Трояндова економіка. Як виживає квітковий бізнес під час війни: три історії

Повномасштабна війна змінила майже всі сфери української економіки. Квітковий бізнес – не виняток. Для галузі, що тримається на емоціях, святкових моментах і традиції дарувати красу, війна стала справжнім випробуванням.

Катастрофічне падіння попиту у перші місяці вторгнення, відключення електроенергії, логістичні проблеми, мобілізація працівників та різке подорожчання електроенергії – лише частина викликів, із якими зіткнулися виробники та продавці квітів.

«Главком» поспілкувався з представниками цього бізнесу різного калібру, щоб розповісти, як галузь переживає війну.

«Квіти не вмерли…»

На початку повномасштабного вторгнення виробництво одного з найбільших виробників троянд – компанії «Асканія-Флора» – опинилося фактично поруч із бойовими діями.

Директор підприємства Валерій Горбань згадує: у перші тижні панувала повна невизначеність. «Як і всі підприємці України, ми спочатку не розуміли, що буде далі і що робити. До того ж квіти ростуть 24/7 – за ними треба доглядати постійно. Лінія фронту була приблизно за чотири кілометри від нас, поряд падали снаряди, вибухали ракети», – розповідає він.

Підприємство, яке розташоване в селі Квітневе під Броварами, частково зупинило виробництво, але за рослинами продовжували доглядати. У квітні 2022 року, коли російські війська відійшли від Київщини, теплиці поступово відновили роботу.

Попит на квіти різко впав на початку війни, однак уже з травня 2022 року ринок почав оживати. «У 2023-му ринок почав відновлюватися. А у 2024-2025 роках ми фактично повернулися до довоєнних обсягів, навіть попри окупацію деяких територій і евакуацію населення», – каже Горбань.

Ба більше, за словами директора компанії, попит на троянди тепер навіть дещо зріс порівняно з довоєнним періодом. Хоча традиційні пікові дати, як-от 14 лютого чи 8 березня, зараз не дають таких високих продажів, як раніше, структура попиту трансформувалася. Наприклад, значно популярнішим став День матері, а також люди частіше стали купують квіти просто без приводу, для дому. «Люди хочуть відчувати свято кожного дня. Тому стали більше купувати квіти просто так», – каже Горбань.

Окремий сегмент попиту формують військові, які приїжджають додому у відпустку чи на ротацію. «Ми часто бачимо, як чоловіки купують великі букети і їдуть додому до родини. Це дуже надихає», – говорить підприємець.

Але не всі виробничі потужності квіткової компанії вдалося зберегти. Внаслідок бойових дій частково було зруйновано теплицю площею 2,5 гектара, яка розташована в декількох кілометрах від комплексу. Компанія вирішила не відновлювати її, а модернізувати ті потужності, що залишилися неушкодженими: переходять на LED-освітлення, встановлюють власну генерацію, щоб пережити знеструмлення, обладнують системи охолодження.

Вирощування квітів за час війни суттєво подорожчало. Основні витрати – енергія, газ та зарплати працівників. За оцінками виробника, собівартість виробництва зросла приблизно на 50%. «Росте собівартість, росте і ціна продукції», – пояснює Горбань.

Окремий виклик – відключення світла. Для тепличних господарств електроенергія – ключовий ресурс, адже від освітлення залежить ріст рослин. «Іноді через відключення ми можемо використовувати лише половину освітлення. Так ми втрачаємо частину виробничого процесу», – пояснює бізнесмен.

Особливий біль – нестача кадрів через мобілізацію. Квітникарство не терпить зупинок: рослини потребують догляду цілодобово, без вихідних. «Якщо когось мобілізували, у нас починають рватися робочі ланцюжки – потрібен час, щоб їх відновити. Це наші щоденні виклики», – визнає Горбань.

Ще одна системна проблема – контрабанда імпортних квітів. За словами виробника, до певного моменту митниця фіксувала лише 5% реального обсягу імпорту. «Ми не проти конкуренції, – каже Горбань. – Але вона має бути чесною: ми платимо податки, а квітка, яка заїжджає без митниці, – ні».

За словами Горбаня, наразі вітчизняний виробник контролює трохи більше 50% ринку троянд. Решта – імпорт, переважно з Еквадору, Кенії та Колумбії.

У теплих країнах квіти часто вирощують у відкритому ґрунті або в легких теплицях. Це суттєво знижує витрати виробників, адже рослини не потребують вартісного опалення чи постійного додаткового освітлення.

Водночас українські виробники наголошують на іншій перевазі – свіжості. «Наша квітка зрізається і майже одразу потрапляє до покупця. Імпортна проходить довгий шлях – авіаперевезення, аукціон, транспортування. Це може займати тиждень», – пояснює Горбань. За його словами, у вітчизняних теплицях також активно використовують біологічний захист рослин – природних комах, які знищують шкідників. Імпортна квітка, натомість, нерідко проходить хімічну обробку для збереження товарного вигляду.

