The Atlantic: Зеленський списав США з рахунку - чому Київ перестав загравати з Трампом

Більше року після повернення Дональда Трампа до Білого дому Київ публічно намагався втримати американського президента на своєму боці. Тепер ця тактика змінилася - Україна відверто критикує Вашингтон, шукає нових партнерів і завдає ударів по російській енергетиці всупереч "сигналам" від нерозкритих "партнерів".

Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для The Atlantic професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс Філліпс Пейсон О'Брайєн.

За словами автора, протягом року Київ терпів багато чого: Трамп різко скоротив військову допомогу, особисто принизив Володимира Зеленського в Овальному кабінеті в лютому 2025-го, а мирні переговори, в яких українська сторона сумлінно брала участь, на думку О'Брайєна, були "перекошені на користь путінського вторгнення". Зеленський підписував мінеральні угоди, публічно хвалив самого Трампа - в надії, що це дасть результат.

Тепер ставка змінилася. Україна ділиться досвідом дронової війни з Саудівською Аравією, Катаром і ОАЕ, укладає виробничі угоди з Німеччиною. Українські безпілотники атакували нафтові термінали під Санкт-Петербургом - Зеленський прямо сказав, що зробив це попри "сигнали" від невказаних "партнерів" не чіпати російську енергетичну інфраструктуру.

Минулого тижня в інтерв'ю італійському радіо Зеленський прокоментував рішення адміністрації Трампа послабити санкції проти російських нафтовидобувників під час американо-ізраїльської війни проти Ірану: "На мою думку, Росія знову обіграла американців - обіграла президента Сполучених Штатів". Щоб його почули за межами Італії, він продублював заяву англійською в X. Послаблення санкцій вже припинило дію цього тижня.

Незабаром Зеленський пішов далі - заявив, що якщо США справді планують вийти з НАТО, як погрожує Трамп, європейським демократіям потрібна нова архітектура безпеки. Для оборони від Росії без американської допомоги, на його думку, Євросоюзу знадобляться можливості Норвегії, Великої Британії, Туреччини і самої України.

О'Брайєн зауважує: це різкий контраст із поведінкою інших європейських лідерів, які, за його словами, "відчайдушно вдавали", що США залишаються відданими союзникам. Деякі дійшли до того, що, як висловлюється автор, "принижували себе" - як генсек НАТО Марк Рютте, який назвав Трампа "татком" і пізніше списав це на "мовну проблему".

За оцінкою О'Брайєна, нова відвертість Києва пояснюється поєднанням факторів: США скоротили постачання зброї заради війни з Іраном, обіцяні Трампом санкції проти Росії так і не з'явилися, а Вашингтон неодноразово тиснув на Україну з вимогою поступитися Донбасом.

При цьому військове становище України покращилося порівняно з минулим роком. Українські сили, спираючись переважно на власну дронову промисловість, повернули ініціативу на багатьох ділянках. За даними О'Брайєна, останніми місяцями вони завдають Росії більше втрат, ніж та встигає поповнювати, і повертають більше території, ніж захоплює противник. На цьому тижні Київ повідомив про захоплення російської позиції і полонення солдатів - винятково силами безпілотних літальних і наземних апаратів, без участі живих українських військових.

Україна продовжує запирати російський флот у Чорному морі - кораблі небезпечні навіть на найзахищеніших базах. У 2026 році Київ планує виготовити до 7 мільйонів військових безпілотників.

Висновок О'Брайєна - українці воліли б мати США на своєму боці, а не на боці Росії. З 2022 по 2024 рік Вашингтон надав більше військової допомоги, ніж будь-хто інший, і ця допомога була критичною. Але втрата американської підтримки більше не сприймається в Києві як неминучий вирок: Україна вже довела, що тримає війну на власних ресурсах і з допомогою європейських партнерів.