Дрони, ракети і роботи: як змінилася оборонна індустрія України

За чотири роки Україна створила масштабну та ефективну оборонну індустрію. Країна вже стала найбільшим полігоном для сучасних військових технологій, і цей досвід дає не лише ризики, а й унікальні можливості для розвитку власної оборонної індустрії.

В умовах війни країна накопичує практику, яка формує нові підходи до озброєння, кооперації з партнерами та боротьби за технологічне лідерство. Однак ключовий виклик — встигнути масштабувати рішення і закріпити за собою роль повноцінного гравця на глобальному ринку озброєнь.

Дрони, ракети і роботи: як Україна змінила свою оборонну індустрію

“Наші ракети, наші безпілотні системи, наші перехоплювачі, ударні та морські дрони, розвідники, артилерія, наші боєприпаси, бронетехніка, роботизовані комплекси і багато-багато іншого, — все те, що сьогодні дійсно гордо називається “зброя України”. Захищає наше небо, наші міста і села, рятує життя, доводить, що “зроблено в Україні” — це синонім поняття “ефективно і сильно”. Я дякую за це всім, хто працює в нашому оборонному комплексі, в нашій збройовій промисловості”, — заявив президент Володимир Зеленський 13 квітня.

За словами президента, Україна виробляє мільйони FPV-дронів і снарядів щороку, а також розвиває далекобійні ракети та системи перехоплення. Уже сьогодні українські дрони здатні вражати цілі на відстані до 1750 км.

“Україна має свою далекобійну ракетну зброю. І не просто розробку, а реальну силу, яка вже працює. “Фламінго” і “Рута”, “Пекло” і “Нептун”, “Паляниця”, “Вільха”. Ми вже можемо всім цим пишатися, але зупинятися на цьому точно не будемо. Це лише наші початкові кроки. Індустрія буде розвиватися, і ворог це відчуватиме”, — зазначив Зеленський.

Він підкреслив, що роботизовані комплекси стають ключовим елементом на полі бою: за три місяці вони виконали понад 22 тисячі місій, зберігаючи життя військових.

“Вперше в історії цієї війни ворожу позицію було взято виключно безпілотними платформами — НРК і дронами. Окупанти здалися в полон, і цю операцію виконали без участі піхоти і без втрат з нашого боку… Це про високі технології на захисті найвищої цінності — життя людини”, — заявив президент.

Зеленський додав, що Україна стає глобальним гравцем у сфері безпеки і пропонує партнерам довгострокову співпрацю, а не продаж зброї.

“Наш український досвід безпеки, наша військова експертиза — зараз це найбажаніший товар для десятків країн світу… Ми не робимо ярмарків нашої зброї і не спустошуємо наші склади, ми пропонуємо партнерство у сфері безпеки”, — акцентував він.

За його словами, українські технології вже застосовуються на Близькому Сході, а переговори про співпрацю ведуться з країнами Азії та Африки.

Президент також зазначив унікальний досвід України в Чорному морі та ефективність морських дронів.

“Ніхто інший не виконував таких завдань, як українці в Чорному морі… Наші морські дрони Sea Baby, MAGURA, “Сарган” відомі багатьом, і це теж наша українська експортна позиція”, — сказав він.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що близько 75% потреб армії покривається українською зброєю, а вітчизняні розробки забезпечують 95% далекобійних засобів.

“Тільки минулого року ми поставили на озброєння 1 300 одиниць української зброї. Щодня наші виробники випускають понад 1 500 дронів-перехоплювачів… Наша зброя — це наші козирі, наше надбання, фактично наша нафта”, — заявив він.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що українські технології вже допомагають союзникам захищатися від дронів.

“Потрібна більш масштабована і адаптивна технологія перехоплення безпілотників… Зараз союзники на східному фланзі НАТО і наші друзі в Перській затоці захищаються від російських і іранських дронів завдяки українським технологіям, яких не було навіть рік тому”, — підкреслив він.

