Удар РФ під Орiховим: як готується великий наступ на Запорізькому напрямку

Наразі щодо ситуації на Запорізькому напрямку цілком можливо сформулювати (зробити) пару досить очевидних висновків оперативно-тактичного характеру.

Командування російської 58-ї ЗВА явно переоцінило власні сили, намагаючись ОДНОЧАСНО вирішити два завдання відповідного рівня — прорватися на північ уздовж Дніпра (дістатися рубежу Малокатеринівка — Комишуваха) та активно "взяти участь" у охваті Оріхова зі сходу та південного сходу разом із військами УВ "Восток".

Я повністю розумію аргументи, які, ймовірно, спонукали його ухвалити таке рішення. Головна причина, ймовірно, полягала в тому, що ця армія вважається найпотужнішою у складі УВ "Днепр" (вона має 2 повноцінні дивізії + посилення зі складу 18-ї ЗВА та повітряно-десантних сил). Крім того, вона постійно посилювалася як за кошт резервів самого УВ "Днепр" (47-ма мсд), так і коштом резервів стратегічного рівня (принаймні 7-ї та 76-ї дшд). Крім того, вона має дуже зручні, відносно короткі маршрути та комунікації як для швидкого оперативного розгортання військ у своєму тилу, так і для логістики власних тилових потреб (через Кримський "хаб" до Мелітополя і далі — або до Токмака, або до Василівки).

Тобто командування 58-ї ЗВА має можливість ефективно перегрупувати та маневрувати військами (силами) армії, швидко концентрувати їх на обраних і необхідних йому ділянках і напрямках, водночас здійснювати їх комплексне МТЗ та накопичення логістичних засобів для наступу. Причому робити все це дуже оперативно та зручно для себе.

Ба більше, в інтересах 58-ї ЗВА дуже зручно використовувати російське угрупування армійської та тактичної авіації, яке вже зосереджене і розгорнуте на кримських авіабазах. Її не потрібно нікуди переводити, вона вже максимально наближена до районів застосування частин і з’єднань цієї армії. Тому підльотний час до них короткий, а вся смуга 58-ї ЗВА достатньо щільно прикрита як власними засобами ППО цієї армії, так і відповідними засобами ПКС ЗС РФ.

Іншими словами, командування 58-ї ЗВA мало і досі має цілий віз і маленький візок чинників "ЗА" ухвалення такого рішення.

Однак очевидно, що командування російської 58-ї ЗВА під час ухвалення рішення наступати у ВСІЙ своїй смузі не врахувало один невеликий, але разом з тим важливий, а радше "неочевидний" чинник. А саме, "нарізання" смуги шириною по фронту у понад 50 км для наступу 58-ї ЗВА (а приблизно стільки вона й складає на цей час, по прямій лінії, від району Приморського до району Білогір'я) фактично досі НЕ відповідає її реальним можливостям щодо її бойового та чисельного складу (БЧС) і, відповідно, щодо необхідності підтримувати визначену щільність оперативної побудови бойових порядків армії та її ешелонування.

Так, за радянськими (російськими) канонами, смуга наступу загальновійськової армії може коливатися в межах 35–50 км (за відповідної ширини ділянки прориву). Але це аж ніяк не для двох, хоч і поповнених, мотострілецьких дивізій, навіть тоді, коли їх підсилюють десантно-штурмовими підрозділами та різного роду "кадирівцями" і "ахматівцями".

У цьому сенсі ситуація не змінюється навіть після перегрупування у смугу цієї армії кримських мобілізаційних "виродків" у вигляді 47-ї мсд. Адже для наступу на ПРОТИЛЕЖНИХ флангах 58-ї ЗВА (а саме так вона зараз намагається просуватися в напрямку Запоріжжя), а тим більше — у всій її смузі (що, очевидно, передбачає додаткове завдання у вигляді "штурму" Оріхова в разі ухвалення відповідного рішення) її війська (сили) все ще, м'яко кажучи, залишаються недостатніми.

