Рої дронів – вже не фантастика: як український стартап Swarmer випереджає росіян у перегонах технологій

Swarmer – українська defence-tech компанія, що розробляє софт для керування роями дронів і роботизованими системами. Її рішення дозволяє об’єднувати безпілотники в координовані групи, які можуть самостійно виконувати складні завдання з урахуванням змін на полі бою – без постійного ручного контролю оператора. Саме такі підходи сьогодні поступово змінюють логіку застосування безпілотників у війні.

Ідея рою дронів уже давно перестала бути футуристичною концепцією й дедалі більше переходить у практичну площину. Для України це не лише про інновації, а й про ефективність: системи, здатні працювати в умовах РЕБ, втрати зв'язку чи окремих апаратів, стають критично важливими на фронті. При цьому саме софт, а не "залізо", дедалі частіше визначає, наскільки ефективною буде вся система.

У березні 2026 року Swarmer став першою українською defence-tech компанією, що вийшла на біржу Nasdaq, залучивши близько 15 мільйонів доларів під час IPO. Акції компанії різко зросли вже в перший день торгів, а сама подія стала важливим сигналом для західних інвесторів про потенціал українського військового техсектора. Фактично мовиться про спробу інтегрувати перевірені в бою технології у глобальний ринок капіталу.

Про те, як виникла Swarmer, чому рої дронів – це значно складніше, ніж просто "багато безпілотників одночасно", і як змінюється компанія після IPO, 24 Каналу розповів Сергій Купрієнко – засновник і CEO Swarmer. У розмові він пояснює, як працює ця технологія, чому вона ще не стала масовою і яку роль може відіграти в майбутньому української та глобальної безпеки.

Від ідеї до технології: як створювали Swarmer?

Як ви дійшли до розробки цієї технології для керування певною кількістю дронів? Яка передісторія і що це за технологія?

У 2023 році, вже приблизно через рік після початку повномасштабної війни, ми допомагали різним підрозділам і компаніям, які працюють із дронами. Але в певний момент я зрозумів, що країні потрібно робити щось справді масштабне, адже є дуже багато речей, які потрібно переосмислити в сучасному технологічному середовищі.

Зверніть увагу! Компанія розробляє платформу на основі штучного інтелекту для автоматизованого управління групами безпілотників. Її програмне забезпечення дозволяє одному оператору контролювати великі групи дронів, які діють узгоджено як єдина система.

Мабуть, правильним рішенням було обрати те, в чому я добре розуміюся, і сфокусуватися саме на цьому, а не намагатися взятися за все одразу. І тоді мене фактично осяяло: якщо в нас уже є багато дронів, то потрібно зробити так, щоб ми керували ними розумно, а не ставили окрему людину біля кожного апарата з пультом.

Сергій Купрієнко (ліворуч) та команда / Фото Swarmer

Оскільки все життя я займаюся робототехнікою і штучним інтелектом, це було саме моє. Я зателефонував давньому знайомому Алексу Фінку, порадився з ним. Тієї ж ночі він надіслав мені документ про те, як у 2023 році треба будувати defence-стартап: від реєстрації до фандрейзингу. Я просто запитав його: "Алексе, скажи, будь ласка, чому не ти цим займаєшся, якщо ти все знаєш?" І наступного дня ми зареєстрували компанію.

Сама технологія – це набір софту, який дозволяє будь-якому дрону або будь-якому роботизованому засобу долучатися до координованої групи й виконувати складні завдання з урахуванням обмежень, пріоритетів і змін оперативних обставин без безпосереднього втручання людини. Біля кожного дрона не має стояти оператор із пультом.

Ми не виробляємо самі дрони й не робимо хардвер. Ми зосереджені на софті й намагаємося використовувати якомога більше рішень від партнерів, зокрема українських стартапів.

Яка стійкість до РЕБ: чи можна порушити звʼязок рою?

Уже кілька років я чую від експертів і виробників, що рій дронів – це технологія майбутнього. Але досі вона виглядає не такою вже масовою і "фантастичною". Це справді майбутнє чи радше маркетинговий термін?

Я б сказав, що тут треба розрізняти дві речі. Перше – рій дронів, коли людина бачить 50 дронів, і це справді рій, незалежно від того, як саме ними керують.

Ми робимо це так, щоб дрони саморганізовувалися, працювали злагоджено і були орієнтовані на виконання задач для комп’ютерів, а не для людей. Саме тому ми не використовуємо формації, адже формація потрібна для візуального контролю й позиціювання в групі, а комп’ютерам це не потрібно – вони працюють через взаємну навігацію.

