Смерть у Венеції: як Росію допустили на бієнале вперше за час війни і чому про це треба говорити

У 2026 році Венеційська бієнале – одна з найвпливовіших подій у світі сучасного мистецтва – опинилася в центрі міжнародного скандалу: вперше від початку повномасштабного вторгнення на виставку повертається Росія. Згодом історія виявилася складнішою, ніж здавалася на перший погляд, адже комісаркою російського павільйону стала Анастасія Карнєєва – донька заступника директора "Ростеху".

10 квітня стало відомо, що президент України Володимир Зеленський запровадив персональні санкції проти п'ятьох російських учасників цьогорічної Венеційської бієнале. До списку потрапила, зокрема, Анастасія Карнєєва, а також Михайло Швидкой, представник Росії з питань міжнародних культурних обмінів і колишній міністр культури.

24 Канал проаналізував, з чого розпочався скандал, чому насправді він виходить далеко за межі Венеційської бієнале та як Росія намагається повернути собі місце на міжнародній культурній сцені, попри криваву війну в Україні.

Допомогли розібратися в тісних взаємозв'язках мистецтва та політики, а також тонкощах культурної дипломатії:

• історик, співкуратор українського павільйону на Венеційській бієнале Леонід Марущак,
• дослідниця українського дизайну Олександра Корчевська-Цехош,
• радник президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

Що таке Венеційська бієнале і чому це важливо?

Венеційська бієнале – один із ключових міжнародних виставок сучасного мистецтва. Її заснували у 1895 році, і відтоді подія відбувається раз на два роки на узбережжі Адріатичного моря.

Особливістю Венеційської бієнале є система національних павільйонів: держави представляють власні експозиції, які готують спеціально призначені куратори та комісари. Частина країн має постійні павільйони в історичному виставковому просторі Giardini – серед них і Росія, чий павільйон збудували ще в 1914 році.

Інші країни організовують свої експозиції в різних локаціях по всій Венеції – від історичних палаців до промислових просторів.

Російський павільйон на бієнале / Фото зі сторінки Аліни Михайлової у Facebook

Окрім національних павільйонів, на бієнале проходить центральна міжнародна виставка, яку формує головний куратор події. Саме вона задає головну тему і напрямок руху кожного бієнале.

Для України Венеційська бієнале також стала важливою мистецькою платформою. Вперше країна взяла участь у виставці у 2001 році під час 49-ї бієнале. Тоді шестеро митців – Арсен Савадов, Валентин Раєвський, Олег Тістол, Юрій Соломко, Ольга Мелентій і Сергій Панич – представили "Перший український проєкт", також відомий як "Палатка".

Усередині армійської палатки художники створили діораму з образами соняшників, Чорнобильської атомної електростанції та фрагментами протестів "Україна без Кучми".

Перша бієнале за роки української незалежності у 2001 році / Фото: Юрій Соломко

Російський павільйон після 2022 року

Росія тривалий час залишалася постійним учасником Венеційської бієнале, однак її участь у 59-й виставці у 2022 році була скасована вже 27 лютого – через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Тоді російські художники Кирило Савченков і Олександра Сухарева разом із литовським куратором Раймундасом Малашаускасом відмовилися представляти російський павільйон. Вони назвали війну "політично та емоційно нестерпною" та заявили, що в умовах конфлікту "немає місця для мистецтва".

У 2024 році Венеційська бієнале знову відбулася без офіційної участі Росії. Водночас сам павільйон не залишився порожнім: на час виставки Росія передала його Болівії, а в приміщенні відкрили експозицію художників із Південної Америки. Проєкт організувало Міністерство культури, деколонізації та депатріархалізації Болівії.

Як зазначали ЗМІ, така співпраця відбувалася на тлі ширших домовленостей між Росією та Болівією, зокрема, у сферах культурного обміну, видобутку літію та атомних досліджень.

З чого розпочався новий скандал?

2 березня 2026 року спеціальний представник Росії з питань міжнародних культурних обмінів і колишній міністр культури Михайло Швидкой у коментарі ArtNews підтвердив, що країна планує знову відкрити свій національний павільйон на цьогорічній Венеційській бієнале. Виставка проходитиме з 9 травня по 22 листопада.

