Демографічний тупик. Чому іноземні мігранти не врятують українську економіку

Виклики, які стоять перед українською демографією, фантастичні.

Про нестачу людського капіталу давно відомо державі й бізнесу.

Війна додатково ускладнила ці проблеми.

Ще два роки тому уряд схвалив стратегію демографічного розвитку до 2040 року.

Серед основних труднощів, з якими вже зіткнулась Україна – масова вимушена міграція, низька народжуваність, гострий дефіцит на ринку праці та загибель працездатних громадян на війні.

Такі проблеми створюють гарне поле для маніпуляцій.

Частина проросійських телеграм-каналів нещодавно активно тиражувала тези про неминучий демографічний колапc в Україні, поєднуючи воєнні втрати, еміграцію та дефіцит робочої сили в єдиний наратив про довгостроковий національний занепад.

"Українська правда" розповідає про те, чи зможе Україна залучити мігрантів з-за кордону та як повернути додому біженців з Європи, щоб дати країні новий поштовх для розвитку.

Працювати будемо самі.

Організація Об'єднаних Націй у жовтні минулого року оцінила кількість українців за кордоном у понад 5,8 мільйона осіб, з них 5,2 мільйона жили в Європі в статусі біженців.

Міграція населення створює серйозні проблеми для України, яка відчуває велику нестачу робочої сили.

На фоні цього в колах демографів висловлюються думки, що держава спробує замінити українців робочою силою, яку може долучити з-за кордону.

Зазвичай називають країни Азії та Африки.

УП звернулась до голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника, щоб зрозуміти, наскільки критична ситуація для України через стрімке падіння кількості населення.

Оцінюючи ринок праці України, він каже, що суто математично наша країна повинна залучати до 300 тисяч мігрантів щорічно.

"Звідки ця цифра взагалі береться? І без війни у нас кожного року народжувалось близько 200–250 тисяч людей, а помирало близько пів мільйона.

Тобто кожного року суто демографічно кількість населення скорочувалась на 250–300 тисяч осіб.

Тому, аби зберегти кількість нашого населення, ми повинні залучати з-за кордону мігрантів саме в такій кількості", – розповідає Воскобойник.

Про те, що Україна не зможе обійтись без трудових мігрантів, каже і директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.

Птухи Елла Лібанова.

Нещодавно вона розповідала про це "Центру економічної стратегії".

Науковиця вірить, що після закінчення активної фази бойових дій Україна отримає щось на зразок "плану Маршалла" – економічну допомогу, яку США надавали європейським країнам після Другої світової війни для їхнього відновлення.

"Світовий банк працює над цим.

Чесно скажу, цей план вже готовий.

Точно знаю, бо я брала участь у його підготовці.

То наш "план Маршалла" передбачає дуже потужне зростання потреби в робочій силі", – проінформувала вона.

Лібанова розповідає, що передусім Україні будуть потрібні будівельники, і вони поїдуть сюди з більш бідних країн, ніж Україна.

Наша країна, за її словами, ще довго не буде багатою, але це плюс, бо сюди будуть їхати не за соцдопомогою, а для того, щоб працювати.

Василь Воскобойник у коментарі УП говорить, що навряд чи Україна стане Меккою для мігрантів і тим більше висловлює сумнів щодо тези Лібанової, що велика хвиля іноземців, які шукають кращої фінансової долі, поїдуть саме в Україну.

"Навіть якщо країна намагатиметься залучити сотні тисяч людей, перед іноземцями стоятиме вибір, і вони віддаватимуть перевагу багатшим країнам, наприклад, Польщі чи Німеччині, де можна заробити більше грошей", – розповідає демограф.

За його словами, перед великою війною в 2020–2021 роках Державний центр зайнятості видавав та подовжував орієнтовно 20 000–22 000 дозволів на працевлаштування щороку, а в 2025-му ця цифра склала понад 9500.

"Тому, за оцінками експерта, в найближчі 5–10 років реалістично очікувати приїзд десятків тисяч іноземних працівників.

Про залучення сотень тисяч наразі взагалі не йдеться", – підсумовує Воскобойник.

Чи буде повний колапс?.

