«За усіма моїми успіхами стоїть дружина». Парвіз Насібов – про олімпійську мрію, війну та родину

20 квітня 2026 року у албанській Тірані стартує Чемпіонат Європи з боротьби. Втім, у складі нашої збірної не буде одного з лідерів – дворазового олімпійського призера Парвіза Насібова.

В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» видатний український борець розповів про причину пропуску континентальної першості, повернення до попередньої вагової категорії, умови підготовки під час війни та можливого спадкоємця у борцівській родині Насібових.

«Завдання на Чемпіонаті світу – повернутися з медаллю»

Парвізе, які ваші головні завдання на 2026 рік?

Головна ціль – пройти український відбір та успішно виступити на цьогорічному Чемпіонаті світу у своїй нинішній ваговій категорії до 72 кг. Успішно – це повернутися з медаллю. А далі вже готуватися до Олімпіади-2028, адже наступний рік вже передолімпійський і потрібно відбиратися на Ігри.

Пропуск Чемпіонату Європи – це один з пунктів плану на рік?

Я пропускаю Чемпіонат Європи у Тірані, бо не пройшов відбір, поступившись на турнірі у Франції своєму конкуренту і партнеру по збірній Дмитру Васильєву. Тепер я повинен сфокусуватися на Чемпіонаті України та відібратися на світову першість.

Наразі ваш кращий результат на Чемпіонаті світу – восьме місце. Яку ціль ставите перед собою на світовій першості, яка пройде у жовтні у Бахрейні?

Давайте так, я – максималіст, але одночасно і реаліст. Тому, звісно, хочу виграти Чемпіонат світу. Однак, якщо не зможу здобути титул, то срібло чи бронзу вважатиму для себе також хорошим результатом. Іншими словами, завдання – повернутися з медаллю.

Цього сезону залишаєтесь у ваговій категорії до 72? Повернутися до своєї попередньої категорії до 67 кг плануєте вже наступного року?

Так, наступного року буду повертатися в олімпійську категорію до 67 кг. Тому що моя мрія про золото Олімпіади й досі жива. Звісно, це буде непросто. Доведеться скидати майже 10 кг, увесь час слідкувати за вагою, серйозно зганяти перед змаганнями.

Це буде така собі постійна боротьба із самим собою: постійна війна зі своїми бажаннями і пекельна робота на тренуваннях. Але це частина моєї роботи і я до цього готовий. Допоможе мені в цьому і моя дружина-дієтолог. Я люблю смачно поїсти, однак налаштований багато від чого відмовитись заради олімпійської мрії.

«На чемпіонаті України я повинен перемогти і підтвердити, що є першим номером у ваговій категорії до 72 кг»

Що скажете про нову систему кваліфікації на Олімпіаду, коли можна буде відібратися також і через рейтинг. На вашу думку, нові правила відбору будуть на вашу користь?

Раніше можна було відібратися на Олімпійські ігри завдяки виступу на Чемпіонаті світу та ще на двох обраних турнірах. Зазвичай, я питання з ліцензією намагався вирішитина світовій першості. Так мені було простіше і зрозуміліше. Відтепер на Олімпіаду можна потрапити і завдяки рейтинговими очками.

Ми в збірній обговорювали нову систему олімпійського відбору і багатьом вона здається легшою за попередню. Хоча я для себе ще не визначився остаточно – буде простіше чи ні? Однозначно, що передолімпійський сезон потрібно проводити успішно і не зволікати з ліцензією.

Ваші думки про нову систему оцінювання поєдинків, коли за рахунку 1-1 перемагає той, хто першим заробив бали. Ці зміни вам вигідні?

Я люблю боротися з першої секунди, а не вичікувати, тому мені це підходить. Загалом, це позитивні зміни, які оптимізують боротьбу і зроблять її більш видовищною.

Що скажете про нову зірку нашої збірної Єгора Якушенка – чемпіона світу та Європи U23 у ваговій категорії до 97 кг?

Хороший хлопець, великий талант. Цікаво буде за ним поспостерігати на дорослому рівні. Однак, мушу його застерегти, що молодіжна боротьба і доросла дуже відрізняються. Аби проявити себе на цьому рівні потрібна щоденна важка праця. Про це потрібно увесь час пам’ятати.

