Дональд Гілл

Ураження глибоко ешелонованої протиповітряної оборони росії

У війні в Україні більшість ліній бойового зіткнення проходять у глибині суходолу, без властивих узбережжю вразливостей. Щоб пробити діру в обороні для далекобійних дронів, FPV-дрони й артилерія атакували засоби оборони на передньому краї. Потім дрони літакового типу атакували системи протиповітряної оборони, розгорнуті далі в тилу.

Військовослужбовець батальйону важких дронів літакового типу 413-го полку в Запоріжжі описує цей процес так: "Наскільки я знаю, мій підрозділ та інші підрозділи підходять до цього комплексно, системно. Щоб працювати правильно, нам спершу треба вибити радари, розташовані найближче до кордону, придушити зенітні FPV-екіпажі, потім вибити "Тори" і "Буки" на другому рівні, потім придушити більші радари, розташовані за ними. І лише тоді можна сказати, що ми створили коридор".

Радари забезпечують раннє і надійне виявлення, тому саме вони є першою ціллю. Коли їх уже немає, ракетні системи працюють повільніше й менш ефективно.

Далекобійні дрони (сині стрілки) зазнавали б великих втрат, пролітаючи крізь щільну, інтегровану протиповітряну оборону. FPV-дрони, артилерія та дрони літакового типу (чорні стрілки) атакують кожен ешелон оборони, доки не пробивають його, створюючи коридор, у якому майже немає або зовсім немає засобів ППО, здатних збивати далекобійні дрони.

Батарея С-400, розміщена на авіабазі Приморсько-Ахтарськ, є частиною інтегрованої мережі протиповітряної оборони російських військ в Україні. Дальність її ракет у 400 км дозволяє діставати до Дніпра. Дальність її радара у 600 км потенційно дає змогу виявляти повітряні цілі в Сумах. Вона забезпечує можливості виявлення і перехоплення для засобів ППО меншої дальності на окупованих територіях. Система С-400 у Криму могла б забезпечувати взаємний захист авіабази. Системи С-400, розміщені в Луганську або Донецьку, також забезпечували б перекриття зон захисту з іншими системами та становили б більшу загрозу для українських МіГ-29, які намагаються бомбити російські передові позиції. Що меншу відстань має пролетіти ракета, то менше часу український пілот має на реакцію і ухилення.

Авіабаза Приморсько-Ахтарськ використовується для зберігання і запуску далекобійних дронів. У серпні 2025 року її захищала батарея С-400, що складалася з радара виявлення, радара наведення і шести пускових установок. Проте Україна все одно змогла пошкодити три об’єкти на базі 1 серпня 2025 року.

Перш ніж атакувати радари ППО або самі системи озброєння, їх потрібно виявити. Відкриті джерела можуть відстежувати частину цих засобів за допомогою комерційних супутникових знімків. Україна має власні джерела, включно із засобами РЕБ, які відстежують сигнали від окремо розташованих радарів виявлення та радарів наведення, пов’язаних із системами озброєння. Україна також отримала від Швеції два літаки ASC 890, які можуть не лише виявляти російські ракети і дрони, що наближаються, а й фіксувати сигнали радарів на відстані до 400 км. Крім того, НАТО також збирає інформацію зі своїх супутникових, повітряних і наземних сенсорів, що відстежують сигнали від радарів і засобів РЕБ. НАТО передає ці дані Україні в модифікованому вигляді, а Україна їх підтверджує.

Місії НАТО Rivet Joint збирають радіотехнічну розвідку за допомогою літаків, які літають у міжнародному повітряному просторі та над територією союзних країн і є недосяжними для російських атак. Вони здатні збирати сигнали на відстані до 240 км і майже напевно відстежували маршрут, яким українські дрони летіли до цілей у Балтійському морі.

Щоразу, коли росія вмикає радар, його сигнали виявляють. росія змушена залишати частину радарів виявлення увімкненими, щоб забезпечувати попередження про можливі українські атаки. Якщо Україна проводить атаку, тоді вмикають більше радарів виявлення, щоб підвищити шанси на виявлення українських дронів. Потім вмикають радари наведення, щоб уражати дрони. Ці сигнали збирають і поєднують із зображеннями та іншими даними. Якщо після випромінювання сигналу радари переміщують, їх можуть втратити з поля зору. Якщо ж вони надто довго залишаються нерухомими, то стають ціллю. Для їх ураження спрямовують дрони літакового типу, використовуючи рельєф місцевості та інші чинники для визначення найкращого маршруту підходу до системи ППО.

