Хто живе у Харківському зоопарку: мешканці та історія

На майже 15 гектарах найстарішого в Україні зоопарку у Харкові станом на 2026 рік можна побачити понад 1000 тварин (особин). Колекція закладу була започаткована ще наприкінці XIX століття. Тоді Харківський зоопарк став третім у російській імперії та першим на теренах України. Унікальний природно-заповідний фонд вдалося зберегти навіть у роки нацистської окупації.

Попри всі виклики, зоопарк продовжує працювати й під час повномасштабного вторгнення. Про те, хто мешкав тут раніше і хто живе нині — дізнайтеся в статті MyKharkov.info.

Харкову – зоопарк!

Ідея створення «акварію» належала професору зоології Олександру Брандту ще у 1890-х роках. Початковий проєкт передбачав його розташування у самому центрі міста — на Миколаївському майдані (нині — майдан Конституції), проте міська влада його не прийняла. Ініціатор не відступив від задуму й вирішив діяти іншим шляхом.

У 1894 році Південноросійське товариство акліматизації звернулося до ректора Харківського університету з проханням про оренду частини території Університетського саду. Після отримання згоди вже за рік у саду відкрили пташник та бджільничо-шовківницьку станцію. Будівля станції пізніше стала адміністративним корпусом і простояла аж до початку масштабної реконструкції у 2016 році.

Саме 1895 рік став офіційною точкою відліку історії Харківського зоопарку, який протягом наступного століття пережив чимало злетів і падінь.

Розширення колекції та перше відновлення

Мрія Олександра Брандта про акваріум зрештою здійснилася. Його звели протягом 1901–1906 років після відкриття відділу рибництва. Крім того, побудували новий просторий пташник, а зі заповідника Асканія-Нова доставили ссавців та птахів. Після цього колекція стала повноцінно відкритою для масового відвідувача.

До початку Першої світової війни в зоопарку вже функціонували музей, сучасні на той час вольєри та ставки. Тут оселилися лисиці, вовки, білі ведмеді, мавпи та навіть леви. Проте війна та революційні події призвели до занепаду закладу — опікуватися тваринами було майже нікому.

Відродження почалося у 1921 році за ініціативи відомого зоолога Віктора Аверіна. Новим завідувачем став Микола Евальд. За його керівництва:

• територію значно розширили;
• побудували нову головну браму;
• звели приміщення для мавп, великих хижаків і слонів;
• створили знаменитий гурток юних біологів.

До 1941 року колекція вражала: близько 100 видів ссавців та понад 200 видів птахів. У 1925 році з Гамбурга привезли слониху Моку, а через три роки — слона Ямбо. Розмаїття фауни було надзвичайним: леопарди, лами, кенгуру, верблюди, пелікани та єноти. При зоопарку навіть працював магазин із кормами та акваріумними рибками.

Читайте також: 25 причин приїхати до Харкова

Харківський зоопарк у роки Другої світової війни

Під час війни евакуацію тварин не проводили. Микола Евальд залишився в окупованому місті, намагаючись врятувати підопічних. Спочатку кормами допомагали червоноармійці, а згодом частину забезпечення взяла на себе окупаційна влада. У травні 1942 року зоопарк навіть відновив роботу — його відвідували переважно німецькі солдати.

З того періоду походить відома міська легенда про трьох мавп — Гектора, Розу та Дезі. Під час обстрілів у 1941 році вони втекли й оселилися в напівзруйнованій будівлі Держпрому. Вони змогли пережити зими та окупацію, ховаючись від німців, і згодом були повернуті додому.

У 2008 році їм відкрили пам’ятник, який після реконструкції тепер зустрічає гостей біля головного входу.

Реальність була трагічнішою: під час звільнення Харкова у серпні 1943 року зоопарк був майже знищений. Загинули сотні тварин, згоріли наукові архіви. На момент входу радянських військ у місті вижили лише вовк, п’ять мавп і чотири ведмеді. Проте вже у 1944 році почалася відбудова, а у 1953-му до Харкова знову привезли слониху Майю з Лейпцига.

Від 1991 року до сьогодні: трансформація та виклики

Після проголошення незалежності зоопарк пройшов через важкий період недофінансування. Нове життя в нього вдихнуло святкування 100-річчя у 1995 році, коли колеги з інших міст подарували закладу багато нових мешканців.

За десять років колекція стала другою за багатством в Україні — близько 8 тисяч особин 500 видів. Однак станом на 2026 рік ситуація змінилася: кількість мешканців скоротилася до 1170 особин (193 види).

Керівництво пояснює це результатами масштабної реконструкції, що розпочалася у 2016 році: нові вольєри побудовані за європейськими стандартами, де тварини мають значно більше простору, що автоматично зменшує загальну місткість зоопарку.

Реконструкція вартістю понад 2 млрд грн супроводжувалася гучними скандалами та критикою:

• 2018 рік: закупівля моркви за ціною, що вдвічі перевищувала ринкову.
• 2019 рік: резонансна заява про ананаси по 350 грн за кілограм та мандарини по 95 грн.
• 2020 рік: завищені ціни на свіжоморожену рибу.
• Втрата спадщини: містяни нарікали на знищення вікових дерев та історичних будівель заради нового дизайну.

Оновлений зоопарк відкрили 23 серпня 2021 року. Він став безоплатним для харків’ян, а концепція змінилася на “зоопарк без кліток”.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році зоопарк став прихистком для тварин, евакуйованих із “Фельдман Екопарку”, який перебував під постійним вогнем. Леви, тигри та ягуари тимчасово мешкали тут до початку 2024 року, поки не змогли повернутися на свої локації.

Навесні 2026 року міська рада затвердила нову програму фінансування. Вона включає:

• Довгострокову реконструкцію: 320 млн грн до 2028 року (з них 40 млн — у 2026-му).
• Аварійно-відновлювальні роботи: 100 млн грн саме на усунення наслідків бойових дій.

Сьогодні Харківський зоопарк продовжує працювати, хоча деякі зони все ще закриті на ремонт. Він залишається символом незламності міста, поєднуючи в собі складну історію, сучасні стандарти утримання тварин та прагнення до відновлення попри війну.

Галина Григорів