Досить популяризувати ухилянство, – інтерв'ю командира "Ахіллесу" про мобілізацію, ТЦК і бронювання

Темпи мобілізації в Україні недостатні для того, щоб військові могли повноцінно ходити на ротації та відновлюватися після важких бойових дій. Подекуди один військовий змушений виконувати роботу за трьох людей або ж самотужки безперервно тримати позицію і протистояти окупантам.

Рівень комплектації війська впав, порівняно з 2022 – 2023 роками, й українці менш охоче долучаються до лав Сил оборони. Водночас в соцмережах шириться невдоволення через роботу ТЦК і примусову мобілізацію.

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко в інтерв'ю 24 Каналу відверто прокоментував мобілізацію в Україні, корупцію в ТЦК та ухилянтів. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Що не так з мобілізацією в Україні?

СБУ затримала співробітників ТЦК в Одесі. Водночас з'являється новина про військового, який 343 дні тримав позицію, бо не було кому його замінити. Офіцера піхоти звати Олексій, позивний – "Ботанік". Він говорить, що добровільно тримав цю позицію. Тому що більшість бійців в його роті віком понад 50 років. Як ви бачите ситуацію з мобілізацією в країні зараз?

Комплексне, важке, широке питання. Думаю, що відповіді широкому загалу не сподобаються.

У 2022 – 2023 роках Сили оборони комплектувалися надмірно, бо люди прагнули захистити свою державу зі зброєю в руках, виконати обов'язок. Тому що захищати свою Батьківщину у разі збройної агресії – це обов'язок, а не право.

Ми воюємо проти противника, який суттєво переважає нас за кількістю сил і засобів. У певний період війська не перелаштувалися від моменту, коли у нас було достатньо мобілізаційного капіталу, до моменту, коли пішов певний провал і спад у мобілізаційній добровільній кампанії.

У другій половині 2023 року мав запрацювати рекрутинг, який чітко пояснював би кожному, що він може обрати професію в Силах оборони відповідно до своїх вмінь і знань, та після проведення співбесіди – мобілізуватися до конкретної військової частини, пройти БЗВП й бути ефективним. На той час ці заходи не провели. Система не встигла перелаштуватися. Як наслідок, у нас відбувся суттєвий спад у мобілізаційних процесах.

У 2024 році, якщо мені не зраджує пам'ять, була кампанія "Актуалізуй свої дані", коли усім військовозобов'язаним громадянам України повідомили, що потрібно актуалізувати свої дані в центрах військової комплектації. Після цього вони отримували б повістки і мали б з'явитися для захисту Батьківщини.

Повне інтерв'ю Юрія Федоренка: дивіться відео

Ті, хто підпадає під категорію бронювання, – це окрема складна тема для розмови. Тому що бронювання має бути прозорим і справедливим. Не має бути так, щоб хлопець, який показує результати на всесвітніх змаганнях з бодібілдингу, мав довідку про непрацездатність або бронювання під якимось абсолютно незрозумілим соусом.

Якщо ми говоримо про те, чи спрацювала стратегія "онови дані та обери для себе військову частину", то ні, вона не спрацювала. Поки прибирали ризики опинитися не на тій посаді або не в тій частині, люди втратили довіру до рекрутингу.

Не пропустіть! У 429 бригаді "Ахіллес" відкритий збір на оперативні потреби. Долучитися до допомоги одній з найефективніших бригад БпЛА можна за посиланням.

Коли мобілізований може опинитися не в тій частині, куди хотів?

У 2025 році майже не було випадків, коли військовозобов'язаний прийшов на конкретну посаду у військовій частині, а потім опинився в іншій військовій частині на іншій посаді. Це могло б відбутися у разі, якщо військовозобов'язаний має низку життєвих пороків.

Наприклад, під час мобілізаційних процесів шляхом рекрутингу ви декларували, що не маєте шкідливих звичок, не зловживаєте алкоголем, наркотиками і все добре. А коли опинилися на службі, одразу полізли до пляшки і почали шукати своє "болото". У військових частинах, які працюють на межі своїх можливостей, об'єктивно немає часу з цим розбиратися.

