І на «оптоволокно» знайдеться управа: у США випробували мікрохвильову розробку для знищення дронів на діелектричному хвилеводі

Платформа Leonidas VehicleKit розробки США вивела з ладу волоконно-оптичний БПЛА, продемонструвавши першу успішну атаку електромагнітним випромінюванням на такі цілі.

Як заявляють розробники даного озброєння з американської кампанії Epirus, що базується в Лос-Анджелесі, «Леонідас» — перша технологія активного протистояння безпілотним літальним апаратам на базі радіоелектронної боротьби, яка продемонструвала ефективність проти волоконно-оптичних керованих дронів.

«Ця подія знаменує собою перший відомий випадок використання електромагнітних перешкод як зброї для ураження безпілотника з волоконно-оптичним керуванням», — наголосили не без певної міри хвастощів представники Epirus.

Автори континентального зброярського поталу Defence-industry.eu принагідно нагадали європейській аудиторії, що такі БПЛА активно застосовуються в зонах бойових дій, для ударів та розвідки. На відміну від звичайних дронів, вони використовують оптоволоконний кабель замість радіозв’язку, що робить їх стійкими до традиційних засобів радіоелектронної боротьби — постановки перешкод та інших РЕБ-завад. За деякими даними, вони можуть становити загрозу логістиці на відстані до 50 км.

Саме про такі дистанції ураження говорив свого часу Міністр оборони України Михало Федоров. В інтерв’ю виданню Business Insider чиновник, зокрема, зазначив, що «оптоволоконні дрони використовують котушки з довгими тонкими кабелями, які забезпечують стабільний звʼязок із пілотом, роблячи їх фактично нечутливими до електронних засобів боротьби — і, відповідно, більш небезпечними в бойових умовах».

З такими висновками погоджуються експерти бельгійського оборонного сайту Army Recognition (AR), які констатують, що волоконно-оптичні FPV-дрони змінюють тактичний баланс, оскільки вони обходять звичайний набір інструментів для боротьби з дронами.

Разом із тим, аналітики AR не виключають, що вже в найближчому майбутньому такому безмежному пануванню у повітрі «дронів на дротах» будуть запроваджені ліміти. Принаймні до таких висновків дописувачі оборонного порталу прийшли після того, як особисто ознайомилися з новітньою американською електромагнітною установкою під час профільної виставки AUSA 2025.

За їхніми словами, Epirus представляє Leonidas як відповідь на це володорювання, атакуючи електроніку дрона, а не його засоби зв’язку. Компанія описує Leonidas як платформу радіоелектронної боротьби, здатну створювати «програмно-визначені збройові електромагнітні перешкоди», щоб викликати повне вимкнення критично важливої ​​бортової електроніки.

На відміну від кінетичного ураження, ефект не ґрунтується на ударі чи фрагментації, а на виникненні збоїв у підсистемах, які забезпечують політ та навігацію дрона: контролери польоту, управління живленням, комп’ютери та процесори. Ця логіка безпосередньо відповідає проблемі оптоволоконного зв’язку: навіть якщо оператор зберігає ідеальний контроль через кабель, літальний апарат все одно залежить від електроніки, яка може бути вразливою до впливу високої потужності.

«Леонідас» належить до категорії зброї спрямованої енергії, що базується на технології потужного мікрохвильового випромінювання (HPM). Запущена компанією «Епір» у 2020 році, система швидко розвивалася: версія третього покоління була представлена ​​у квітні 2022 року з удосконаленнями програмного та апаратного забезпечення, які, як стверджується, забезпечують більш ніж удвічі більшу потужність, ніж попередня ітерація.

Цей варіант має посилену конструкцію, може бути встановлений на військовому трейлері та оснащений механічним карданним підвісом на 360 градусів для розширення захищеного азимуту, що є ключовим параметром під час прикриття периметра бази від загроз, що наближаються з різних напрямків.

