Німеччина робить ставку на Україну. США пасують – Філліпс О'Брайен

Поки я писав цей огляд, він дедалі більше зміщувався у бік розбіжностей між європейськими державами, особливо Німеччиною, і США в питанні підтримки України. Минулий тиждень, мабуть, як жоден інший, показав, що тоді як уряд США робитиме все необхідне для путіна, європейці починають усвідомлювати дві досить важливі речі. По-перше, доля України має вирішальне значення для їхньої власної долі, а по-друге, Україна привносить набагато більше, ніж вони раніше розуміли. Справді, дедалі частіше деякі європейські держави переходять від сприйняття України як прохача, який потребує допомоги, до бачення її як нового центру тяжіння європейської оборони та безпеки.

Це обнадіює (хоча й досі, що прикро, недостатньо), оскільки відбувається саме тоді, коли українці припинили вдавати, що мають якусь довіру до США. Я вже двічі обговорював це явище нещодавно — тут і тут, і ви, можливо, також бачили статтю "Україна нарешті розчарувалася в Трампі", опубліковану в The Atlantic, яка значною мірою спиралася на ці попередні матеріали.

Цікаво те, що цей український поворот відбувається не з відчаю. Якби це сталося на початку 2025 року, це могло б стати ознакою кризи і змусило б багатьох сказати, що Україна приречена. Українці роблять цю зміну зараз не тому, що задоволені тим, що відбувається – вони, безумовно, не задоволені, а тому, що їхнє становище таке, що благати США здається їм безглуздим, і, крім того, тому, що вони вірять: європейці дедалі краще розуміють їхню важливість. Як сказано в останньому абзаці статті:

Але українці не вірять, що втрата американської підтримки неминуче призведе до їхньої поразки. Вони бачать, що підтримували воєнні зусилля, використовуючи власні ресурси та допомогу європейських партнерів, навіть коли США відійшли вбік. Втрата Сполучених Штатів як друга колись могла бути ознакою загибелі для України. Тепер – це не так.

Окрім цієї історії, минулого тижня сталася інша захоплива подія – успішна українська атака на російські сили, здійснена виключно машинами. Після того, як ця історія стала відома, українці більше розповіли про свої нові підрозділи, які навмисно створені так, щоб мінімізувати українські втрати і дозволити машинам брати на себе ризик. Це заслуговує на коментар.

Німеччина підвищує ставки заради України

Часто підписання оборонних виробничих угод двома європейськими країнами не привертає значної уваги. Втім 14 квітня Німеччина та Україна підписали десять різних угод чи меморандумів – це змусило декого звернути увагу. Ці угоди охоплювали широкий спектр питань, але якщо і була одна всеохопна тема, то це те, що Німеччина не просто підтримувала Україну – вона багато в чому робила ставку на українське військово-технологічне виробництво.

Цей документ, оприлюднений українцями, містить покроковий опис ключових угод. Їхня загальна вартість була значною, і міністр оборони Федоров у твіті зазначив, що вони коштують 4,6 мільярда доларів.

Я не перераховуватиму всі 10 угод у тексті (будь ласка, прочитайте їх самі), але виділю кілька, які показують, наскільки все це цікаво.

По-перше, одна з цих угод дозволить Україні допомагати Німеччині, створивши нові засади для обміну оборонними даними між Україною та Німеччиною. Таким чином, німці отримають найсвіжішу інформацію про те, що працює в бою, а що ні, про нові тенденції та про те, що виходить з ужитку. Це не лише сприятиме німцям у нарощуванні власного виробництва, а й допоможе німецьким виробникам у виготовленні зброї для України. В особливо цікавій деталі пресрелізу українці зазначили, що одним із ключових елементів цього обміну є спільна робота над "навчанням та вдосконаленням моделей ШІ і розробкою аналітичних рішень".

Примітка: саме такий вид співпраці європейці мають вести між собою, намагаючись забезпечити  європейську стійкість виробництва й одночасно звільняючись від залежності від США.

По-друге, були конкретні і чіткі плани щодо спільної розробки та виробництва як далекобійних, так і середньої дальності дронів/ракет. Це була одна з головних речей, про які говорив Федоров. І ми маємо й деяку конкретику. Існує окрема угода про те, що німці працюватимуть із Fire Point, розробником деяких із найвідоміших українських ракет, включаючи FP-5 (Фламінго) і менш відомий, але дешевший і, можливо, важливіший далекобійний дрон FP-1. До речі, українці минулого тижня опублікували інформацію про обидва види зброї в рамках висвітлення власних досягнень у виробництві озброєння.