Чому цього досі немає масово? Бо це значно складніша технологія з погляду інженерного підходу. Більшість виробників і далі створюють системи або з примітивною автономією, або з людським керуванням. А це означає, що від розробки до застосування потрібен інший підхід.

Коли в тебе один дрон і щось іде не так, пілот може втрутитися. Коли дронів уже 20, один оператор уже не врятує ситуацію, бо він фізично не зможе все контролювати. Це висуває зовсім інші вимоги – від сенсорів до сценаріїв на випадок, якщо щось іде не так: якщо не спрацював боєприпас, якщо втрачено зв’язок, якщо втрачено навігацію. І все це ще й по-різному залежить від ділянки фронту та від того, чи це наша позиція, чи позиція противника.

Тому це своєрідна "скринька Пандори" ускладнень, яку ми намагаємося розв’язувати швидше, ніж росіяни.

Сергій Купрієнко / Фото Swarmer

А наскільки таким системам загрожує розвиток РЕБ?

Хороше запитання. І загрожує, і не загрожує. Сильна сторона правильно побудованої системи рою полягає в тому, що якщо заглушили зв’язок із землею або з віддаленим оператором, то в межах групи дрони можуть продовжувати працювати. Заглушити зв’язок між ними значно важче.

Ми ніколи не будували систему, виходячи з того, що буде лише один канал зв’язку. Вона створена так, ніби можливі втрати до 90% пакетів і постійне випадіння окремих дронів із мережі. Але якщо зв’язку немає взагалі, тоді дрон перестає синхронізуватися і залишається сам у полі бою, не виконуючи останню задачу.

Тому це завжди перегони щита й меча. РЕБ може тимчасово приглушити навіть правильно побудовану систему, але паралельно розвиваються інші засоби ураження – зокрема лазерні, а також інші типи атак. І на боці індустрії дронів теж буде розвиток. Це постійні технологічні перегони.

Ми бачили системні спроби роботи із "Шахедами" та меншими дронами з боку росіян. І це небезпечно, бо коли вони знаходять рішення, яке підходить під їхні можливості, вони швидко масштабують його, і нам буде складно. Тому ми весь цей час біжимо в перегонах із росіянами.

Які практичні рішення та обмеження обладнання?

Чи є в рої дронів рішення, які працюють уже зараз, зокрема від інших виробників?

Так, є низка рішень, які дозволяють працювати, коли один оператор керує кількома дронами й перемикається між ними. Частина місій уже виконується в автоматичному режимі.

Це не весь спектр нашого підходу, і він не ідеальний. Але це правильний напрям, бо він уже зараз покращує роботу підрозділів і суттєво полегшує життя. Водночас це потребує додаткового обладнання й певного навчання. Це, радше, інший спосіб роботи з БпЛА загалом, і тут є велика інерція – від підготовки операторів і екіпажів до запасних частин і всього іншого.

Чи є критична залежність від Китаю або інших нестабільних ринків? Можливо, від США чи інших проблемних постачальників?

Ні, ми софтверна компанія. Ми працюємо й адаптуємося під той набір зв’язку та обладнання, з яким працює виробник. Ми не виробляємо дрони.

Звісно, використовується обладнання – комп’ютери, мікросхеми, може бути, наприклад, NVIDIA Jetson чи інші чипи. І, хоч у цивілізованому світі зазвичай хочуть працювати з не китайськими виробниками, у реальності українська тактика така, що не вистачає не китайського обладнання на всіх. Це дуже проста відповідь.

Який інтерес Заходу та наслідки IPO?

Наскільки великий інтерес до українських технологій на Заході?

Ситуація унікальна. Мені здається, що зараз українські defence-tech рішення хочуть усі – і наші друзі, і наші вороги. Просто з трохи різних причин.

Зверніть увагу! Компанія Lucid Capital Markets виступила організатором розміщення акцій українського оборонного стартапу Swarmer. У перший день торгів папери компанії відкрилися на рівні 12,50 доларів – це приблизно на 150% вище за ціну IPO. Протягом дня котирування підіймалися до близько 31 доларів (bid 29,02 / ask 32,99), тож загальне зростання від ціни розміщення перевищило 500% уже в перші години торгів.

Загалом за день було продано понад 9 мільйонів акцій. Діапазон цін коливався від 11,25 до 40 доларів, а різниця між мінімальним і максимальним значенням сягнула близько 255%.

