Чи врятувала б зброя: чи могли цивільні зупинити стрільця у Києві, — приклади подібних трагедій в США

Після стрілянини в Києві, де озброєний чоловік відкрив вогонь по перехожих, тема безпеки у публічному просторі знову вийшла на перший план. Подібні трагедії щоразу ставлять одне й те саме питання: чи могла б ця ситуація завершитися інакше і чи здатне суспільство реагувати швидше, ніж правоохоронці.

На цьому тлі в Україні вкотре активізувалася дискусія про легалізацію зброї для цивільних. Її прихильники наполягають: у критичний момент вирішальними можуть бути не хвилини, а секунди, і саме озброєний громадянин поруч теоретично здатен зупинити нападника ще до прибуття поліції.

Як аргумент вони наводять приклади зі США — країни, де цивільне володіння зброєю значно поширеніше. Там дійсно фіксувалися випадки, коли звичайні люди відкривали вогонь у відповідь і зупиняли стрільців або нападників у громадських місцях.

Втім, ці історії мають і зворотний бік. Попри резонанс і медійну увагу, вони залишаються радше винятками, ніж типовим сценарієм навіть для самих США. Фокус розповідає про найвідоміші випадки такого втручання і пояснює, чому вони не дають однозначної відповіді на питання, чи могла б легалізація зброї змінити подібні ситуації.

Стрілянина в торговому центрі: коли вирішують секунди

У липні 2022 року стрілянина в торговому центрі Greenwood Park Mall у штаті Індіана стала одним із найгучніших прикладів того, як цивільний втрутився під час нападу.

Озброєний чоловік відкрив вогонь у фудкорті, де в цей момент перебували десятки людей. Перші постріли пролунали раптово — відвідувачі почали розбігатися, частина ховалася в магазинах і під столами.

Вирішальним фактором став не час прибуття поліції, а реакція одного з відвідувачів. 22-річний Елішша Діккен, який перебував у центрі разом із дівчиною, відкрив вогонь у відповідь. За даними поліції, він зробив кілька пострілів із дистанції понад 10 метрів і смертельно поранив нападника. Уся фаза активної стрілянини тривала менше хвилини.

Унаслідок нападу загинули троє людей, ще кілька отримали поранення. Водночас правоохоронці прямо зазначали: без втручання цивільного кількість жертв могла бути значно більшою.

Цей випадок швидко став одним із центральних аргументів у дискусії про озброєних громадян у США. Його регулярно наводять як приклад ситуації, коли людина з легальною зброєю змогла оперативно вплинути на перебіг подій і фактично зупинити атаку.

Короткій постріл: як напад у церкві завершився миттєво

Напад у церкві West Freeway Church of Christ у штаті Техас наприкінці 2019 року став одним із найкоротших за часом інцидентів із масовою стріляниною і водночас одним із найбільш цитованих у дискусії про роль озброєних цивільних.

Під час недільної служби чоловік дістав зброю і відкрив вогонь по парафіянах. Перші постріли пролунали просто в залі, де перебували десятки людей. Ситуація розвивалася миттєво — від моменту початку атаки до її завершення минули лічені секунди.

Вирішальну роль зіграв один із членів громади — Джек Вілсон, який відповідав за безпеку. Він відкрив вогонь у відповідь і одним пострілом смертельно поранив нападника.

У підсумку загинули двоє людей, включно зі стрільцем. Поліція прибула вже після того, як напад фактично був завершений.

Цей випадок часто наводять як приклад максимально швидкої реакції: від початку атаки до її зупинки минуло менше хвилини. Саме тому історію регулярно використовують у США як аргумент на користь того, що озброєний цивільний у критичний момент може діяти швидше за правоохоронців.

Супермаркет під прицілом: випадок, де втрутився покупець

Інцидент у супермаркеті Aldi у штаті Вісконсин у 2012 році — ще один приклад прямого втручання цивільного зі зброєю, хоча йдеться не про масову стрілянину, а про збройний напад.