На Чемпіонаті Європи у ваговій категорії до 72 кг Україну представлятиме Дмитро Васильєв. Як охарактеризуєте його?

Я поступився йому у січні цього року з рахунком 2-3 на турнірі у Франції. Щоправда, перед цим у мене була чотиримісячна перерва у змаганнях, але це не є якимось виправданням. Тепер на чемпіонаті України я повинен перемогти і підтвердити, що є першим номером у цій ваговій категорії. Наразі ж зичу йому успіху на Чемпіонаті Європи, очікую від нього гідного виступу.

До речі, на Чемпіонаті Європи у Тірані у складі нашої збірної з греко-римської боротьби буде одразу чотири дебютанти. Це свідомий крок тренерського штабу на омолодження?

У збірній йде закономірний процес зміни поколінь. Але якщо брати склад на європейську першість, то там усе чесно. Ніякого кумівства, усе за результатами. Загалом у нас класна команда, усі хлопці сильні. З інтересом спостерігатиму за виступом збірної на чемпіонаті.

«Сину Алі вже скоро два роки. Може, в родині зростає ще один борець»

Як війна впливає на умови тренування? Під час змагань запитують борці з інших країн про війну та умови тренування в Україні?

Звичайно, колеги-борці цікавляться ситуацією в Україні. Багато розпитують і про нашу підготовку за таких складних умов. Для більшості й досі дико, що в ХХІ століття можливий такий жах як війна, а спортсмени змушені переривати тренування аби ховатися в підвалах під час повітряних атак.

Однак, ми вже звикли до цього. І ніхто не нарікає на умови. Усі розуміють, що є люди, яким значно важче за нас, які воюють і щодня ризикують життям. За що ми усі їм нескінченно вдячні.

Ось зараз ми з вами спілкуємось, а у Києві повітряна тривога. Дружина пише, що ракетна загроза. Звісно, це відволікає від роботи, і переживаєш не стільки за себе, як за своїх рідних. Мабуть тим же борцям з РФ і Білорусі не зрозуміти, як це не спати ночами через обстріли. Але ми звикли. І мало того, ще й обігруємо їх. Скажімо, нещодавно на турнірі в Болгарії перемогли білорусів і довели, що попри війну ми здатні не втрачати свій клас.

Чи може легенда нашого спорту Жан Беленюк повернутися в боротьбу заради Олімпіади-2028? Що скажете, можемо побачити його в Лос-Анджелесі у віці 37 років?

Я безмежно захоплююсь Беленюком. Він для мене завжди буде прикладом професійного ставлення до справи, і я багато чому навчився у нього. Однак, чесно зізнаюсь, я не вірю у його повернення в боротьбу на найвищому рівні. Так, Беленюк й досі у чудовій формі, але просто повернутися на килим і повернутися заради успіху на Олімпіаді – це велика різниця. Хтось каже, у спорті все можливе. Звісно, але для цього потрібна просто шалена мотивація. 

Розкажіть про вашу дружину Олену. Як ви познайомилися? Чи є в неї плани відновити спортивну кар'єру?

До речі, сьогодні (розмова відбулася 13 квітня – «Главком») рівно 10 років як ми познайомились з Оленою і чотири роки як одружилися. Де познайомились? На зборах. Моя майбутня дружина Олена Кремзер теж була професійною борчинею. Посміхнулись один одному і почали зустрічатися. Виходить, спорт нас і звів разом.

Нині за усіма моїми успіхами стоїть саме дружина, яка є моєю опорою, підтримкою і матір’ю мого сина. А також інші жінки з мого життя – мама, сестра. Для мене жінки – це суперлюди, які народжують і виховують дітей, а поряд з цим ще й досягають успіхів у кар’єрі. Скільки житиму – стільки дякуватиму жінкам.

Наскільки складно тобі і дружині – людям, які пов’язані з професійним спортом, поєднувати батьківство?

Наразі усі головні батьківські обов’язки на дружині. Ну, а сину Алі вже скоро два роки. Вже ходить до дитячого садочку. Не знаю, може, в родині зростає ще один борець. Принаймні, усі задатки у нього до цього є. Є навіть борцівське трико. Хоча я не впевнений, чи хочу аби син пішов моїм шляхом. Боротьба і спорт загалом – це дуже важка справа, яка вимагає від тебе багато самопожертв. 

Святослав Василик, «Главком»