Що Путін готує до 9 травня та чого чекати на фронті: інтерв'ю снайпера-розвідника зі США

Окупанти намагаються просуватися на фронті, але наштовхуються на ефективний опір Сил оборони України. Росія близько тисячі разів порушила так зване "великоднє перемир'я", яке ж сама й оголосила. У Кремлі досі вірять, що якщо перегрупуються, то зможуть підготуватися до атак і відбити деякі позиції.

Саме тому росіяни тиснутимуть на своїх військових, щоб досягти успіху до 9 травня. Про це в інтерв'ю 24 Каналу повідомив колишній розвідник-снайпер морської піхоти США та доброволець Міжнародного легіону Меттью Семпсон. Він також спрогнозував, на що саме може піти Росія задля цього успіху, деталі – читайте далі у матеріалі.

Окупанти допомогли ЗСУ схопити своїх в полон

Ви щойно повернулися з Запорізької області, де спілкувалися з українськими військовими. ЗМІ пишуть, що Росія посилила атаки на півдні України. Яка зараз ситуація там?

Росіяни намагаються просуватися далі, але наштовхуються на ефективну українську оборону. Тут не лише дрони, а й наземні позиції та укріплення. Якщо комусь із росіян вдається прорватися, то українські військові надзвичайно ефективно їх виявляють. Як за допомогою дронів, так і за допомогою перехоплень радіозв'язку. Багатьох росіян вдалося взяти в полон у такий спосіб.

Деякі з моїх товаришів провели багато днів з російськими військовополоненими в одних і тих самих окопах, доки їх не евакуювали. Там росіяни починають усвідомлювати, що ми не ті, ким вони нас вважали. Вони одразу дивуються, що до них ставляться нормально в полоні. Ми намагаємося зберегти їм життя, а росіяни намагаються нас вбити. У цьому є певна іронія.

Вони на власні очі бачать, що їх дурили все життя, і це дає мені надію. Коли вони усвідомлюють, що ніхто їх не вбиватиме, то починають допомагати українцям. Надають розвідувальну інформацію, яка буде корисною як зараз, так і найближчими тижнями. Наприклад, розповіли, що за три години сюди підійдуть ще двоє росіян і можна спробувати взяти їх у полон. Це допомагає зривати російський наступ.

Що ви робили на передовій цього разу?

Я розмовляв на полі бою з командирами, яким довіряю. З багатьма з них познайомився ще в червні 2022 року. Знаю, що вони дадуть мені пряму відповідь. Вони знають, що наступного тижня я використаю цю інформацію, коли проводитиму зустрічі з членами Конгресу. Коли американець може говорити з іншими американцями-законодавцями та виборцями, то це надзвичайно потужний інструмент, який приносить користь. Тому вони охоче йдуть на співпрацю.

Повне інтерв'ю снайпера зі США: дивіться відео

Військові надали мені багато інформації, зокрема і про деяке обладнання. Наприклад, про мінні трали, які ефективно знищували навіть 80 – 100 мін і не потребували ремонту. Але це лише частина того, що я дізнався.

Що вразило на фронті?

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна вперше провела наступальну операцію лише за участі безпілотників. Як ви оціните прогрес української армії за 4 роки?

Мені надзвичайно цікаво спостерігати за взаємодією України із західними союзниками, які мають абсолютно різний досвід. Наприклад, я воював на Близькому Сході. Щось з нашого досвіду можна застосувати на фронті, а щось – взагалі ні. Вони навчаються у нас. Ми теж вчимося у них. І це дає дуже добрий результат. Так було під час Другої світової війни, коли союзники взаємодіяли один з одним.

Росія зараз отримує допомогу від Північної Кореї, Ірану та Китаю, але ці відносини точно не є настільки близькими, як у нас. Це свідчить про те, що ми зрештою здобудемо перемогу. Чим далі все триває, тим зрозуміліше, що переможемо ми, а не росіяни.

У вас є друзі серед українських військових. Розкажіть, якою є нинішня мотивація українських захисників? Чи відчуваєте ви цю рішучість та віру серед тих людей, які перебувають на війні вже більш ніж 4 роки?

