3-а ОШБр, СБУ та ГУР у новому блокбастері Любомира Левицького: яким вийшов «Кіллхаус»

В українському кіно сталася важлива та довгоочікувана подія - премʼєра фільму “Кіллхаус” (Killhouse) від режисера Любомира Левицького. Фільм вийшов у великий прокат 23 квітня.  

Кореспондентка Коротко про побувала на предпремʼєрному показі стрічки в кінотеатрі «Оскар» в ТРЦК Gulliver і ділиться своїми враженнями. 

У кінотеатр – через металошукач

Мабуть вперше на допремʼєрному показі гості були вимушені проходити до кінотеатру крізь безпекові металодетекторні рамки, що говорило про присутність на події дуже поважних гостей - військово-політичного керівництва. Присутність ексголови СБУ Василя Малюка чого вартувала... Ну і взагалі вся зона презентації була заповнена військовими, і це таке поєднання армії та цивільних свідчило про непересічність події. 

Жанр фільму автори назвали вигадливо: «тактичний мілітарі-екшн», але він і насправді такий - дуже екшн і дуже мілітарі - бо це історія про наших військових і наших цивільних на війні, у якій ми живемо ще з 2014 року. 

“Кіллхаус” багато в чому перший. Це перше у світі художнє кіно, що в деталях відтворює унікальну рятувальну операцію з використанням безпілотних технологій, яка відбулася в реальності. У “Кіллхаусі” вперше в історії світового кінематографу демонструється, як наші військові використовують у битві з російськими окупантами FPV-дрони і багато інших “залізних пташок” - від розвідувального безпілотного комплексу Shark до маленьких дронів для розвідки в приміщенні.

Це перша стрічка, де ЗСУ, СБУ та ГУР у союзі з кінематографістами створили кінопродукт, який є і крутим художнім фільмом, і рекрутерським рекламним роликом одночасно. І те, що навколо цього проєкту об’єдналось стільки серйозних людей та структур, надало фільму такої міці як бойовику, що його схвалив би сам Том Круз.

Щодо Тома Круза, то тут все попереду, бо автори “Кіллхаус” дуже розраховують на світовий прокат цієї стрічки. Наскільки широким він буде, покаже успіх фільму вдома, бо від українського бокс-офісу залежить увага до фільму світових дистрибʼюторів. Але прокат в США точно буде, бо американці теж є героями цієї історії на рівні з українцями. В усякому разі режисер стрічки Любомир Левицький дуже на це сподівається.

- Ми хочемо американцям показати результат, як виглядають сьогодні наші підрозділи, як круто завдяки їхній допомозі виглядають наші пацани, тому що у нас в фільмі є і бронетранспортер MaxxPro, і гелікоптер Black Hawk, і різна зброя американська. І мені дуже хотілося показати, що не тільки українці разом в цій історії, а й увесь світ разом з нами, і нам треба продовжувати це робити, - розповів Левицький під час пресконференції. 

В основі сюжету – реальні події: вперше порятунок цивільних дронами

В основу сценарію покладені реальні події про порятунок цивільної пари, яка відправилася в “сіру зону”, щоб врятувати свою 14-річну доньку, викрадену окупантами. Росіяни розстрілюють їх автівку, здається, що це для обох вірна смерть, але українські військові беруться врятувати своїх. Керує операцією досвідчений командир розвідки 3-ї ОШБр "Сова" (актор Сергій Стрельніков), а серцем операції стає його брат-дроновод "Сід" (актор Денис Капустін).

Американська журналістка Одрі, яка в цей момент готувала сюжет про роботу іноземного легіону в Україні, відважно знімає процес порятунку цивільних на камеру, і сюжет привертає увагу всього світу. А далі вже події починають розгортатися одночасно на фронті, в Києві, в окупованому Сіверськодонецьку, в Москві та Вашингтоні. А для порятунку дівчинки обʼєднуються спецпідрозділи 3-ї ОШБр, СБУ та ГУР. І те, як вони красиво та злагоджено працюють, виглядає як справжня симфонія війни. Головна родзинка картини – до зйомок залучили чинних військовослужбовців і ветеранів СОУ, зокрема, з 3-ї ОШБр, СБУ (ЦСО «А»), ГУР.

