Слідами «стрілка з Голосієво»: що завадило поліція запобігти трагедії

Сім жертв, які на рахунку Дмитра Васильченкова, який вчинив стрілянину у Голосіївському районі Києва. Виходячи із дому, він підпалив свою квартиру, знаючи, що не повернеться. Він відкрито йшов вулицею і стріляв у людей, чекаючи, коли в нього відкриють вогонь. Він дійшов до супермаркету, де взяв заручників і сорок хвилин слухав умовляння, поки що черговим вбивством не домігся того, що поліція змушена була його ліквідувати.

Шокуюча немислима драма розігралася у Києві суботнім днем ​​18 квітня. Масла у вогонь додало відео з місця стрілянини – а точніше двох поліцейських, які при звуках пострілу кинулися тікати, кинувши посеред дороги поранену дитину.

Як таке змогло статися, які дірки в системі громадської безпеки розкрив «стрілок з Голосієво» у матеріалі Коротко про.

Рішення приймає сам

Один із поліцейських, які першими опинилися на місці трагедії і тут же покинули його, дістав табельну зброю, але не застосував. Чому - ось питання, яке активно дискутується. "Алгоритм дій простий: він повинен був дістати зброю і зробити попереджувальний постріл вгору, але, якщо була загроза - мав його застосувати", - заявив на прес-конференції начальник Департаменту патрульної поліції Євген Жуков.

– Вони мали повноваження застосувати зброю, оскільки вже були поранені та існувала пряма загроза життю інших людей, – каже адвокат, колишній начальник міліції Донецької та Миколаївської областей Юрій Сєднєв. - В інструкціях багато обмежень, але вони однозначно кажуть, що поліція має робити дії, спрямовані на захист громадян та затримання чи знешкодження небезпечного злочинця. З його боку чути постріли, тому поліцейські могли стріляти без попередження.

Водночас експерт зазначає, що без знання всіх деталей події однозначну відповідь важко.

– Події розгорталися біля багатоповерхового будинку. За тими ж інструкціями застосування зброї у громадському місці обмежене, оскільки можуть бути випадкові жертви. Рішення має приймати сам поліцейський, а тут дуже багато залежить від особистісних якостей, від психологічної підготовки, від настанов безпосереднього керівника та розуміння законів.

Сьогодні багато хто говорить, що НП у Голосіївському районі Києва свідчить про крах реформ охорони громадського порядку.

- Я скоріше сказав би, що реформа була недосконала, - продовжує Юрій Седнєв. - Перетворення міліції в поліцію мало більше популістський характер. Я був у Грузії, на яку ми орієнтувалися, вивчав тамтешній досвід. У плані професіоналізму ми не змогли його повністю повторити.

Усіх – через війну?

Багато коментаторів подій у Голосієві пишуть, що поліцейські, що втекли - ні патрульна, що служила з 2015 року, ні її малодосвідчений напарник - елементарно не були підготовлені до того, щоб дати вогневу відсіч злочинцеві.

- Поліцейський, який не був на фронті, який стріляє раз на три місяці у тирі, не готовий до таких ситуацій, - упевнений офіцер ЗСУ Денис Ярославський.

Те, що сталося, називає не просто провалом, а системною нездатністю реагувати на погрози, які з часом посилюватимуться.

– Поліція, яка не має бойового досвіду в країні, яка воює, не в змозі виконувати свою базову функцію, – констатує військовий.

Про шанс «очистити поліцію» шляхом участі у реальних бойових діях пише аеророзвідник Ігор Луценко – мобілізувати на місяць чи на рік. Про це говорять і багато інших користувачів соцмереж. Але є й ті, хто стає на бік втікачів. Мовляв, у табельного пістолета, що прицільно б'є на 20-25 метрів, мало шансів перед карабіном, що легко вражає ціль на 100 м. Щоб ризикувати собою потрібна мотивація, а у поліцейських вона вкрай низька.

- Мій колишній співробітник у 2015 році стояв на блокпості між Донецьком та Маріуполем. Там і помер від серцевого нападу. На сьогоднішній день його родина не отримала жодної копійки. Інший добрий товариш пішов інструктором до підрозділу «Лють», загинув від розриву несправного гранатомета. Та сама ситуація – жодних виплат, – каже Юрій Седнєв.

У коментарі до своєї посади щодо особливостей розслідування нещасних випадків із поліцейськими адвокат Валерій Судаков наводить приклад, коли спеціальна комісія не пов'язала ножове поранення патрульного, отримане під час затримання злочинця, з виконанням службових обов'язків.

- У наших поліцейських порівняно з поліцейськими інших країн найнижчий соціальний захист, він практично нульовий. Ми йдемо до Європи, а продовжуємо використовувати заклики Павки Корчагіна безкоштовно розвантажувати вагони, – зазначає Юрій Седнєв.

Куди йдуть дільничні

Що відомо про Дмитра Васильчинкова? Народився у Москві, жив у Бахмуті, служив в українській армії, поширював антисемітські пости у Фейсбук, мав антиукраїнські погляди. Військовий пенсіонер жив бобилем, конфліктував із сусідами, когось навіть погрожував убити, притягувався до кримінальної відповідальності за бійку в магазині, часом поводився дивно. Проте в грудні минулого року успішно переоформив дозвіл на потужний мисливський карабін, а також володів травматичним пістолетом, з якого і почав стрілянину по сусіду.

Багато хто запитує: де був дільничний, чому не провів оцінку ризиків, чи була якась перевірка? І чи існують взагалі дільничні, якщо більшість наших громадян їх давно не бачили у вічі.

– Дільничні існують, просто займаються не тим, чим мають займатись. Зараз вся поліція займається невластивими їй функціями – взяти хоча б спільні патрулі з ТЦК, – продовжує Юрій Седнєв. - У районних великий некомплект, заявам на звільнення не дають ходу, бо не буде кому працювати.

Щодо мобілізації, то вона, виявляється, відбувається – до штурмової бригади «Лють», яка виконує бойові завдання, залишаючись у складі Нацполіції.

- Приблизно раз на півроку приходить рознарядка: розшук – 5 осіб, слідство 3 особи, дільничні – 4 особи… І це за рахунок штатної чисельності діючих співробітників. На тих, хто лишається, лягає подвійне навантаження. Все це проблеми, які між собою глибоко пов'язані і в результаті позначаються на ефективності як розкриття злочинів, так і їх профілактиці, - вважає юрист.

Бережіться наслідувачів

Ще один момент, на який звертають увагу, це підвищена небезпека так званих громадських місць. Доморощений терорист свідомо йшов до супермаркету «Велмарт», де багато людей немає і озброєної охорони. Зараз недаремно кажуть, що це «перший дзвінок». Злочини, що набули широкого резонансу, провокують наслідувачів. У нашому з дуже розхитаними нервами суспільстві поява таких цілком імовірна. Чи потрібно посилювати ТРЦ та супермаркети охороною, в ідеалі – зі зброєю? Право на нього зараз має лише поліція.

- У нас поліця залишилася з функціями СРСР, коли 90% було державне, 10% - приватне. Нині все навпаки. Приватний бізнес може й готовий захистити себе, але йому потрібний інструмент. Закон про приватну охорону, закон про зброю, регулятори контролю з боку держави та партнерства з поліцією. Тоді поліція позбавиться левової частки охоронної діяльності, ці проблеми бізнес візьме на себе, - вважає Юрій Седнєв.

Багато питань залишаються у пошуках відповідей. Готових рецептів немає, є намір головного патрульного Євгена Жукова піти у відставку та бажання групи народних депутатів відправити туди ж міністра МВС Ігоря Клименка.