Тоді, звісно, такий військовослужбовець може опинитися в військових частинах, де більш ретельно стежать за особовим складом. Якщо ви добре проходите військову службу, на вас немає нарікань, – ви будете служити на тій посаді, на яку пройшли.

Крім того, якщо ми кажемо, наприклад, про 429 бригаду "Ахіллес", у вас ще є можливість фактичного зростання. Не кожен хоче цього. Інколи ми людині пропонуємо, але вона відмовляється, бо їй зручно саме так. Водночас хтось прагне зростання, але ще не має достатньо досвіду. Тоді ми звертаємо увагу на те, де потрібно натиснути. А хтось уже дійшов до тієї межі, яка фактично дає йому можливість зробити наступний крок у професійному зростанні та очікувати ширшого процесу.

Як Росія робить вкиди щодо ТЦК?

Повертаючись до рекрутингу, у 2025 році він запрацював. Це правда, статистично так і є. Просто випадки позитивного рекрутингу в соціальних мережах майже не висвітлюються. Вони висвітлюються виключно спеціалізованими виданнями, які дивляться військові, їхні сім'ї, рідні та близькі. І менше дивляться цивільні.

А випадки, коли людина пиячить і її переводять до іншої військової частини на іншу посаду, де ним займаються, – стають відомі всім і кожному. Їх тиражують, кажуть, що "рекрутинг не працює" і так далі. І осередок цього "насосу", що розхитує загальну зраду, розташований у Росії. А всередині нашої держави, на жаль, цей інформаційний привід підхоплюють. Бо читати про успішні випадки рекрутингу нецікаво.

Аналізуємо, що відбувається всередині Росії. У них справи йдуть недобре, економіка летить у визначеному напрямку, у Маріанську западину. Але цей звір може функціонувати ще не один рік. Крім того, Росія не може здобувати бажаних результатів на лінії бойового зіткнення.

Якщо орієнтовно порахувати втрати ворога за березень і квітень, кожен квадратний кілометр окупації нашої землі коштує для ворога у середньому 400 військовослужбовців, які загинули під час ведення бойових дій, вибули зі строю або отримали інвалідність через важкі поранення. Зараз Росія мобілізує менше, ніж Сили оборони знищують на полі бою. Наприклад, у березні в Росії мобілізували орієнтовно 28 тисяч окупантів, а Сили оборони знищили понад 35 тисяч.

Відповідно, Росія починає тероризувати цивільні міста, селища, щоб змусити українців покинути свою державу, шукаючи безпеку. Для того, щоб українці вимагали від військово-політичного керівництва завершення війни на будь-яких умовах. Але не виходить.

Українці дуже добре розуміють, хто такі росіяни, і що не варто їм довіряти. Ті обстріли, які йдуть по Україні, лише озлоблюють нас і змушують рухатися ще більш єдино та швидше, щоб побороти Росію в військовому плані.

Далі Росія починає бити по основному органу, який комплектує війська – Центри територіального комплектування. Можна безмежно довго розповідати з трибун Верховної Ради України, з телеканалів, з ефірів про те, які ТЦК негідники, але це все буде блюзнірством і лукавством. Тому що всі військові формування, навіть найбільш спеціалізовані, формуються шляхом надходження мобілізаційного ресурсу через ТЦК.

У якійсь військовій частині буде 90%, як ми звикли називати, примусово мобілізованих. Інші, наприклад, комплектуються на 40 чи 70% і постійно виходять із запитом розширити квоту. У разі, якщо у військах недостатньо людей, завдання, яке мають виконувати 3 – 4 солдати, виконує один. Як довго один може працювати за чотирьох? Питання до кожного.

Далі виходять експерти, політики та говорять про чіткі терміни служби, ротації військ, збільшення терміну відпустки, гарантовані терміни служби для нових контрактів – що ще хочуть чути люди? Слухайте, ми або живемо в паралельній реальності, або хтось взагалі не розуміє, що відбувається в державі на лінії зіткнення.

