Прискорений вступ України до ЄС: чому головні гравці ЄС проти

Наприкінці цього місяця на саміті в Нікосії, Кіпр, на порядку денному мало стояти питання про розширення ЄС, що активно просуває президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Однак, за словами високопосадовця ЄС, цей пункт, вірогідно, не потрапить до обговорення, що свідчить про загальну атмосферу стриманості, яка охопила кілька європейських столиць.

Ключові держави, включаючи Францію, Німеччину, Нідерланди та Італію, наполягають на суворому дотриманні процесу вступу, заснованого на заслугах, без жодних винятків, навіть з геополітичних міркувань. Це попри розуміння тиску, під яким перебувають Україна та Молдова, що прагнуть якнайшвидшого вступу до союзу.

Головна тривога урядів полягає у страху перед політичними наслідками для будь-якого лідера, який винесе питання про нових членів ЄС на національне обговорення. Це спричинено побоюваннями повторення дискусії про «польського сантехніка» 2004 року, коли політики заявляли, що дешева польська робоча сила витіснить високооплачувані робочі місця в Західній Європі.

Особливо гострою ця проблема є у Франції, де закон вимагає референдуму з питання прийняття будь-якого нового члена. Голосування по Україні могло б зіграти на руку правопопулістському «Національному об'єднанню» та його лідеру Жордану Барделлі, який, за опитуваннями, виграє перший тур президентських виборів 2027 року.

Небажання спричинене й колективною травмою від багаторічної співпраці з Угорщиною після її вступу у 2004 році. Країна зіткнулася з численними звинуваченнями в утиску демократії, підтримувала зв'язки з Москвою та блокувала європейську допомогу Україні. Цей досвід викликає побоювання щодо появи інших «троянських коней», здатних використовувати право вето.

Україна розглядає членство в ЄС як гарантію безпеки від майбутньої агресії. Можлива мирна угода з Росією могла б включати перспективу членства в ЄС уже до 2027 року. Однак європейські країни не готові прийняти Україну вже наступного року, оскільки посли держав-членів рішуче відкинули радикальний підхід до прискорених термінів членства.

Жодна нова країна не приєдналася до Європейського Союзу з моменту вступу Хорватії у 2013 році. Відсутність апетиту до розширення європейські уряди пояснюють страхом дати аргументи популістам, ризиком національних референдумів щодо вступу кожної нової країни та негативним досвідом з Угорщиною. Тому Єврокомісія прагне «захистити» процес розширення, наприклад, позбавивши нових членів права вето на кілька років після вступу.

Тим часом, навіть Чорногорія, яка виконала майже всі умови для членства, не може домогтися згоди на мандат для початку розробки договору про вступ, відчуваючи розчарування відсутності прогресу. Найактивніші прихильники України, такі як Швеція та Данія, просувають ідею завершення переговорів до кінця наступного року, але для початку переговорів щодо договору про вступ потрібна згода великих країн-членів.

«Розширення має залишатися вимогливим процесом, заснованим на заслугах, щоб забезпечити його успіх і довіру до нього», — заявив міністр у справах Європи Бенжамен Аддад.

«Ті самі напівпопулістські, напівксенофобські аргументи, які ми чули про поляків, ми, швидше за все, почуємо про українців і будь-яких інших кандидатів. Хто ці люди? Чим вони будуть займатися в нашому клубі? Вони прийдуть забирати наші робочі місця?», — про такі побоювання [розповіли](https://www.politico.eu/article/fear-populists-pushing-governments-oppose-expanding-eu/) дипломати та чиновники ЄС.

«Звичайно, ми не хочемо послаблювати Зеленського… але переважна більшість держав-членів не мають жодного апетиту до цієї дискусії прямо зараз», — визнав високопоставлений дипломат із великої європейської країни.

Попри активну роботу української дипломатії та підтримку окремих країн, європейська спільнота ще не готова до прискореного розширення. Питання інтеграції залишається складним переплетенням геополітичних інтересів, внутрішніх страхів та болючих уроків минулого, що вимагатиме від Києва не тільки реформ, а й терпіння на шляху до омріяного членства в ЄС.