Последние друзья Трампа: кто из европейских политиков остается в орбите президента США

Розгромна поразка Віктора Орбана на виборах в Угорщині стала ударом не лише для європейської правиці, а й для американських союзників одіозного прем’єра.

Бо ж чого були варті кількаразові заклики Дональда Трампа голосувати за "друга Віктора" і відрядження до Будапешта цілого віцепрезидента як агітатора на мітингу, якщо це не допомогло врятувати вкорінений 16-річний режим?.

Звісно ж, Трамп після угорських виборів зробив спробу зберегти обличчя.

Хоч йому це і погано вдалося.

Спершу він просто втік від незручних запитань журналістів, а потім зрештою дав зрозуміти, що не переймається поразкою угорського прем’єра та й взагалі був "не так сильно залучений у цю справу".

Тож лише за декілька днів Орбан у риториці американського президента перетворився з "борця і переможця" на того, хто "сильно відставав" і просто "хорошу людину".

Провал Орбана засвідчив для європейських правих те, що частина з них почала відчувати ще до 12 квітня:.

підтримка Трампа зовсім не означає електорального успіху в Європі, а радше навпаки.

А сам американський президент втратив вірного союзника, яких у нього лишилось не так вже й багато.

А з тими, хто залишився, президент США може в будь-який момент "побити горщики", як це сталося з італійською прем’єркою Джорджею Мелоні.

Тож на кого у Європі може покластися Дональд Трамп? І першим на думку тут приходить президент Польщі Кароль Навроцький.

Друг Кароль.

"Вашингтон-експрес" прибув до Варшави".

Зараз іронічно, але ці слова належать Віктору Орбану, який реагував таким чином на перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у червні минулого року (і чекав на "Вашингтон-експрес" до Будапешта").

І справді, на той час перемога консервативного кандидата не в останню чергу стала можливою завдяки прямій підтримці американського лідера.

Під час виборчої кампанії Дональд Трамп особисто підтримав Навроцького, прийнявши його у Білому домі та побажавши успіху словами "Ти переможеш".

А між першим та другим турами до Польщі прибула міністерка внутрішньої безпеки США Крісті Ноем, яка напряму агітувала за кандидата від правих.

Сам Навроцький під час кампанії неодноразово наголошував на важливості відносин зі Сполученими Штатами та не приховував свого захоплення політикою Дональда Трампа.

На день інавгурації польського президента Трамп надіслав йому особливий подарунок – "скульптуру у вигляді американського орла".

А перший свій закордонний візит на посаді Навроцький здійснив саме до Вашингтона.

Тоді над президентами пролетіли вісім винищувачів, що символізувало особливе ставлення до поляка.

Адже Навроцький став першим переможцем європейських виборів, якому симпатизував Трамп – можна сказати, його історією успіху.

Особливо після того, як відверті спроби агітації за правих у Румунії та Німеччині з боку представників американської адміністрації не принесли бажаного результату.

Тож польський президент мав підстави розраховувати на особливе ставлення Білого дому.

Зокрема, на тлі розмов про можливе виведення військ США з Європи, переконувати у збереженні їх присутності у Польщі.

Проте ця підтримка має свою ціну.

Перебуваючи на посаді, Кароль Навроцький намагався триматися у фарватері публічної підтримки американського президента.

Він демонстрував прихильність Америці Трампа, навіть коли це суперечило лінії уряду Дональда Туска.

Як приклад можна навести ситуацію зі створенням Ради миру – польський уряд відмовився брати в ній участь, а Навроцький наполягав на протилежному.

Або поїздка президента Польщі у Будапешт для підтримки Віктора Орбана – хай як би цей крок не був критично сприйнятий вдома.

А останнє випробування стало ледь не найскладнішим: йдеться про випади президента США на адресу Папи Римського.

Попри те, що один з його найближчих радників Славомір Ценкевич звинуватив президента США в "образі всіх католиків", сам Навроцький цей конфлікт особисто це не коментував.

Так само, як не критикував і потепління відносин США з білоруським диктатором Александром Лукашенком.

Тож поступово статус "однодумця Трампа" перетворюється для президента Польщі з активу на проблему.

І не виключено, що у світлі наближення парламентських виборів 2027 року подальша сліпа підтримка польською правицею політики Трампа виглядатиме вже не настільки очевидною.

"Друзі друга" Віктора.

Чи можна віднести до кола "друзів Трампа" європейських політиків, які були союзниками Віктора Орбана?.

Частково так.

Зокрема, варто згадати лідера Словенської демократичної партії Янеза Яншу, який незабаром може повернутися на посаду прем'єра Словенії (країни, до якої Трамп має особливий сентимент черед походження його дружини).

Тим більше, що ідеологічно Янша належить до правих консерваторів, на яких Трамп спирається у Європі.