Хочу зазначити, що Росія ніколи не залишала Венеціанську бієнале. Сама присутність нашого павільйону – незалежно від того, що там відбувається, чи то виставки наших латиноамериканських друзів, чи то розміщення освітнього центру для всієї бієнале – означає присутність нашої країни в культурному просторі Венеції,
– заявив Швидкой.

Вже за декілька днів організатори бієнале оприлюднили офіційний список учасників національних павільйонів – серед них опинилася і Росія. Російський проєкт матиме назву The Tree Is Rooted In the Sky ("Дерево вкорінене в небі"), а комісаркою павільйону залишиться Анастасія Карнєєва, яку призначили на цю посаду ще у 2021 році.

Цей факт додатково привернув увагу суспільства – й небезпідставно.

Анастасія Карнєєва – донька Миколи Волобуєва, російського генерала у відставці та заступника директора однієї з найбільших оборонних корпорацій "Ростех". До цього Волобуєв працював заступником керівника Федеральної митної служби Росії та директором з особливих доручень у компанії "Рособоронекспорт". З 1975 по 2004 рік він також служив у структурах КДБ СРСР та ФСБ Росії.

Сама Анастасія Карнєєва у 2014 році спільно з Катериною Винокуровою, донькою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, заснувала арт-консалтингову компанію Smart Art та почала співпрацю із федеральними пропагандистськими каналами "Росія 1" та "Радіо Росії".

Анастасія Карнєєва (ліворуч) і Катерина Винокурова / Фото росЗМІ

Одними з перших, хто різко розкритикував офіційне повернення країни-агресорки на Венеційську бієнале, став російський протестний феміністичний панк-рок гурт Pussy Riot. У своїй заяві вони зазначили, що російський павільйон не є посольством та не має дипломатичного статусу: як наслідок, уряд Італії, влада Венеції та сама бієнале за бажання можуть відмовити Росії в участі.

На заяву Михайла Швидкого про те, що "Вічність переважає над моментними турботами; культура переважає над політикою... На жаль, не всі здатні це зрозуміти", колектив відповів: "Так – українські діти, які втратили батьків та домівки, дійсно не зможуть цього зрозуміти".

Участь офіційної Росії у бієнале є серйозним ударом по безпеці Європи. З початку повномасштабного вторгнення в Україну культурна "м'яка сила" стала частиною військової доктрини Росії та інструментом гібридної війни,
– йдеться в заяві Pussy Riot.

Учасниці також повідомили, що приїдуть на бієнале з альтернативним протестним проєктом, щоб висловити підтримку Україні, жертвам російських воєнних злочинів, а також російським політичним в'язням та українським полоненим.

Pussy Riot також звернулися до президента бієнале П'єтранджело Буттафуоко / Фото Pussy Riot

Як реагує Україна та світ?

На тлі суспільного резонансу Міністерство культури Італії заявило, що рішення про участь Росії у 61-й Венеційській бієнале Фундація бієнале ухвалила самостійно – попри позицію уряду, який виступав проти.

Міністр культури країни Алессандро Джулі також ініціював перевірку, чи не суперечать логістика, використання матеріалів і фінансові операції, пов'язані з російською інсталяцією, обмеженням, запровадженим Європейським Союзом після вторгнення в Україну у 2022 році. У відповідь у фонді Венеційської бієнале заявили, що "жодних порушень правил не було, а санкції проти Росії були повністю дотримані".

Втім, ситуація не залишилася без реакції з боку європейських країн. Міністри культури та закордонних справ 22 держав підписали спільний лист-протест, адресований президенту бієнале П’єтранджело Буттафуоко та правлінню інституції.

У заяві міністри наголосили, що культура стала однією з головних цілей російських атак на Україну, оскільки є фундаментом ідентичності. Представники країн також закликали організаторів переглянути рішення щодо участі Росії у цьогорічній бієнале.

Тим часом Європейська комісія заявила, що призупинить виконання гранту на 2 мільйони євро, наданого Фонду Бієнале, якщо Росія візьме участь у мистецькій виставці 2026 року.

Комісія засуджує рішення Фонду бієнале дозволити Росії брати участь у мистецькій виставці бієнале 2026 року,
– сказав речник Єврокомісії Тома Реньє.

