Великодній штурм реформ: як українські депутати рятували закони
Цей парламентський тиждень принесе Україні 1,2 мільярда євро
"Почався Страсний тиждень перед Великоднем, особливий час для глибоких роздумів, очищення та молитви", – промовив спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, відкриваючи пленарне засідання. Чи то раптове сумління, чи то пронизливий холод у Верховній Раді, але парламент раптом продемонстрував продуктивність. Причому саме там, де цього очікували найменше: у виконанні міжнародних зобов’язань.
Щоправда, шлях до цього "очищення" почався з традиційного ритуалу – спроби ухвалити порядок денний. Це тривало близько десяти хвилин. Депутати просто між собою пересварилися. Тож порядок денний довелося взяти в ручне управління Андрію Мотовиловцю. Журналістів навіть попередили: не варто надто прив’язуватися до планів – вони, як і політичні домовленості, мають звичку змінюватися.
Того ж дня відбулася ще одна спроба синхронізації – зустріч уряду з депутатами. Щоправда, за версією урядових комунікацій це була розмова з головами комітетів. Та насправді – камерна зустріч для "слуг". Депутатка Ірина Геращенко припустила, що за зачиненими дверима могли говорити не лише про євроінтеграцію, а й політичну мотивацію.
"На це збіговисько запросили лише слуг! Хоч мова йшла про євроінтеграцію, на розмові не було І. Климпуш-Цинцадзе, яка очолює профільний комітет, бо вона від "Європейської Солідарності". Не запросили Юрчишина від "Голосу" і А. Кожем'якіна з "Батьківщини". Може, там говорили про політичні хабарі для мажоритарників?".
Що саме відбувалося в кімнаті, де зібралися "Слуги Народу" разом із Кирилом Будановим та Юлією Свириденко, знають лише учасники. Але ключове повідомлення від уряду прозвучало так: "Україна має зробити домашню роботу".
Традиційно відкладене до останньої ночі домашнє завдання цього тижня принесло менше й десятка проголосованих документів. Але ж Україні треба ухвалити кілька сотень євроінтеграційних законів. І тут біблійна метафора напрошується сама собою: пройти цей шлях швидко – куди важче, ніж верблюду пройти крізь вушко голки.
Читайте також: Компроміс чи перезавантаження: куди веде конфлікт парламенту та уряду
Додаткового тиску додав лист із Брюсселя. У ньому єврокомісарка Марта Кос наполегливо нагадала: реформи України – умова для отримання грошей. А саме 4 мільярди євро. Та мова не лише про фінанси. Країна має зберегти статус одного з лідерів серед кандидатів на вступ.
За програмою Ukraine Facility Україна має ухвалити низку законів – від цифровізації судових рішень і дерегуляції бізнесу до енергетики, держслужби та доброчесності суддів. Як зазначають парламентарі, уряд готував ці вимоги разом із Єврокомісією без широкого обговорення з парламентом.
Але є нюанс: уряд не вніс жодної ініціативи за цими напрямами. Парламент намагається штовхати торішнє, іноді – з четвертої спроби.
Тому справжньою інтригою тижня були податкові законопроєкти від уряду: про оподаткування продажів на цифрових платформах, закріплення військового збору на рівні 5% та скасування пільги на посилки з-за кордону. Ще кілька тижнів тому їх називали "антисоціальними" і обіцяли не голосувати за жодних обставин.
Ще два тижні тому я не покладала великих сподівань на результативність Парламенту цього пленарного тижня. Але яким було моє здивування: депутати раптово почали тиснути кнопку "за". Звідси виникає логічне питання: а що змінилося?
У медіа цьому диву знайшли пояснення. Циркулює версія про субвенції на соціально-економічний розвиток округів. Тобто можливість депутату повернутися до виборця не з порожніми руками. Ще простіше – політичний хабар. Суми, щоправда, скромні – по 5 мільйонів гривень на кожного депутата. Стримаю ваші обурення, бо наголошу: ці гроші не на руки парламентарям, а громадам. Для округу 5 мільйонів гривень – мізер. Тож цю версію про "політичний хабар" я б віднесла до звичайних пліток, не більше.