Зброя України: досвід війни стає експортним продуктом

Чи зможе Україна закріпитися як повноцінний гравець на глобальному ринку озброєнь? Чому дрони, ракети і роботизовані системи змінюють саму логіку війни? Які ключові проблеми заважають масштабувати виробництво, особливо у сфері ППО? Чому партнерство з союзниками важливіше, ніж просто експорт зброї? І як досвід України вже впливає на військові стратегії інших країн? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій;
• Юрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем “Ахіллес” Сухопутних військ ЗСУ.

ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Просто скопіювати щось — це не успіх у цій війні

— Україна — вже полігон для випробувань, і цього не можна боятися. Не можна боятися, тому що цей полігон дає нам можливість удосконалювати нашу техніку, використовувати їхню техніку і можливості, відповідно підвищувати технологічні можливості і рухати думку в тому, щоб виробляти і застосовувати нові види озброєння. Це вже відбувається.

Питання тісної кооперації і рівної кооперації полягає в тому, щоб правильно юридично оформити наші технології, щоб держави, які разом з нами будуть виробляти або за ліцензією, не копіювали і не обходили нас у цьому виробництві, і щоб ми були реальними учасниками процесу виробництва, отримання прибутку і завоювання нових можливостей в експорті озброєнь.

Тут уже держава не повинна бути монополістом. Вона може регулювати, кому постачати і в яких кількостях, але не бути, скажімо так, істиною в останній інстанції щодо укладання конкретних контрактів із конкретними компаніями і державами. Держава повинна допомагати компаніям це робити, а не бути єдиним продавцем, постачальником тих можливостей, які у нас є.

Поки локалізовані виробництва не дронів-перехоплювачів, а інших дронів. Ще попереду, мабуть, локалізація і співпраця у виробництві систем ППО. Тут ми відстаємо, тому що це досить дорогий і тривалий процес виробництва засобів ППО. Ми тільки почали ці процеси.

Що туди входить? Засоби ППО — це пазли досить великої картини. Нам потрібні радари, щоб бачити радарні поля або використовувати інші системи детонації. Нам потрібні засоби знищення, нам потрібні РЕБ, нам потрібні антидронові системи. Тобто ціла система повинна працювати в комплексі. Я вже не кажу про ракети засобів ППО, про малу і велику авіацію.

У нас є, ми практично придумали, як масштабувати лише частину цієї системи — це дрони-перехоплювачі, і ми зараз робимо непогані результати. Все інше — кулемети, амуніція, снаряди, патрони, радари, ракети — у нас у дефіциті. І у нас немає масштабування виробництва в цьому плані.

Тому, звичайно, можна кооперуватися. Але тут повинна бути відкритість і пріоритетність з боку європейських партнерів. Тому що ми стикалися з ситуаціями, коли з великими компаніями домовляємося про постачання засобів ППО в Україну для локалізації і інтеграції на наші платформи, додавання наших радарів і РЕБ, створення комплексних рішень. Підходимо до укладання — і нам кажуть, що є тиск, і постачання йдуть в інший напрямок, наприклад у Перську затоку. Або інші партнери просто зникають через тиждень.

Об’єктивно зараз немає можливості швидко масштабувати виробництво засобів ППО. Тому потрібно брати те, що є в Європі, і паралельно дивитися в майбутнє — на спільне виробництво, бажано з частковою локалізацією в Україні. Але це не швидкий процес. Це не те, що лежить на складі — це вже розбирають як гарячі пиріжки.

Тому всі рухи в бік спільного виробництва засобів ППО — це критично важливо. Головне, щоб це було прозоро, зрозуміло і відкрито. І щоб брали участь компанії з реальним досвідом і успішними кейсами, а не лише ті, які просуваються через політичні структури. Потрібно дивитися ширше — хто у нас є і хто вже показав результат.