- Але об'єднати ці підрозділи було дуже непросто, - зізнається Любомир Левицький. - Візьміть три благородних звіра і спробуйте, щоб вони разом співпрацювали. У кожного свій характер, у кожного свій всесвіт та спосіб життя. І це було справжнє балансування на межі. Потрібно було правильно розкрити кожен характер. Ви в фільмі побачите, як рухаються пацани з ЦСО"А" (Центр спецоперацій “Альфа”. - Авт.) та ГУР - це зовсім різні хореографії, це зовсім різні школи. А “трійка” (3-я ОШБр. - Авт.) - взагалі оцей їх об'єм - там все. Ну тобто це все різне, але разом. І витримати оцю рівність між усіма учасниками і водночас показати спортивний інтерес кожного і єдність - це було складне завдання. Але головною моєю місією було показати, що ми разом і разом створюємо такі речі. А ворог найбільше боїться, коли українці разом. Це факт. І цей фільм саме про це.

А саундреком до фільму "Кіллхаус" стала пісня В'ячеслава Вакарчука We Will Never Be The Same.

Цікаво, а як співпрацювали цивільні актори з військовими? Ми запитали у бійця «Альфи» з позивним «Вікінг», який у фільмі виконав роль командира штурмової групи ЦСО"А", наскільки це крінжово, коли цивільні грають військових? 

- Абсолютно не крінжово. Я би більше сказав: темні часи дарують світлих людей. І оця межа між цивільними і військовими - в ній крінжовості немає, бо зараз воюють всі. Я взагалі зараз не бачу сенсу розділення, бо ти сьогодні печеш хліб, а завтра ти намотуєш кишки русні на приклад. Ну, образно. Тому двері в Центр спеціальних операцій “Альфа” відкриті. Користуючись моментом, хочу запросити людей, які, може, ще вагаються, але мають вогонь в очах, в наші лави.

“Можна зняти ще багато фільмів, але “Кіллхаус” - раз у житті”

Не секрет, що пересічний глядач неохоче йде на прокатні українські фільми. Зізнаюся, і я йшла на “Кіллхаус” з деяким побоюванням, що знову прийдеться вибачати черговому українському режисеру за купу провалів. Але цей фільм не потребує пробачень, бо це справжнє фірмове кіно, круте в усьому - в історії, в картинці, в саундтреку, в темпоритмі, в трюках, в акторській грі тощо.

“Кіллхаус” - це 150 хвилин шаленого темпу і адреналіну, від якого ти ще пів години після титрів в фіналі не можеш оговтатися. Щось я не пригадую, щоб мене так захопив останнім часом хоч один голлівудський  бойовик. Тож наш “Кіллхаус” крутіше всіх. І режисер Любомир Левицький це знає, бо говорить так:  “Це найкраще, що я зробив - можна зняти ще багато фільмів, але “Кіллхаус” - раз у житті”.

Водночас фільм важливий своєю тактичною достовірністю, адже сценарій консультували фахівці 3-ї ОШБр, ГУР, СБУ, а ще аналітики ЦРУ. Тож ми вперше можемо побачити справжні реалії війни не в документальних кадрах, а в дорого знятому художньому екшені. До речі, з приводу “дорого”: бюджет фільму приблизно 1,1 мільйона доларів, але державних грошей в цій цифрі немає - все приватні кошти. В принципі, невеликі гроші, враховуючи той факт, що режисерська версія “Кіллхаусу” втричі довша. Режиссер каже, що фільм - лише  верхівка айсбергу, бо взагалі матеріалу у нього є на чотири серії. А знаючи пробивну силу Левицького, легко повірити, що ми колись цей матеріал побачимо в формі серіалу. 

Нині ж нам залишається лише радіти, що військові повірили в Левицького. Бо, як сказав нам один із гостей показу, “у мирний час таке кіно було б неможливо зняти, бо воно таке завдяки військовим, які повірили в його успіх”. І це кіно точно таке щемке та відважне завдяки палаючим серцям тих, хто боронить нас в цій війні.

Актори мобілізувалися зі словами “ну його, ці зйомки, я - в армію”

Щоб ви розуміли, 80% акторського складу - це реальні військові та ветерани Сил оборони України, які з’являються в кадрі поряд із професійними акторами. Загалом у зйомках взяли участь понад 200 чинних військовослужбовців із реальним бойовим досвідом. Серед них - вищезгаданий актор Денис Капустін, який зіграв одну з головних ролей. Його персонаж - боєць з позивним «Сід» - придумав, як нищити ворога за допомогою унікальної системи дронів “Стриж”. Так от Денис одразу після завершення зйомок мобілізувався до батальйону безпілотних систем 3-ї штурмової бригади.

