Дефіцитні ракети до Patriot: як Україні знайти альтернативу?

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна днями отримала нову партію ракет до систем протиповітряної оборони Patriot, повідомили інформагенції у п'ятницю, 10 квітня.

Утім, дефіцит зенітних ракет до систем Patriot, що збивають балістичні цілі, залишається, тоді як нестабільність на Близькому Сході ставить перед Україною додаткові складні виклики. 

DW поспілкувалася з військовими експертами про те, чи є альтернатива цим перехоплювачам.

Великий дефіцит ще може бути попереду

Ракети до американських систем Patriot мають кілька модифікацій. Ті, що конче потрібні Україні – це PAC-3 MSE. Міністерство оборони України повідомляє, що РАС-3 – найефективніша ракета проти російських балістичних «іскандерів», гіперзвукових «кинджалів» та «цирконів». Вона вражає ціль шляхом прямого зіткнення кінетичним ударом великої потужності. Це гарантує не лише пошкодження, а повне знищення боєголовки, зводячи нанівець ризики для критичної інфраструктури. Ракета РАС-3 розвиває швидкість більше 6000 км/год. Одна пускова установка Patriot вміщує 16 ракет РАС-3, тобто один комплекс може знищити до 16 цілей без перезавантаження.

Як розповів DW військовий експерт і головний редактор порталу Defense Express Олег Катков, виробник цих ракет – компанія Lockheed Martin – виготовляє близько 620 одиниць на рік. І поки такі обсяги – це максимум.

«У 2025-му році все вироблене розподілялось фактично між США та Україною. Тепер, у 2026-му році, те саме виробництво тих самих ракет розподіляється між США, Україною, Бахрейном, Катаром, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Кувейтом. За перший місяць війни в Ірані лише США витратили понад тисячу таких ракет», – каже Катков.

Він констатує, що з гострим дефіцитом цих перехоплювачів, здатних збити російські балістичні ракети, Україна зіштовхнеться вже дуже скоро.

«Цих ракет очевидно для України не буде, тим більше, що для США Європа зараз не є пріоритетом, про що вони неодноразово вже заявляли прямим текстом. Тому відповіді, як бути Україні, не існує – як не існує й альтернатив Patriot», – твердить експерт. 

Тому, за словами Олега Каткова, українські військові вже давно працюють за умов дефіциту та заощаджують ракети РАС-3. За стандартами, на одну балістичну ціль витрачається дві ракети. Натомість Україна давно відступила від цього правила.

«Українські військові вже використовують їх один до одного позаштатно: на одну балістичну ціль – одна ракета. Причина проста: через дефіцит – хоч якось, щоб було», – констатує Катков.

Нарощувати ударні спроможності

Виконавчий директор київського Центру оборонних стратегій Олександр Хара не приховує, що проблема з антибалістичними ракетами РАС-3 справді серйозна. Незважаючи на зусилля союзників спробувати збільшити темпи виробництва, цифри залишаються невтішними порівняно з інтенсивністю бойових дій.

Олександр Хара наводить дані щодо планів виробництва, які не обіцяють швидкого вирішення проблеми. За його словами, цього року може бути вироблено максимум 700-750 антибалістичних американських ракет РАС-3. І планів щодо кардинального збільшення цієї кількості наразі не зафіксовано, тож кожна така ракета «на вагу золота».

Оскільки «вибивати» по одній ракеті у партнерів – шлях тупиковий, Україна має зосередитися на знищенні джерела загрози. Хара вважає, що ключем до безпеки є удари по логістиці та пускових установках на території РФ.

«Якщо ми зробимо акцент на тому, що вже в нас є в наявності, ми можемо просто нарощувати ударні спроможності й знищувати не лише пускові установки, заводи з виробництва балістики, тоді й проблема буде зменшуватися», – сказав Хара у коментарі DW.