Наразі немає впевненості в тому, що іноземці з країн Азії та Африки поїдуть в Україну брати участь в гонитві за "довгою гривнею".

Тому виникає інше запитання: кому працювати в Україні?.

Василь Воскобойник пояснює, що хоч країна й стикається із серйозними викликами, але держава продовжує функціонувати.

"Працює транспорт, магазини, комунальні підприємства, сплачуються податки, а пенсійний фонд виплачує гроші.

В Україні залишається від 28 до 30 мільйонів людей, тому ситуація, коли взагалі не буде кому працювати, є нереалістичною", – заспокоює він.

Рівень народжуваності, за його словами, справді серйозно впав, з 14 до 7–8 дітей на 10 жінок."Проте це не катастрофа, показник відповідає тенденціям у таких розвинених країнах, як Південна Корея чи Польща", – додає демограф.

Разом із тим Воскобойник наголошує, що 75% представників бізнесу вже зараз скаржаться на нестачу робочих рук і проблеми із закриттям вакансій.

За його очікуваннями, 10–15% українців повернуться додому в перші 1–2 роки після закінчення активної фази бойових дій, а протягом 5 років ця цифра може досягти 30%.

"Додатковим фактором стане те, що в березні 2027 року закінчиться дія статусу тимчасового захисту в ЄС, після чого біженцям доведеться шукати нові правові підстави для перебування (робочі чи навчальні візи) або ж повертатися", – пояснює експерт.

Загалом він думає, що якщо Україна будуватиме сучасну економіку та високотехнологічні виробництва, такі як military-tech, то українському бізнесу будуть потрібні не чорнороби з бідних країн, а кваліфіковані інженери та технологи зі США, Великої Британії, Франції та Німеччини.

І треба створити всі можливі умови для повернення біженців із закордоння.

В Україні зараз відчувається сильна нестача робочих рук і людей загалом.

Через повномасштабну війну багато співвітчизників поїхали за кордон та стали біженцями, народжуваність критично впала, населення різко зменшується.

Але залучення мігрантів із бідних країн не стане панацеєю від усіх бід.

А надто що немає жодної впевненості, що вони захочуть працювати в Україні замість отримувати соціальну грошову допомогу в тій самій Німеччині.

Україна може повернути своїх.

Урядова стратегія демографічного розвитку враховує це.

Вона була схвалена в 2024 році та бере до уваги умови війни.

Урядовці планують розгорнути максимальну систему соціальних послуг, розбудувати мережі доступних і безпечних дитячих садочків, створити гнучкі умови праці для батьків, запустити програми пільгового кредитування на доступне житло – зробити все, щоб родини захотіли мати дітей.

Щоб повернути людей з-за кордону, уряд планує відбудувати житло та інфраструктуру, надавати гранти на відкриття власної підприємницької справи, а задля безпеки відкрити нові укриття.

Чиновники також хочуть зробити сприятливі умови для повернення на ринок праці людей похилого віку.

Займуться урядовці й перекваліфікацією ветеранів, ВПО та осіб з інвалідністю, щоб вони теж змогли знайти себе в новій економіці.

Якщо в 2022 році народжуваність в Україні впала на 25%, то в 2024-му падіння становило 6%, а у 2025-му – ще майже 4,5%, якщо порівняти з попереднім роком.

В Україні впала тривалість життя: у чоловіків з 65,2 до 57,3 року, а у жінок – із 74,4 до 70,9 року.

Україна може мати найменшу частку молоді у світі – за прогнозами ООН; до 2050 року частка людей віком 15–24 роки складатиме лише 6,6% (приблизно 2,3 мільйона осіб).

Інститут демографії НАН України прогнозує, що кількість населення в Україні продовжить падати – до 25 мільйонів у 2051 році.

Демографічна ситуація з моменту набуття незалежності завжди була важкою.

Якщо з 1992 року по 2022-ий кількість населення, за даними Держстату, знизилась з 52 мільйонів до 41, то після початку повномасштабного вторгнення станом на 2025 рік, за оцінкою МВФ, вона становить 32,8 мільйона осіб.

Україна за 4 роки великої війни повторила падіння, яке було за перші 30 років незалежності, що створює виклик для держави та бізнесу.

Володимир Фомічов.