Асиметричні відносини: чому китайська підтримка Ірану обмежена — Bloomberg

Китай є ключовим економічним партнером Ірану, купуючи іранську нафту та забезпечуючи фінансову підтримку режиму в Тегерані. Однак коли США та Ізраїль почали операцію проти Ірану, Пекін лише розкритикував американсько-ізраїльські удари, не підтримавши оборону Тегерана. Причини цього виходять за межі військової стриманості, пише Bloomberg.

Відносини між Китаєм та Іраном є більш нерівномірними та менш стратегічними, ніж зазвичай вважається. Інвестиції Пекіна в Іран значно відстають від гучних угод, військові зв’язки обмежені, а ширша стратегія Китаю щодо Близького Сходу залежить від балансу відносин з регіональними суперниками Тегерана.

20 квітня китайський лідер Сі Цзіньпін зробив рідкісну пряму заяву щодо війни, закликавши до розблокування Ормузької протоки, якою транспортується значна частина іранської нафти, призначеної для Китаю. Але з огляду на те, що до вирішального саміту з президентом США Дональдом Трампом залишилося кілька тижнів, Сі досі має всі підстави уникати активної участі в конфлікті.

Наскільки Іран важливий для Китаю з дипломатичного погляду?

Відносини Китаю з Іраном, імовірно, ґрунтуються на прагматизмі, а не на глибокій стратегічній узгодженості. Іран є членом груп, таких як БРІКС та Шанхайська організація співпраці, які підтримують кампанію Пекіна з послаблення впливу США. Китай сподівається завоювати прихильність держав, які стурбовані готовністю Трампа втручатися, зокрема, військовим шляхом, у справи інших країн, без попереднього міжнародного консенсусу.

Однак підтримка Ірану з боку Китаю має свої межі.

Пекін уже давно дотримується того, що аналітики називають двовекторним підходом на Близькому Сході, балансуючи між зв'язками з Іраном і відносинами з США та їхніми регіональними союзниками. Китай зміцнив свій дипломатичний авторитет на Близькому Сході у 2023 році, коли допоміг зближенню між Іраном та Саудівською Аравією — хоча деякі західні дипломати ставили під сумнів, чи відіграв Пекін вирішальну роль у цьому.

Китайський професор міжнародних відносин Ше Ганчжен зазначає, що військова підтримка Ірану “не є типовим підходом Китаю в цьому регіоні”.

Відносини Пекіна з Росією перебувають на іншому рівні, ніж зв’язки з Іраном. РФ відіграє центральну роль у кампанії Китаю з протидії домінуванню США, є важливим постачальником енергоносіїв та партнером на багатосторонніх форумах. Тісні особисті зв’язки Сі з російським диктатором Владіміром Путіним підсилюють відносини між двома країнами.

Економічні зв'язки між Китаєм та Іраном

Економічні відносини між двома країнами є асиметричними. За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень, на Китай припадає приблизно третина торгівлі Ірану, тоді як частка Тегерана в торгівлі другої за величиною економіки світу становить менш як 1%.

Підсанкційна іранська нафта, що продається зі знижками, становить близько 13% морських поставок нафти до Китаю. Імпорт з Ірану допомагає Пекіну диверсифікувати енергопостачання з таких країн, як Росія та Саудівська Аравія, але зрештою його можна замінити. Іран також офіційно є учасником китайської ініціативи “Пояс і шлях”, спрямованої на зміцнення торговельних зв’язків з країнами Азії, Європи та Африки. 

Водночас, попри гучні угоди, китайські інвестиції в Іран залишаються скромними. У 2021 році міністр закордонних справ Китаю Ван Ї під час візиту до Тегерана підписав угоду про стратегічну співпрацю на 25 років, яка, як писали ЗМІ, передбачала китайські інвестиції до $400 млрд. На практиці було підтверджено інвестиції лише у $2–3 млрд, що, за словами економіста Алісії Гарсія Ерреро є незначною сумою порівняно з зобов’язаннями Китаю в Об’єднаних Арабських Еміратах або Саудівській Аравії.

Іранські чиновники не приховують свого розчарування. У 2023 році, через два роки після підписання угоди, тодішній президент Ірану Ебрагім Раїсі перед від’їздом до Пекіна заявив, що у двосторонніх відносинах відбувся “серйозний регрес”, назвавши економічні зв’язки “незадовільними”. Кілька тижнів тому Тегеран заявляв, що Росія випередила Китай і стала найбільшим іноземним інвестором в Ірані. 

“Великі китайські компанії тримаються якомога далі від Ірану через ризики вторинних санкцій”, — каже Есфандяр Батмангелідж з аналітичного центру Bourse & Bazaar Foundation.