Коли Любомира Левицького запитали, що насправді вплинуло на Дениса Капустіна найбільше, він розповів ось таку історію:

“У фільмі є сцена, в якій знявся Андрій Білецький (командир Третього армійського корпусу ЗСУ. - Авт.). Він розмовляє в кадрі з військовим, якого грає Капустін, і каже йому "Мені треба повертатися", а "Сід" генералу у відповідь: "Мені теж". І от наступного дня Денис підходить до мене й каже: “Ти знаєш, я не міг спати всю ніч, бо я генералу сказав, що теж вертаюся, а куди я вертаюся, якщо я не в армії". І після цього зізнався, що вирішив мобілізуватися в 3-й армійський корпус. І він зараз там, працює, і це просто фантастика". 

Крім Дениса Капустіна, прямо з проєкту мобілізувалася значна частина знімальної групи. Режисер каже, що ці зйомки дуже вплинули на людей. “У нас в цивільному статусі, якщо чесно, небагато людей залишилося із всієї команди. Це відбувалося буквально зі словами “ну його, ці зйомки, я - в армію”, - розповідає Левицький.

Мобілізувався до війська і актор Сергій Сміян, який в фільмі талановито зіграв головного антагоніста - російського офіцера з позивним «Змій». Він створив на екрані міцний і достовірний образ, погляд актора в кадрі буквально паралізує і не залишає сумніву, що нашим хлопцям у цій війні протистоїть дуже сильний ворог. 

- У нас були дискусії, але я не хотів показувати русню якимись конченими, - каже з цього приводу Любомир Левицький. - Ну бо так дуже легко скотитись до якоїсь пропаганди. Мені хотілось зробити їх серйозними противниками, бо якщо ми в кадрі послабляємо ворога, то тим самим заменшуємо силу та крутість наших хлопців. 

А що говорять самі військові про фільм “Кіллхаус”?

Інструктор та керівник одного із інженерних напрямів академії Killhouse з позивним «Шарк» на наше запитання "наскільки реальне те, що ми бачимо на екрані?" відповів нам, що у нього під час перегляду виникали моменти, коли він бачив художні прикрашання, і пояснив: “Але то все бачення режисера, який розуміє, як зробити, щоб глядачу було цікавіше дивитись. Бо без художнього домалювання глядачу ці події на екрані не так добре б заходили. Художність в цій історії точно не недолік. І ще видно, що  всі, хто були причетні до зйомки, розуміли, наскільки важливо зняти фільм якісно, бо його вагомість дуже велика”. 

Боєць ЦСО"А" "Вікінг": “Мені хотілося, щоб ми цим фільмом перемогли оті підвалини, в яких йдеться про те, коли щось українське, то це обовʼязково про сльози, ми ще не вмерли і тому подібне. А якщо щось інше, так то оте кацапське, що проросло. І я вірю, що “Кіллхаус” буде, нехай не першою ластівкою, але добрим цвяхом в труну всього кацапського, що є. І ще про єдність на цьому проєкті: я побачив на зніманні стільки старих друзів з ГУР, з якими ми працювали, і я познайомився з дуже гарними хлопцями з 3-ї штурмової. А ще я подивився, як працює кіно. Це ж повний хаос - я взагалі не знаю, як вони це кіно склепали. Але основний посил такий - мені хочеться, щоб це порвало жопи і зробило це красиво”.

Представник Міжнародного легіону ГУР МО з позивним «Продюсер»: “Я в першу чергу думаю про майбутнє - що буде через, умовно, 10 років. Свого часу я вирішив подаватися в Головне управління розвідки після фільмів, які дивився маленьким: “Падіння чорного яструба” і йому подібні. Це радянська класика, яку хлопці з нашої спільноти всі знають, але подібних українських фільмів не було. І через 5-10 років, коли ми вже всі будемо зовсім іншими людьми, про ці часи та про нас памʼятатимуть завдяки таким фільмам, як “Кіллхаус”. Особливо ті маленькі українці, що зараз ще не дуже розуміють, що відбувається, але вони будуть це дивитись, і це буде впливати на їхню думку. І ще є такий ефект - хто щось знає про Шотландію? Ніхто, але всі знають фільм “Хоробре серце”. А завдяки “Кіллхаус” весь світ, який не зовсім розуміється на тому, що відбувається у нас, буде сприймати Україну такою, як у цьому фільмі. І особисто я, як розвідник, задоволений тим, що так буде”.