Не в бункер, а в розетку: Rolls-Royce живитиме 3 млн британських домів трьома мініатюрними ядерними реакторами

На початку тижня британський уряд остаточно схвалив будівництво трьох малих модульних реакторів (SMR) на майданчику Вайлфа на острові Англсі, Північний Уельс. Це спільний проєкт- партнерство між Rolls-Royce та Great British Energy – Nuclear.

Схвалення проєкту та партнерство

Проєкт спрямований на розвиток вітчизняних низьковуглецевих енергетичних технологій. За даними BBC, три установки мають сукупну потужність, достатню для забезпечення електроенергією близько 3 мільйонів домів протягом понад 60 років. Якщо все піде за планом, перші SMR британського виробництва можуть почати постачати електроенергію до національної мережі вже у 2030-х роках.

Минулого листопада прем’єр-міністр сер Кір Стармер підтвердив, що узбережжя Іньс-Мон (Англсі) стане офіційним домом для трьох перших британських малих модульних реакторів. У рамках партнерства вартістю 2,5 мільярда фунтів стерлінгів майданчик перетворюється на високотехнологічний енергетичний хаб.

Відродження Вайлфи

Оригінальна атомна станція Вайлфа, колись найстаріша ядерна електростанція Британії, завершила 44 роки роботи у 2015 році, вичерпавши свій природний ресурс. Закриття станції було зумовлене застарілою інфраструктурою реакторів 1960-х років та припиненням у 2008 році виробництва спеціального палива, необхідного для їхньої роботи. Хоча початкові плани щодо заміни були скасовані у 2021 році, майданчик тепер починає нову главу після пропозицій 2024 року щодо його перетворення на сучасний енергетичний хаб.

Реактор Rolls-Royce SMR — це водо-водяний реактор потужністю 470 МВт, розрахований на надійне базове навантаження щонайменше 60 років. Кожна установка має компактні розміри приблизно 16 на 4 метри. Згідно з повідомленням World Nuclear News, модульна конструкція дозволяє виготовляти 90% установки за межами майданчика. Перенесення основного обсягу робіт за межі майданчика мінімізує місцеві незручності та забезпечує значно швидший і передбачуваніший графік будівництва.

Енергетична незалежність

Прагнення до енергетичної незалежності стало девізом британського уряду. Розвиваючи власне виробництво, Велика Британія прагне захистити себе від глобальних стрибків цін, одночасно виконуючи амбітні цілі щодо нульових викидів. Для подальшого просування ядерних амбіцій Великої Британії з Національного фонду добробуту виділено 599 мільйонів фунтів стерлінгів на підтримку інженерних розробок та розгортання цих реакторів.

Проєкт є потужним двигуном зайнятості. За оцінками чиновників, він створить 8 000 нових робочих місць. З них 3 000 будуть зосереджені безпосередньо в Англсі, ще 5 000 розподіляться по всьому національному ланцюжку постачання. Галузеві лідери назвали це рішення “історичним кроком” у розвитку валлійської промисловості, позиціонуючи майданчик як стартовий майданчик для першого британського флоту малих модульних реакторів.

Перспективи та виклики

Вайлфа вже знала невдалі старти раніше. Попередній план щодо великої станції було скасовано у 2021 році, залишивши місцеву громаду у невизначеності. Хоча роботи на майданчику розпочинаються негайно, остаточне інвестиційне рішення очікується лише на початку наступного десятиліття.

Мета — подолати всі планувальні та регуляторні перешкоди, щоб реактори запрацювали у 2030-х роках. Цей часовий план гарантує, що після врегулювання фінансових та правових питань майданчик зможе почати поставляти електроенергію до мережі протягом наступного десятиліття.

Ядерний контекст

Малі модульні реактори привертають дедалі більше уваги в усьому світі саме через свою гнучкість: на відміну від традиційних гігантських атомних станцій, їх можна будувати серійно на заводах, а потім транспортувати до місця монтажу, що суттєво скорочує час і вартість будівництва. За прогнозами Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), до 2050 року у світі може бути введено в експлуатацію від 80 до 300 SMR — переважно у країнах, що прагнуть одночасно скоротити викиди вуглецю та позбутися залежності від імпортованих енергоносіїв.

Окремої уваги заслуговує і радіаційна безпека сучасних SMR: нові покоління реакторів проєктуються з так званими “пасивними системами безпеки”, які не потребують активного втручання операторів чи зовнішнього електроживлення для аварійного охолодження. Це кардинально відрізняє їх від реакторів доби Чорнобиля і Фукусіми, де саме відмова активних систем охолодження призвела до катастроф.

Джерело: Interesting Engineering