Військові зв’язки

Китай офіційно припинив продаж зброї Ірану в 2005 році, коли Міжнародне агентство з атомної енергії заявило, що Тегеран не дотримується Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це спонукало Раду Безпеки ООН, до якої входить Китай, запровадити фактичне ембарго на експорт товарів, пов’язаних з ядерною сферою, до Ірану. До цього, за оцінками Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру, Китай постачав Ірану різноманітні ракети, літаки й артилерійське озброєння.

У ЗМІ з’являлися повідомлення про те, що китайські системи протиповітряної оборони потрапили до Ірану. Ні Китай, ні Іран публічно цього не підтвердили. Після того, як США та Ізраїль розпочали удари по Ірану, Міністерство закордонних справ Китаю назвало неправдивими повідомлення про те, що Пекін готувався озброїти Іран протикорабельними ракетами.

Більш імовірним є постачання товарів подвійного призначення, які призначені для цивільного використання, але також можуть застосовуватися у військових цілях. Це дає Китаю можливість заперечувати свою участь у війні, що відповідає його загальній стратегії. За останні роки низка китайських компаній потрапили під санкції США за допомогу Ірану в обході експортного контролю.

21 квітня Трамп зробив загадкові коментарі, в яких натякнув, що Китай, можливо, постачав Ірану зброю або інші “потенційно летальні військові матеріали”, заявивши, що США затримали судно з “подарунком” від Китаю. 

Позиція Китаю щодо війни США та Ізраїлю з Іраном

Китай намагається позиціонувати себе як нейтрального гравця та джерело стабільності. Пекін обіцяв відігравати “конструктивну роль” на Близькому Сході, а китайські дипломати рішуче засудили США за розв’язання “незаконної війни” проти Ірану. Китай також критикував Іран за удари по цивільній інфраструктурі й ескалацію конфлікту.

Китай і Росія заблокували резолюцію Ради Безпеки ООН, запропоновану Бахрейном, яка закликала до скоординованих міжнародних заходів для захисту судноплавства в Ормузькій протоці, аргументуючи це тим, що пропозиція була політично упередженою щодо Ірану та створювала ризик легітимізації застосування сили під приводом гарантування морської безпеки.

У своїх перших коментарях щодо Близького Сходу після початку війни Сі заявив, що світовий порядок “розсипається на шматки”. Наступного тижня китайський лідер закликав до відновлення “нормального транзиту” через Ормузьку протоку. Друга за величиною економіка світу на 40% залежить від Близького Сходу в питанні імпорту нафти.

Подальша роль Китаю на Близькому Сході

Пекін обмежив підтримку Ірану торгівлею та дипломатією, не надаючи гарантій безпеки, подібних до тих, що пропонують США країнам-партнерам, і підтримував відносини з регіональними суперниками Ірану.

Війна змусила деякі країни Перської затоки потенційно переглянути стратегічну залежність від США, що, на думку китайського уряду, є шансом забезпечити Пекіну більший вплив у регіоні. Цього місяця, під час перерви у мирних переговорах між США та Іраном, Сі зустрівся в Пекіні з наслідним принцом Абу-Дабі Халедом бін Мохаммедом, пообіцявши зробити партнерство між Китаєм та ОАЕ “міцнішим, більш стійким та динамічним”. Пізніше Сі провів свою першу за останні три роки телефонну розмову з наслідним принцом Саудівської Аравії Мохаммедом бін Салманом, пообіцявши поглибити взаємну стратегічну довіру та посилити співпрацю. Китайський лідер закликав країни Близького Сходу “тримати своє майбутнє у своїх руках” — це рівнозначно заклику до країн переосмислити відносини з США.

Хоча Сі Цзіньпін з початку війни не вступав у прямі контакти з іранськими чиновниками, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї провів щонайменше три телефонні розмови зі своїм іранським колегою.

Наразі Пекін не демонструє намірів активно долучитися до мирних переговорів, і навряд чи запропонує гарантії безпеки, щоб допомогти припинити війну, без схвалення Ради Безпеки ООН. Китай, здається, вирішив дочекатися завершення війни, перш ніж робити будь-які кроки для формування майбутнього безпекового середовища на Близькому Сході.

Водночас WSJ раніше писала, що Китай допоміг Тегерану пом'якшити наслідки санкцій і роками фінансував іранську військову машину. На думку деяких аналітиків, Іран просто не зміг би вести цю війну без багаторічної підтримки, яку отримує від Китаю. 

FT повідомляла, що Іран використовував китайський розвідувальний супутник для ударів по військових базах США на Близькому Сході.