Для того, щоб забезпечити унормований графік, відпустки, поновлення здоров'я, дати військам можливість відходити на ротацію, – треба їх кимось замінити. Війна ж не завершується. Ми маємо чесно сказати, що для того, щоб людині поновити здоров'я, відпочити, побачити свою сім'ю, дитину, яку він не бачив півтора – два роки, її треба на когось поміняти.

Якщо у нас не працює рекрутинг на тому рівні, що необхідний для комплектації війська, абсолютно очевидно, що держава застосовує систему примусу. Тому що захищати Батьківщину – це не право, а обов'язок.

Росія розуміє, що ТЦК дають мінімальну кількість, необхідну для виконання високоефективних бойових завдань. Чи не було ракетних і "шахедних" обстрілів по ТЦК? Згадуємо події минулого року – були. Це може кожен подивитися.

Зверніть увагу! У липні 2025 року Росія здійснила низку прицільних ударів по будівлях ТЦК, щоб зірвати мобілізаційний процес. Безпілотники атакували ТЦК в таких містах, як Кривий Ріг, Полтава, Кременчук, Запоріжжя та Харків.

У Росії не вийшло (зірвати мобілізаційний процес, – 24 Канал), тому що ТЦК пішли по підвалах, почали змінювати місця, локації. Абсолютно очевидно, що бити по одному місцю в умовах сучасної війни ніхто не дасть. Як наслідок, що треба робити? Треба рухатися шляхом розколу українського суспільства та максимальної дискредитації (ТЦК, – 24 Канал).

Чи є корупція в ТЦК?

Щодо дискредитації розділимо на декілька частин. Насамперед, чи є корупція в ТЦК – ціни, які виставляють за те, щоб відпустили на різних етапах і так далі? Я переконаний, що так. Чи в усіх ТЦК це відбувається? Напевно, ні. Те, що нам відомі такі факти, те, що правоохоронні органи, зокрема, СБУ, викривають їх, – чи це не очищення лав ЗСУ, які зараз тимчасово працюють у ТЦК?

Тому що це також частина Збройних Сил. Переважно у ТЦК проходять службу люди, які воювали на позиціях. Не всі, але значна кількість. Вони були поранені, виконали свій обов'язок щодо захисту Батьківщини, а сьогодні їх заливають газом, обзивають, б'ють, витирають об них ноги. Це не подвійні стандарти.

Завершимо з корупцією. Чи вона є? Так. Те, що її викривають і притягують до відповідальності, свідчить про те, що українська система очищується. Якщо ви думаєте, що в Європі чи США немає корупції, то дуже сильно помиляєтеся. Вона там більш критична, тому що є багатоступеневою.

Віктор Орбан не став прем'єр-міністром Угорщини. Зараз ви побачите, як зміниться ситуація після приходу до влади Петера Мадяра, скільки буде кримінальних проваджень, які були зловживання владою. Це лише те, що на поверхні. Тож не будемо говорити, що це лише в Україні та в українських ТЦК. Викриття нечесних працівників ТЦК – це складова очищення нашої системи.

Якщо зараз ТЦК перестануть виконувати покладені на них обов'язки, чи зможуть війська комплектуватися? Я не кажу вже про відпустки, ротації і все інше. Треба дуже сильно постаратися, щоб людину відпустити у відпустку. Інколи доводиться відмовляти. Тому, на жаль, на цей момент ТЦК і, зокрема система примусу щодо виконання громадянами України їхнього обов'язку щодо захисту Батьківщини – це вимушена міра.

На моє переконання, досить постійно паскудити ТЦК і популяризувати культ ухилянства. Це якесь лицемірство.

З одного боку, людина каже: "Наші хлопчики воюють вже 4 роки. Дай Боже їм здоров'я. Було б добре, що вони сходили у відпустку, щоб розуміли, коли можна буде демобілізуватися". А з іншого боку, та сама людина дискредитує ТЦК, і каже: "Молодці, що ухиляються. Не треба йти. Це комусь іншому потрібно, а не українцям".

