"Гніздо дорожче за партнера": біолог - про бійки, чужі яйця і "зради" лелек

Цього року за життям лелек із села Леляки на Полтавщині знову стежить вся країна - новий сезон виявився ще драматичнішим, ніж попередній. Спочатку до «зіркового» гнізда прилетів не той самець – не Грицик. Зайда, якого охрестили спостерігачі Лелем, зайнявся облаштуванням житла. Незабаром у нього з'явилася подруга – якась невідома лелечиха. Її назвали Квіткою і заговорили, що незабаром вона може знести яйце.

Але тут повернулася колишня господиня гнізда - Одарка і заявила про права власності - побила Квітку. Лель намагався захистити її, але сили виявилися нерівними. Тому Квітка полетіла геть, а Одарка залишилася з Лелем. Орнітологи знову заговорили про потомство, але тепер уже від Одарки та Леля. І тут повернувся торішній чоловік Одарки – Грицик. Знову розігралася бійка – тепер уже не лише за гніздо, а й за самку. Переміг Грицик. Вони залишилися з Одаркою в гнізді, а в нас виникло багато запитань. Наприклад, від кого ж Одарка матиме перше яйце?

За цією "пташиною мелодрамою" стоять цілком реальні біологічні закони, стверджує кандидат біологічних наук, співробітник НВП "Пирятинський" Анатолій Подобайло. Він розповів Коротко про - про те, як влаштовано сімейне життя лелек.

“Уявлення про зради серед птахів - результат наших стереотипів”

- Історія з Грициком, Одаркою, Квіткою та іншими "героями" онлайн-спостереження все більше нагадує серіал із несподіваними поворотами, зміною партнерів та боротьбою за гніздо. Як будуються сімейні стосунки у лелек? Як вони обирають пару? Хто з них головний – самець чи самка?

- Вони вибирають пару не за красою і не за довжиною дзьоба, а за тим, хто першим протилежної статі прилетів до мене в гніздо.

Якщо в цьому гнізді пара мала успішне гніздування, то після міграції вони повертаються саме в це гніздо. Імовірність того, що минулорічна пара знову тут зустрінеться, значно вища, ніж ймовірність того, що хтось замінить когось.

- Виходить, якщо хтось прилетів, то це моя самка повернулася?

– Саме так. В Африці вони живуть окремо, кочують у різних зграях і пів року не бачаться. Навіть якби вони в Африці зустрілися, вони не впізнали б одне одного, бо це просто велика сусідня зграя. Партнера вони сприймають саме у контексті свого рідного гнізда.

- Чи є у лелек, як у лебедів, одна пара на все життя чи вони можуть “зраджувати” одне одному?

- Можуть, і легко. Ось Лель жив із Квіткою, потім з Одаркою, тепер Одарка живе з Грициком – і це все сталося за два дні.

Уявлення про зради серед птахів - це все наші стереотипи. Навіть у лебедів, які утворюють пари на все життя, кожне десяте яйце від іншого самця.

- Аж так? А ось на прикладі Квітки та Одарки – самки побилися через самця чи все ж таки через гніздо?

– Це була боротьба за гніздо. І самці, і самки б'ються не за партнера, а за гніздо. Для лелек головний ресурс - це гніздо: тільки там самка може відкласти яйця, і тільки в гнізді самець може виростити своїх дітей. Без гнізда життя нема.

- А наскільки жорстоко птахи можуть битися? Чи може хтось загинути у таких бійках?

- У нас учора Грицик побився до крові. Теоретично можуть бути такі ушкодження, які є небезпечними для життя. Як правило, до цього не доходить, але ризик є.

- Писали, що Лель спочатку спарився з Квіткою, а потім з Одаркою – це означає, що обидві обов'язково знесуть яйця? І якщо знесуть, чи зможе сама Квітка вигодувати пташенят, якщо вона не має гнізда?

- Сама Квітка, швидше за все, не зможе вигодувати пташенят, тим більше вона зовсім молодий птах і в неї ще немає такого досвіду. Але Квітка зараз зайняла порожнє гніздо в селі, і висока ймовірність, що до неї приєднається інший лелека. Але це якщо її не прожене пара із цього гнізда – тут дуже багато невідомих.