Чоловік, озброєний пістолетом, намагався пограбувати магазин. У цей момент один із покупців — Назір Аль-Муджаахід — який мав при собі легальну зброю, відкрив вогонь у відповідь.

Унаслідок стрілянини нападник був поранений і залишив місце події. За даними місцевих правоохоронців, саме втручання відвідувача зірвало розвиток ситуації та не дало їй перейти в більш небезпечну фазу.

Цей випадок зазвичай використовують як аргумент у дискусії про самозахист: він демонструє, що цивільні можуть реагувати не лише на масові атаки, а й на локальні загрози — у тому числі під час пограбувань.

Скільки таких випадків насправді: що каже статистика

Попри гучність окремих історій, узагальнені дані показують іншу картину: втручання цивільних під час нападів зі стрільцями залишається доволі рідкісним явищем навіть для США.

За звітами Federal Bureau of Investigation щодо інцидентів із застосуванням вогнепальної зброї, у 2014–2017 роках було зафіксовано лише обмежену кількість випадків, коли в ситуацію втручалися цивільні:

• у 10 інцидентах цивільні намагалися зупинити нападника;
• у 8 випадках це втручання було успішним;
• частина таких дій відбувалася зі зброєю, частина — без неї.

Йдеться про ситуації, коли люди діяли до прибуття поліції — іноді відкриваючи вогонь у відповідь, а іноді фізично зупиняючи нападника.

Однак більш свіжі дані показують, що ця тенденція зберігається і надалі.

Згідно з останніми звітами ФБР:

• у 2024 році було зафіксовано 24 інциденти зі стрільцями у США;
• загалом у 2020–2024 роках — 223 такі випадки.

При цьому роль цивільних у їх зупиненні залишається обмеженою. За узагальненими оцінками ФБР лише кілька відсотків інцидентів завершуються втручанням озброєних громадян. У значній частині випадків нападників — зупиняє поліція або вони самі припиняють атаку.

Наприклад, у попередніх звітах ФБР за 2021–2022 роки лише поодинокі випадки завершувалися тим, що стрільця ліквідовував саме цивільний.

Водночас важливий нюанс: не всі втручання цивільних пов'язані зі зброєю. Частина інцидентів — це фізичне стримування або інші дії без її використання.

Між правом і ризиком: що насправді показує досвід США

Українська дискусія про зброю для цивільних щоразу починається після трагедій і щоразу спирається на просту і зрозумілу ідею: у критичний момент поруч може опинитися людина, здатна зупинити нападника швидше за поліцію. Американські кейси показують — такі ситуації справді існують.

Але статистика водночас демонструє інше: навіть у країні, де зброя широко доступна, це не стало масовим сценарієм. Втручання цивільних — рідкісне явище, а використання зброї в таких випадках — ще рідкісніше.

Це означає, що питання значно складніше, ніж проста формула "є зброя — є безпека". Досвід США не дає однозначної відповіді: він одночасно підтверджує можливість швидкої реакції й показує її обмеженість як системного рішення.

Для України ця дискусія неминуче виходить за межі лише права на самозахист. Вона впирається у рівень довіри до інституцій, культуру поводження зі зброєю, підготовку громадян і готовність держави контролювати цей процес.

І головне питання тут звучить не "чи потрібна зброя", а значно ширше: чи здатне суспільство зробити її інструментом безпеки, а не нових ризиків.

Нагадаэмо, теракт у Голосіївському районі Києва стався 18 квітня. Він почався з побутового конфлікту, після якого стрілець вийшов на вулицю і дорогою стріляв у людей. Потім він узяв заручників у супермаркеті "Велмарт", де також відкрив стрілянину.

Правоохоронці 40 хвилин намагалися вмовити його скласти зброю і відпустити людей, після чого його ліквідував спецпідрозділ КОРД. Нападника звали Дмитро Васильченков, він народився в РФ, жив у Донецькій області, а потім перебрався до Києва. Сусіди характеризували його як "інтелігентного".