Порівняйте ці спроби російської 58-ї ЗВА наступати на широкому фронті з подібними, які здійснюють інші російські армії (особливо з погляду їхньої ефективності) на інших оперативних напрямках. Наприклад, у смузі 25-ї ЗВА, яка наступає на Лиманському напрямку (УВ "Запад") або 2-ї ЗВА (УВ "Центр"), вони в рази менші, ніж у 58-ї ЗВА. Це своєю чергою дає змогу їм забезпечувати більшу концентрацію сил і засобів на потрібних їм ділянках і напрямках (і, відповідно, мати певний результат), навіть із значно меншим БЧС, ніж у тієї ж 58-ї ЗВA.

Я цілком розумію певну логіку у випадку 58-ї ЗВА. Як кажуть, "великому кораблю" (у сенсі великій армії) — "велике плавання" (у сенсі максимально можливої смуги наступу). Але принцип концентрації в оперативному мистецтві ще досі не скасовано. Якщо частини та з’єднання 58-ї ЗВА "розмазати" по всій її смузі, навіть у "полегшенному" вигляді (зосереджуючи певну їх частину лише на флангах), то отримаємо відповідний результат — 6 місяців "напівуспішних" боїв за Степногірськ без суттєвого просування, проте із виснаженням, здається, досить значних початкових сил і засобів (навіть з урахуванням засобів посилення цієї армії).

Другий висновок також підказує сам себе і є досить очевидним. Самий наступ 58-ї ЗВА вздовж Дніпра у відносно вузькому секторі, з одночасним "відставанням" протилежного Оріхівського флангу, з оперативного погляду виглядає, скажімо так, дещо дивно.

Будь-який офіцер оперативної служби, дивлячись на ці вперті спроби "протаранити" українську оборону вузькою смугою вздовж Дніпра у районі Приморського та Степногірська, водночас маючи по центру смуги на іншому фланзі "статичну" ситуацію в районі Оріхова, негайно, м'яко кажучи, покрутить пальцем бііля скроні. Адже в такому випадку ймовірність виникнення та практичної реалізації цілком очевидного і логічного рішення щодо флангового контрнаступу з боку Оріхівського району оборони ЗСУ на цю простягнуту уздовж Дніпра російську "кишку" різко зросте. Ба більше, з досить високими шансами на успіх.

На сьогодні я не можу сказати, що російське командування 58-ї ЗВА цього не розуміє. Схоже, воно таки бачить усі наслідки цього положення власних військ. Про це свідчить низка його нещодавніх спроб "різко посилити" свої дії саме в напрямку Оріхова, з яких, однак, лише одна завершилася мінімальним тактичним успіхом у районі Малої Токмачки.

На мою думку, найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації безпосередньо в напрямку Запоріжжя, ймовірно, є перенесення основних зусиль командування російської 58-ї ЗВА саме у бік Оріхівського району оборони ЗСУ (переважно, найімовірніше, шляхом його охоплення зі сходу та заходу). Очевидно, що водночас воно намагатиметься зберегти свої тактичні "здобутки" в районі Приморського та Степногірська.

Водночас, очевидно, воно достатньо сильно розраховує на те, що 5-та та 35-та ЗВА УВ "Восток" все одно доповзуть до околиць Оріхова зі сходу (тобто з боку Гуляйполя), що дуже полегшить командування самої 58-ї ЗВА усунути "проблему".

Якщо численні повідомлення, які нещодавно з'явилися в низці ЗМІ про переміщення деяких російських загадкових "значних резервів" через Маріуполь і Мелітополь, правдиві, то, ймовірно, у дуже близькому майбутньому ми все ж побачимо ще одну масштабну спробу російського командування зрештою "захопити район Оріхова". Адже без цього подальші спроби прорватися на ближні підступи до Запоріжжя (включно із смугою самої 58-ї ЗВА), м'яко кажучи, виглядають проблематичними. Ба більше, найімовірніше, російське командування спробує вирішити це завдання виключно спільними зусиллями як 58-ї ЗВА УВ "Днепр", так і 5-ї ЗВА УВ "Восток", оскільки 58-ма ОА наразі явно не може його витягти самостійно.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело