Смена власти или революция? Готова ли Венгрия к фальсификации выборов и что будет с Орбаном

"…Європейська комісія пропонує людям витрачати менше газу та не сідати за кермо! Це неприйнятно.

Угорські сім’ї не платитимуть на 95 тисяч форинтів більше щомісяця через хибну політику Брюсселя!".

Електронний лист такого змісту – брехливий від початку до кінця, але щедрий на знаки оклику – отримали у четвер ввечері або у п’ятницю мільйони мешканців Угорщини, чиї мейли є в електронній базі уряду.

Кількість адресатів в уряді не розкривають, та відомо, що над збиранням цих адрес у Орбана працювали давно і наполегливо (навіть автор цих рядків отримує листи, які уряд Орбана розсилає за надзвичайної потреби).

Цього разу, щоби підвищити статус послання, під ним особисто підписався Гергей Гуяш, глава офісу прем’єр-міністра Угорщини – один з найвищих посадовців в ієрархії Віктора Орбана.

Але лист від його імені, написаний в істеричному тоні, був схожий на відчайдушну спробу влади переломити хід кампанії, яка розвивається геть не за її сценарієм.

Утім, за два дні до голосування навряд чи можливо змінити наратив, який будували місяцями.

Зараз ще більш важливим є питання про те, що буде після виборів.

Адже нині склалася унікальна для Угорщини ситуація:.

абсолютна більшість угорців переконана, що вибори будуть сфальсифіковані.

Такого не було ніколи; в Угорщині за часи її членства у ЄС завжди панувала довіра до виборів.

А зважаючи на те, що серед активних прибічників опозиції панує налаштованість на безумовну поразку Орбана, люди просто не повірять і не сприймуть результат виборів у разі, якщо Центрвиборчком оголосить про нову перемогу прем’єрської партії.

Причому осередком прибічників опозиції в Угорщині є столиця – тут Орбана ненавидять найбільше.

В Україні цей "коктейль" означав би: якщо Орбан "намалює" собі перемогу – на нього чекає гарантована революція і непокора, а люди будуть готові знести його з крісла силовим шляхом.

Але Угорщина інша.

Тут навіть не говорять про такий сценарій (хоча світовий досвід свідчить, що він може статися і без підготовки).

Про можливі сценарії після виборів та про "дві Угорщини", між якими є мало спільного, читайте у статті "Європейської правди".

Хейтери Орбана, сам Орбан та ще більш проросійські, ніж Орбан.

Угорщина, яка вже 16 років перебуває під владою однієї політичної сили і одного прем’єр-міністра, давно втратила багато ознак демократії, системно придушує свободу слова тощо.

Але попри все це – намагаючись не перетнути червоні лінії, що існують в ЄС, – квазідиктатура Віктора Орбана зберігала відносно чесний процес голосування і підрахунку голосів на виборах.

Наприклад, столиця країни, Будапешт, багато років перебуває в опозиції до уряду.

А ще Угорщина завжди була багатопартійною – в реальності, не на папері.

До парламенту завжди проходили кілька опозиційних партій – ліберали, ліві, ультраправі.

Є навіть сатирична антиорбанівська "Партія двохвостого собаки", яка завжди має непогані рейтинги між виборами, але перед голосуванням зазвичай "падає" і не долає виборчий бар’єр.

Вибори-2026 можуть змінити правила гри.

У новому парламенті може виявитися лише дві політичні сили.

Причому обидві – праві за ідеологією.

Хоча є шанс 50/50, що пройде ще й третя – ультраправа.

Одна з цих сил – це, звісно ж, "Фідес" Віктора Орбана.

Керівна партія Угорщини, що контролює усі державні інституції в країні, наполягає, що вона знову отримає конституційну більшість – всупереч тому, що усі без винятку незалежні соціологічні компанії передбачають поразку Орбана.

Третя сила, про яку ми вже згадали – це партія Mi Hazank (офіційна назва "Mi Hazánk Mozgalom", у перекладі – Рух "Наша Батьківщина").

Це – ультраправі з риторикою, яка межує з нацизмом; із публічними територіальними претензіями до України (партія офіційно декларує намір анексувати Закарпаття); із заявами про потребу вийти зі складу ЄС; та звісно ж, із російськими зв’язками.

Mi Hazank, через свою радикальність, є нішевою партією, що не претендує на перші місця у політичному рейтингу (зрештою, вихід Угорщини з ЄС є дуже непопулярною ідеєю, навіть попри роки антиєвропейської пропаганди режиму Орбана).

