Це не потрібно 3 сторонам: чим для Білорусі обернеться відкриття фронту з Україною

Доктор економічних наук, голова Adventer Group Андрій Длігач в ефірі 24 Каналу пояснив, що відкриття цього фронту не вигідне жодній зі сторін. За його словами, і Путін, і Лукашенко це розуміють, але обом вигідно зберігати враження, що така загроза залишається реальною.

Для Лукашенка новий фронт може обернутися ударом

Історія з можливим відкриттям фронту з боку Білорусі зараз виглядає як підвішена рівновага, з якої невигідно виходити нікому. Путіну не потрібен цей фронт, Україні він теж не потрібен, а Лукашенко не зацікавлений заходити у війну настільки глибоко, щоб втратити можливість далі торгуватися із Заходом і зберігати для себе хоч якийсь простір для маневру.

Це фронт Шредінгера. Це рівноважна ситуація. Нікому не вигідно з неї вийти,
– зауважив Длігач.

Повне втягування Білорусі у війну для Мінська означало б не розширення можливостей, а швидкий удар у відповідь по власній логістиці та інфраструктурі.

Нагадаємо: Дмитро Кулеба вважає, що Білорусь і далі лишається для Кремля інструментом тиску на Україну. Росія використовує білоруську територію, посилює військову взаємодію з Мінськом, проводить навчання та підтягує ППО, але сам Лукашенко поки намагається уникати прямого втягнення своєї армії у війну.

Якщо для Росії через її розміри, запаси міцності та ППО такий сценарій не веде до миттєвого колапсу, то Білорусь зупиняється значно швидше. Початок бойових дій з того боку не змусить Україну масово перекидати корпуси на північ, зате білоруська логістика може бути знищена дуже швидко.

Лукашенко не може втягуватися на 100% у війну, тому що це смерть режиму,
– наголосив він.

Білоруські війська також не дають Москві відчутної воєнної переваги. Йдеться приблизно про 30 тисяч військових, а така кількість не змінює ситуацію радикально, коли Росія й без того не може зібрати достатній ресурс на ключових напрямках в Україні. Через це тема другого фронту поки лишається інструментом тиску і торгу, а не кроком, на який Мінськ готовий піти безпосередньо.

Провокації все ж можливі

Попри те, що відкриття фронту зараз не вигідне жодній зі сторін, повністю прибирати цей ризик не можна. У такій підвішеній ситуації завжди лишається місце для провокацій або хаотичних дій, які можуть вийти за межі початкового задуму і втягнути Білорусь у війну глибше, ніж це планував Лукашенко.

Будь-які провокації можливі,
– зауважив Длігач.

Йдеться не про свідоме рішення Мінська почати новий етап війни, а про сценарій, у якому Лукашенка можуть остаточно відірвати від контактів зі Сполученими Штатами і від будь-яких переговорів. У такому разі він опиниться ще міцніше прив'язаним до російської війни, навіть якщо це суперечить його власним інтересам і не дає Білорусі жодної вигоди.

Це буде не в інтересах Білорусі, не в інтересах Лукашенка, але теоретично вони можливі,
– наголосив він.

Поки що цей баланс зберігається, і виходити з нього нікому не хочеться. Але сама ймовірність таких ексцесів означає, що ризик на північному напрямку повністю не зникає.

Що відбувається у Білорусі і яка загроза з півночі?

• На кордоні з Україною в Білорусі фіксують розбудову доріг, облаштування артилерійських позицій і чергові мобілізаційні заходи. Військовий оглядач Василь Пехньо вважає, що Росія таким чином знову розігрує білоруський напрямок, щоб змусити Україну тримати там сили і розпорошувати ресурси.
• У Центрі протидії дезінформації наголошують, що прямо зараз загрози наступу з Білорусі немає, бо без Росії білоруська армія лишається слабкою. Водночас Москва змушує Мінськ нагнітати ситуацію, щоб створювати інформаційний тиск і відволікати увагу від підготовки штурмів на сході та півдні.
• Білорусь уже давно є плацдармом Росії, а нове будівництво військової інфраструктури лише підтверджує, що ризик ескалації зберігається. При цьому білоруське суспільство не підтримує участі у війні, але якщо Кремль вирішить знову використати територію Білорусі для агресії, Лукашенко не зможе цьому завадити.