Новий кастинг: брама Європи

Примітка редакції. Кого там новою брамою призначили? Передавайте привіт.

Україна проголосила себе брамою Європи, коли скувала величезну російську армію на своїй території. Судячи з усього, європейці цьому не надто зраділи. Ви й самі бачили.

Тоді нам нагадали, що ми не в НАТО. Та й у Євросоюз ніяк не дійдемо. Погана брама, і загалом, якось не комільфо про її перспективи говорити та бойовий досвід порівнювати. Ну а що ж ми тут можемо зробити? Та нічого. Поки по членах НАТО і ЄС не прилетить чавунна бомба, нічого не зробимо й не доведемо.

Тому пора подивитися на країни Балтії. Судячи з поведінки РФ, вони вже виграли кастинг на роль нової брами Європи. Вже правильної, а не як у нас.

Зрозумійте правильно. Ми точно не збираємося принижувати Литву, Латвію й Естонію. Це більше шпилька на адресу великих панів у Брюсселі, Парижі, Римі та інших працьовитих містах. Берлін не згадуємо, бо там нарешті працює Фрідріх Мерц.

Хотіли відкараскатися від чужої війни, хоча вона ваша? Що ж, отримаєте і свою. Шкода, що знову за чужий рахунок.

Естонія, Латвія та Литва нарощують оборонні бюджети. Поки більшість європейських столиць іще дискутують про відсотки ВВП на оборону, балтійські уряди це вже обговорили й усе вирішили. Цифри самі по собі вражають.

Литва цього року витрачає 4% ВВП на оборону. Латвія майже не відстає зі своїми 3,73%. Естонія додає 3,38%. Хочете, зробимо боляче? Це другий, третій і четвертий показники в усьому НАТО. Дуже красномовно про готовність цілого Альянсу.

Рига оголосила, що її оборонні витрати вийдуть на рівень 5% ВВП уже наступного року. Таллінн законодавчо закріпив план довести витрати до 5,4% до 2029-го. Для порівняння: колись Німеччина роками не могла подолати позначку у 2%. Це ми хвалимо балтійських колег по нещастю.

Шкода, що це не впливає на якість фортифікаційних споруд, які зараз нарешті будують інші європейські держави. Бо польські зразки можна не лише на танку, а й на велосипеді об’їхати.

Шкода, що наш приклад нікого не навчив, як робити гарантовано не треба. Менше з тим, поїхали далі.

Балтійська лінія оборони, про яку домовились міністри трьох країн ще в січні 2024 року. Ми не можемо її хвалити чи критикувати, бо найкращу оцінку дадуть ворожі війська. І, щось нам підказує, це оцінювання також випаде на наше з вами життя. Не десь і колись, а зараз.

Паралельно йде робота із цивільним суспільством. У латвійських школах з минулого навчального року введено обов’язковий курс цивільної оборони. Діти вчаться, що треба робити під час ракетного обстрілу, де сховатись, як діяти без зв’язку.

У Вільнюсі, як ми вже колись підкреслювали, переписали плани евакуації міста. Була стара макулатура на шістдесят сторінок, тепер її замінили на більш актуальні маршрути і транспортні коридори. Ось так має виглядати холоднокровна підготовка до війни. Принаймні, у народів, які вже одного разу втратили державність і не збираються повторювати цей досвід.

Тепер Литва йде ще далі. Національний центр з управління кризовими ситуаціями країни переносить стратегічні склади з продовольством, пальним та іншими товарами від кордону з Білоруссю вглиб країни. Вже зараз 60% запасів, що раніше зберігалися в прикордонній зоні, вивезено до центральних регіонів.

До літа 2027-го поблизу аеропорту в Шяуляї з’явиться новий склад площею приблизно 2 000 квадратних метрів. Контракт на 2,3 млн євро підписано вже в лютому цього року. Місце розташування другого нового об’єкта не розголошують із міркувань безпеки.

Інша проблема, що в наш час засекретити будь-яке будівництво складу доволі важко. Особливо у маленькій Литві. На жаль, росіяни цей склад шукатимуть ще до того, як у його стінах з’явиться останній цвяшок. І, найімовірніше, знайдуть.

Якщо самі не знайдуть — ви й самі знаєте, хто може їм у цих пошуках допомогти. Вже у нас під Львовом допомагали, принаймні.

Проте є ще один вимір цієї історії. Останніми тижнями Москва розгорнула агресивний інформаційний наступ, звинувачуючи країни Балтії в тому, що вони нібито відкрили повітряний простір для українських дронів, які атакують Ленінградську область — порти Усть-Луга і Приморськ.

Виглядає як пошук причин для вторгнення, поки наказ іще не було підписано. Такий собі казус беллі авансом.

Проблема цього наративу в тому, що він є свідомою та системною фальсифікацією. Думаєте, росіяни просто брешуть? Та якби ж усе було так легко. На жаль, вони час від часу оновлюють ці тези, роблять їх доволі буденними і стандартними. Навіть якщо жоден наш дрон не долетить до Ленінградської області, це аж ніяк не завадить пропагандистам РФ у ранкових випусках новин знову розповісти про шокуючу співпрацю українського ВПК та балтійської логістики.

А головне, російські засоби не припиняють працювати по країнах Балтії, поки медійні діячі готують фон для більш близького знайомства. Дегуманізація за добу не робиться.

Щодо засобів усе логічно. Коли наприкінці березня українські дрони падали в країнах Балтії на електростанцію, поле чи кудись у ліс — це ж відбувалося не тому, що Балтія «відкрила нам своє небо». Це російські засоби радіоелектронної боротьби цілеспрямовано відводили наші БПЛА з курсу, спрямовуючи їх у бік території НАТО.

Ну гаразд, частина російських безпілотників так само вилітала в Білорусь замість України. Тоді Росія мовчала, а зараз сама створює «факти», на які згодом будуть посилатися її ж дипломати.

Балтійські уряди все це розуміють краще за інших. Вони з 2014 року попереджали про те, чого решта Європи не хотіла чути. Виявилися правими. І зараз, коли вони кажуть, що треба готуватися до найгіршого, є всі підстави знову їх слухати.

У Литві вже стоїть німецька бригада. Це 45-та танкова, з гусеничними бронемашинамим Leopard і майже п’ятьма тисячами солдатів. Перше закордонне розгортання повноцінної німецької бригади від часів Другої світової. Чи це добре? Так. Чи цього достатньо, аби зупинити будь-яку російську агресію? Однозначно ні.

Те, що здавалося б немислимим іще десять років тому, стало нормою.