Кілька тижнів тому Збройні сили України (ЗСУ) ракетами FP-5 «Фламінго» атакували підприємство «Воткинський завод» в Удмуртії, яке займається виробництвом міжконтинентальних балістичних ракет РС-24 «Ярс» та їх модифікацій, балістичних ракет Р-30 «Булава» для підводних човнів проєкту «Борей-А», а також ракет для комплексів «Іскандер-М» та авіаційного комплексу «Кинджал». Про це повідомляв Генштаб ЗСУ. 

Власне виробництво під питанням?

Олександр Хара не відкидає і можливість створення власного українського перехоплювача балістичних цілей. Він підкреслює, що Україні необхідно максимально використовувати підписані двосторонні безпекові угоди для локалізації виробництва західних зразків.

«Якщо ми теж з нуля будемо креслити, то це буде кілька років абсолютно. Але це може бути спільне виробництво. І тим паче, ми підписали там дві дюжини двосторонніх безпекових угод. В кожній фактично є і про допомогу Україні, і спільне виробництво, і розробку», – розмірковує він.

Таким чином, на його думку, вихід із кризи дефіциту Patriot лежить у площині перенесення війни на територію ворога та переходу до технологічного партнерства з оборонними гігантами Заходу.

До слова, нещодавно українська збройова компанія Fire Point заявила, що планує до 2027 року розробити власну систему протиповітряної оборони, яка стане недорогою альтернативою системам Patriot. Співзасновник та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман у розмові з Reuters зазначив, що для збиття боєприпасу система Patriot потребує двох або трьох ракет, кожна з яких коштує кілька мільйонів доларів. Водночас Fire Point планує знизити вартість ракет до менш ніж $1 млн.

«Якщо нам вдасться знизити цю суму до менше ніж 1 мільйона доларів, це стане (…) справжнім проривом у сфері рішень для протиповітряної оборони. Ми плануємо перехопити першу балістичну ракету наприкінці 2027 року», – заявив Штілерман.

Більше дієвих санкцій проти РФ

Натомість директор військових програм київського Центру Разумкова Микола Сунгуровський вважає, що Україна не може покластися на одне рішення, а потрібно шукати різні підходи. 

Найбільш системним інструментом впливу на ракетний потенціал Росії Сунгуровський вважає санкції проти її оборонно-промислового комплексу. Але при цьому він визнає, що теоретично – це потужний інструмент, а на практиці він зі суттєвими вадами.

«Якби була стовідсоткова віддача від цих санкцій, то це суттєвий вплив на можливості Росії виробляти, зокрема, балістику. Ми знаємо, що існує такий сірий експорт комплектуючих до російських компаній, які виробляють балістику, в тому числі й від західних країн», – сказав DW Сунгуровський. 

Саме ця «сіра» схема дозволяє Москві якщо не повністю закривати потреби у балістичних ударах, то принаймні підтримувати запаси на рівні, достатньому для продовження обстрілів. Тому першочергове завдання для України та її партнерів – збільшення ефективності санкцій.

Другий шлях – це завдання глибинних ударів не лише по російській енергоінфраструктурі, а й по підприємствах оборонно-промислового комплексу. Такі удари послаблюють виробничий потенціал Росії, зокрема з виробництва балістики. 

Щоби менше залежати від американських поставок, Сунгуровський також пропонує переосмислити саму архітектуру протиповітряної оборони України, зокрема розглянути придбання антибалістичних комплексів в інших країнах, наприклад південнокорейський KM-SAM Block II. «Саудівська Аравія закупила дві батареї південнокорейського зенітного ракетного комплексу, який може протидіяти авіації, крилатим ракетам і балістичним ракетам і який довів свою здатність збивати повітряні цілі з коефіцієнтом аж 96 відсотків».

Він визнає: цей комплекс наразі недоступний для України і є скоріше бажаним, ніж реалістичним варіантом, проте це не знімає актуальності питання.

Лілія Ржеутська