Звісно. Мене дуже надихають історії українських бійців. Дехто, навіть попри поранення, може утримувати позиції упродовж кількох тижнів. Один хлопець з пораненнями перебував на позиції упродовж 44 днів. Потім його змогли евакуювати та доставити до шпиталю. Доводиться чекати поганої погоди, зазвичай туману. Тоді і українці, і росіяни починають активно переміщуватися.

Учора я зустрів одного іноземця. Здається, це був австралієць. Він провів близько 65 – 70 днів на позиції, надаючи першу медичну допомогу. Це була невеличка кімната. Такі люди сильно надихають. Вони готові й надалі йти на позиції, розуміючи, що це може бути знову на кілька тижнів. Як на мене, це сигнал до західних союзників, що ніхто не готовий припинити боротьбу.

Що планує Росія до 9 травня?

Росія порушила "великоднє перемир'я" близько тисячі разів. Але навіщо вони взагалі оголошували цю "паузу"? Росія хотіла перегрупуватися, підготуватися до нових атак та відбити деякі позиції?

У Росії вірять, що це можливо. Однак українські військові добре відстежують дії окупантів. Тому вони добре підготовлені до моменту, коли відновляться бої.

Ось мій друг нещодавно взяв росіянина в полон. Він навіть знав його позивний. Тобто не просто піймав в полон якогось окупанта, а вже знав його ім'я та позивний. Це лише один із прикладів того, наскільки сильніші українці у цій війні. Росія залучає більше особового складу, але українці мають значно кращу підготовку та розвідку.

Знаю, що збір розвідданих – це також результат міцного партнерства України з багатьма західними союзниками, які допомагають зібрати інформацію, що збереже життя не лише цивільним, а й військовим.

Чи збираються росіяни досягти якихось успіхів до 9 травня? Можливо, Росія знову здійснить атаки дронами по українських містах?

Звісно, це важливий день для росіян. СРСР втратив понад 25 мільйонів життів (в Другій світовій війні, – 24 Канал). Приблизно 14 мільйонів – це втрати серед українців. 10 мільйонів з них вбили, а ще 4 мільйони – в той чи інший спосіб перемістили. Хтось просто виїхав з УРСР.

Україна веде боротьбу за свободу, незалежність та й просто за право на існування набагато довше, ніж 12 років. 9 травня – значущий день для обох країн, але з різних причин.

Росіяни, гадаю, чинитимуть тиск на своїх військових, щоб вони досягли якихось успіхів до 9 травня. Але повернемося до мого візиту. Було надзвичайно цікаво побачити українську оборону. Росіянам рідко коли вдається досягти навіть невеликих успіхів, хоч вони кидають багато ресурсів. Українські військові готові до цього.

Зрештою, на 9 травня можуть бути атаки дронами по українських містах. А щодо лінії фронту – не думаю, що росіяни зможуть досягнути чогось в найближчий місяць.

Цікаво! Водночас у Росії ширяться чутки щодо скасування військових парадів до 9 травня через ракетну небезпеку з боку України. Хоча офіційного підтвердження поки немає.

Тобто вони не зможуть чогось досягнути навіть у Дружківці, Покровську та Костянтинівці на Донеччині? Президент сказав, що Росія хоче окупувати ці міста фактично до кінця квітня. Це можливо?

Не думаю, що це можливо. Я провів багато часу в деяких з цих міст кілька років тому. І точно знаю, що ці райони були добре укріплені та захищені. Припускаю, що оборонні споруди лише зміцнили там до цього часу, тому не думаю, що Росія зможе чогось досягти там навіть з перевагою в кількості особового складу. Оборона там надто сильна. Я бачив, що там було у 2023 – 2024 роках. Ніхто не зможе легко прорватися через такі укріплення.

"Щодня Росія стає слабшою"

Згідно з даними деяких ЗМІ з європейських столиць надходить попередження, що Вашингтон може чинити тиск не на Москву, а на Київ, щоб досягти миру в Україні. Що б ви сказали людям, особливо на Заході, які вважають, що насправді Україна має поступитися територією та піти на інші поступки?

Ми вже кілька разів бачили це за останній рік, особливо за часів нинішньої адміністрації. Публічно американська позиція полягає в тому, що США просувають мирну угоду і заявляють, що готові до гнучкості та переговорів щодо деяких умов. Україна також публічно говорить те саме, ймовірно, під значним тиском з боку Заходу. А потім, коли з Москвою починається хоч якась розмова, все руйнується.