Однак вона має свій електорат, передусім у селах та серед малоосвічених верств угорців.

Однак її ядро достатньо стабільне, і зазвичай його оцінюють приблизно у 6–8%.

Прохідний бар’єр в Угорщині – 5%.

На цих виборах Орбан намагається "відкусити" електорат Mi Hazank, і робить це достатньо вдало, тож шанс на те, що партія провалиться, є достатньо високим, але не гарантованим.

І, нарешті, про лідера угорських рейтингів.

Ненавиджу, але голосую.

Партія "Тиса", що пишеться угорською як назва однойменної річки (Тиса є найдовшою річкою, що протікає територією Угорщини).

За документами її назва походить не від топоніма, а є скороченням від Tisztelet és Szabadság Párt ("Партія поваги та свободи"), але про це, напевно, не знають навіть багато виборців "Тиси" та її лідера Петера Мадяра.

І тут важливо провести межу.

Ті, хто голосує за "Тису", не обов’язково є її прибічниками.

Серед виборців "Тиси" і Петера Мадяра є чимало його ідеологічних опонентів.

У цьому парадокс нинішньої угорської політики.

І у цьому – шанс виборів 2026 року.

Цю особливість чудово розуміють також в угорському уряді, де нерідко кажуть: "не існує прибічників Мадяра, існують ті, хто ненавидить Орбана".

І в цьому є частка правди – хоча лише частка.

У "Тиси" є ідеологія і є свій виборець, а Мадяр показав себе харизматичним політиком, який вміє зачаровувати натовп, майстерно виходити з кризи і дивом уникати іміджевих провалів.

Щоби пояснити, як Петеру Мадяру вдалося заручитися голосами і тих, хто його підтримує, і тих, хто його не любить, але все одно готовий за нього голосувати, – варто коротко нагадати, звідки він взявся.

(Ми детально писали про це у статті про Мадяра у 2024 році – "Альтернатива для Угорщини".).

Мадяр – виходець з партії "Фідес", якій професійно, фінансово та ідейно виріс саме у середовищі "орбанівців", причому від початку увійшов у національну еліту владної партії.

Ще в юнацькі роки він познайомився та товаришував зі вже згаданим Гергеєм Гуяшем, який зараз очолює канцелярію Орбана.

Подейкують, що саме на вечірці у Гуяша він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Джудіт Варгою, яка згодом увійшла до найближчого кола Орбана і очолювала міністерство юстиції.

Утім, сам Мадяр був абсолютно невідомий широкому загалу, аж доки він не вирішив зі скандалом вийти з партії, звинувативши її представників (включно з дружиною) у причетності до корупції.

Та ще й до можливого покривання сексуальних злочинів щодо неповнолітніх.

Можна лише припускати, чи не стало причиною цього вчинку те, що Мадяр тоді вже перебував у конфлікті з дружиною та йшов до розлучення.

Сам він каже, що почав говорити суто через прагнення справедливості.

Та це зараз не має аж такого значення.

Важливо те, що Петер Мадяр ще на початку своєї політичної кар’єри вчинив технологічно дуже правильно: він почав боротися рівно за правий електорат Орбана.

І водночас – позиціонував себе як єдину людину, яка, розуміючи корупційні схеми режиму, допоможе його знести.

Ця ставка спрацювала.

Виявилося, що опозиція з інших ідеологічних ніш – як-от ліві з партії DK, ліберали з Momentum тощо – готова закинути свої партії і голосувати за ТОГО-ХТО-МОЖЕ-СКИНУТИ-ОРБАНА.

"Мадяр, по суті, вбив Momentum.

Ця партія була головною опозиційною силою, а тепер її не існує", – скаржилися "ЄП" ще на виборах до Європарламенту в 2024 році європейські ліберали.

На виборах 2026 року Momentum та низка менших партій офіційно відмовилися висувати кандидатів, щоб не шкодити перспективам "Тиси".

Інші, як ліва DK – стикнулися з тим, що їхні кандидати індивідуально знімаються з виборів в округах, рівно з тією ж метою.

І водночас "Тиса", що увійшла до європейської групи правоцентристів, продовжувала "відкушувати" у Орбана тих консервативних, правих виборців, які хотіли би замінити владу.

Дві Угорщини, що не вірять одна одній.