Попри все, плани у компанії амбітні – збільшити виробництво. Але масштабування – після закінчення війни. «Бізнес такого типу – це великі інвестиції. Кожне рішення коштує багато грошей. А ризики нікуди не ділися», – підсумовує директор «Асканії-Флори».

Мільйон євро на смітник: починали заново з нуля

З геть іншого боку ринок бачать продавці та імпортери квітів. Про те, як війна стала шоком для галузі, «Главкому» розповіла Олена Сторчак, директорка компанії «Украфлора», яка є лідером з імпорту та продажу квітів і рослин в Україні. «Це не їжа і не ліки – не товар першої необхідності. Тому для нашого ринку війна стала дуже серйозним випробуванням», – каже вона.

Попит на квіти, свідчить директорка, помітно знизився. Причин кілька: частина українців виїхала за кордон, доходи населення скоротилися, а пріоритети під час війни змінилися. Проте українці, як і раніше, купують квіти переважно на свята.  

У лютому 2022 року на складах були величезні партії квітів – їх готували до 8 березня, головного свята для галузі. Частину товару відправили в регіони, однак він повернувся назад і зіпсувався без електрики. Загальні збитки – понад мільйон євро, і все це опинилося в смітнику, констатує Сторчак.

Після цього компанія фактично почала роботу заново. У команді залишилося лише близько десяти людей – усі виконували будь-які функції без розподілу на посади. «Я телефонувала кожному співробітнику і чесно казала: можу запропонувати лише 10 тис.  грн зарплати. Хто погодився – той і повернувся», – сказала директорка.

Відновлення починалося з прибирання складів і порятунку того, що залишилося після зіпсованої продукції.

Потім в імпортерів з’явилася інша проблема. У квітковому бізнесі закупівлі працюють за відкладеною оплатою: іноземні постачальники відвантажують товар, а українські компанії розраховуються пізніше. Однак після початку повномасштабної війни партнери почали вимагати погашення старих боргів. Водночас на початку 2022 року Україна запровадила валютні обмеження: бізнес фактично не міг переказувати валюту за кордон за багатьма контрактами. Через це компанія опинилася у замкненому колі – постачальники вимагали оплату, але провести платежі було майже неможливо. Компанія писала в Міністерство економіки, Торгово-промислову палату та Офіс президента, щоб їм дозволили переказати кошти на іноземні рахунки. «Ми пробували все», – каже Сторчак. За кілька місяців ситуацію таки вдалося врегулювати і відновити постачання.

Сьогодні компанія працює, проте вийти на довоєнний рівень поки не вдається. Минула зима виявилася особливо важкою через сильні морози та регулярні відключення світла. Квітковий бізнес критично залежить від температурних умов: зрізані квіти потребують холодильників, а горщикові рослини – стабільного тепла.

«Рахунки за електроенергію зросли вдвічі. Ми працювали на генераторах, постійно ремонтували їх і купували пальне», – розповідає директорка. Також багато коштів компанія витрачає на логістику. Через закритий повітряний простір квіти спершу доставляють до Амстердама, а вже звідти – автомобільним транспортом в Україну. «Зросли витрати на логістику, змінилися тарифи, а також відчутний дефіцит водіїв, значна частина яких мобілізувалися», – пояснює Сторчак. За її словами, у загальному обсязі продажів компанії частка місцевої квітки становить не більше 10%. При цьому українська продукція часом навіть дорожча за імпортну, оскільки внутрішні витрати на її виробництво суттєво зросли

«Наразі виживати дуже важко. Там, де не було резервів або власники приміщень не знизили оренду, багато малих бізнесів просто закрилися», – каже Сторчак.

«Один у полі воїн»: як живе малий квітковий бізнес

Поки великі корпорації рахують збитки та налаштовують логістику, малі господарства тримаються виключно на відданості справі. Як працює квітковий бізнес у прифронтовому місті, «Главкому» розповіла засновниця розплідника «Зелений рай» Людмила Захаваєва. Вона вирощує гортензії – різноманітні, примхливі, дуже популярні в Україні рослини. Сама, без найманих працівників, вже понад сім років.

Харків – місто, де вже чотири роки щодня чути вибухи. Попри це, замовлення не припинялися.

«Люди телефонували, писали через соцмережі. Від кожного було чути: краса рятує світ. Квіти хоч трохи відволікають від того, що відбувається навколо», – розповідає Людмила.

Труднощі – ті самі, що і в усіх: суттєве подорожчання електроенергії, води, добрив. «Виживати зараз дуже складно. Я тримаюся лише тому, що працюю сама. Якби були працівники, цей бізнес був би просто нерентабельним», – говорить власниця розплідника.

Також у рази подорожчав посадковий матеріал. Нові сорти доводиться замовляти з Європи, але інколи постачальники припускаються «пересорту» – це коли замість замовленого сорту присилають зовсім інший, пояснює Людмила.

За словами квітникарки, попит на гортензії в Україні стабільно високий навіть під час війни. Покупці є не тільки в Харкові – багато замовлень надходить з Києва та інших міст. А колись гортензіями Людмили цікавилися навіть з Греції.

Кароліна Терещенко, «Главком»