Це те, в чому я бачу відсутність гнучкості. Ні Україна, ні Захід не мають таких умов, які були б прийнятні для Москви. Росія, наскільки я розумію, хоче всю Україну. Тому якщо мирна угода від США, України або ЄС чимось відрізнятиметься від цього, Москва знайде привід сказати, що не зацікавлена. Через це справді може виникнути тиск з боку Заходу на Україну, щоб вона була гнучкішою. Не думаю, що це має якесь значення, бо Росія зовсім не гнучка. І щодня Росія стає слабкішою, ніж була вчора.

Це, на жаль, відбивається на всіх, хто перебуває на передовій та на всіх, хто живе тут, в Україні. Особливо з урахуванням тієї останньої зими, яку українцям довелося пережити з екстремальними температурами та іноді без опалення протягом місяця чи двох. Люди інколи живуть у наметах прямо всередині своїх квартир і ризикують загинути від холоду, бо Росія використовувала погоду як зброю. З такими речами, слід визнати, Росія доволі добре справляється.

Щодо мирних переговорів, Росія не готова робити жодних змін. Тож це лише доводить, що з терористичною державою не можна вести переговори. Вона не бажає цього робити. Їй це нецікаво. Росіян не цікавить гуманітарний бік будь-яких переговорів. Вони просто хочуть перемогти за будь-яку ціну, навіть якщо ціною стануть їхні життя або життя інших людей. Для них це не має великого значення, і це дуже відрізняється від української та західної історії.

Чи стане це вашим головним посланням для людей у ​​Вашингтоні після повернення до США?

Це буде одне з кількох повідомлень, які я збираюся передати. Просто показати, в чому різниця. Одна сторона готова бути розумною, домовлятися з деяких питань і обговорювати, як можна завершити все це, намагаючись зберегти життя, а іншій стороні байдуже. Інша сторона хоче всіх вбити. І сам Путін публічно говорив це багато разів: що просто хоче вбити всіх.

Скільки ЄС витрачає на закупівлю російських енергоносіїв?

Як американець, як ви оцінюєте рішення про зняття санкцій з Росії, хай навіть тимчасово? Минув місяць із початку пом'якшення санкційних обмежень. Згідно з даними Reuters, воно може бути продовжене. Ми знаємо в Україні, що поки Росія продає свою нафту, вона матиме більше грошей, щоб вбивати українців.

Правильно. Існує висока ймовірність, що це короткострокова дія заради довгострокової мети, яка в результаті буде вигідна західній стороні цього конфлікту. Думаю, одна з речей, яка це дійсно показує, полягає в тому, що навіть за меншої кількості санкцій, за їх ослаблення країни можуть купувати енергетичні ресурси (вугілля, нафту і газ) у Росії, а можуть мати справу з надійнішим партнером, як-от США. Звичайно, є й інші країни. Але це те, про що США доволі відкрито говорять, особливо останні кілька років.

Сполучені Штати хочуть більше контролювати енергетичний ринок. Це дійсно є перевагою для західного світу, оскільки ми зазвичай стабільніші, ніж Росія. У Росії історично не особливо розвивалася ідея про те, як людям співпрацювати, щоб усі могли мирно співіснувати упродовж життя. Це не те, чим вона славиться. Це те, що безумовно частіше зустрічається у західній історії, ніж у Росії.

Тому я думаю, що це просто добрий приклад того, що є санкції чи ні, всі ці інші держави, навіть країни ЄС, з яких деякі досі переказують Росії величезні суми грошей, фактично фінансують її. Наскільки я розумію, сьогодні Європейський Союз орієнтовно на 10% фінансує цю війну в Україні на користь Росії завдяки тим енергоресурсам, які продовжує купувати в країни-агресорки, хоча минуло вже 12 років.

До речі, США продовжили дозвіл на купівлю російської нафти до 16 травня, попри гучні обіцянки цього не робити.

Це дійсно показує тим країнам, які все ще активно ведуть бізнес з Росією з початку війни 12 років тому, що є й інші варіанти, які набагато розумніші. До речі, навіть Нідерланди є найбільшим покупцем американської нафти у світі. А Нідерланди набагато ближчі до Росії. Упевнений, їм в рази простіше купити все це у неї. Але вони вже давно зрозуміли, що США – кращий партнер для бізнесу, ніж Росія.