Боротьба з авторитарною владою, що контролює усю країну, не могла бути спокійною та аристократичною.

Особливо коли йдеться про Орбана, який багато років поспіль звик будувати свої кампанії, штучно створюючи "ворогів нації" та об’єднуючи електорат навколо ненависті до них.

Політична боротьба Мадяра і Орбана також значною мірою будувалася на тому, щоби посилити ненависть електорату до опонента.

Ще за місяць до виборів, за даними соціологів, близько 80% опитаних заявляли, що чітко визначилися, за кого голосуватимуть, і не змінять свій вибір.

Але ще більше помітно це розшарування в опитуваннях.

Серед головних визначальних факторів – вік та освіта.

У групі 65+, а також серед тих, хто має неповну середню освіту (не більше 8 класів) – удвічі більше прибічників "Фідеса", ніж "Тиси", порахувало видання Telex.

Серед тих, хто закінчив школу, а також серед молодших за 40 років – "Тиса" має удвічі вищу підтримку.

А серед угорців до 30 років та тих, хто закінчив університет, перевага "Тиси" над партією влади – у 5-8 разів!.

Та головна відмінність – не вікова, а світоглядна.

Зокрема – щодо України.

Тут показовими є дані опитування, яке провів незалежний угорський аналітичний центр Political Capital.

Тут далі дані Median / Political Capital.

Це немов дві різні, не пов'язані одна з одною країни.

72% угорців, що голосуватимуть за "Тису", звинувачують свою державу в ескалації відносин Угорщини з Україною, і лише 6% – Україну.

82% виборців "Фідес" звинувачують у цьому Україну, і лише 1% – Угорщину.

Це опитування, до слова, є також позитивним сигналом для нас.

Виборці "Тиси" чекають від свого лідера перегляду усіх політик Орбана, і водночас – покладають саме на свій уряд, а не на Київ, основну (або й повну) вину за те, що між двома сусідніми державами зараз – дипломатичне провалля.

А це означає, що від Мадяра вони чекають перегляду української політики Угорщини.

Та сама історія – з довірою до конкретних тез пропаганди Орбана.

Наприклад, серед виборців "Тиси" 92% вважають брехнею тезу уряду про те, що Україна за допомогою ЄС і НАТО, мовляв, "намагається втягнути Угорщину у війну" (у тому числі 86% позначили це граничною брехнею), і лише 5% називають це правдою.

А серед виборців "Фідеса" 78% вважають це правдою (67% – абсолютною правдою) і 10% – брехнею.

Але на особливу увагу заслуговує опитування про те, чи будуть на виборах фальсифікації.

У це вірять майже усі.

Але є нюанс.

У ролі фальсифікаторів виборці кожної з партій бачать партію противника.

Серед прибічників "Тиси" тільки 9% вважають, що фальсифікації з боку "Фідеса" неможливі або майже неможливі.

Решта припускають з різною імовірністю, а 58% – абсолютно впевнені, що фальсифікації будуть.

Серед виборців "Фідеса" 27% вважають, що "Тиса" не фальсифікуватиме результат виборів, ще 5% не знають відповіді, а 68% припускають фальсифікації від "Тиси" тією чи іншою мірою.

У тому числі 44% – абсолютно у цьому впевнені.

Відповідь на питання, як "Тиса", перебуваючи в опозиції і не маючи доступу до інститутів влади, може фальсифікувати голоси – лишимо за тими прибічниками Орбана, хто у це вірить.

Але головне – те, що віра у фальсифікації є тотальною.

Причому ці відповіді опитані давали незалежно від того, яким буде результат виборів.

"Тиса" впевнена у перемозі.

Але чи втримає результат?.

Який результат буде "на табло", тобто у даних Центрвиборчкому? З певністю відповідь на це питання не може дати ніхто.

Причому, як розповідала "Європейська правда", через особливості угорської виборчої системи у низці сценаріїв підрахунок голосів може затягнутися на весь наступний тиждень, і це не буде ознакою затягування чи чогось подібного.

Також наслідки зміни влади будуть принципово відмінними за сценарію, коли "Тиса" бере просту більшість, або дві третини місць (останній сценарій суттєво менш імовірний і буде радше електоральним дивом, але виключити його не можна).

Тому навіть у разі, якщо "Тиса" набиратиме дуже багато, то, імовірно, доведеться чекати тиждень, щоби переконатися, що це дійсно сталося.