Він додав, що "культура в Європі має просувати та захищати демократичні цінності", а також "сприяти відкритому діалогу, різноманітності та свободі вираження поглядів", однак усе це у сьогоднішній Росії не шанується.

Очікувано, Україна також не залишилася осторонь.

За кілька днів після того, як участь Росії у Венеційській бієнале офіційно підтвердили, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна виступили зі спільною заявою.

Вони зазначили, що Венеційська бієнале, як одна з найавторитетніших мистецьких платформ світу, не повинна ставати інструментом для відбілювання воєнних злочинів, які Росія щоденно вчиняє проти українського народу та його культурної спадщини.

Показовим є висловлювання директора російського музею "Ермітаж" Михайла Піотровського, який назвав російські культурні проєкти за кордоном "спецоперацією". Це підтверджує, що російська культурна присутність часто є частиною ширшої державної політики легітимізації агресії,
– йдеться в заяві.

Важливо! Від початку повномасштабного вторгнення Росія вбила 346 митців та 132 українських і іноземних медійників, зруйнувала або пошкодила 1707 пам'яток культурної спадщини та 2503 об'єкти культурної інфраструктури в Україні, з яких 558 повністю знищено.

Окрім цього, російські окупанти незаконно вивезли щонайменше 35 482 музейні предмети, а понад 2,1 мільйона одиниць зберігаються на тимчасово окупованих територіях і перебувають під загрозою знищення або незаконного переміщення.

Росіяни знищили в Маріуполі мозаїки Алли Горської / Фото Євген Нікіфоров

10 квітня Володимир Зеленський запровадив персональні санкції проти п'ятьох російських культурних діячів, які виправдовують агресію проти України та пов'язані з участю держави-агресорки в 61-й Венеційській бієнале. До списку потрапили:

• Анастасія Карнєєва;
• Михайло Швидкой, який називав війну проти України "важливим історичним моментом";
• скрипалька Валерія Олєйнік, яка після 2014 року відвідувала тимчасово окупований Крим для підтримки агресії;
• співак Ілля Татаков, який брав участь у створенні пропагандистського фільму на тимчасово окупованих територіях Донеччини;
• вокаліст Артем Ніколаєв, який також долучався до пропагандистських заходів у Криму.

Радник президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк у коментарі 24 Каналу заявив, що ці санкції спрямовані на системне обмеження спроб Росії використовувати міжнародні культурні майданчики для легітимізації своєї політики.

Участь держави-агресора у таких заходах, як Венеційська бієнале, не є питанням чистого мистецтва – це інструмент зовнішнього впливу та м'якої сили, що має на меті створення ілюзії нормальності режиму Путіна на світовій арені за рахунок культури. Та просування наративу, що культура поза політикою. Хоча росіяни, які представляють Росію на таких майданчиках, тісно пов'язані з владою і активно підтримують політику Кремля,
– додав Власюк.

Він наголосив, що запровадження обмежень проти ключових організаторів і учасників російського павільйону є логічним кроком у межах політики повної міжнародної ізоляції країни-агресорки.

Однією з тих, хто публічно висвітлював події довкола цьогорічної Венеційської бієнале, стала українська графічна та діджитал дизайнерка, а також дослідниця українського дизайну Олександра Корчевська-Цехош.

У коментарі 24 Каналу вона пояснила, що для значної частини міжнародних мистецьких інституцій війна Росії проти України не стала підставою для повного бойкоту російських митців. За її словами, росіяни продовжували бути присутніми у мистецькому середовищі – зокрема, як запрошені куратори, учасники без офіційного позначення країни або без згадки про своє походження.

Вони також брали участь у численних подіях і відвідували бієнале приватно.

Водночас, як підкреслила дослідниця, мовчазне прийняття культурних діячів країни-агресорки не можна вважати нейтральністю – це свідомий вибір, який фактично грає на користь Росії.

Вона зауважила, що якби інституції дійсно займали іншу позицію, їхня реакція була б більш рішучою. Натомість для них часто важливіше зберігати й розвивати культурні процеси, ніж визнавати, що культура може використовуватися як інструмент пропаганди.

Олександра Корчевська-Цехош наголосила, що національні павільйони відіграють ключову роль у культурній дипломатії, адже сама структура Венеційської бієнале, закладена ще наприкінці ХІХ століття, задумувалася як система культурних представництв держав. Як наслідок, те, що країни презентують у цих павільйонах і хто саме бере участь, безпосередньо формує міжнародне сприйняття держави.

