Фіналіст "Х-Фактора" Дмитро Сисоєв - про виступ із Linkin Park, пісні для Трінчер і Полякової та плани на Греммі

36-річний співак, автор пісень і учасник третього сезону «Х-Фактор» Дмитро Сисоєв пройшов шлях від виступів із рок-гуртом у Львові до співпраці з найпопулярнішими українськими артистами. В інтерв'ю Коротко про Дмитро пояснив, чому призупинив співпрацю з продюсером Вадимом Лисицею, розповів, як щасливий випадок познайомив із солістами Linkin Park та про знайомство із загадковою Алісою.

“Мої відео репостили світові артисти”

- Дмитре, твоя кар’єра почалась у Львові. Під час навчання разом з іншими хлопцями ти створив рок-гурт Prime Time, де був фронтменом і композитором. І навіть у 2010 році колектив виступив на розігріві легендарних Linkin Park. Як так сталося?

- Цей гурт був створений у студентські часи. Ініціаторами були барабанщик Саша та гітарист Паша. З Пашею я вчився на естрадному відділенні у львівському музичному училищі, а Саша вже мав великий досвід гри з різними гуртами. Потім до нас приєдналися бас-гітарист Фелікс, Сем, який теж навчався з нами, і Діма - мій тезка, який грав на акустиці та писав тексти англійською.

Ось так і сформувався гурт - як великий соковитий шашлик, де кожен інгредієнт був незамінний. Я відповідав за вокал, писав музику, вокальні мелодії. Діма писав тексти, а Паша, Саша й Фелікс робили все звучання «смачним». У кожного інструмент звучав як соло, але разом це був справжній оркестр.

- Чи вдалося тоді поспілкуватися зі світовими знаменитостями і що це для тебе означало?

- Концерт із Linkin Park був спонтанною подією, до якої ми навіть не готувалися. Просто так склалися обставини: з 250 гуртів СНД ми перемогли. Тут зіграли роль і везіння, і харизма, і наш стиль - мікс поп-року, глем-року й такої «пепсікольної» естетики.

Це не єдиний досвід - ми виступали також на одній сцені з SOAD, Apollo 440, Gorillaz, The Prodigy. З кимось жили в одному готелі, з кимось перетинались за сценою. Вони розуміли, хто ми. 

Також уже у 2023 році я записував кавери в Instagram, і мене репостили світові артисти, наприклад Lucky Love, із підписом «це геніально і прекрасно». До війни мої кавери набирали сотні тисяч відео в TikTok - їх використовували і артисти, і блогери, навіть кіберспортсмени (NAVI). Але після початку війни я майже все видалив. У будь-якому разі це приємно - коли тебе визнають артисти такого рівня.

“Я не скористався медійністю після «Х-Фактора»

- Публічне життя почалося у 2012 році в третьому сезоні шоу «Х-Фактор». Що б ви сказали сьогодні собі тодішньому?

- Я реально був претендентом на перемогу, але поставився до цього максимум на 10%. А це - справжня битва: конкуренція, боротьба із собою. Минуле не зміниш, але я дійшов до 9-го ефіру, отримав досвід і медійність, якою, чесно кажучи, взагалі не скористався. Я тоді навіть не до кінця розумів, куди потрапив.

Але це був крутий поштовх уперед. І зараз я бачу в цьому тільки плюси. Я переміг свою стару версію, прокачав навички - це така «гра в довгу». Можливо, якби я виграв, усе склалося б інакше: контракт, тури, а потім - спад. Тому мій висновок: будуй свій шлях і завжди вір у себе.

- Чи змінилося твоя життя після проєкту?

- Кардинально - ні. Були тури, фан-зустрічі, концерти, корпоративи. Цей «шлейф» тривав років п’ять мінімум. Але я довго не міг повністю реалізувати свій потенціал. І лише десь у 2015 році зрозумів: я не тільки артист - я автор, композитор, креатор. Я можу створювати пісні, які люди понесуть у світ.

- Після проєкту ти переїхав до Києва і почав активно працювати як автор пісень. Як і з ким почалася співпраця?

- Починав із молодих артистів. Я одразу не просто писав пісні, а повністю їх продюсував - від нуля до фіналу. Серед перших були: Софія Тарасова ("ВІА Гра"), сестри Петрик, Вадим Олійник. Далі - Sonya K, Ivan NAVI («Тимчасовий релакс»), Quest Pistols, Vlada K, Yatsuta. Потім - Оля Полякова («Ей, секундочку», «Подруга»), Анна Трінчер («Школа», «Метелики»), Анастасія Приходько. І далі я вже збився з рахунку… Також працював над гімнами для великих брендів, спортклубів, ресторанів. І зараз продовжую працювати як із молодими артистами, так і з тими, хто вже має успіх.

“Я присвятив Алісі альбом пісень”

- У 2017 році ти запустив сольний проєкт OMUT. Ти працював з продюсером Вадимом Лисицею. Чим запам’яталася ця співпраця?

- Це була крута історія. З Вадимом не тільки класно працювати, а й дружити. У ньому поєднуються професіоналізм, гумор і людяність. До речі, познайомила мене з ним моя дружина Аліса, адже вона теж була артисткою і раніше з ним співпрацювала. Наша спільна робота - «Невийо» - стала важливим етапом. Перевершила всі очікування, набравши мільйони переглядів. На YouTube вона протрималась у топі на першому місці до двох тижнів, увійшла в топ Shazam України, були гарячі ротації на ТВ та радіо - пісня стала хітом у 2017-му.