А в цей момент фронт тримається на плечах українського солдата. Хто цього не усвідомлює, подивіться, що відбувається у прифронтових районах, містах і селищах. Те, що ви живете в відносній безпеці, за винятком ракетних і "шахедних" обстрілів у Центрі, на Заході України – здобуток Сил оборони, того самого українського солдата.

Чому з "Ахіллесу" майже не йдуть в СЗЧ?

У 429 бригаді "Ахіллес" значний кадровий потенціал. До нас приходять люди після СЗЧ. Значна кількість добровольців долучається шляхом рекрутингу. Але значний відсоток – це й примусово мобілізовані через ТЦК.

Скажу так, якщо зі 100 військовослужбовців, примусово мобілізованих, 5 людей підуть у СЗЧ, то це достатньо багато. Решта, коли опиняється у війську, спостерігає за всіма та розуміє, що поруч такі самі люди. Вони дивляться на тих, у кого висока результативність в бою, та усвідомлюють, що ці хлопці відрізняються лише власною дисципліною та елементами хоробрості. Усі ці риси також є в тих, кого примусово мобілізували. Тому люди переважно залишаються та високоякісно виконують завдання.

До речі, військовий омбудсман Ольга Решетилова розповіла, що кількість випадків СЗЧ частини збільшилася не через конфлікти з командирами, а через інтенсивність бойових дій. Серед основних причин: страх смерті, потреба в лікуванні та комунікаційні проблеми між солдатами і командуванням.

Моя позиція залишається незмінною. Я не борюся за політичні дивіденди. Мені це нецікаво. Єдине, що цікаво – щоб українська держава відбулася. А для цього потрібно її зберегти. Дуже важливо, щоб українська нація виборола право на життя. Ось моя основна мета. Якщо ми матимемо свою захищену державу, то кожен з нас зможе в ній реалізуватися. Але зараз період, коли треба поступитися власним заради загального. Не навпаки.

Щодо питань, пов'язаних з мобілізаційними процесами, – як зробити, щоб система примусу зменшувалася, а рекрутинг – збільшувався? Для цього потрібен фінансово-економічний ресурс. У разі підняття грошового забезпечення для військових, підняття виплат за бойові дії, належного соціального пакета та запровадження виплат за мобілізаційні процеси – мобілізація людського капіталу через рекрутинг зростатиме. А необхідність в примусі зменшуватиметься.

Як формується можливість здобуття фінансово-економічного ресурсу? Для цього має міцно стояти український народ. Тобто маємо бути єдними в тилу та працювати на те, аби держава мала можливості існувати. Також фронт – для цього має міцно стояти український солдат. Тоді наше військово-політичне керівництво, маючи вроджену харизму та шалений набутий досвід, має працювати над здобуттям додаткових дивідендів для України.

Ось зайде 90 мільярдів (кредит від ЄС, – 24 Канал), які блокував Орбан. Але його вже немає, і ця дорога відкрилася. А ситуація всередині держави має дещо стабілізуватися. Будуть гроші на озброєння. У цей же період часу шукається додатковий ресурс, щоб виплачувати зарплати українським військовослужбовцям. Це складна робота, яку виконує військово-політичне керівництво, міністри.

Чомусь деякі народні обранці працюють тихо і здобувають результат для держави. Деякі працюють не тихо, але здобувають результат теж. А дехто каже, що треба забрати гроші в поліціянтів. Та чи достатньо цього, щоб перекрити потреби Сил оборони і виконати ті завдання, про які ми говорили? Це чистий популізм, як і пропозиції на кшталт "Давайте знизимо зарплати чиновникам!". І тоді що – хай керують люди без освіти?

Це буде "три копійки" від того, що потрібно державі, замість того, щоб використати потенціал цих людей та здобути фінансово-економічний ресурс, який дав би можливість реально вирішити проблему. Цим зараз активно займаються на рівні Міноборони. Ми маємо міцного міністра, який більш ніж достатньо усвідомлює проблеми українського війська. Він шукає рішення, аби ці завдання виконати. Хоч, на жаль, не все можливо зробити тут і зараз.