Втім, на відміну від Трампа та Орбана, Янша не приховував симпатій до України.

А також він навряд чи стане так завзято критикувати євроінституції, як це робив Орбан чи робить Навроцький.

Другий "друг друга" – прем'єр-міністр Чехії Андрей Бабіш.

Тим більше, на парламентські вибори наприкінці минулого року він йшов з іміджем "чеського Трампа".

Довгий час Бабіш позиціонував себе як ліберала, проте в останні роки зробив істотний ухил праворуч.

Зокрема, його партія ANO входить у Європарламенті до родини "Патріоти за Європу" – разом з орбанівською "Фідес" та "Національним об'єднанням" Марін Ле Пен.

Втім, Бабіш ще меншою мірою готовий йти на конфлікт із євроінституціями.

А на додачу – має потенційний конфлікт із Трампом, прописавши у держбюджеті-2026 зниження витрат на оборону до рівня нижче 2% ВВП.

Ще один друг Орбана, який дуже хотів подружитися з Трампом, – прем'єр Словаччини Роберт Фіцо.

Він не може похизуватися рівнем особистої підтримки з боку Дональда Трампа, який був в Орбана чи є у Навроцького.

В тому числі – через те, що його партія Smer позиціонує себе як соціал-демократична.

Проте все ж погляди Фіцо значною мірою перетинаються з політикою Трампа.

Та й орієнтований на "всі чотири сторони світу" світогляд словацького прем'єра вказує на його прагнення мати добрі стосунки і з американським лідером.

Фіцо завжди прагнув ладнати з Трампом, хоч це у нього не завжди виходить.

У грудні він виставив у соцмережах листа від американського лідера із запрошенням відвідати США, давши зрозуміти, що вважає таке запрошення своїм досягненням.

Але непублічний поголос цього візиту зрештою лишив осад на взаєминах Трампа і Фіцо.

Сталося це після викриттів видання Politico, яке розповіло, що за результатом зустрічі з Трампом переляканий Фіцо розповідав європейським лідерам про когнітивні проблеми американського лідера.

У словацькому політичному середовищі циркулюють чутки, ніби Дональд Трамп запропонував Фіцо об'єднати Словаччину в одну державу з Угорщиною.

Пропозиція, яка є абсолютно неприйнятною для будь-якого словака.

Навіть для Фіцо.

Тим паче, що на відміну від того ж Орбана чи Навроцького, словацький прем'єр не поспішає сліпо підтримувати всі ідеї американського президента.

Так це було зі вже згаданою Радою миру.

За словами Фіцо, Словаччина не бачить сенсу у створенні нових інституцій, які дублюють функції Організації Об'єднаних Націй.

Більше не друзі Джорджа та Найджел.

Ще зовсім нещодавно до найбільших друзів Трампа в Європі можна було сміливо віднести прем'єрку Італії Джорджу Мелоні.

Рік тому президент США називав її "чудовою жінкою" та "видатним лідером", і багато хто вважав італійку неофіційною "радницею Трампа" в ЄС.

Вона була єдиною європейською лідеркою на його інавгурації в січні 2025 року і, за словами віцепрезидента Джей Ді Венса, виступала "містком" між Європою та США під час переговорів щодо мит.

Але після поразки на важливому референдумі, яку її союзники пов’язують з її близькістю до Трампа, Мелоні дедалі більше дистанціювалася від американського лідера.

Спершу її уряд відмовив американським військовим літакам у дозволі на посадку на авіабазі Сігонелла на Сицилії, а потім прем'єр-міністерка у виступі перед італійським парламентом перерахувала всі випадки, в яких її уряд не погоджувався з Білим домом.

Напруга зросла в понеділок після того, як Мелоні виступила на захист Папи Лева XIV.

Після цього Трамп заявив, що шокований поведінкою Мелоні.

В іншій заяві він вказав, що у них більше "не такі стосунки", як були раніше.

"З будь-ким, хто відмовив нам у допомозі щодо ситуації з Іраном, у нас немає таких самих відносин", – додав американський президент.

Випадок Мелоні не є унікальним.

Зокрема, роком раніше аналогічним чином розбився "броманс" Трампа з лідером британської партії Reform UK Найджелом Фараджем.

До речі, саме Фарадж, а не Орбан, довгий час вважався головним європейським союзником Трампа.

Втім, на початку 2025 року проти ідеолога Brexit відкрито виступив Ілон Маск.

А сам Фарадж, відчувши, що має реальний шанс прийти до влади, істотно скорегував свою політику.

Зокрема – почав критикувати Трампа за близькість до РФ.

Дружба, що не склалася.

Розмежування Трампа з колишніми союзниками лише підкреслило загальну тенденцію європейської правиці до дистанціювання від американського президента.