Але для багатьох виборців це питання не стоїть.

Мадяр і його партійці публічно випромінюють впевненість: дві третини у них у кишені.

Ба більше, про це кажуть і джерела, які вважають незалежними.

При цьому у Median, на подив, вирішили просто проігнорувати наявність мажоритарних округів і їхній хитрий розподіл, який дає Орбану перевагу за рахунок вже згаданого малоосвіченого сільського населення ("ЄП" розповідала про це).

По суті, у виборців створюють переконання: "Тиса" має перемогти з розгромним рахунком.

І якщо цього не станеться – то поясненням можуть бути лише фальсифікації.

У яких опозиційні виборці впевнені вже зараз, наперед.

Тут варто додати: у тому, що фальсифікації будуть, дійсно мало сумніву.

Вже відомо про їхні основні шляхи – через купівлю голосів у ромів та у бідноти, а також через голосування угорської діаспори у Румунії, Словаччині і Сербії.

В угорські медіа злили також перехоплені розмови одного з ромських лідерів з кандидатом від влади про роздачу продуктових пакетів.

Утім, їхній масштаб – під питанням.

Особливо зважаючи на те, що досвіду фальсифікування виборів у Орбана немає.

В експертному середовищі кажуть, що реально йдеться про одиниці відсоткових пунктів.

Однак у політичних колах доводилося чути, що Орбан поставив задачу досягти 10-12%, і це вже серйозно.

Постає питання: що робитимуть угорці у разі, якщо ЦВК оголосить про перемогу Орбана?.

Варто наголосити, що наразі ймовірність цього сценарію видається низькою.

Але вона не нульова.

Бо, зрештою, "Тиса" може отримати найбільше голосів та навіть найбільше мандатів – і все одно не сформувати уряд.

Бо є також катастрофічний варіант, за якого жодна з партій не отримує більшості одноосібно, і власником "золотої акції" стає ультраправа українофобська Mi Hazank, яка формує уряд разом з Орбаном.

І якщо це станеться, то нинішня політика Орбана може видатися нам ще достатньо поміркованою...

Але чи "проковтнуть" це опозиційні виборці, які наперед впевнені у своїй перемозі? Особливо – зважаючи на те, що Будапешт, тобто столиця, має абсолютну перевагу тих, хто прагне змінити режим і готовий голосувати за "Тису".

Відповіді на це питання немає.

І навіть співрозмовники "ЄП" у Будапешті, що симпатизують "Тисі", зізнаються, що це питання відсутнє для суспільства.

В українських реаліях подібний сценарій крадіжки виборів, які є визначальними для розвитку країни, напевно привів би до жорстких протестів, і у разі, якщо влада не поступається – то, ймовірно, і до революції.

Причому цей сценарій активно обговорювали би до дня голосування, до нього би готувалися, попереджаючи тим самим владу, що фальсифікувати не варто, бо буде гірше.

В Угорщині опозиція не готується до цього.

Принаймні публічно.

Від Мадяра і його команди не лунає тез про те, що вибори необхідно не лише виграти, а й захистити їхній результат.

Не чути про формування команд волонтерів, які би чатували під дільницями і дивилися, чи не відбуваються там так звані "каруселі" з виносом незаповнених бюлетенів.

Угорщина, яка не має досвіду фальсифікації виборів, отримала проблему через те, що не знає, як цьому протистояти.

Втім, це не виключає й різкого розвороту, визнають угорці.

Багато залежить від того, чи буде – у разі оголошеної ЦВК перемоги Орбана – достатньо даних та свідчень того, що фальсифікації були дійсно нахабними і дійсно масштабними.

Якщо їх бракуватиме, то й обурення суспільства, напевно, не переросте у дії.

Але й Орбан має стримуючий фактор.

Він достатньо старий для того, щоб добре пам’ятати, що сталося свого часу з очільником сусідньої Румунії Ніколає Чаушеску, та й свіжіший досвід Віктора Януковича йому теж добре відомий.

А Орбан переконаний, що навіть у разі поразки у 2026 році він зможе повернутися згодом.

А до того – збереже важелі впливу на угорську державу через людей, яких він призначав.

Хай там як, варіант перемоги "Тиси", навіть попри фальсифікації, лишається більш реальним.

А "Європейська правда" слідкуватиме за перебігом та результатами цих без перебільшення історичних виборів у сусідній Угорщині.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".