Команда Swarmer / Фото надано компанією

Наскільки змінюється взаємодія з військовими та замовниками після IPO?

У більшості випадків – майже ніяк. Ми просто працюємо далі.

Український бізнес і загалом суспільство дуже слабо розуміють, що таке IPO насправді. Для команди це звучить як: "О, клас, ми йдемо на IPO". Але коли доходить до суті, люди починають замислюватися, що це реально означає. У багатьох просто немає чіткого розуміння.

Для компанії зміни, звісно, є. Додалися певні обмеження в комунікації, але це, радше, плюс, бо ми краще плануємо відносини з клієнтами, виробниками, партнерами й комунікацію загалом. У роботі з військовими підрозділами теж щось змінилося: деякі підрозділи дізналися про нас із новин, хоча раніше не взаємодіяли з нами.

Але були й кумедні викривлення: люди могли прочитати новини й вирішити, що ми залучили 500 мільйонів доларів, і тепер у нас є мішки грошей, які можна розкидати. Це, звісно, не так.

Загалом же додався лише рівень compliance і більше людей, які можуть дати хороші або, навпаки, надто обережні поради. Але на швидкість це, на щастя, не вплинуло. Ми саме так і планували: не втратити темп і не втратити фокус на Україну. Для нас фокус на Україну – від керівництва до останнього інженера.

Чи не може невдале цитування в медіа створити проблеми для компанії?

По-перше, це не залежить від того, чи компанія виходить на біржу. По-друге, після успішного раунду ми фактично залучили 15 мільйонів доларів, продали 3 мільйони акцій, а все, що далі відбувається з акціями, – це вже ринок.

Для нас зараз головне – відповідальність і фокус на роботі. Я перевіряю акції приблизно раз на тиждень. Це рідко. Дуже рідко.

Яким буде масштабування технології та майбутнє війни?

Технологія майбутнього вже частково реалізується. Що з нею буде за кілька років, поки війна в Україні триває?

Складно бути візіонером на кілька років уперед, коли розвиток і планування в нас постійно змінюються. За п’ять років може змінитися буквально все.

Але я дуже хотів би, щоб ми як індустрія більше інтегрувалися одне з одним, менше винаходили велосипеди на кожному етапі й більше використовували та вдосконалювали те, що вже є. Нам потрібно справді звести докупи хоча б деякі ділянки фронту, системи ухвалення рішень та інституційний бізнес – стратегічний, оперативний і тактичний рівні, щоб вони нормально працювали разом.

Зараз це все ще набір розрізнених рішень, який закриває різні задачі. Але я вірю, що це дуже сильно покращить не лише інституційну систему, а й керування загалом. Це не зонтичне керування, але воно суттєво підвищить ефективність роботи. І нам треба зробити так, щоб кількість засобів і швидкість їхнього використання не ставали обмеженням.

Нам потрібно перемогти так, щоб вони не поверталися до нас ще двісті років, щоб наші діти більше про це не думали.

Рій дронів / Фото Swarmer

Один виробник НРК говорив, що автоматизовані турелі та НРК без участі військових у майбутньому, після завершення бойових дій, можуть охороняти кордон і лінію бойового зіткнення. Як ви бачите свою технологію в такому контексті?

Після завершення активної фази бойових дій ми матимемо справу з великою територією і великою кількістю людей, значна частина яких має бойовий досвід і може залишатися ворожою. Тож ще кілька років після війни нам доведеться багато працювати над охороною кордону та управлінням різними загрозами.

Я повністю згоден, що автоматизовані й напівавтоматизовані системи мають там працювати. Кордон у нас надто великий, щоб покладатися лише на людей.

І наостанок: яка економічна вигода для України від розвитку defence-tech, саме таких рішень, як у вас, де йдеться не про виробництво, а про софт?

Виробництво теж частина tech, просто є різні його сегменти. Софт, особливо інноваційний, вимагає інших підходів до проєктування та до здатності "заліза" все це підтримати.

Наприклад, щоб я міг зараз подзвонити з iPhone, усередині працює величезна кількість технологій – від мікропроцесорів і літографії до екрана та всього іншого. Так само й тут: для того, щоб запрацював софт, має добре спрацювати велика частина екосистеми.

Тобто розвиток таких рішень тягне за собою розвиток усієї екосистеми, – так само як це відбувається з ШІ та з іншими технологіями.