Провал на виборах у Нідерландах ще одного потенційного "друга Трампа" – лідера Партії свободи Герта Вілдерса – лише підтверджує цю тезу.

Як і поразка на президентських виборах у Португалії лідера партії Chega Андре Вентури.

Нещодавно в німецьких ЗМІ з'явилася інформація, що навіть "Альтернатива для Німеччини" поволі відмежовується від Трампа та його руху MAGA.

Насамперед – реагуючи на негативну реакцію німців на війну в Ірані та наближення земельних виборів.

За словами джерел, близькість німецької партії до адміністрації США дедалі більше перетворюється на проблему для ультраправих.

При цьому вперше ознаки розколу з’явилися ще після того, як Трамп спробував взяти під контроль Гренландію та після його операції у Венесуелі.

Тоді Аліса Вайдель заявила, що американський президент порушив свою обіцянку уникати іноземних втручань і діє в стилі Владіміра Путіна.

А за кілька днів до виборів в Угорщині Вайдель описала війну Трампа проти Ірану як катастрофу, що відбувається без плану.

Така неприємна для Трампа відвертість виглядає ще більш приголомшливо, якщо згадати, як активно представники його адміністрації впрягалися на захист "Альтернативи для Німеччини" від нібито цензури перед торішніми достроковими виборами.

Втім, чергові загальні вибори у Німеччині відбудуться ще нескоро, а от президентські вибори у Франції – вже наступного року.

І наразі не можна казати про те, що у Трампа готові до прямої підтримки ідеологічно близького "Національного об'єднання", чий кандидат – хай то Марін Ле Пен чи Жордан Барделла – має найбільші шанси здобути президентську посаду.

Чи про те, що французькі ультраправі готові прийняти таку підтримку, зважаючи на її сумнівну ефективність.

Неформальна лідерка "Нацоб'єднання" Марін Ле Пен, яку політичні опоненти звинувачували у близькості до Трампа, після його повернення до Білого дому спершу утримувалась від оцінок політики американської адміністрації, але у березні 2025 року засудила "жорстокість" припинення американської допомоги Україні.

Так само вона дистанціювалася від віцепрезидента США Джей Ді Венса після того, як він висміяв гіпотетичний франко-британський план безпеки для України – "20 тисяч солдатів з якоїсь випадкової країни, яка не воювала вже 30 чи 40 років".

Іншою точкою розбіжностей Америки Трампа і "Національного об'єднання" стали тарифи Трампа проти Європи – французькі ультраправі не могли б не стати на захист інтересів фермерів.

А нещодавно Ле Пен розкритикувала Трампа за його "непослідовні військові цілі" та "помилку" у вигляді нападу на Іран.

Варто зазначити, що сумніви щодо економічної програми "Нацоб’єднання" можуть вплинути на рішення самих США щодо того, чи відкрито підтримувати французьких ультраправих у 2027 році.

Посол США Чарльз Кушнер та його команда зустрілися з більшістю ймовірних претендентів на президентську посаду з усього політичного спектра Франції, включно з Ле Пен і Барделла.

За словами джерел, американці були стурбовані суперечливими заявами ультраправих щодо економіки.

Вони також були роздратовані тим, що "Нацоб’єднання" проголосувало за поправку до бюджету, яка подвоювала до 6% податок на цифрові послуги, проти якого виступає Вашингтон.

Європейські ультраправі та популістські партії, які колись вітали Трампа, дедалі більше побоюються, що їх вважатимуть занадто близькими до нього.

Крім того, свої висновки в партії вже зробили і з поразки Орбана.

У розмові з Bloomberg представник "Національного об’єднання" висловив думку, що ставка угорської влади на Трампа обернулася проти неї і, можливо, також відштовхнула виборців.

Нинішня адміністрація Білого дому поширює напругу та економічну тривогу, що робить її дуже непопулярною у всьому світі, додав він.

Так само і міністр оборони Бельгії Тео Франкен, член націоналістичної партії "Новий фламандський альянс" і критик імміграції, пішов ще далі, назвавши у соцмережах візит Венса на підтримку Орбана "справді дурним передвиборчим ходом":.

"Прихильники MAGA справді повинні припинити вести кампанію на міжнародному рівні, бо всі, кого вони підтримують, і все, що вони підтримують, програють вибори".

Подібні коментарі підкреслюють дедалі більш напружене ставлення європейської правиці до Трампа.

Хоча партії в Європі мають спільну позицію з президентом США щодо імміграції та жорсткого правоохоронного контролю, вони стають дедалі обережніші щодо аж надто близьких взаємин з американським лідером.

А його непопулярність серед європейської громадськості може, зрештою, відвернути від нього і тих друзів, які ще залишилися, але дорожать своєю електоральною підтримкою.

Авторка: Іванна Костіна,.

журналістка "Європейської правди".