Тим часом, більшість важливих об’єктів у росії, навіть якщо вони далеко від України – мають зенітні системи точкової оборони. Система "Панцир" стоїть на вершині вежі, щоб рельєф менше перекривав її радар. Вона захищає завод в Алабузі в Татарстані, за 1200 км від України. На цьому заводі збирають дрони "Герань".

Українські далекобійні дрони знищили такі цілі, як радар раннього виявлення системи С-400 у Саратові, за 1500 км від України, а також радари раннього попередження і виявлення та чотири пускові установки системи С-400 у Новоросійську. Інтерактивна база даних Tochnyi відстежує багато інших випадків ураження російських засобів ППО на великій відстані, а також інші удари, які не потрапили до публічного обліку.

Прориви протиповітряної оборони

Коли ППО в межах вузького коридору зазнає поразки, дрони і ракети можуть проходити крізь нього майже без втрат або взагалі без них і атакувати цілі в глибині росії.

Вгорі – засоби ППО, які були знищені в Бєлгородській області за останні десять місяців. Унизу – прорив не лише спричинив масштабне знищення інфраструктури в Бєлгороді, а й відкрив "коридор" до цілей за межами області, що видно на цій атаці 6 березня.

Це та сама атака 6 березня, але ці коридори проходять через Крим, Маріуполь і на північний схід від Маріуполя, хоча в цій місцевості публічно зафіксовано небагато втрат ППО. Можливо, тамтешню ППО також уже розгромлено, або її там небагато, або ж Україна намагається перевантажити її масованістю.

Численні атаки на завод мікроелектроніки "Кремній Ел" у Брянську є ще одним доказом того, що російська ППО виснажена.

У 2025 році тайванська TSMC виготовляла кремнієві пластини з транзисторами розміром 2 нанометри, що дорівнює довжині 20 атомів водню або 4 атомів кремнію. Корейська Samsung тепер також виробляє 2-нм чип. Найбільш розвинений чип у росії випускають на заводі "Мікрон" у Зеленограді, поблизу Москви. Там створили 90-нм чип – те, що TSMC робила ще у 2004 році. Другим за величиною виробником чипів у росії був завод "Кремній Ел" у Брянську. Він виробляв 500-нм чипи, достатньо сучасні для використання в крилатих ракетах, і сподівався вийти на серійне виробництво 350-нм чипів.

На заводі працювали 1700 людей. Він виробляв 1000–1500 компонентів для ракетних комплексів "Іскандер", крилатих ракет "Калібр", систем ППО "Панцир", С-300 і С-400, міжконтинентальних балістичних ракет "Тополь-М" і "Булава", нової крилатої ракети "Іздєліє-30", а також для радарів, систем радіоелектронної боротьби і БПЛА.

Це був важливий для росії завод, тож певний рівень протиповітряної оборони для нього забезпечували, але він розташований лише за сто кілометрів від кордону з Україною. Щоразу, коли вмикали радар, його місце розташування фіксували. Щоразу, коли відкривали вогонь по дрону, виявляли пускову установку. Навіть у мовчазному режимі позиції виявляли за допомогою супутникових і дронових знімків, а можливо, і через засоби зв’язку. А коли системи ППО виявляли, їх атакували дронами та ракетами HIMARS із дальністю 80 км.

Перший удар стався в серпні 2023 року, а у вересні 2023 року атака дронів спричинила пожежу в адміністративній будівлі. Його знову атакували в жовтні 2024 року і січні 2025 року. У квітні 2025 року по ньому завдали п’ятого удару. Нарешті, 10 березня для знищення цього об’єкта використали дороговартісні ракети Storm Shadow. російська ППО була ослаблена до такого рівня, що український розвідувальний дрон міг просто спостерігати за атакою.

П’ять ракет влучили в корпус № 4, ще дві – в інші виробничі будівлі. Вони підходили на малій висоті з різних напрямків, переважно зі сходу, що свідчить про уникнення залишкового прикриття ППО. Жодну з ракет не було збито. Жодна система ППО не відкривала вогонь.