У додатку до угоди, як ми знаємо, йдеться про системи, які мають бути вироблені, включаючи ударні далекобійні дрони Anubis та дрони середньої дальності Seth-X. Ми навіть маємо уявлення про масштаб виробництва, оскільки Федоров сказав, що цього року має бути вироблено щонайменше 5000 нових систем.

Примітка: в угоді також згадувалося про те, щоб зробити деякі з цих систем доступними для продажу третім сторонам – саме це я маю на увазі, коли кажу, що європейці все більше розуміють, що Україна привносить для континенту. Україна тепер є активом у боротьбі за закордонні контракти.

По-третє, відбудуться значні інвестиції в розробку та виробництво систем протиповітряної оборони, передусім у системи ППО Iris-T, які виробляє німецька компанія Diehl. Також буде велика ініціатива з придбання більшої кількості ракет для систем Patriot, щоб допомогти Україні впоратися з тим, що схоже на очікуваний дефіцит.

Примітка: це трохи гірко-солодко. Європейські держави мали б більше працювати над власними передовими системами ППО, щоб не так залежати від Patriot. Вони тут наздоганяють, але принаймні щось роблять.

І було значно більше. Були угоди про інвестиції в українську оборонну інфраструктуру, інвестиції у видобуток корисних копалин в Україні (справжня угода, а не фіктивна, як із США), навіть співпраця у соціальній політиці.

Інакше кажучи, це досить широкий комплекс угод, що піднімає українсько-німецьку співпрацю на новий рівень і робить її радше двостороннім процесом, ніж односторонньою допомогою. У військовому сенсі це означає більшу й кращу допомогу для України цього року. Якщо це забезпечить тисячі нових дронів/ракет середньої та великої дальності, до того ж ефективніших, це ще більше зміцнить зростаючу українську силу. Це також означатиме більше і краще виробництво в майбутньому.

І це також означає, що Німеччина "розуміє". Після років вагань і боязкості та небажання робити будь-що, що могло б призвести до напруження зі США, німці переходять до сильнішої і повнішої підтримки України. Не варто це недооцінювати. Станом на сьогодні Німеччина – це, мабуть, єдина держава, яка може ефективно очолити Європу. Велика Британія і Франція не можуть це зробити з певних причин (Велика Британія не в ЄС, Франція фактично не нарощує оборону), але Німеччина й інвестує, і серйозніше ставиться до питань оборони, і дедалі більше непокоїться росією, розуміючи при цьому, що США рухаються в бік путіна. Також вона залишається найбільшою економікою в Європі з великим відривом і має найбільше населення.

Звісно, Німеччина не може зробити все сама. Було надзвичайно обнадійливо побачити, що норвежці також пообіцяли 1 мільярд доларів на військове виробництво, а британці оголосили, що поставлять Україні щонайменше 120 000 дронів у 2026 році. Проте Німеччина стала ключовою. І той факт, що вона робить ставку на Україну для надання їй допомоги, і для того, щоб сама Україна допомогла Німеччині, – робить це, мабуть, найважливішою темою минулого тижня.

США хизуються, блефують, а потім пасують

Минулого тижня ми побачили кілька досить надзвичайних днів, коли справа дійшла до питання підтримки США (чи радше її відсутності) України та прикриття, яке США надають путінській росії. Це показало, що хоча українці розуміють, що відбувається, і говорять правду, надто багато американців відмовляються визнавати, чим стала їхня країна.

Почну з Джей Ді Венса. На зустрічі з Turning Point USA, жорсткою MAGA-групою, Венса запитали, якими політичними рішеннями адміністрації Трампа він пишається найбільше наразі. Він одразу відповів, що це зупинка допомоги Україні, яка, до речі, призвела до більшої кількості українських смертей, ніж було б в іншому випадку. Ось точна цитата Венса:

"Одна з речей, якими я найбільше пишаюся як член цієї адміністрації, – це те, що ми сказали Європі: якщо ви хочете купувати зброю – купуйте, але Сполучені Штати більше не купують і не відправляють зброю в Україну. Ми вийшли з цього процесу".

Джей Ді Венс хизується тим, що допоміг зупинити всю допомогу Україні

Тепер, як і задумував Венс, цей коментар викликав обурення, і багато людей справедливо розкритикували його (чого він і хотів, бо вважає, що це апелює до MAGA, техно-братви тощо). Проте ці атаки, хоч і зрозумілі, насправді упускають головну суть. Венс не приймав цього рішення. Трамп насправді був єдиною людиною, відповідальною за припинення допомоги Україні. Венс, безсумнівно, це підтримував, але саме Трамп зробив це можливим і підтримував це не менше, а то й більше, ніж Венс.