Коли Квітка заведе собі партнера, разом вони вигодують пташенят: першого від Леля, а решту трьох чи чотирьох - від нового самця. Тільки він не знатиме, що перший – від Леля.

– Цікаво, а як Грицик сприйме чужі яйця?

– Грицик не зрозуміє, що перше яйце – від Леля. Ось такий Лель – і в Квітки, і в Одарки. А може, і з Галею був - там ще Галя з'явилася.

- Ще й Галя з'явилася... Чи є дані, скільки лелек зараз у парку?

– У нашому Національному природному парку "Пирятинський", де знаходиться гніздо, приблизно 90 гнізд. Торік десь у 80 гніздах пройшло успішне гніздування. У кожному гнізді – пара дорослих птахів та від одного до чотирьох пташенят – у середньому 2,1 пташеня. Тобто приблизно 170 пташенят минулого року ми "випустили" з національного парку у життя.

- Чи можна теоретично за допомогою ДНК-тесту з'ясувати, від кого в Одарки пташенята?

– Теоретично можна. Під час кільцювання ми беремо у них генетичний матеріал – висмикуємо пір'їнку. Ми його зберігаємо, і колись настане момент, коли ці зразки можна буде дослідити – так стане зрозуміло, хто батько пташеня. Але, гадаю, дізнаємося про це ми не дуже скоро. Вже три роки збираємо матеріал, а самі дослідження – досить дорога процедура.

Дітей, що виросли, батьки у своє гніздо вже не пустять

- А хто взагалі більше дбає про кого? Самець про самку чи навпаки?

- Я сказав би, що в них рівноправність. Обоє беруть участь у будівництві гнізда, обоє приносять їжу пташенятам, обоє охороняють гніздо. Не сказав би, що тут є якісь перекоси у турботі – вони дбають про гніздо разом.

- Висиджує яйця лише самка?

- Ні, теж по черзі. У них відбувається ротація. І їжу пташенятам по черзі носять. Висиджування триває місяць – спробуй місяць всидіти на місці.

- Хто потім вчить пташенят літати?

- Самі навчаються, цього не навчиш. У них прокидається потреба летіти: повіяв вітер, мама полетіла, тато полетів – і мені хочеться. А якщо старший брат полетів, то взагалі…

Крім того, батьки перестають їх годувати під кінець сезону. Пташенята трохи худнуть, виникає потреба добувати собі їжу – це стає стимулом покинути гніздо.

Спочатку батьки часто супроводжують пташенят. В основному навчання тому, як ловити здобич, орієнтуватися, куди летіти, ґрунтується на наслідуванні.

- Тобто пташенята просто повторюють за старшими?

- Так, повторюють. Це не навчання у нашому розумінні.

Непросто говорити широкій аудиторії про лелек: або доводиться говорити сухою термінологією, щоб бути коректним, але тоді неможливо описати всі нюанси поведінки, або говориш “людською” мовою – люди починають приписувати птахам людські почуття та вчинки – кохання, зраду… А це не має сенсу у стосунках тварин взагалі.

- Торік у Грицика та Одарки вилупилося 5 пташенят, які відлетіли у теплі краї. Вони можуть повернутись і влаштувати бійку за знайоме гніздо?

- Ті пташенята ще не повернуться. У більшості випадків вони ще рік, а іноді й два залишаються в Африці, бо поки що не статевозрілі. А ось, як правило, на третій рік вони вже летять у міграцію та повертаються до регіону.

В принципі, можливо, вони навіть повернуться до рідного села. Але тут виникає проблема: повернулися до рідного села, а в гнізді – батьки. І батьки, звичайно, їх не пустять. Тому молоді доведеться або шукати те гніздо, в яке пара не повернулася, і займати порожнє, що буває нечасто, або починати будувати своє гніздо з нуля.

- А чим харчуються лелеки?

- Вони великі хижаки, але не в тому сенсі, як яструби. У їхньому раціоні значну частину складають комахи та дощові черв'яки. У африканських народів, до речі, назва лелек перекладається як "поїдач сарани" - вони справді багато її їдять на півдні.

