Palantir: маніфест

Примітка редакції. Далеко не щодня круті компанії з мільярдними доходами пишуть справжні маніфести. Що ж, ділимось.

Нас часто питають, що таке «Технологічна республіка»? Скажемо коротко.

1. Кремнієва долина має моральний борг перед країною, яка зробила можливим її злет. Наша інженерна еліта має прямий обов’язок брати участь в обороні нації.

2. Ми повинні повстати проти тиранії застосунків. Невже iPhone — це наше найвище досягнення як цивілізації? Так, цей предмет змінив наше життя. Але, можливо, тепер він також обмежує наше уявлення про рамки можливого.

3. Безкоштовної електронної пошти тепер замало. Декаданс культури чи цивілізації, а разом із нею і її правлячого класу, можуть пробачити лише тоді, коли ця культура здатна забезпечити суспільству економічне зростання і безпеку.

4. Межі м’якої сили, самої лише високої риторики, вже стали очевидними. Здатність вільних і демократичних суспільств перемагати — ось що потребує чогось більшого, ніж просто моральна привабливість. Вона потребує жорсткої сили. Жорстка сила в цьому столітті буде збудована на програмному забезпеченні.

5. Питання не в тому, чи будуть створені озброєння на базі штучного інтелекту, а в тому, хто саме їх створить і з якою метою. Наші противники не зупиняться, щоб влаштувати театральні дискусії про переваги чи недоліки технологій, які мають критичне військове і безпекове значення. Вони просто підуть далі.

6. Служба в армії має стати універсальним обов’язком. Ми як суспільство зобов'язані всерйоз замислитися над тим, щоб відійти від повністю добровольчої армії. І воювати, коли всі розділять ризики і ціну війни.

7. Якщо морський піхотинець просить кращу гвинтівку, ми маємо її створити. Те саме стосується і програмного забезпечення. Наша держава має бути здатною й надалі сперечатися про доречність військових дій за кордоном, але при цьому залишатися непохитною у своїй вірності тим, кого сама попросила ризикнути життям.

8. Державні службовці не будуть нашими жрецями. Будь-який бізнес, який оплачуватиме працю своїх працівників так, як федеральний уряд оплачує працю державних службовців, навряд чи довго проіснує.

9. Ми повинні виявляти більше великодушності до тих, хто піддав себе публічному життю. Повне знищення будь-якого простору для прощення — повна відмова від терпимості до складності й суперечностей людської психіки. Подібний підхід може залишити нас із таким набором постатей на чолі держави, про що ми пошкодуємо.

10. Занурення сучасної політики у психологію — ось що збиває нас зі шляху. Якщо люди шукають на політичній арені моральне задоволення, вони неминуче будуть розчаровані.

11. Наше суспільство стало надто охочим прискорювати загибель своїх ворогів і часто злорадно цьому радіє. Поразка суперника — це мить, щоб зупинитися, а не святкувати.

12. Атомна епоха завершується. Ця епоха стримування добігає кінця. Їй на зміну має прийти нова ера стримування, побудована на технологіях і штучному інтелекті.

13. Жодна інша країна в історії світу не просунула прогресивні цінності більше, ніж ми. Так, США далекі від досконалості. Та як легко забути, скільки можливостей Штати надають людям, які не належать до спадкових еліт? Більше, ніж будь-яка інша держава на планеті.

14. Саме американська сила зробила можливою довгу епоху миру. Надто багато людей забули або сприймають як належне той факт, що майже століття не було конфлікту між великими державами. Три покоління, а це мільярди людей, їхні діти, а тепер уже й онуки — всі вони ніколи не знали, що таке світова війна.

15. Післявоєнне ослаблення Німеччини і Японії треба переглянути. Позбавлення Німеччини сили було надмірною корекцією, за яку Європа тепер платить високу ціну. Подібна і вкрай театральна відданість японському пацифізму, якщо її зберігати й надалі, загрожуватиме зміною балансу сил і в Азії.

16. Ми маємо підтримати тих, хто намагається будувати щось там, де ринок не спрацював. Культура мало не регоче з інтересу Маска до великих наративів, ніби мільярдери повинні просто сидіти у своїй смузі й далі збагачуватися… Будь-яку цікавість або щирий інтерес до цінності того, що він створив, по суті відкидають або приховують під тонко замаскованою зневагою.

17. Кремнієва долина має відіграти роль у боротьбі зі злочинністю. Багато політиків по всіх Штатах просто знизували плечима перед цією проблемою, відмовившись від спроб її розв’язати або ризикувати перед своїми виборцями чи донорами.

18. Безжальне виставляння напоказ приватного життя публічних персон — той фактор, який відштовхує надто багатьох від державної служби. Ми бачимо поверхневі, навіть дріб’язкові напади на тих, хто наважується зробити щось більше, ніж просто збагачуватися. Публіка стала настільки безжальною, що політична сфера зрештою отримала набір безпорадних і порожніх оболонок, чиї амбіції ще можна було б пробачити, якби за ними ховалася хоч якась система переконань.

19. Обережність у публічному житті, яку всі ми мимоволі заохочуємо, є руйнівною. Хтось не каже нічого неправильного? А чи він взагалі каже щось важливе?

20. Всеохопну нетерпимість до релігії в певних колах потрібно стримати. Нетолерантність еліт до релігійних переконань — мабуть, одна з найбільш промовистих ознак того, що політичний проект є менш відкритим інтелектуальним рухом, ніж багато хто хотів би вважати (навіть всередині нього).

21. Одні культури породили життєво важливі прориви, інші залишаються дисфункційними й регресивними. Тепер усі люди нібито рівні. Критика й ціннісні судження майже заборонені. Але нова догма розмиває той факт, що певні культури, а також субкультури, створили дива. Інші ж виявилися посередніми або, ще гірше, шкідливими.

22. Пора чинити опір поверхневій спокусі порожнього й вихолощеного плюралізму. Протягом останніх півстоліття ми уникали визначення національних культур в ім’я інклюзивності. Але заради чого?

Примітка редакції. Останнє речення складно перекласти дослівно, бо в ньому присутня гра слів: «in the name of inclusivity… but inclusion into what?»