Громити Венса – це добре, але якщо це призводить до того, що люди втрачають фокус на тому, в чому справжня проблема, Трамп насправді виграє.

Потім наступного дня відбувся зворотний процес. Почалося це 15 квітня, коли міністр фінансів Скотт Бессент  на пресконференції однозначно заявив, що послаблення санкцій, надане росії на початку американсько-іранської війни, не буде продовжено. Зуб даю. Ось його точна цитата:

Ми не продовжуватимемо генеральну ліцензію на російську нафту, і ми не продовжуватимемо генеральну ліцензію на іранську нафту. Це була нафта, яка була в дорозі до 11 березня. Тож уся вона вже використана.

Зрозуміло, деякі протрампівські голоси, які понад рік поширювали брехню про те, як Трамп може допомогти Україні, висловилися і розтрубили цю новину.

Відважно з їхнього боку.

Бо вже через два дні (навіть не через два тижні) адміністрація Трампа вийшла і тихо продовжила послаблення санкцій щодо путіна. Ось тобі й залізобетонні запевнення міністра фінансів.

Тепер, частково, це насправді пантоміма. Такі країни, як Індія, вже зробили висновок, що незалежно від того, чи будуть санкції відновлені, вони купуватимуть те, що хочуть, із російських джерел. Індійці вийшли після заяви Бессента і сказали, що надалі робитимуть те, що в інтересах індійської економіки. А Китаю, найбільшому споживачу російської нафти, геть байдуже, що робитимуть США з цього приводу. Тож навіть повторне запровадження слабких санкцій не мало б жодного реального впливу.

Але навіть тоді Трамп не зміг змусити себе відновити найслабші з санкцій. Зробивши це, він не вплинув би на ринок нафти жодним реальним чином, але дозволив би собі виглядати жорстким щодо путіна. Навіть тоді він не зміг натиснути на спусковий гачок. Бессент блефував, отримав два дні гарних заголовків для адміністрації і змусив звичних базік поблеяти, але потім Трамп, як він завжди робить із росією, пасував.

Більше про те, як Україна воює з людьми за допомогою машин

На початку минулого тижня українці оприлюднили деякі подробиці про те, як, використовуючи лише БПЛА та НРК, вони захопили російську позицію і взяли кілька російських полонених. Я додав інформацію, зокрема відео штурму, в безкоштовну частину цієї статті на Substack, яка вийшла пізно ввечері минулого четверга – "США не розуміють війни".

До речі, я вважаю, що це важливий матеріал, оскільки він показує, як США абсолютно не орієнтуються у своєму розумінні війни, і чому Україна, та й уся Європа, мають звільнитися від глибоко хибного і шкідливого американського аналітичного співтовариства.

Деякі люди скептично поставилися, кажучи, що це могло бути одноразовим штурмом, і ми не маємо уявлення, наскільки поширеним це стане. І коли йдеться про суто роботизовані штурми, вони можуть мати рацію. Проте, варто відзначити, що минулого тижня українці оголосили, що вони формують нові підрозділи з мінімумом людей, яких підтримують БПЛА і НРК, для здійснення більшої кількості таких штурмів.

Українці назвали їх "Штурмовими безпілотними підрозділами". Українці чітко окреслили в заяві, що цей крок має на меті звести власні втрати до мінімуму, дозволивши новішим технологіям брати на себе ризики. І треба розуміти, що це не старі підрозділи з купою прикручених безпілотних апаратів. Це цілком нові підрозділи, побудовані навколо нових машин і того, що вони можуть робити, – де люди зосереджені лише на виконанні конкретних речей, яких машини поки не можуть виконувати.

Обговорювався навіть цілий ряд нових НРК. Були деякі з тих логістичних транспортерів і засобів евакуації людей, які я згадував кілька тижнів тому і які ми обговорювали з Богданом Желобчуком. І українці опублікували фотографії деяких зі своїх найновіших наземних штурмових роботів, включаючи "Лють", який оснащений 7,62-мм кулеметом.

Інші НРК мають гранатомети або можливості для встановлення мін.

Варто замислитися, як ці технології за дуже короткий період поширюються і змінюють бойові дії. І це ще більше підтверджує думку, яку я висловив вище. Американська порада, пихато надана українцям, полягала в тому, що безглуздо чекати таких технологій і що їм слід призвати 18-24-річних чоловіків і відправити їх на фронт якнайшвидше. Важко уявити більш дурний і відсталий крок.

На щастя, Україна відкинула цю пораду, і дедалі більше ми розуміємо чому. Вони створять ці нові підрозділи задовго до того, як американські військові матимуть мудрість зробити те саме. Хоча це, ймовірно, не зупинить американців від повчань українцям про стан їхньої війни.

Джерело