І він, і я - люди з характером, талановиті, самодостатні, музикальні, тому були суперечки і різне бачення, але всі мають успіхи на сьогодні, тому що талант, так би мовити, не проп’єш. Я задоволений нашою співпрацею, мені Вадим дуже подобається як людина, як творча особистість, як продюсер. Нещодавно з дружиною були на його ювілеї і гарно відсвяткували.

- Зараз з Вадимом в приятельских стосунках?

- Так, ми в прекрасних стосунках.

- Як змінився процес роботи над музикою, коли ти розійшовся з продюсером?
- Я завжди займався музикою самостійно, хоча є в мене людина - найчесніший порадник, моя дружина. Ось таким тандемом ми працюємо: я показую пісню, і по одному погляду все зрозуміло. Також я працював з багатьма командами, і з кожною є досвід, але головне - генерувати, розвиватись, не бронзовіти, аналізувати свою діяльність і йти в ногу з часом.

- Тобі допомагає кохана?

- Так, Аліса завжди допомагає. Вона як психолог, аналітик і мудра жінка: знає, де підхвалити, де покритикувати, все робить ніжно й об’єктивно. Я їй повністю довіряю. Я їй присвятив цілий альбом пісень, які нещодавно презентував. Це було щось дивовижне і для мене, і для неї. Уявіть, як приємно жінці, коли дарують не матеріальне, а метафізичний музичний витвір мистецтва, де вона головна героїня. Цей альбом як щоденник нашого життя. Вона була вражена - і це для мене було найважливіше. 
Саме музика нас познайомила в 2015-му на студії, вона прийшла записувати пісню, ми пересіклись поглядами, і «хімічний клац» не забарився, відбувся  моментально. Вона була казково красива, хоча я тоді не знав, що її звати Аліса, але це імʼя їй дуже органічно підходило. 

Щоб зрозуміти, яка вона, життя не вистачить, але для того, хто прочитає це інтервʼю, моя порада: послухайте альбом «АЛІСА», і тоді ви можете зрозуміти, що до неї відчуваю і яка вона. У нас кожен день - не просто іскра, а зварювальний апарат6 нам, по-перше, дуже цікаво разом, є багато тем, про які ми можемо розгорнуто говорити годинами, по-друге, в нас є близькість, ми одне ціле у всьому. 

Ще в нас є особливість: я та вона мінімум 5 раз на день читаємо думки одне одного, і це не просто якісь банальні речі, які можуть співпасти, це речі унікальні. Наприклад, я запропонував подивитись якийсь фільм і зʼїсти під нього вареники з вишнями - це лякає, адже у нас таких співпадінь багато на день, я це називаю ментальним звʼязком і повною синхронізацією, це велика рідкість. 

У нас однакові погляди на життя, суперове почуття гумору, глибина, розуміння моральності, просто вона ще і більш аналітик - може передбачити подію наперед, сильний візуал і прагматик, а я більше аудіал, абстракціоніст, ірраціоналіст. Але в поєднанні ми просто нереальна сила, підтримка, напрямок, і мені здається, так ми можемо тільки удвох.  

“З артисткою із Японії будемо номінуватись на Греммі”

- Над чим ти працюєш сьогодні?

- Якщо це стосується моєї авторської діяльності як артиста, то я вже написав альбом, і зараз будуть технічні моменти, запис вокалу і продакшн. Це зовсім інший вайб по загальній атмосфері, суміш різних стилів - хіп-хоп, треп, латина, альтернатива, експериментальна музика. При всьому цьому зберігається форматність, мелодійність і романтичність, без цього я просто не можу. Вічно закоханий в Алісу, пишу пісні тільки про неї, і це гарно впливає на фінальний матеріал, все таке не шаблоне, а справжнє. 
Для мене це важливо, я в першу чергу пишу пісні про справжнє, про те, що я хочу сказати їй, а виходить, що пісні починають любити всі закохані та ті, хто хочуть бути щасливими. Ще в цих піснях є пристрасть - в нотах, словах, ритмах, а пристрасть - це така рушійна сила, що зносить дах кожному. 

Також я займаюсь новими проєктами. Є артисти, які живуть за межами України, але українці за походженням, -  я пишу для них пісні, вони популяризують їх за кордоном, це чудова можливість просувати нашу культуру по всьому світу. Також я співпрацюю з закордонними артистами (американці та європейці). Ще в мене є цікава артистка з Японії, ми будемо номінуватись на Греммі.

- Якби зараз тебе запросили знову в талант-шоу, погодився б?

- Зараз я б не зміг цього зробити фізично, так як на мені багато відповідальності, багато артистів, проєктів, які треба реалізувати, зробити це якісно та результативно. А ось стати музичним продюсером, якби це було щось цікаве, оригінальне, то так, я із задоволенням взяв би участь.

- Що тебе робить щасливим сьогодні?

- Насамперед - це моя сімʼя, моя дружина, яка є і музою і жінкою, що робить мене щасливим, і спорідненою душею, яка мене наповняє. Усвідомленість, що всі здорові і щасливі: сімʼя, батьки, друзі. Музика, розвиток, спорт, дисципліна, виклики… все це дуже мене робить щасливим. Посмішки, мрії, досягнення цілей, віра у майбутнє, віра у мир. Також я обожнюю подорожувати, і сподіваюсь, що скоро всі це зможуть робити. Ще я дуже люблю тварин, і особливо своїх тварин - чіхуа Фредді, ротвейлера Чопа і кицю Стешу.