Цей підхід залишається відповідним некінетичній концепції, на якій наголошує «Епір»: створення швидких і повторюваних ефектів без залежності від запасів боєприпасів або важкого тягаря поповнення запасів. При цьому, як зауважили експерти українського оборонного порталу ІКК Defense Express, «розробник декларує, що вартість „пострілу“ — 0,05 цента».

Архітектура системи також відображає промисловий намір: зробити Leonidas масштабованим та сумісним, а не автономним. Epirus вказує на модульну конструкцію, засновану на відкритій системній архітектурі, з доступним інтерфейсом прикладного програмування (API), який підтримує інтеграцію із системами командування та управління (C2) для виявлення, відстеження та боротьби з дронами.

Технологічне ядро ​​спирається на напівпровідники з нітриду галію (GaN), які можуть працювати з високою щільністю потужності, обмежуючи теплові локалізації, зменшуючи потребу у вакуумних лампах або складних рішеннях для охолодження. Система використовує антену з цифровим формуванням променя для оптимізації енергії, що подається на ціль, одночасно обмежуючи вплив на дружні сили.

З точки зору готовності, Epirus виділяє польові замінювані підсилювальні модулі. Причому дії з технічного обслуговування, заявлені як досяжні менш ніж за вісім хвилин, вирішуючи поширене обмеження для систем, призначених для тривалого використання у високих темпах.

Конфігурація Leonidas VehicleKit (VK), показана у відео, розміщеному наприкінці даного матеріалу, відповідає цій гнучкій концепції розгортання. Формат, інтегрований з транспортним засобом, передбачає його цільову роль у мобільному захисті маневрених підрозділів, безпеці конвоїв або обороні передових об’єктів, а не лише в захисті стаціонарної інфраструктури.

Мобільність змінює операційне рівняння: у війні, де домінують дрони, найбільш вразливими цілями часто є логістичні пункти, дорожні рухи та тимчасові зони розміщення. Система HPM, встановлена ​​на транспортному засобі, може переміщуватися, прикривати різні підходи та слідувати темпу операцій, тоді як статичні рішення можна обійти.

У цьому контексті інтеграція на платформі Stryker є особливо актуальною: Epirus та General Dynamics Land Systems (GDLS) представили конфігурацію Stryker Leonidas у жовтні 2022 року, призначену для підтримки ближньої протиповітряної оборони, а здатність вписатися в широко розгорнутий парк транспортних засобів може пришвидшити варіанти розгортання.

Epirus також наголошує на майже миттєвих ефектах з прямими тактичними наслідками. На практиці рішення про протидію FPV-дрону часто приймається протягом кількох секунд, оскільки ці літальні апарати летять низько, швидко та з обмеженими сигнатурами.

Якщо система HPM може викликати негайний електронний збій, це зменшує вікно взаємодії та обмежує необхідність повторних дій. Компанія також заявляє, що швидке ураження може допомогти вплинути на зону падіння дрона, щоб зменшити побічні збитки. Цей чинник має значення для оборони бази та міського або напівміського середовища: нейтралізація дрона — це лише частина проблеми, оскільки місце його падіння може мати серйозні наслідки.

Волоконно-оптичні безпілотники FPV являють собою недорогу інновацію, здатну підірвати встановлені переваги в протиповітряній обороні та безпеці тилу, і їх поширення, ймовірно, розповсюдиться на інші театри військових дій, де очікуються розосереджені операції та суперечливі логістичні питання.

Для членів та партнерів НАТО це посилює тиск на модернізацію архітектур боротьби з безпілотниками, інтеграцію більшої кількості некінетичних ефектів у багаторівневу оборону та інвестування в мережі виявлення, здатні швидко реагувати на спрямовані ефектори.

Оскільки супротивники вдосконалюють безпілотники, призначені для обходу глушіння, конкуренція зміщується в бік рішень для знищення електроніки та перехоплювачів, а також у бік промислового виробництва та адаптації доктрини, що має прямі наслідки для захисту сил, довіри до стримування та стабільності майбутніх конфліктів високої інтенсивності.