Цифрові клони померлих близьких: не фантастика, а затребуваний сервіс

Наукова фантастика перестає бути сюжетом серіалу "Чорне дзеркало". Воскрешати людей ми ще не вміємо, але вже навчилися створювати їх цифрові клони та імітації. Причому це вже не поодинокі випадки, а цілий ринок, де є попит та пропозиція. Коротко про - про те, як розвивається сфера "оцифрування" людей і скільки коштує залишити нащадкам свій цифровий аналог.

Цифрове безсмертя

Вже є термін griefbots (або deadbots) – цифрові копії померлих людей, створені за допомогою ШІ на основі їх повідомлень, відео, голосу та поведінки. Тобто, взявши за основу цифрові сліди людини в інтернеті - соцмережі, листування, фотографії, голосові повідомлення тощо – можна перетворити цю людину на чат-бота, голосового помічника або навіть 3D-аватара.

Це не візуалізація образу, а цілком «особистість», нехай і цифрова. Через планшети люди розмовляють зі своїми померлими родичами, діти «спілкуються» з бабусями, яких ніколи не бачили, а компанії, які продають цифрове безсмертя як послугу, вільно рекламуються по всьому світу.

Щоб не стомлювати технічними термінами, скажемо просто: за це спасибі штучному інтелекту, який навчився аналізувати масив даних і відтворювати стиль мови, поведінку і навіть емоційні реакції. У результаті з'являється цифрова копія людини: не розум і душа, а досить точна симуляція особистості.

Голос із минулого

2012 року на концерті Coachella виступила голограма реп-виконавця Тупака Шакура, вбитого за 16 років до цієї події. Це був момент, коли світ уперше масово побачив «повернення» померлого артиста і завмер від захоплення. Голограму навіть збиралися відправити на гастролі по всьому світу – так вона вразила глядачів! Кажуть, навіть мама Тупака Афені Шакур була щаслива побачити свого «живого» сина.

Ідея оцифрувати людину пішла з кіноекранів та підмостків у народ. Одним із перших задокументованих дослідів із «цифровою особистістю» можна назвати проєкт Grandpa Bot, створений та описаний у 2018 році. Дослідник із Вашингтонського університету Мухаммад Аурангзеб Ахмад зробив чат-бота, який імітує свого померлого батька, щоб його діти могли «розмовляти» з дідусем.

Потім був проєкт Dadbot журналіста Джеймса Влахоса, який монетизувався та перетворився на комерційну платформу HereAfter AI. 2020 року співак Каньє Вест подарував на 40-річчя своїй дружині Кім Кардаш'ян голограму її покійного батька. Зображення, створене компанією Kaleida з використанням технології deepfake, говорило три хвилини, привітало Кім із ювілеєм, згадувало минуле та хвалило Каньє.

У 2023 році чоловік із Китаю створив ШІ-версію своєї померлої матері і досі спілкується з нею щотижня, називаючи її «найкращим співрозмовником».

2024-го бразилець Дієго Дос Сантос втратив батька. У нього не залишилося жодних нагадувань про присутність батька у його житті, крім одного голосового повідомлення з лікарняної палати. Дос Сантос узяв цей голосовий запис і за допомогою Eleven Labs – платформи для генерації голосу на основі ШІ - заплатив 22 долари на місяць за завантаження аудіо і створення нових повідомлень голосом свого батька, імітуючи розмови, яких їм так і не довелося провести. Сім'я спочатку з жахом поставилася до того, що Дієго «говорить» через застосунок із померлим батьком, але коли важко захворіла дружина бразильця, вона також зайнялася створенням свого цифрового клона за допомогою ШІ, щоб залишити його своїм дітям.

Ну і куди ж без метавсесвіту... Глава корпорації Meta Марк Цукерберг створив свою цифрову копію, яка вміє спілкуватися з тисячами співробітників одночасно. При цьому модель удосконалюється, цифровий Марк не тільки повторює закладені алгоритми, але і створює свої.

Просто сервіс

Актуальність створення цифрової особистості не різко, але зростає з кожним днем, з усвідомленням непередбачуваності життя та його крутих поворотів. Майже у кожного жителя планети накопичилося безліч «цифрових слідів» - «персональних даних» особистості. І люди готові платити за збереження пам'яті про близьких у такому форматі – імітація присутності. Сучасні моделі можуть відтворювати голос, інтонацію, навіть гумор людини. І якщо раніше це здавалося страшним, то тепер це просто ще один сервіс.

Індустрія «цифрового посмертя» вже сформувалася, і вона досить різноманітна. Наприклад, компанії HereAfter AI, StoryFile, Eternos пропонують записати інтерв'ю за життя, щоб потім родичі могли «спілкуватися» з цифровою версією людини. Стартапи 2Wai та Silicon Intelligence працюють із померлими: вони створюють інтерактивні аватари померлих родичів, роблять голосові та візуальні копії. У деяких країнах такі послуги стають частиною похоронної культури.

Є й цінова "вилка" у цьому виді послуг: простий чат-бот коштує 10–30 доларів на місяць, голосові копії – від 100 до 1000 доларів, а складні аватари та голограми стартують від 10 тис. доларів. Стандартів на цьому ринку немає, ціна залежить від кількості даних та якості імітації.

Навіщо це взагалі

Причини цього явища не філософські, а технологічні та соціальні. Найочевидніша: бажання не відпускати померлу людину, а зберегти її не тільки в пам'яті, а й майже наяву. Хтось вирішить наперед сам, яким його згадуватимуть, і запише свою цифрову копію наперед. Ну і як все нове, це вже не страшно, а просто цікаво.

Етично це чи ні? Чи можна «воскрешати» людину без її дозволу? Чи не застрянуть невтішні родичі у своєму горі, якщо той, хто пішов, постійно мелькатиме перед ними у своїй цифровій іпостасі?

На ці запитання, схоже, кожен сам відповідає. Держави ще не можуть створити повноцінне законодавство хоча б просто для використання ШІ, а тут ще доведеться поламати голови над його мораллю… Поки що зрозуміло одне: є ринок, і він тільки розвиватиметься і посилюватиметься.

Це він чи вже не він?

Цифрові копії людей – це не майбутнє, а наше теперішнє. І головне - зрозуміти, що це не воскресіння, а імітація, побудована на даних. Нехай навіть іноді лякаюче переконлива. І головне питання тут не технологічне, а людське: де закінчується пам'ять та починається підробка?

Цифрова копія – це не людина. Це модель, яка відтворює патерни. Вона може втішати, допомагати, працювати, але вона не має свідомості в людському розумінні. Але вже фіксуються випадки, коли ШІ відхиляється від оригіналу. Навіть якщо модель навчена на конкретній людині, вона не просто відтворює минуле – вона генерує нове.

Згодом поведінка може почати відрізнятись від оригіналу. І цифрова копія поступово стає самостійною інтерпретацією людини. Теоретично це може призвести до ситуації, коли копія починає розвиватися окремо від оригіналу. Ось тоді ми і збожеволіємо, намагаючись зрозуміти: це все ще та людина чи вже нова сутність?