Для Росії національний павільйон, побудований на українські гроші мецената Богдана Ханенка, ніколи не був просто виставкою. Це завжди була культурна посольська місія,
– підкреслила дизайнерка.

Довідка. Російський павільйон у садах Джардіні збудували за проєктом архітектора Олексія Щусєва з ініціативи імператора Миколи II. Водночас фінансування проєкту дійсно забезпечив Богдан Ханенко – один з найвизначніших українських меценатів. Згодом саме його колекція мистецтва стала основою Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві.

Як у цьому контексті виглядає участь України в бієнале?

На цьогорічній Венеційській бієнале Україна представить проєкт "Гарантії безпеки" мисткині Жанни Кадирової, кураторами якого стали Ксенія Малих та Леонід Марущак.

Як можна зрозуміти з назви, проєкт порушує питання невиконаних гарантій безпеки, в обмін на які Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу у 1996 році. Це сталося через два роки після підписання Будапештського меморандуму. За словами авторів, проєкт також осмислює крихкість миру та стійкість українського народу.

Центральним елементом стала скульптура Жанни Кадирової "Оригамі Олень". У 2019 році її встановили в парку "Ювілейний" в Покровську на Донеччині – на місці демонтованого радянського реактивного літака Су-7, який був носієм ядерної зброї.

"Оригамі Олень" у парку "Ювілейний" у Покровську / Фото зі сторінки Жанни Кадирової

Ми фактично склали паперового оленя за інструкцією, потім зробили модель і намагалися якомога точніше відтворити фігуру. У контексті нашого проєкту виникає додаткова метафора: так само, як гарантії безпеки Будапештського меморандуму були написані на папері, ця скульптура також "зроблена" з паперу,
– розповіла художниця Жанна Кадирова.

Крім того, у Венеції будуть представлені архівні матеріали, пов'язані з Будапештським меморандумом, а також відеодокументація евакуації скульптури та її подорожі на бієнале.

Історик та співкуратор українського павільйону Леонід Марущак у коментарі 24 Каналу розповів, що проєкт "Гарантії безпеки" влучно відтворює сучасні реалії.

Дослідниця додала, що Україні бракує системної присутності як держави – йдеться, зокрема, про постійно діючі резиденції та події в межах мистецької бієнале.

На жаль, наш павільйон мусить працювати навіть з складністю у врегулюванні технічних питань: слід тримати постійно присутніх працівників павільйону упродовж його діяльності на бієнале, а це майже цілий рік, від травня до листопада, мати роздаткові матеріали, де ми могли б давати контакти на донат ЗСУ чи на медиків, мати роз'яснювальну роботу з відвідувачами від імені куратора, як роблять це інші країни, і таке інше. Ми з різних причин не можемо дозволити собі подібні витрати людського ресурсу – чи все-таки можемо?
– сказала Корчевська-Цехош.

Дизайнерка додала, що, за її інформацією, з початку повномасштабного вторгнення Україні надають павільйон для експонування безкоштовно. Однак рівень технічного представлення все одно поступається країнам, які інвестують у це більше коштів.

Як наслідок, український павільйон не завжди звучить настільки конкурентно й різносторонньо, як міг би.

Корчевська-Цехош зауважила, що павільйони Сінгапуру, Китаю, Південної Кореї, Італії, Іспанії, Німеччини, Ірландії та ОАЕ на бієнале завжди вражають якісним виконанням поруч з ідеєю. За її словами, саме таке поєднання здатне впливати навіть на персональне ставлення до країни.

Цю роль могли б виконувати українські інститути, однак для цього необхідна скоординована робота Міністерства закордонних справ і Міністерства культури.

За словами Корчевської-Цехош, без належних висновків Україна ризикує за кілька років опинитися в статусі "незручного гостя" на міжнародній мистецькій сцені – країни, яку уникають, щоб не ускладнювати відносини з Росією.

Зараз стає дедалі більш очевидним, що культурна дипломатія, як і військова сфера, потребує значних ресурсів: адже без фінансування, донатів, волонтерства і чіткої скоординованої стратегії дій з боку МЗС та Мінкульту у співпраці з професійною спільнотою Україна не зможе виграти цю битву.