Завод також атакували під час робочої зміни, частина якої складалася з кваліфікованих і вузькоспеціалізованих працівників. 7 людей загинули, 42 дістали поранення, і 29 із них були госпіталізовані.

Виробництво зупинилося. Для відновлення підприємства знадобилося б багато часу і коштів, а без достатнього прикриття ППО це не мало б сенсу. Якби виробництво відновили, його б знову атакували.

Атака 4 квітня показує коридор до Балтійського моря, масу дронів, що рухаються через Бєлгород, і ще більше дронів, що рухаються на південь через Маріуполь і Запоріжжя.

Стан російської протиповітряної оборони

Використовуючи лише відкриті джерела, важко зрозуміти, скільки російських систем ППО було виготовлено, скільки з них ще перебували на озброєнні у 2022 році, скільки було знищено і скільки залишаються боєздатними у 2026 році. Єдине, у чому можна бути певним, – це те, що лише тепер, у 2026 році, росіяни збираються відновити постачання зенітних ракетних систем С-400 до Індії, замовлених ще у 2018 році.

Українська розвідка має значно краще уявлення про це і заявила, що половину всіх боєздатних систем "Панцир" у росії було знищено або виведено з ладу. Стандартна тактика полягала у використанні дешевих дронів-приманок для перевантаження і виснаження запасів ракет "Панцира", а потім у знищенні самого "Панцира" бомбами AASM Hammer або GBU-39 Small Diameter Bomb. І, звісно, FPV-дрони також завдавали "Панцирам" втрат.

Але навіть якщо точна кількість втрат і боєздатних систем недоступна, є ознаки російських втрат.

Фінляндія приєдналася до НАТО у квітні 2023 року. У період між червнем 2024 року і жовтнем 2025 року росія почала будівництво військових баз на кордоні з Фінляндією і відновила бази, покинуті на початку 2000-х. Одним з елементів прикордонної оборони був радар "Каста-2E2" з дальністю 150 км, здатний виявляти низьковисотні, ті, що огинають рельєф, і малопомітні літаки. Їх використовують для підтримки систем ППО "Панцир". На кордоні також був розгорнутий радар "Подльот-K1", який може відстежувати низьковисотні цілі на відстані до 300 км для систем ППО С-300 і С-400.

А потім майже всіх їх прибрали.

У Криму та в інших місцях було знищено численні радари і системи ППО, і радари з фінського кордону знадобилися, щоб замінити їх.

Ліворуч – виведення радарів і систем ППО з Калінінграда та Центрального і Східного військових округів є показником російських втрат в Україні. Праворуч – радари низьковисотного виявлення, які були прибрані з фінського кордону, позначені червоним, а ті, що залишилися, – зеленим. Позиція "Каста-2E2" внизу розташовувалася лише за кілька кілометрів від Усть-Луги, по якій два тижні тому неодноразово били.

У серпні 2023 року росія прибрала дві системи С-300, розгорнуті нею на спірних Курильських островах у 2020 році. У жовтні та листопаді 2023 року російські транспортні літаки вивезли багато військової техніки з Калінінграда, включно з деякими системами С-400 та пов’язаними з ними радарами, хоча більшість систем ППО там залишилася. До липня 2025 року радари низьковисотного виявлення "Подльот" і "Каста" були виведені з Центрального і Східного військових округів, хоча радари раннього попередження, такі як Nebo і Protivnik, залишилися. А потім прибрали й нещодавно встановлені радари на фінському кордоні.

У 2021 році Індія почала розгортати свій перший полк систем ППО С-400. Останні дві батареї мали бути поставлені у квітні 2023 року, але відбулася затримка. У червні 2025 року поставку відклали вдруге. росії ці системи були потрібні для власної оборони.

У 2017 році росія продала Туреччині дві системи С-400 за 2,5 млрд доларів. Цей продаж спонукав США виключити Туреччину з програми F-35, коли системи були поставлені у 2019 році. До 2025 року ракети досягли половини свого строку зберігання, системи С-400 не були інтегровані в структуру протиповітряної оборони НАТО, а технічне обслуговування створювало для Туреччини додаткові витрати. Як ознаку відчаю у вересні 2025 року росія запропонувала викупити ці системи назад у Туреччини.

Джерело