В центрі Одеси знайшли міст початку 19 століття: фото

Нещодавно Одесі виявили старовинну кам’яну арку на вулиці Дерибасівській. Навпроти входу у торговий центр «Європа» була розкопана арка, що знаходилась на глибині менше метра під сучасною поверхнею тротуару і проїжджої частини вулиці Дерибасівської.

Про це пише «Південний кур’єр».

Таким чином, кам’яні арки мають напрям рівно перпендикулярно самій вулиці Дерибасівській, навпроти входу у сучасний торгівельний центр, трохи в сторону вулиці Європейської (Катерининскьої) від Червоного провулка.

Версія про те, що це міг бути старовинний каналізаційний колектор, відпадає відразу. Сам колектор був прокладений уздовж самої Дерибасівської. А такі собі «бокові» відгалуження до нього підходили саме по осям перпендикулярних вулиць — наприклад, по осі того ж Червоного провулка, але не з двору одного з будинків.

Можна розглянути версію про те, що це могла бути така собі «міна» — тобто, глибокий підвал під будинком, від якого відгалужувався підземний хід кудись у напрямку замаскованого виходу чи підвалу сусіднього будинку. Але ж не під саму Дерибасівську.

І тут ми підходимо до найбільш вірогідної версії. Саме зараз був випадково розкопаний залишок одного з двох мостів, які свого часу проходили уздовж Дерибасівської (яка на початку ХІХ століття називалася вулиця Гімназська — від розташованої буквально навпроти розкопок гімназії). Обидва мости проходили через два верхів’я Військової балки, яка починалася десь на Грецькій площі, потім два яри з’єднувалися і виходили до морського берегу приблизно по трасі нинішнього Військового узвозу і вулиці Гаванної.

Зараз Військова балка починається на перехресті Гаванної та Військового узвозу. Але раніше вона була набагато довшою і доходила по осі вулиці Гаванної до самої Дерибасівської. А ще від неї відгалужувався досить глибокий яр, що перетинав Ланжеронівську (в районі будинків №28 і 17А) і навіть Дерибасівську (якраз на стику будівель Рішельєвського ліцею під №16 і наступного будинку під №18), і закінчувався десь трохи біля Червоного провулку.

Через цей яр, точніше два його витоки, були перекинуті мости. Один був вулицею Ланжеронівською, другий по вулиці Гімназькій (так до 1811-1812 рр. називалася Дерибасівська). Міст Ланжеронівською побудували в 1810 році — і це був другий міст в Одесі. Саме вздовж Ланжеронівської входив у маленьке тоді місто Херсонський тракт.

Кам’яний міст по вулиці Гімназькій, закладений у лютому 1811-го, добудований був у квітні 1812 року вже по Дерибасівській вулиці — її за цей час встигли перейменувати. Будував його підрядник — дворянин Бринза, але проєктував сам Франц Фраполі — один із архітекторів-засновників Одеси. Обійшовся міст у майже 9000 рублів — тодішніх рублів, які справді мали ціну.

Був ще один міст по вулиці Гімназській, через паралельний «рукав» яру, тобто початку Війської балки. Пакет документів про будівництво цього мосту є в обласному архіві, він об’єднаний в одну справу під назвою «О построении моста дворянином Брынзою по Дерибасовой улице на балке между лавок, принадлежащих Комитету, и дома Попандопула». Йдеться про будинок Попандопуло, зруйнований у Другій світовій війні, на місці якого потім збудували типову радянську «хрущобу». Ця «хрущоба» як раз закінчується майже на розі Червогого провулку. І як раз по осі Червоного провулку проходить чи не «найнижча» точка даної ділянки Дерибасівської, яку регулярно затоплює після кожного сильного дощу.

По межі будинку Вагнера йде залишок старого яру, який між Ланжеронівською і Дерибасівською має рівень приблизно на два метри нижче рівня вулиць.

Як писав у своїх спогадах Г. Пісарєв, «…Глубокий овраг шел по Греческой площади, и раздвоившись у дома Ведде (Дерибасовская, 31), одной частью проходил под дома Черепенникова и Карузо (Дерибасовская, 18, Ланжероновская, 28), другой — прямо по Гаванной и, соединяясь у Сабанеева моста, шел прямо в море».

Виходячи з цього, ми можемо припустити, що одна частина Військової балки перетинала Дерибасівську приблизно навпроти провулку Івана Луценка (колишній Віце-адмірала Жукова), друга — майже навпроти Червоного провулка. Можливо, саме тому й утворилися ці провулки — бо ними проходили яри, і на них виходили фасади будинків.

Виходячи з цього, можна припустити, що міст Дерибасівською міг бути «подвійним», захоплюючи обидві частини балки суцільною конструкцією, або ж було два мости.

Мало того, ще 1869 року Одеський статистичний комітет у своїх щорічних записках зазначав, що «… между домами Попандопуло и коммерческой гимназии (Дерибасовская, 16) пролегала глубокая балка, впоследствии засыпанная». Таким чином, нинішній рівень «вулички» всередині кварталу на два метри нижче за Дерибасівську — це підвищений рівень дна Військової балки після того, як її засипали. До речі, двір вищезгаданого будинку Ланжеронівської 28 теж має зниження рівня щодо вулиці.

На сучасному аерофото можна побачити, як Червоний провулок «продовжується» нинішнім «закутком"-яром всередині кварталу майже до Ланжеронівської і майже повністю співпадає з розкопаною зараз аркою.

Мости через Військову балку по Дерибасівській і Ланжеронівській ліквідували ще в першій половині ХІХ століття, коли вирівняли рівень Грецької площі та засипали верхів’я Військової балки. Кам’яний міст на Дерибасівській або засипали, або розібрали і потім засипали. А ось дерев’яний міст Ланжеронівською, за легендою, просто засипали землею. Однак, при розкопках Ланжеронівської при ремонті теплотраси влітку 2018 року жодних залишків конструкцій моста помічено не було. Швидше за все, якщо вони й були — їх знищили ще в 1950-і, при початковій прокладці теплотраси.

Вже на старих картах Одеси за 1854 рік Військова балка позначається як форма рельєфу лише до мосту Сабанєєва.

Підсумовуючи, ми можемо зробити висновок, що зараз були розкопані залишки однієї чи кількох арок старого кам’яного мосту по вулиці Гімназській (Дерибасівській), який існував на початку ХІХ століття і потім був частково розібраний, частково засипаний при загальному вирівнюванні рівня землі по Грецькій площі і вулиці Дерибасівській.

Судячи із глибини розкопаної кам’яної арки, це не може бути каналізаційний колектор чи верхня частина підвального підземного приміщення. Напрямок арки (перпендикулярно Дерибасівській) та її відносно невеликі розміри «натякають» нам, що це, найвірогідніше, були саме одні з бічних прольотів старого мосту над верхів’ями Військової балки.

Прапори США та України / © Associated Press Аманда Сейфрід / © Getty Images Еліна Світоліна / © Associated Press Прогулянка / © Pixabay