Отже, думаю, історія з цими санкціями покаже, що між світовими постачальниками енергоресурсів є дуже чітка різниця. І один з них буде набагато кращим вибором, і це будуть США.

Які наслідки щоденних ударів по Росії?

Думаю, Україна знайшла спосіб припинити звичний хід ведення справ з Росією і зараз атакує російські НПЗ, особливо в Ленінградській області, яка розташована за тисячу кілометрів від українського кордону. Ці операції є доволі ефективними, ми бачимо відсутність роботи російської ППО. Як ви оцінюєте цю зміну стратегії? Тому що рік тому ми мали символічні глибокі удари, а тепер вони відбуваються майже щодня.

Пам'ятаю, коли минулого разу був тут, однією з тем розмови були ракети Tomahawk. У Сполучених Штатах ми дуже цінуємо їх і вміємо ними добре користуватися. Нещодавно їх застосували в Ірані – це вкрай ефективна зброя. Минулого року обговорювалося, що Україна отримає кілька Tomahawk для атаки на Росію. Про це говорили американський і російський президенти телефоном.

Чи варто США відправляти Tomahawk в Україну для атак на Росію? Усе, що ви описали, показує, що хоч ці ракети крутезні, але в них немає потреби. Минулого року я був тут невдовзі після операції "Павутина" – півтора року особистого планування української розвідки, щоб доставити велику кількість відносно дешевих дронів углиб Росії та знищити значну частину бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю.

І це те, на що Росія зовсім не очікувала. Для української сторони це було відносно недорого. Це зайняло півтора року. Той факт, що Україна тримала це в секреті весь цей час, що Росія нічого про це не знала і що операція пройшла неймовірно успішно, – лише один із багатьох прикладів глибоких ударів дронами.

Я знаю, що Україна має доступ до озброєння на кшталт Storm Shadow із ЄС. Це теж далекобійна зброя. Такі глибокі удари викликають великий інтерес у західних партнерів, бо навіть без американських систем типу Tomahawk Україна все одно здатна завдавати таких ударів углиб території.

Припускаю, що це робиться за значної підтримки більшості західних країн, зокрема Сполучених Штатів. Цікаво бачити, що неамериканське озброєння знищує об'єкти в Росії. За період мого спілкування з усіма членами Конгресу у Вашингтоні всі, з ким я говорив, раділи, коли бачили, як щось вибухає в Росії, знаючи, що її війська можуть просто повернутися додому і все може закінчитися. Очевидно, що це не станеться найближчим часом.

Американська сторона в захваті, коли бачить ці глибокі удари, і завдаються вони зазвичай набагато дешевшими засобами, ніж якби ми робили це за допомогою наших систем озброєння, які зазвичай в рази дорожчі.

Згідно зі словами президента України, деякі партнери зверталися з проханнями припинити атаки на російські нафтопереробні заводи, можливо, через кризу в Ормузькій протоці. Але чому, на вашу думку, ця тема може бути політично чутливою?

Росія досі вірить, що є неймовірною світовою силою, тоді як ми бачимо, що це не так. Те саме було, коли у 1980-х роках вибухнув Чорнобиль. Однією з перших публічних фраз Горбачова було: "У Радянському Союзі катастрофа неможлива". Отже, цей тип мислення, повне ігнорування реальності, зберігається дотепер.

Коли хтось вважає себе могутнішим, ніж є насправді, ситуація може швидко вийти з-під контролю. Ми бачили це на прикладі Німеччини під час Другої світової війни. Німці вважали себе сильнішими, ніж були насправді, й використовували це у своїх інтересах. А їхні противники вважали німецьку армію могутньою, що також призводило до того, що вони здавалися набагато швидше і чинили менший опір. Врешті-решт німці програли.

Але в ці критичні моменти вони настільки вірили своїй пропаганді, що використовували її на користь. Думаю, саме з цієї причини такі глибокі удари іноді стають делікатною темою. Однак мені подобається, що інші партнери, чи то окремі люди, чи організації, ведуть такі розмови з Україною, бо вона здатна проводити такі глибокі удари. У 2022 році такого не було.

