CEPA: Україна переписує правила сучасної війни - Захід ризикує відстати

Україна стала лабораторією сучасної війни, і західні армії ризикують відстати, якщо не засвоять її досвід - про це в аналізі для Центру європейського політичного аналізу пише політконсультант Катерина Одарченко.

Як передає "Хвиля", про це йдеться у публікації CEPA. За словами Одарченко, дрони зараз застосовують проти приблизно 80-85% цілей на фронті в Україні - із простих засобів розвідки вони перетворилися на основу бойових операцій. Цей перехід нав'язала Києву сама війна: у перші місяці рф випускала до 60 тисяч снарядів на добу, а західні високоточні системи надходили в недостатній кількості й надто повільно.

Те, що виникло далі, авторка описує як децентралізовану систему, яка об'єднала військових, інженерів, стартапи та волонтерів навколо комерційних технологій, безперервної розробки та випробувань у бою. FPV-дрони домінують у ближньому бою за частку вартості артилерії. Україна планує виготовити близько 8 мільйонів дронів цього року - проти 4 мільйонів торік і близько 2 мільйонів у 2024-му. Для порівняння: випуск США та їхніх союзників по НАТО досі вимірюється тисячами.

Морські та далекобійні операції повторюють ту саму логіку. Українські морські дрони на кшталт MAGURA V5 пошкодили російські кораблі і навіть збили над Чорним морем вертоліт Мі-8. У викладенні Одарченко Україна довела: здатність не пускати противника в море - колись прерогатива великих флотів - досяжна за допомогою дешевих автономних систем. А далекобійні удари по російській енергетиці, оборонних заводах і військових об'єктах свідчать, пише вона, про зсув від тактичної адаптації до стратегічного впливу.

Штучний інтелект і машинне навчання починають координувати роботу кількох безпілотних платформ, рухаючи систему до напівавтономних дій. Космічні засоби - комерційний супутниковий зв'язок, навігація та спостереження - створили те, що авторка називає "інтернетом поля бою". Але залежність від одного постачальника відкрила вразливість до радіоелектронного придушення та штовхає Україну до гібридних рішень.

"Масовість повертається - у вигляді тисяч дешевих дронів", - пише Одарченко. Перевага, на її думку, тепер залежить від адаптивності, масштабу виробництва та інтеграції між доменами, а не від рідкісних дорогих платформ. Західні армії, навпаки, досі збудовані довкола дорогих закупівель із довгими циклами, які погано пасують до поля бою, де все вирішує швидка інновація. Збивати дешеві дрони дорогими перехоплювачами, додає авторка, - економічно нежиттєздатна модель.

Промислова трансформація, що стоїть за цим зсувом, вражає. Україна сьогодні виробляє понад 50% зброї, яку використовує на фронті, а більшість далекобійних ударних засобів - власної розробки. Оборонний сектор зріс приблизно з 300 компаній до повномасштабного вторгнення до майже 1000 сьогодні - близько 80% з них приватні. Державна платформа Brave1 підключила до фронтових підрозділів і каналів закупівель понад 1500 військово-технологічних стартапів. Частка імпорту в оборонних закупівлях впала з 54% у 2022 році до 18% у 2025-му.

Авторка закінчує попередженням, адресованим західним політикам та інвесторам. Якщо інтегрувати українську оборонну екосистему в ширший євроатлантичний простір, вона може значно посилити технологічну перевагу НАТО. Якщо ні - інновації та дані, що стоять за ними, пише Одарченко, ризикують опинитися у розпорядженні стратегічних конкурентів. Майбутнє війни пишеться в Україні - у коді, на заводах і на полі бою, підсумовує вона, - і питання в тому, чи готові США та їхні союзники вчитися в цього досвіду.