Чому бригаді доводиться пускати рекламу в соцмережах?

У коментарях періодично бачу, що у нас багато реклами у фейсбуці та ютубі, а я нібито часто буваю в ефірах. Скажіть мені, будь ласка, а чи має командир військової частини їздити на одноколісному велосипеді, жонглювати, грати на гітарі і просити про фінансово-економічний ресурс? Чи має так бути в зрілому соціумі? Напевно, ні.

Тому в нас є категорія людей, які прийняли конкретне рішення давати гривню на Сили оборони щомісяця. Трошки більше заробив – більше задонатив. Зрозуміло, що не можна все віддавати, бо потрібно якось існувати. Економічна ситуація погана. Але вони системно допомагають фронту. А інших треба вмовляти.

Треба ж розуміти, що ти живеш в Україні, і якщо держава не встоїть, то і тебе тут не буде. Може втечеш за кордон, а може ні. Завдяки вихованню українських вчителів та сімей переважна більшість українців вирішила допомагати Силам оборони в міру можливостей. Їм нічого не потрібно пояснювати.

А щодо мобілізаційних кампаній, то це єдиний інструмент для можливості комунікації через соцмережі та інформаційні ресурси. Розповісти, що є 429 бригада "Ахіллес", де проходять службу такі самі хлопці та дівчата як і ви. Бригада формувалася з нуля та отримала колосальний досвід. На поточний момент виділено достатнє фінансування коштом державного ресурсу.

Чи потрібні нам субвенції від територіальних громад? Так. І вони надають. Чи потрібні нам донати від українців? Так. 90% потреб ми закриваємо коштом державного фінансування та територіальних громад, за що щиро вдячні, а 10%? Це ж десятки мільйонів гривень, які нам потрібно закривати через донати та збори. Не все можна купити за державні кошти. Офіційні закупівлі – це завжди час, а деколи засіб потрібен тут і зараз, щоб ефективно воювати.

Кожен з нас донатить на свій підрозділ. У 2024 році я збирав на квартиру по "єОселі", бо не зміг купити власного житла до початку повномасштабної війни. Наміри такі були, але потім почалася повномасштабна війна, і все відійшло вбік. Тоді в мене було, якщо не помиляюся, 1 мільйон 300 тисяч гривень. Проте необхідно було тут і зараз купувати БпЛА Shark для розвідки. Я додав. Нічого страшного, залишимося живими, виграємо війну й потім заробимо.

Так само зараз не вистачало на одну із запчастин, яка забезпечує дистанційне керування. Потрібно було 100 тисяч прямо зараз, щоб протестувати. Перевів. Побігли далі. Нічого не зробиш. Знову мінус з тих коштів, які намагаєшся трохи накопичувати, і так щомісяця. Так чи інакше, це війна, і ресурсів завжди буде мало.

Що мають зрозуміти усі українці?

Я прошу лише про одне: усвідомлювати загрозу, яка нікуди не зникла, та не піддаватися інформаційним кампаніям, які націлені на те, щоб максимально послабити Україну. На жаль, українське суспільство підтримує їх, бо в будь-якій країні примус щодо мобілізації і подальшого виконання бойових завдань не сприймається добре. У жодній країні. Можете перевірити.

У нас реально є всі шанси встояти, але для цього треба мати єдність, силу духу. І дотиснути їх! Історичність моменту полягає в тому, що всі наші історичні постаті, які боролися за незалежну Україну, не дотиснули все до кінця. Через різні причини: когось зрадили; хтось пішов на договір з тими, з ким не можна було домовлятися; комусь не вистачило життя.

Зараз той період, коли ми можемо акумулювати всі здобутки наших пращурів, які дали можливість українській державі відбутися так чи інакше. І тоді вперше зможемо встояти та не допустити окупації нашої території і масових вбивств наших людей. Це наша сила. Над цим треба не просто подумати. Над цим потрібно щоденно працювати та менше звертати увагу на тих, хто думає не про загальне, а про власне та особисте.