У нас їхньою їжею будуть комахи, дощові черв'яки, земноводні, жаби. Деколи приносили вужів, крота, щура, зайчат, але це вже рідше.

До речі

Чи можна впізнати лелеку «в обличчя»

- А як орнітологи впізнають лелек? Чи є якісь особливі прикмети птахів, щоб відрізняти одне від другого?

- Орнітологи на 100% впізнають лише тих лелек, які окольцьовані. Якщо є індивідуальні кільця, індивідуальний номер, тоді орнітолог скаже, що це лелека, який був окольцований 8 років тому в такому гнізді, в таке число. Все інше - припущення: лелеки дуже схожі одне на одного. І якщо ви бачите лелеку раз на пів року в гнізді на відстані 50 метрів, навіть із біноклем ви його не впізнаєте.

Щодо наших лелек, ми спостерігаємо за ними з камер дуже близько і не один рік. Тому люди, які довгий час дивляться наш “серіал”, вже впізнають ці ледве помітні особливості зовнішнього вигляду та поведінки лелек.

Уявіть: 10 хвилин спостереження знизу в бінокль і 3 роки спостереження в камеру - тут можна накопичити якісь візуальні дані.

- Чи можна відрізнити самця від самки?

- Самці та самки відрізняються дуже слабо. Яскраво виражені зовнішні особливості є тільки в тих видів птахів, де самець тримає гарем. Наприклад, півень із гаремом курей – яскравий і великий, щоб його боялися інші самці і щоб кури у ньому визнавали лідера.

А якщо птахи живуть парами, цей диморфізм виражений слабо. Немає потреби виділятися, якщо поряд з тобою є пара.

- Скільки живуть лелеки в середньому?

- Приблизно 12-15 років у природі. Хоча можуть жити значно довше, але у природі багато випадковостей: хижаки, хвороби, негода, важка міграція. І, як правило, 15 років - це вже лелека "у віці".

У неволі лелеки можуть дожити до 30 років – там годують, нічого не треба добувати, ветеринар тебе регулярно оглядає.

А що ще

Не ставте гнізда самостійно

- Люди часом пишуть: "Поставте, будь ласка, поряд одне гніздо, щоб Квітка могла оселитися". Але якщо ми зараз поставимо гніздо поруч, цю Квітку утискатимуть: лелеки досить агресивно ставляться до сусідів.

Наведу статистику. У нашому Національному парку ще до його створення люди самі поставили вісім штучних платформ у селах. З цих 8 платформ була заселена лише одна - та, де мешкають Грицик з Одаркою.

Цього року ми за підтримки страхової компанії "Інго" поставили 4 платформи - і всі 4 були заселені вже в перший сезон. Чому так? Тому що ми не піддавалися на побажання людей, а ставили платформи тільки там, де вже було гніздо, що впало. Тобто ми підлаштовувалися під лелек.

Допомога птахам не повинна бути хаотичною та емоційною – фахівці мають подивитися, зрозуміти, дати рекомендації та встановити платформу поза гніздовим сезоном, коли лелеки цього не бачать. Щоб вони прилетіли додому, побачили гніздо і подумали: "о, гніздо, отже, моє".

Потрібно робити не так, як хочеться людям, а так, як треба птахам. Як треба птахам – розуміють фахівці. Якщо гніздо міцне та добре стоїть – краще не втручатися. Якщо бачимо, що нахилилося – тоді можна діяти.

Але це треба організувати: зварити платформу, домовитись із сільським головою, щоб викликали комунальну службу з вежею, домовитися з електромережами, щоби відключили електрику. Це серйозна процедура. 5% гнізд за сезон ми замінили – і це реально зробити.

Важливо не лише стежити за історією Грицика, Одарки та Квітки, а й розуміти природоохоронний момент. Давайте не втручатися у природу без потреби. А якщо хочемо допомогти – слухати фахівців, а не говорити їм "поставте гніздо тут і зараз". Таке втручання може лише нашкодити птахам.