Читайте також: Україна повертається до політичної нормальності?
Якою б не була природа мотивації голосування депутатів, але результат помітний. Цей парламентський тиждень принесе Україні 1,2 мільярда євро. Тож щодо міжнародних зобовʼязань цей пленарний тиждень приніс один податковий закон по МВФ і три закони по Ukraine Facility. Ще два важливі законопроєкти прийняли у першому читанні. Також прийняли ряд законопроєктів, які не повʼязані з фінансуванням, але є євроінтеграційними.
Наприклад, за ухвалений цього тижня "промисловий безвіз" у рамках Ukraine Facility наша держава отримає 400 мільйонів євро. По цій же програмі ще два закони – про об’єднання енергоринків і про цифрове виконавче провадження – принесуть сумарно 875 мільйонів.
Також парламент просунув вже згадані податкові законопроєкти зі сфери уваги МВФ. Вони належать ініціативі уряду. Та за іронією, один з них Верховна Рада ухвалила альтернативний – доопрацьований депутатами. Він стосується про оподаткування доходів із цифрових платформ на кшталт Glovo, Uklon чи Uber. Інший урядовий – про продовження військового збору на три роки після війни – пройшов ухваленим в цілому.
А от із податком на посилки все складніше: тут вже потрібні зміни не лише до Податкового, а й до Митного кодексу. Навіть міністр фінансів Сергій Марченко зменшив очікуваний ефект удвічі – що, мабуть, і є найчеснішою оцінкою перспектив.
І тут виникає ще одне питання, яке повертає до реальності: якщо голосувати можна зараз – що заважало робити це раніше?
Частково причина – взаємодія уряду та парламенту. Наприклад, "План Качки–Кос" – той самий орієнтир для ключових реформ антикорупційних інституцій, оновлення державних органів, судів та прокуратури – досі залишається декларацією намірів, ніж робочим документом. За чотири місяці по цій програмі уряд не запропонував жодної системної законодавчої ініціативи.
"Є також ініціативи від парламентської опозиції – від різних колег, з різних фракцій, включно зі мною – які могли б бути основою, наприклад, для конкурсів у прокуратурі чи перезапуску ДБР. Але їх навіть не виносять у зал як базу для доопрацювання", – зізнається Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Президент, до речі, у січні публічно говорив, що для нього пріоритет – реформа ДБР. Але після цього – жодного кроку.
То чому уряд тягне?
Це питання депутати вже порушували раніше. І пан Качка відповів так: зараз мова не про пріоритети, а про тотальне виконання євроінтеграційних зобов’язань. Мовляв, уряд працює над національною програмою адаптації законодавства. Але проблема в тому, що без пріоритетів "тотальне виконання" не працює.
За попередньою оцінкою, виконання "Плану Качки-Кос" оцінювали у 9%. Та лише завдяки парламентській ініціативі з ухвалення закону про цифрове виконавче провадження ця цифра може дещо зрости.
Але ухвалити закон – це половина справи. Ці реформи ще мають результативно працювати. Бо наслідки відчують конкретні громадяни й бізнес. Депутати самі скаржаться, що їм "соромно" голосувати за документи, які не відповідають самому європейському праву. До прикладу, як каже Петро Порошенко, ухвалюєш один закон, а Кабмін бере і використовує його плоди на всякий "фектінг, чекінг, єбакінг".
У такий особливий тиждень напрошується гучна промова нардепа Гетманцева: "Не ми обрали цей час – нас обрав Господь, поклав на нас величезну відповідальність".
Головне, щоб депутати не поклали на самих українців, які теж, між іншим, обирали цих законотворців. Бо, судячи з перебігу подій, завдання справді непросте: балансувати між очікуваннями партнерів, потребою наповнювати бюджет, добробутом громадян і внутрішніми політичними компромісами.
Ближче до кінця тижня навіть цей крихкий баланс почав втрачати стійкість: частина депутатів вирушила у відрядження, частина – у передсвяткові турботи. Та формально парламент продовжує рух до Європи. Просто дорога туди, як і належить у Страсний тиждень, проходить через випробування.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Наталя Стареправо, журналістка Еспресо
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.