Зверніть увагу! Президент Володимир Зеленський повідомив, що лише за березень завдяки українським ударам по нафтовій інфраструктурі Росія зазнала втрат на суму щонайменше 2,3 мільярда доларів.

Той факт, що через кілька років ми дійшли того, що українцям кажуть: "Слухайте, а ви не могли б перестати це робити?", показує, якого величезного прогресу досягла Україна як разом зі своїми західними партнерами, так і самостійно. Особисто мені дуже радісно бачити, що українська армія досягла такого прогресу за короткий час, і що в Росії практично немає місць, захищених від українських дій у відповідь.

Хоча насправді Україна намагається вижити й була б дуже рада, якби Росія забралася додому, щоб можна було знову стати сусідами, які, скажімо так, один одного недолюблюють.

Що стане реальною гарантією безпеки для України?

Звучать певні заяви й думки про те, що Сполучені Штати потенційно можуть вийти з НАТО. Це не вперше, коли такі обговорення з'являються у ЗМІ. Чи підтримаєте ви такий крок? Наскільки серйозні ці дебати у Вашингтоні та США загалом?

Ні, я не підтримав би вихід США з НАТО. Крім того, я розглядаю це як потужний стимул для всіх країн НАТО почати серйозно ставитися до своїх збройних сил і оборони. Не повинно бути повної залежності від іншої країни, чи то Сполучені Штати, чи хтось ще. Я знаю, що нинішня американська адміністрація дуже багато говорила про це ще під час першої каденції у період з 2016 по 2020 рік, коли мовилося про те, що всі країни НАТО не витрачають обсяг коштів, які зобов'язалися виділяти.

Як американець, як чоловік, як морський піхотинець, я скажу так: якщо у нас є угода, а потім хтось просто бреше, то в мене одразу виникає запитання, чи можу я взагалі довіряти йому хоч у чомусь? Якщо я не можу довіряти, чи варто допомагати їм у біді? Адже вони збрехали мені. Ось у чому проблема.

Проте, думаю, це також показує, що якщо так багато країн публічно демонструють, що вони не ставляться серйозно до своїх збройних сил та власної оборони, то з'являються такі люди, як Путін, які спробують цим скористатися. Путін ясно дав зрозуміти, що наступною метою після України буде Польща. Він говорив це багато разів, але ми з вами знаємо, що він ніколи не закінчить з Україною, бо тут він не переможе.

Однак він дав зрозуміти, що обов'язково піде до країн НАТО. Тож якщо вони не готові до цього сьогодні, як мали бути готовими ще десятиліття тому, тоді саме їм потрібно якнайшвидше вносити ці зміни. Багато хто з них уже почав, але для цього знадобилося вторгнення Росії в Україну. Потрібен був тиск з боку США, щоб ці держави почали витрачати хоча б той мінімум, про який вони домовилися, просто щоб не опинитися у вразливому становищі, яким може скористатися агресор, навіть якщо він програє.

Найменше мені хотілося б побачити вторгнення Росії до Польщі, бо в процесі загине величезна кількість поляків і, найімовірніше, купа іноземців, так само, як і тут в Україні. Один зі способів не допустити цього – зробити так, щоб польська армія виглядала потужною, щоб у Росії не виникло навіть найменшого бажання загрожувати цій країні.

І до цього ми зараз поступово рухаємося в Україні. Особисто мені, як людині з Заходу, дуже приємно це бачити. Це чудова можливість для створення більш масштабного українсько-американського партнерства у питанні того, як нам на рівних зміцнювати наші збройні сили. Зокрема, навчання, яке ми проводимо на Заході, трохи відрізняється від місцевого, але тут ви отримуєте такий досвід, який неможливо знайти більше ніде.

США не збираються надсилати велику кількість своїх військових на передову, щоб у цьому розбиратися, тому нам доводиться спиратися на українське партнерство. І саме це закладає фантастичний фундамент для того, що стане найкращою та найреальнішою гарантією безпеки для України в майбутньому.

Не папірець на зразок Будапештського меморандуму, не ЄС і навіть не НАТО, а розуміння будь-якими агресорами того, що місцева армія боротиметься до смерті, що вона робить це вкрай ефективно і що, якщо вони прийдуть сюди, то ніколи не переможуть. Мені приємно бачити всі ці покращення, а також ті галузі, в яких ми можемо продовжувати вдосконалюватися у майбутньому.